Смекни!
smekni.com

Позакласна робота на уроках читання (стр. 2 из 9)

Спостереження показали, що таке керівництво позакласним читанням молодших школярів не дає бажаних результатів. Необхідне спеціальне навчання дітей правильної читацької діяльності, тому були введені уроки позакласного читання, мета яких – навчити дітей розбиратися в «морі» книжок й користуватися ними. У сучасній методиці основною ланкою в керівництві позакласним читанням стали не позаурочні форми роботи з книгою, а уроки позакласного читання. Так виникла невідповідність назви цього різновиду читання його змісту: позакласне читання, що здійснюється на уроках.

Завдання позакласного читання - виховати в учнів любов до книги, розширити їх знання, пізнавальні інтереси.

У «Пояснювальній записці» до програми з українського читання [11,79] так визначено завдання позакласного читання:

1) розширити і поглибити знання, набуті під час класного читання з усіх предметів;

2) навчити дітей знаходити необхідну книгу в бібліотеці, потрібний матеріл у книзі;

3) ознайомити учнів з кращими книжками;

4) виховати читацьку активність і допитливість;

5) розвивати індивідуальні інтереси і нахили.

Ті знання, уміння і навички, які здобувають діти на уроках читання, вони поповнюють у позакласному читанні. Яке є обов’язковою частиною підготовки учнів 1- 4 класів у навчанні рідної мови.

Мета позакласного читання – забезпечити педагогічне керівництво самостійним читанням учнів. Саме позакласне читання привчає, заохочує дітей до самостійного, вмілого, вдумливого читання книжки, газети, журналу. Воно має на меті розширити, поглибити знання, здобуті під час класного читання, познайомити учнів з широким колом доступної для учнів молодших класів літератури; розвивати за допомогою читання бажання і уміння вчитися; розвивати індивідуальні інтереси і нахили.

Школа прищеплює вперше в житті людини смак до читання, потребу самостійно читати, щоб поповнити свої знання.

Позакласне читання має важливе значення і для навчання дитини в школі, і для кращої успішності учня. Воно розширює світогляд, сприяє розвиткові мислення, збагачує мову.

Діти, які багато читають, краще навчаються, звикають самостійно вчитися з книжок, краще орієнтуватися в них.

Отже, учитель має прагнути до того, щоб зацікавити дітей книгою, навчити міркувати над прочитаним, самостійно здобувати знання, тобто навчити дитину вчитися з книги.

Вимоги програми.

У пояснювальній записці до програми з читання в першому класі чітко визначається мета позакласного читання і вказується, що в першому класі «робота над книгою, яку організовує вчитель, є пропедевтикою позакласного читання» [11,20], підготовчою роботою, бо діти ще тільки навчаються грамоти.

Основне завдання такої роботи – пробудити в учнів любов до книги як джерела знань і радості.

У програмі [11,21] виділяються два етапи позакласного читання:

1. Підготовчий, який охоплює перше півріччя.

2. Початковий – друге півріччя.

На першому етапі, поки ще мало дітей читає, всю роботу з читання проводить учитель. Читання вчителем казок, віршів, оповідань має викликати у дітей інтерес до книги, бажання читати.

Робота з позакласного читання в другому півріччі спрямовується на вироблення в дітей навичок читати самостійно.

Заняття з позакласного читання проводиться за рахунок загального часу, відведеного на уроки читання (одна година на два тижні).

Робота проводиться з двома – трьома творами: один читається в класі, а інші вчитель роздає окремим учням. Які за його допомогою можуть прочитати для всіх, або дає індивідуальні завдання для роботи в класі чи вдома.

Проводяться також дитячі ранки, літературні ігри, вікторини.

При доборі творів для позакласного читання вчитель використовує списки літератури, складені для позакласного читання.

У другому класі закріплюються уміння, а також знання і навички в роботі над книгою.

Крім того, учні знайомляться з елементами книги (змістом, передмовою), вчаться вести найпростіший каталог книг, користуватись картотекою.

Програма рекомендує ознайомлення учнів з книгами кількох провідних дитячих письменників, з газетою і дитячим журналом.

Заняття з позакласного читання в другому класі будуються так, як і в першому класі, але використовуються крім заданих жанрів, науково-популярні статті, розширюються і поглиблюються читацькі інтереси.

У програмі з позакласного читання для третього класу основна увага приділяється самостійному читанню учнями казок, оповідань, повістей, науково-популярних творів.

Тематику позакласних занять учитель визначає сам. Виходячи з програмних вимог до знань, користуючись рекомендованим списком літератури для додаткового читання.

Завдання позакласного читання в четвертому класі – розширення і поглиблення читацьких інтересів, ознайомлення з творами нових авторів, читання науково-художніх і науково-популярних творів.

