МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЮРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Природничо-гуманітарний ННІ
Педагогічний факультет
Кафедра методики навчання
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни „Організація сільськогосподарського виробництва"
на тему: „Організація та методика виконання курсових
Виконав:
студент групи №1 ПВШ Івановський А.В.
Київ-2009
ЗМІСТ
Вступ
1. Курсова робота - самостійна робота студентів
2. Завдання до виконання курсової роботи, підбір і вивчення літератури
3. Методика виконання та вимоги до оформлення курсової роботи
4. Структура курсової роботи
5. Орієнтований план виконання курсової роботи на тему «Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур»
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Прискорений інноваційний розвиток аграрного сектора економіки України в умовах ринкових відносин значною мірою залежить від рівня підготовки спеціалістів сільськогосподарського виробництва, зокрема економістів аграрного профілю.
Сучасний економіст повинен мати глибокі знання із спеціальних дисциплін, поєднувати фундаментальну теоретичну і практичну підготовку, досконало володіти своїм фахом.
Економіст аграрного профілю, використовуючи знання з технологічних, технічних та економічних дисциплін, повинен уміти робити глибокий аналіз виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарського підприємства та обґрунтовувати шляхи дальшого розвитку його галузей з метою одержання максимального прибутку.
Підготовці висококваліфікованого спеціаліста, який відповідає таким вимогам, має бути підпорядкована комплексна система організаційних форм і методів навчання — лекції, семінарські і практичні заняття, самостійна робота, навчальна та виробнича практика, курсове і дипломне проектування.
Особливе значення в навчальному процесі відводиться самостійній роботі студентів, зокрема виконанню курсових робіт на матеріалах різних організаційно-правових форм господарювання ринкового типу: господарських товариств, виробничих сільськогосподарських кооперативів, приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств та ін.
В умовах упровадження досягнень науково-технічного прогресу підвищення рівня наукових знань і вміння використовувати їх у практичні діяльності стає одним з головних джерел зростання економічного потенціалу нашої країни.
Сільське господарство є досить складною сферою людської діяльності. На ефективність виробництва в цій галузі впливають природні, економічні та соціальні фактори. Тому спеціалісти сільського господарства повинні оволодіти спеціальними знаннями , які є основою вироблення сучасного економічного мислення, зорієнтованого на моніторинг соціально-економічного розвиткуагропромислового комплексу країни .
Виконання студентами курсової роботи з організації сільського господарства є важливим засобом підвищення їх економічних знань і вироблення єдиного методологічного підходу до вивчення діяльності різних аграрних формувань та активного впливу на оптимізацію рішень менеджменту в ринкових умовах господарювання.
1. КУРСОВА РОБОТА - САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ
Як відомо, самостійна робота — це форма організації індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Мета СРС — сприяти формуванню самостійності як особистісної риси та важливої професійної якості молодої людини, суть якої полягає в уміннях систематизувати, планувати, контролювати й регулювати свою діяльність без допомоги й контролю викладача. Завданнями СРС можуть бути засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення та систематизація набутих знань, їхнє застосування за вирішення практичних завдань та виконання творчих робіт, виявлення прогалин у системі знань із предмета. Самостійна робота дає можливість студенту працювати без поспіху, не боячись негативної оцінки товаришів чи викладача, а також обирати оптимальний темп роботи та умови її виконання. Організація самостійної роботи студентів з навчального предмета має здійснюватися з дотриманням низки вимог, зокрема таких:
1. Обґрунтування необхідності завдань у цілому й конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів.
2. Відкритість та загальна оглядовість завдань. Усі студенти повинні знати зміст завдання, мати можливість порівняти виконані завдання в одній та в різних групах, проаналізувати правильність та корисність виконаної роботи, відповідність поставлених оцінок (адекватність оцінювання).
3. Надання детальних методичних рекомендацій щодо виконання роботи (у якій послідовності працювати, з чого починати, як перевірити свої знання). За окремими завданнями студенти мають отримати пам'ятки.
4. Надання можливості студентам виконувати творчі роботи, які відповідають умовно-професійному рівню засвоєння знань, не обмежуючи їх виконанням стандартних завдань
5. Здійснення індивідуального підходу за виконання самостійної роботи. Індивідуальні завдання можуть виконувати за бажанням усі студенти або окремі з них (які творчо обдаровані, вимогливі, мають великий досвід практичної діяльності, навчання та роботи за кордоном тощо). Індивідуалізація самостійної роботи сприяє самореалізації студента, розкриваючи в нього такі грані особистості, які допомагають професійному розвитку.
