При організації роботи в класі можливо використовувати різні форми співпраці. Проте перевагу слід віддавати груповій формі роботи, яка дозволяє кожному учневі групи виконувати посильні завдання. Наприклад, при вивчаючому читанні одному учневі можна запропонувати впівголосу читати текст, іншому – виділяти незнайомі слова, третьому – шукати їх значення в словнику, четвертому – перевести пропозицію, яка викликає труднощі для розуміння і так далі [32, 73].
Така робота готує учнів до реальної комунікації: обміну інформацією з іншими групами, до оцінних думок з приводу прочитаного і почутого від інших. Успішне застосування проектної методики допомагає вирішити наступні завдання:
- заняття не обмежуються лише придбанням знань і умінь, а виходять на практичні дії учнів, торкаються їх емоційної сфери, націлюють на використання знань з інших областей освіти: біології, літератури, історії, географії, завдяки чому збільшується мотивація учнів при вивченні іноземної мови.
- учні дістають можливість здійснювати творчу роботу в рамках заданої теми, самостійно здобувати інформацію, зокрема лінгвістичну не тільки з підручників, але і з інших джерел;
- покращується якість взаємин учнів один з одним і вчителем, виходячи на новий рівень. Вчитель більше не контролер, не адміністратор, а партнер, помічник, що несе однакову відповідальність за результати роботи.
Таким чином, використання проектної методики дозволяє поєднувати самостійну індивідуальну роботу з груповою і колективною роботою; забезпечує вихід мовної діяльності в інші види діяльності: трудову, естетичну; стимулює самостійний пошук учнями потрібної інформації; вимагає розвитку творчої фантазії для того, щоб виграшно організувати знайдену інформацію і представити її іншим. Метод проекту активізує всі сторони особи школяра: його інтелектуальну сферу, його типологічні особливості і риси вдачі: цілеспрямованість, наполегливість, допитливість, працьовитість, толерантність, його комунікативні уміння, відчуття і емоції.
Якщо цілеспрямовано і систематично використовувати метод проектів в роботі при навчанні іноземній мові, то ефективність буде дуже високою. Учні, що систематично беруть участь в проектах, показують збільшення швидкості читання, поліпшення якості перекладу тексту, роботи із словником і іншими джерелами. Удосконалюються уміння в усній і письмовій мові, розширюється кругозір учнів, розвиваються комунікативні навики: уміння вести бесіду німецькою мовою, висловлювати і обстоювати свою думку [22, 51].
Метод проекту при навчанні іноземній мові благотворно впливає на учбовий процес в цілому.
Висновки
Підвищення рівня знань учнів, забезпечення умінь та навичок практичного застосування мови може бути реалізовано завдяки використанню різних форм самостійної, у тому числі творчої самостійної роботи учнів.
У процесі аналізу видів та форм самостійної роботи учнів на уроці німецької мови з’ясувалося, що для ефективної роботи учня, вчитель повинен вміти спланувати навчальний процес і правильно обрати спосіб розв’язання завдання, при цьому велике значення має добір навчального матеріалу. Для високої ефективності самостійної роботи на уроці велике значення має розвиток пізнавального ентузіазму школяра, інтересу до предмету. Учні повинні розуміти, який сенс вивчення запропонованого матеріалу. Більш того, сучасні школярі мають право бажати, щоб навчальна діяльність була цікавою, давала задоволення.
Сучасні дидакти схиляються до необхідності використання творчих самостійних завдань як вадливого засобу стимулювання власної пізнавальної діяльності школярів та ефективного засобу вивчення мови. Так, одним з найбільш продуктивних та ефективних твідів творчої самостійної роботи учнів на уроках німецької мови у 5 класі можна вважати метод проектів, який можна застосувати при вивченні практично всіх тем. Поряд із цим необхідно використовувати і репродуктивні самостійні форми роботи, які забезпечують засвоєння матеріалу найбільш ефективно: робота з текстами, самостійне виконання вправ, робота зі словником.
Важливою умовою ефективної організації самостійної роботи учнів на уроці є забезпечення вчителем сприятливої емоційної атмосфери, високий рівень самоконтролю та наявність завершального контролю з боку вчителя. Важливо, щоб учні мали навички самостійної робот, для чого вчителеві слід ознайомлювати їх з найбільш ефективними прийомами самостійної роботи.
Література
1. Артёмов В.А. Психология обучения иностранным языкам. – М.: Просвещение, 1969.
