Докладніше розглянемо державний стандарт, в якому ми знаходимо, по-перше, перелік назв кваліфікацій, що визначаються назвами тих робіт, які має виконувати людина, отримавши ту чи іншу кваліфікацію на первинній посаді; по-друге, перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищій школі, тобто в ньому зміст освіти та професійної підготовки конденсується з виробничими функціями, здійснення яких в майбутньому буде вимагатися від споживача освітніх послуг. Також одним із складників державного стандарту надання послуг з питань освіти та розвитку особистості є вимоги до рівня сформованості у особи соціальних та громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності та вимоги до формування її патріотичного почуття до Батьківщини, а також знання української мови. І цей аспект на мою думку не варто ані вилучати, ані якось коректувати, бо в сучасних умовах дуже важливо показати молоді, що українська культура має свою захоплюючу історію, що вона не менш модна та актуальна, аніж західна, що для того, щоб нам жилось не гірше ніж в країнах Європи, ми самі маємо розвивати рідну державу, а не мріяти про виїзд на постійне місце проживання та роботи за кордон. На нашу думку, в молоді варто утвердити девіз-питання «Хто, як не ми?». А от в Проекті Закону… ми не знайдемо навіть згадки про це досить важливе положення. Натомість ми бачимо сухе перерахування документації, що забезпечує базу для визначення якості надання освітніх послуг.
Проте розгляньмо галузеві стандарти, які відображають цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначають місце фахівця в системі галузей, вимоги до його компетентності, систему виробничих функцій і типових завдань, що має вміти розв’язувати суб’єкт дії. Тобто ця складова визначає весь комплекс знань і вмінь, якими має оволодіти особа, щоб виконувати свої функції на царині певної діяльності, відповідно до цього визначається термін надання освітніх послуг, зміст навчання, виробничі практики, тут же маємо нормативно-правову базу, якою послуговуються для задоволення потреб зацікавлених сторін. Що ж до стандартів вищої освіти, то вони забезпечують підготовку фахівця відповідно до особливостей соціального поділу праці України та вимог ринку праці та їх швидкої зміни. Також тут знаходимо положення про послідовність та час вивчення певних дисциплін, про матеріали, котрими послуговуються студенти у навчанні, про інформаційно-технічне забезпечення тощо.
Тепер порівняймо це з новою редакцією закону. Одразу хочемо зауважити, що зміни в даному Законі були просто необхідні, адже час, як і суспільство не стоять на місці й в нових умовах нам необхідне законодавство, що адекватно реагує на прецеденти та здатне здійснювати регламентацію життя громади, також зауважимо, що в новій редакції стандарти викладені більш наближені до новітніх умов і принципів, про які йшлося вище.
Почнемо зі зміни в структурі самого розділу. В запропонованому варіанті стаття 11 містить зміст вищої освіти (Зміст вищої освіти зумовлюється суспільними вимогами до рівня кадрів з вищою освітою і визначається стандартами вищої освіти для освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів з напрямів і спеціальностей, зазначених у відповідному переліку напрямів і спеціальностей. [14]), далі у статті 12 подано перелік напрямів та спеціальностей вищої освіти України, що майже точно відтворює частини другу та п’яту статті 12 за старою редакцією. У статті 13 знаходимо повний опис стандартів вищої освіти та розмежування на державний складник та складову ВНЗ, галузеві ж стандарти повністю виключені, але в зміст перших не внесено змін, просто написано більш новітньою термінологією.
Відтак, як держава контролює та регламентує якість надання освітніх послуг, так і вищі заклади долучаються до цього, проте в нас ще не виникла система стандартів, яка б стимулювала конкуренцію між ВНЗ, немає в нас рейтингових систем доступних широкому загалу, хоча, звісно, негласна боротьба за майбутніх студентів точиться між навчальними закладами вищої школи й кожен ВНЗ зацікавлений в своїх студентах, які представляють його на державних олімпіадах, з’їздах, конференціях, конкурсах. Проте, на нашу думку цього недостатньо, необхідно, щоб кожен заклад прагнув не тільки отримати вищій рівень акредитації, а ще й увійти до престижніших ВНЗ країни, щоб мати змогу виходити на міжнародний рівень, адже за змістом і рівнем підготовки наша вища школа надає потужну базу для виконання не тільки тих функцій, що покладаються на особу, як на фахівця в тій чи іншій галузі, а й інші функції, виконання яких забезпечується набутим комплексом знань.
4. Якість та контроль системи освіти Великобританії
Кажучи про систему оцінки якості у Великобританії, необхідно відмітити її відкритість та доступність для широкого загалу.
Королівська інспекція доповідає уряду про стан надання якісних освітніх послуг державними школами, а також про досягнення запланованих стандартів та рівнів. Варто сказати, що кожна школа інспектується раз на чотири роки групою незалежних експертів, в склад якої входять як спеціалісти з певних предметів, так і людина абсолютно не пов’язана з питаннями шкільництва та освіти. Групу очолює зареєстрований інспектор. Те, що інспекція проводиться на контрактній формі, стимулює розвиток конкуренції між групами та зацікавлення в наданні якомога кращих результатів (ми маємо на увазі, найоб'єктивніші данні по результатам моніторингу).