6. Нормування завдань для самостійної роботи, яке базується на визначенні витрат часу та трудомісткості різних їхніх типів. Це забезпечує оптимальний порядок навчально-пізнавальної діяльності студентів — від простих до складних форм роботи.
7. Можливість ведення обліку та оцінювання виконаних завдань і їхньої якості, що потребує стандартизації вимог до вмінь майбутніх спеціалістів та розроблення комплексу професійно орієнтованих завдань. Для цього ми пропонуємо такі типи завдань, які передбачають отримання матеріалізованого результату (продукту). Під час їхнього виконання формуються також особистісні риси студента.
8. Підтримання постійного зворотного зв'язку зі студентами в процесі здійснення самостійної роботи, що є фактором ефективності навчального середовища.
Отже, самостійна робота студентів потребує чіткої організації, планування, системи й певного керування (обсяг завдань, типи завдань, методичні рекомендації щодо їхнього виконання, аналіз передбачуваних труднощів, облік, перевірка та оцінювання виконаних робіт), що сприяє підвищенню якості навчального процесу. Успіх цієї роботи багато в чому залежить від бажання, прагнення, інтересу до роботи, потреби в діяльності, тобто від наявності позитивних мотивів. Велике значення під час самостійної роботи студента мають його спрямованість, психологічна готовність, а також певний рівень бази знань, на який будуть нашаровуватися нові знання.
Для реалізації самостійної роботи в процесі вивчення навчального предмета студенти виконують комплекс завдань різних типів відповідних рівнів складності. У цілому, завдання для самостійної роботи студентів мають відповідати таким вимогам (за В.А. Козаковим):
Професійна результативність — формулювання завдання, яке має гарантувати формування хоча б одного професійного вміння в термінах та поняттях майбутньої спеціальності студента.
Продуктивність — передбачає отримання квазіпрофесійного продукту навчальної самостійної праці студента після завершення всіх дій з вирішення цього завдання.
Конструктивність — наявність визначеної структури завдання-задачі (мета, вихідні дані, умови, що їх зв'язують).
Когнітивність — перевага розумових дій над психомоторикою в процесі вирішення завдання.
Самостійність — переважна кількість дій студента має бути самостійною, що забезпечується переліком вихідних даних, умовами задачі та необхідністю отримання різноманітних квазіпрофесійних продуктів. Кожен з елементів завдання-задачі має спонукати студента до того, щоб він сам приймав рішення, порівнював умови, здійснював необхідний інформаційний пошук тощо.
Розроблення завдань для СРС різних рівнів є основною умовою належного планування та організації самостійного навчання.
Ураховуючи цілі навчального предмета (теми), конкретизуйте вимоги до знань, умінь і навичок, які потрібно сформувати в студентів в процесі реалізації самостійної навчально-пізнавальної діяльності.
Відповідно до вимог організації СРС розробіть систему завдань різних рівнів складності згідно з наперед визначеними рівнями засвоєння знань. Складаючи систему завдань для СРС, ураховуйте необхідність актуалізації мотивів навчальної діяльності студентів та трансформації характеру цих мотивів від пізнавального й наукового до професійного.
Проаналізуйте можливості виконання завдань в аудиторний та позааудиторний час, прогнозуючи та обґрунтовуючи терміни їхнього опрацювання студентами.
Потрібно надати студентам конкретні ситуації, у яких вимагалося вирішення завдань, запропонованих для самостійного опрацювання. Контекстний характер такого підходу дає змогу використати морфологічний аналіз проблеми та знайти нетипові рішення.
Запропонуйте студентам технологічний ланцюжок виконання необхідних завдань, що дасть змогу раціонально розподілити час, дії та прийоми навчання студентів.
Забезпечити виконання СРС відповідним збірником інформаційно-методичних матеріалів (література, методичні рекомендації, практикуми, конспекти, сітковий план тощо). Зразки виконаних робіт, надані студентам, породжують у них конкуренцію та спонукають виконати свою роботу краще від інших.
У процесі навчання студенти часто виконують завдання, потреба в яких для майбутньої спеціальності, на перший погляд, неочевидна й незрозуміла. Це необхідно насамперед для того, щоб бути готовим до будь-якої іншої діяльності, потреба в якій може виникнути повсякчас. Головне вміння, яке для цього необхідно, — це вміння вчитися. Процеси навчання дуже складні. Вони охоплюють сприйняття й накопичення інформації, упізнавання, розпізнавання, систематизацію, оброблення, порівняння, запам'ятовування й розуміння, пошук і знаходження інформації.