2. Асеев В.Г. Проблема мотивации и личность: Сб. Теоретические проблемы в психологии личности. – М.: Наука, 1974.
3. Афасижева Д.А., Кузнецова С.А. Организация самостоятельной работы учащихся. – М., 1988.
4. Бим И.Л. Методика обучения иностранному языку и проблемы школьного учебника. – М.: Русский язык, 1977.
5. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения. – М.: Педагогика, 1979. – Т.2.
6. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. – М., 1959.
7. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе //Вопросы психологии. – 1978. – №4.
8. Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология. – М.: Просвещение, 1988.
9. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. – М., 1960.
10. Гез Н.И., Ляховицкий М.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М.: Высшая школа, 1982.
11. Горностаева З.Я Проблема самостоятельной познавательной деятельности// Открытая школа. – 1998. - №2.
12. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. – М., 1983.
13. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986.
14. Ёсипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. – М.:Учпедгиз, 1961.
15. Жарова Л.В. Управление самостоятельной деятельностью учащихся. – Л., 1982.
16. Зимняя И.А. Основы педагогической психологии. – М, 1980.
17. Зимняя И.А. Индивидуально-психологические факторы и успешность научения речи на иностранном языке //Иностранные языки в школе. – 1970. – №1.
18. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. – М.: Просвещение, 1991.
19. Зимняя И.А., Ильинская Е.С. Психологический анализ урока иностранного языка // Иностранные языки в школе. – 1984. – №3.
20. Каспарова М.Г. О некоторых компонентах иноязычных способностей и их развития у школьников //Иностранные языки в школе. –1986. – №5.
21. Концепция коммуникативного обучения иноязычной культуре в средней школе: Пособие для учителя /С.С.Артемьева, Е.В.Дождикова и др.; Под ред. Е.И.Пассова, В.Б.Царьковой. – М.: Просвещение, 1993.
22. Красильникова В.С. Учебные задания по иностранному языку с ориентацией на самостоятельную работу учащихся //Иностранные языки в школе. – 1990. – №6.
23. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. – М.: Просвещение, 1976.
24. Куликова Л.А. Обучать самостоятельной работе – значит учить трудиться //Иностранные языки в школе. – 1987. – №3.
25. Кулько В.А., Цехмистрова Т.Д. Формирование у учащихся умений учиться. – М., 1983.
26. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология. М., 1964.
27. Леонтьев А.А. Возрастные и индивидуальные особенности школьников в процессе обучения // Иностранные языки в школе. – 1976. – №1.
28. Леонтьев А.А. Язык, речь и речевая деятельность. – М.: Просвещение, 1969.
29. Маркова А.К. Психология усвоения языка как средства общения. – М., 1974.
30. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. М., 1983.
31. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов О.Б. Формирование мотивации учения. – М, 1990.
32. Нильсон О.А. Теория и практика самостоятельной работы учащихся. –Тал., 1976.
33. Новик Н.Б. Кибернетика. Философия и социологические науки. – М.,1963.
34. Орлов В.Н. Активность и самостоятельность учащихся. – М.,1998.
35. Осницкий А.К. Саморегуляция деятельности школьника и формирование активной личности. – М., 1986.
36. Пассов Е.И. Беседы об уроке иностранного языка. – Ленинград, 1975.
37. Пассов Е.И. Основы методики обучения языкам. – М., 1977.
38. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельностьшкольников в обучении. — М., 1980.
39. Пидкасистый П.И., Горячев Б.В. Процесс обучения в условияхдемократизации и гуманизации школы. — М., 1991.
40. Подласый И.П. Педагогика - М., 1996.
41. Подласый И.П. Педагогика: Учеб. для студентов высших пед. учеб. заведений. – М., 1996.
42. Разинов П.А. Проблема самообразования и самообучения иностранному языку в школе // Иностранные языки в школе. – 1989. – №4.
43. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М.: Просвещение, 1991.
44. Рогова Г.В. Некоторые предложения по организации самостоятельной работы учащихся // Иностранные языки в школе. – 1980. – №5.
45. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973.
46. Столяренко Л.Д. Педагогика. – Ростов, 2000.
47. Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М.: Педагогика, 1990.
48. Харламов И.Ф. Педагогика. – Мн., 2002.
49. Шатилов С.Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе. – М.: Просвещение, 1986.
50. Эльконин Д.Б. Психология обучения. – М.: Знание, 1974.