Важливою умовою вираження особистості є те, щоб кожний вихованець досяг в улюбленій справі значних успіхів – майстерності, досконалості в праці. Шлях до успіху йде звичайно через тривалі пошуки, людина пробує сили в різних справах, але якщо в школі панує атмосфера загального захоплення працею, людина знаходить справу, в якій виявляє себе краще, ніж інші ровесники, і вона пишається своєю майстерністю. Особливу увагу ми приділяємо вихованню здібностей, нахилів у тих вихованців, в яких задатки не виражені яскраво. Глибоко вірячи в те, що кожна людина може стати поетом, художником в якій-небудь справі, прагнути того, щоб ці вихованці зосередили всі свої сили в певній галузі – заглибились у деталі, тонкощі якоїсь однієї справи.
Поділ праці, що ґрунтується на високій науково-технічній базі суспільного виробництва, забезпечить кожному вільний вибір діяльності, в якій повністю розкриються його здібності
1.2 Завдання та принципи трудового виховання
Завдання трудового виховання зумовлені загальнолюдськими потребами життя людини в суспільстві та природному середовищі. Звучать вони так:
1. Сформувати в людині любов до праці як її природної потреби і необхідності активної життєдіяльності.
2. Забезпечити соціально-психологічні умови для підтримання і розвитку фізичного та психічного напруження особистості, аби підтримувати членів суспільства на достатньому рівні працездатності.
3. Сформувати у вихованців уміння і навички у певних видах продуктивної праці.
4. Виховати повагу до людей праці та бережливе ставлення до результатів такої праці.
Трудове виховання ґрунтується на певних принципах. В.О. Сухомлинський сформулював їх досить вдало.
Принципи трудового виховання:
1. Єдність трудового виховання і загального розвитку — морального, інтелектуального, естетичного, фізичного.
2. Розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
3. Висока моральність праці, її суспільне корисна спрямованість.
4. Раннє залучення до продуктивної праці.
5. Різноманітність видів праці.
6. Постійність, безперервність праці.
7. Наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці.
8. Творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук.
9. Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
10. Загальний характер продуктивної праці.
11. Посильність трудової діяльності.
12. Єдність праці і багатогранного життя.
Трудове виховання є практичною підготовкою молодого покоління до участі в суспільному виробництві і разом з тим найважливішим елементом морального, інтелектуального та естетичного виховання. Слід працювати над створенням такої системи трудового виховання, у якій праця формує моральний і інтелектуальний вигляд особистості. Ми бачимо свою виховну задачу в тому, щоб праця ввійшла в духовне життя людини, що виховується нами, у життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва і ранньої юності стало одним з його найважливіших інтересів.
Робота з трудового виховання ґрунтується на наступних принципах:
1. Єдність трудового виховання і загального розвитку - морального, інтелектуального, естетичного, фізичного.
Праця лише тоді стає силою, що виховує, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповняє багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, одухотворює моральну цілісність і виховує естетичну красу особистості і колективу.
Гармонійний всебічний розвиток людини, освіченість, духовне багатство, моральна чистота – усе це досягається тільки за тієї умові, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною і фізичною культурою людина досягає високого ступеню культури праці, трудового творчості. У поняття "трудова культура" ми включаємо не тільки досконалість практичних умінь і навичок, майстерність, досягнуту завдяки виучці, умілому керівництву з боку старших. Це лише одна сторона праці. Сутність трудової культури – роль, місце трудової діяльності в духовному житті людини, інтелектуальна насиченість і повнота, моральне багатство, цивільна цілеспрямованість трудової творчості. Трудова культура – це така ступінь духовного розвитку, коли людина не може жити без праці, коли праця наповнює її життя високим моральним натхненням, духовно збагачує життя колективу.
2. Розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
Праця може стати джерелом радості лише тоді, коли людина бачить у ній щось більш значне, чим одержання засобів, для задоволення матеріальних потреб, – духовну творчість, розкриття своїх здібностей, таланту. Наш ідеал трудового виховання полягає в тому, щоб кожна людина знайшла ту працю, у якій найбільш повно і яскраво розкривалися б її природні задатки, яка давала б їй щастя духовної творчості. Аналізуючи готовність учня до трудового життя, ми думаємо про те, що він уміє робити для суспільства і що дає йому праця для його особистого духовного життя, якою мірою в трудових успіхах розкриваються його сили, здібності.
3. Висока моральність праці, її суспільно корисна спрямованість.