Програма вимагає навчити четвертокласників користуватись дитячою довідковою літературою, ознайомити з серіями книг, що пропонуються для читання дітям; вимагає виробити навички визначення орієнтовного змісту незнайомих книги за її елементами (титульною сторінкою, заголовком, передмовою, ілюстраціями).

Учні четвертого класу набувають навички орієнтації в карточці каталогу і уміння правильно записати в картку необхідну книгу, уміння вибрати книгу, користуючись каталогом дитячої бібліотеки чи відкритим доступом до книжкових полиць, уміння цілеспрямовано читати дитячу періодику, а також вести щоденник читача.

3. Взаємозв’язок класного читання з позакласним

У шкільній програмі чітко окреслені мета і завдання уроків читання. Читання– це складова освіти, це «Багатофункціональний предмет» [11,79]. Там же читаємо: „У 3 і 4 класах кількість навчальних годин на читання – у І семестрі – 3 години, у ІІ – 4 години. Із загальної кількості годин у кожному класі виділяється 17 годин на проведення уроків позакласного читання”. Отже, проблема позакласного читання (читання додаткових книжок), повинна поєднуватися із загальною системою шкільного навчання та з виховною роботою в класі і в школі. У цьому плані зв’язок між класним і позакласним читанням повинен бути різноманітним і надзвичайно плідним.

Ще в ХІХ ст. педагоги різних напрямів виражали думку про необхідність тісного зв’язку класних і позакласних занять. Зв’язок цей може здійснюватися і безпосередньо, і опосередковано. Сама наявність цього зв’язку у початковій школі цілком природна вже тому, що проведення уроку позакласного читання пов’язано з уроками класного читання.

Уроки читання мають навчити дітей добре читати, що надто важко, тому що існує велика відмінність в начитаності, у володінні технікою читання, в інтересі до предмета. До того ж, крім безпосереднього читання, сам урок включає і екскурсії, і спостереження, і бесіди етичного порядку тощо. Розв’язати ж проблему навчання дітей читанню і зацікавити їх у ньому повинен урок позакласного читання, який має вплинути на формування у школярів навички читання, адже вона більш ефективно розвивається при самостійному читанні нових текстів, що і відбувається у процесі підготовки до уроків позакласного читання.

У процесі планування того чи іншого уроку з позакласного читання слід враховувати, що він має допомагати засвоєнню літературного матеріалу, який вивчається на уроках читання, і розширювати кругозір школярів. Отже, поглиблення знань щодо класного читання може здійснюватися за рахунок позакласного.

Як сказано у шкільній програмі „базовий компонент змісту початкового навчання з читання визначається на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-жанрового, художньо-естетичного, літературознавчого” [11,80]. На основі цих принципів мають добиратися твори для читання.

Тематичне проведення класного читання реалізується на основі вивчення окремих розділів, коли учням пропонують твори, присвячені нашій Батьківщині: наприклад, „Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини” (2 клас). Розширюючи та поглиблюючи цю тему на уроках позакласного читання, дітей можна познайомити з творами інших авторів, у тому числі й місцевих, з роботами художників, адже до кожної теми підручника можна дібрати різні твори за жанрами і різних авторів, але сама тема має бути одна (ми її назвали).

Жанрова лінія зв’язку класного і позакласного читання включає два напрямки. Перший напрямок – це розширення уявлення учнів про жанрове розмаїття дитячої літератури. Так, на уроках класного читання, школярі знайомляться з казкою, віршем, оповіданням, загадкою, скоромовкою, а на уроках позакласного читання вони мусять познайомитися з епіграмою, авторською загадкою, віршованим і графічним перевертнем, легендою, документальною повістю, лічилкою, дразнілкою тощо. Отже, жанрове коло розширюється.

Другий напрямок – це поглиблення уявлень учнів про жанри дитячої літератури. Так, на уроках позакласного читання школярі читають не просто казки, а, наприклад, народні казки (болгарські, російські, іспанські, казки інших народів). Основна мета такого уроку - визначити структуру казок і чому їх називають народними. На іншому уроці доцільно читати авторські казки: К.Ушинського, В.Сухомлинського, І.Франка та ін. Основна мета такого уроку - розібратися в структурі казки (зачин, основна частина, кінцівка, трьохразові повтори тощо), звернувши увагу на те, чим відрізняються вони від народних казок.

Авторська лінія зв’язку класного і позакласного читання припускає на уроках класного читання вивчення та глибокий аналіз одного авторського твору. Позакласне читання дозволяє більш широко познайомити учнів з творчістю автора, прочитати окремі його твори, згадати, який твір цього автора вивчався на уроці читання. Наприклад, після вивчення творів Т. Шевченка на уроках класного читання, більш повне уявлення про творчість українського Кобзаря учні можуть одержати на уроці позакласного читання, де їх можна познайомити зі змістом книги „Кобзар”, а також творчістю Шевченка-художника.