Стосовно ж вищої школи скажемо, що оцінка успішності провадиться на предметній основі за трьохбальною шкалою: відмінно, задовільно, незадовільно. Власне від вищих навчальних закладів вимагається проводити самооцінку своєї діяльності та визначати свій рейтинг. Друга справа, коли ВНЗ присуджує собі оцінку «відмінно», то може з впевненістю чекати гостей – групу незалежних інспекторів.
Університети, що ведуть науково-дослідницьку роботу, оцінюються за п’ятибальною шкалою кожні чотири роки. Оцінка «5» позначає працю на міжнародному рівні, а оцінка «І» показує, що робота навіть не сягає національного рівня.
Рада по якості вищої освіти отримує фінансування за рахунок внесків окремих університетів та коледжів вищої освіти, котрим вона надає такі послуги:
- забезпечення якості, що містить регулярний аудит напрямів, за рахунок яких заклад отримує високу оцінку стандартів та якості надання освітніх послуг;
- підвищення якості, що включає розповсюдження позитивного досвіду.
Рада співпрацює з комітетами по оцінці якості при трьох Радах з фінансування (Англії, Шотландії та Уельсу) та з Міністерством освіти Північної Ірландії. Вартий уваги і той факт, що за останні десять років в Англії була створена ефективна система тестування, причому національного, котра зазнала широкого застосування для оцінки успішності учнів та оцінки якості.
В рамках програми Національної оцінки на основі єдиних національних тестів оцінюється також якість індивідуальної підготовки учня, класу та школи. Не дивлячись на централізацію, система оцінки якості надання освітніх послуг Англії є найбільш збалансованою, бо містить два складники:
- зовнішній контроль за досягненнями учнів за допомогою централізовано розроблених тестів;
- обов’язків внутрішній контроль, що здійснюється вчителем.
Результати контролю та оцінка, отримана закладом, доступна для широкого загалу, також всі навчальні заклади, починаючи від дитячого садка і кінчаючи вищою школою, зацікавлені в якомога більшій оцінці, адже це впливає як на вибір споживачів освітніх послуг, так і на національний рейтинг закладу, що створює йому певну рекламу задля залучення іноземних студентів. Наразі в світі добре знають університети Великобританії, а реформи, що провадяться уже десять років, забезпечили покращення системи освіти та її спроможність до конкуренції на міжнародній арені. Проте не можемо оминути ми й ті проблеми, котрі британській системі освіти потрібно ще подолати. Це викликано почасти негативними наслідками реформування освіти, писачки зміною в зовнішніх умовах розвитку людської цивілізації. Перелічимо кілька питань, що потребують вирішення:
- ризик втрати університетами значної частини своїх автономій як наслідок посилення зовнішнього контролю;
- небезпека погіршення якості освіти через її «массовізацію»;
- невизначеність перспектив університетського сектору, причиною якого є стрімкий скачок в розширенні мережі вищих навчальних закладів;
- інвестиційне відставання в галузі фінансування ВНЗ;
- зростаюча міжнародна конкуренція на ринку дослідницьких послуг й можливе падіння конкурентоспроможності у сфері інновацій;
- недостатня фінансова стійкість вищих навчальних закладів;
- ускладнення в побудові єдиного освітнього простору.
Проте держава не збирається відступати та в’язнути в болоті реформування реформ, в «Білій книзі» британської моделі освіти зазначено, що подальші реформи будуть, враховуючи негативний фактор, спрямовані, з одного боку, на продовження розвитку лінії модернізації 90-х, тобто на досягнення 50% рівня залучення молоді в отримання вищої освіти, зближення ВНЗ ті інститутів ринку праці, інтернаціоналізацію, а з другого боку, на збільшення фінансування, створення спеціальних фондів, посилення конкурентоспроможності на міжнародному ринку інновацій. [19]
Висновки
В результаті проведеної роботи ми проаналізували нормативно-правові документи, зокрема Закон України «Про вищу освіту», Державну програму «Вчитель», Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, ознайомились з чисельними публікаціями у пресі, з думкою таких науковців як Курило В., Фокін Ю., проаналізували ті зміни, що пропонуються у проекті Закону «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту». Звичайно, цього недостатньо для накреслення повної картини реформаторських впливів, що їх зазнала система освіти України. Так, без уваги ми залишили і перехід на 12-річний термін навчання у школі, і кредитно-модульну систему запроваджену в ВНЗ України, й міжнародну співпрацю та постанови спрямовані на входження України до ЄС та утворення Європейської зони вищої освіти. Наразі з цього приводу існує безліч інформації. Проте ми ознайомились з законодавчим боком створення стандартів для української вищої освіти, ознайомились з різними моделями стандартів, що функціонують чи наявні в світовій та педагогічній думці, простежили функціонування Українського центру оцінки якості освіти, дізнались результати та заплановані зміни в незалежному зовнішньому тестуванні, переконались в життєспроможності масштабних проектів українського суспільства.