Ми домагаємося того, щоб дитину надихало на працю бажання принести користь суспільству. Тому ми залучаємо дітей, насамперед у роботу, що створює всенародне багатство. Така праця для суспільства, для майбутнього стає для дітей школою морального загартування. У того, хто в дитинстві й отроцтві близько приймає до серця суспільні інтереси, виховується почуття долгу, честі. Совість не дозволяє йому бути байдужим, коли мова йде про суспільні цінності.
В роки дитинства, отроцтва, ранньої юності ми розкриваємо перед людиною вищу красу життя – служіння суспільству своєю працею. Високий моральний зміст праці ми бачимо також у тому, що людина втілює у матеріальні результати праці свій розум, майстерність, безкорисливу закоханість у справу, готовність передати свій досвід товаришам. Слід домагатися того, щоб у своїй праці дитина переживала, почувала свою честь, гідність, пишалася своїми успіхами.
4. Раннє включення в продуктивну працю.
Перш ніж зрозуміти суспільне значення праці, дитина повинна відчути, що без праці неможливо жити, що праця дає радість, повноту духовного життя. Прагнути того, щоб праця увійшла в духовне життя вже в молодшому віці. Аналізуючи трудові процеси нашого виробничого оточення, ми знаходимо в ньому те, що яскраво, наочно, зрозуміло для дітей розкриває суспільну і творчу значимість праці, переконує їх у тім, що вони беруть участь у створенні матеріальних цінностей для суспільства. Ця найпростіша праця має величезне виховне значення.
5. Різноманіття видів праці.
Природі дитини властиве прагнення до змін, чергування, сполучення двох, трьох видів трудової діяльності, що мають свої помітні риси, специфіку операцій, умінь. У розмаїтті діяльності, у новизні справи дитина знаходить задоволення.
Займаючись одночасно двома чи трьома видами праці, кожен учень здобуває різні уміння і навички. Розмаїття праці – дуже важлива передумова підготовки до свідомого вибору спеціальності.
Чим різноманітніше буде праця, тим більш свідомо майбутні підлітки оберуть спеціальність, тим яскравіше розкриються їхні індивідуальні нахили.
6. Постійність, безперервність праці.
Ми не допускаємо, щоб виконання трудового завдання відкладалося на якийсь час року, чи місяця тижня. Тільки повсякденна, постійна праця збагачує духовне життя. Творчий характер трудової діяльності розкривається перед дитиною лише тоді, коли вона зайнята тривалою працею, що вимагає повсякденної думки, турботи.
7. Риси продуктивної праці дорослих у дитячій праці.
Праця дітей повинна мати якнайбільше спільного з продуктивною працею дорослих і по суспільній значимості, і по техніці, і по технології трудових процесів. Чим більше схожа праця дітей на працю дорослих, тим сильніше її виховний вплив.
Ми переконалися, що не можна затримувати розвиток дітей; вони повинні якомога раніше використовувати такі ж знаряддя праці, що і дорослі. Звичайно, машини, механізми, інструменти для дітей повинні відповідати віковим особливостям, правилам шкільної гігієни і техніки безпеки.
8. Творчий характер праці, сполучення зусиль розуму і рук.
Одним з найдужчих спонукань до фізичної праці є значущість задуму цієї праці, сполучення зусиль розуму і рук. Чим значніший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростіша робота. Оволодіння майстерністю, дослідження, експериментування, використання даних науки в праці – усе це усвідомлюється і переживається дитиною як моральна гідність.
9. Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
Усе, що робить дитина, слід намагатися розвивати, поглиблювати, застосовувати на більш широкій основі.
Дуже важливо, щоб праця, наприклад, в роки отроцтва полегшувала оволодіння новими уміннями і навичками в роки юності.
10. Загальний характер продуктивної праці.
До яких би видів інтелектуальної чи художньої діяльності не виявляв учень нахили, його участь у продуктивній праці в роки отроцтва і ранньої юності обов'язкова. Фізична праця, яка пов'язана з непривабливими і неприємними операціями, носить у нас загальний характер – у ній беруть участь всі учні.
11. Посильністъ трудової діяльності.
У будь-якій праці ми допускаємо здорову втому, але аж ніяк не виснаження фізичних сил і нервової системи. Посильність дитячої праці визначається не тільки відповідністю фізичного навантаження силам дитини, але і правильним чергуванням розумової і фізичної праці, а також розмаїттям видів трудової діяльності.