Школяр оволодіває певною сумою екологічних знань, засвоює норми поведінки та ціннісні орієнтації по відношенню до природи, набуває практичних умінь та навичок по збереженню природного середовища в процесі навчання, гри, суспільно корисної праці. Тому визначення педагогічних розумів екологічного виховання здійснювалося нами на основі ознайомлення з теоретичними даними з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду та власного багаторічного досвіду роботи в школі (при цьому враховувалися усі види діяльності школярів). Це, зокрема, такі умови:
— комплексний підхід до вивчення природи, з використанням міжпредметних зв'язків;
— врахування вікових, індивідуально-психологічних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей в процесі екологічного навчання і виховання;
— організація безпосередньої діяльності учнів по охороні та поліпшенню природного середовища своєї місцевості під година навчальної та суспільне корисної праці;
— вибір оптимальних форм, методів-і прийомів екологічного виховання;
— вплив вчителя на вихованців власним прикладом ощадливого, дбайливого ставлення до навколишньої природи;
— єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні учнів.
Вихідним для формування наукових знань є їх філософське визначення як необхідного елемента і передумови практичної діяльності людини, сукупності ідей людини, у яких вона виражає своє теоретичне оволодіння предметом і своє ставлення до світу.
Важливу роль в успішному здобутті знань учнями відіграють рівень і якість взаємозв'язку й взаєморозуміння між ними і вчителем. У ході навчання школярі не тільки засвоюють певний запас знань, а й оволодівають способами навчальної діяльності, з допомогою яких вони зможуть надалі самостійно поповінювати свої знання і розв'язувати теоретичні й практичні завдання. У процесі навчально-виховної роботи учень засвоює теорії, факти, ідеї, закономірності, поняття, через які вони розкриваються. Для визначення рівня знань школярів про навколишнє середовище та їх ставлення до цієї проблеми потрібно вивчити, як учителі розкривають у процесі навчання всю багатогранність і різноманітність природних взаємозв'язків, як підводять учнів до їх усвідомлення. Водночас необхідно знаті, наскільки повно сприймають і засвоюють цю інформацію школярі, наскільки вона їм доступна.
Від загальної підготовки вчителя і його ставлення до питань екології залежати і знання школярів. Тому й зіставлялись дані відповідей учнів і педагогів. Загальна тенденція у відповідях учителів (в основному географії, частково — інших предметів) така: вони цікавляться проблемами, пов’язанимиіз взаємодією суспільства і природи, проте не завжди вміють ефективно використати свої знання.1
Отже, виходячи з .того, що формування екологічних знань повинно поєднуватися з вихованням в учнів любові і бережливого ставлення до природи, важливо, щоб вони добре знали свою, так би мовити, малу.Батьківщину - свій край і велику — всю Україну. Необхідно побудувати навчально-виховний процес так, щоб у першу чергу забезпечили допитливість учнів, надати їм можливість вести власні пошуки і робити відкриття, проявляти при цьому самостійність. Кожний учитель має досконало оволодіти вмінням розкривати різними засобами систему екологічних зрозуміти, оперувати ними.
Урок-основна форма організації навчально-виховного процесу; Саме тому в основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи особлива увага приділяється урокові, однак указується на те, що він не єдина форма навчального процесу і повинен поєднуватися з іншими. На уроці засобами свої про предмет вчитель розкриває взаємозв'язки між людиною (суспільством) і природою, виховує в дитини кращі моральні якості: гуманність, прагнення бути корисним суспільству, зробити і свій внесок у справу збереження і поліпшення природного оточення. Однією з загальних вимог, що стояти нині перед кожним уроком і вчителем, є озброєння учнів усвідомленими і глибокими знаннями, які є фундаментом вироблення в них переконань, діалектико-матеріалістичного світогляду, формування почуття патріотизму і соціалістичного інтернаціоналізму. На кожному уроці важливо також дбати про виховання в учнів працелюбства, бажання сумлінно працювати, бути корисним суспільству.
Особливістю сучасного урокові є його динамічність, чітка єдність дій вчителі і учнів, ретельний відбір змісту матеріалу, який планується на урок, його генералізація, вибір відповідного типові урокові і адекватних засобів та методів його проведення.
Мета навчання дати усвідомлені, систематичні і міцні знання учням.
Правильна організація мислительної діяльності учнів в процесі навчання є вирішальною умовою високої якості їхніх знань.
Дослідженнями багатьох методистів-біологів відкрита основна методична закономірність усвідомленого й міцного засвоєння знань. Вона полягає в планомірному утворенні й розвитку понять в учнів у процесі навчання.
Поняття - вища форма людського мислення, у якій виіражаються загальні істотні ознаки речей, явищ реального світу. Зрозуміти предмет — значить засвоїти його істотні ознаки.
За останні десятиліття в методиці біології спожилась й зміцнилася теорія розвитку понять у процесі навчання, що сприяє усвідомленому й міцному засвоєнню знань.
Знання складається з понять, встановлених наукою, про істотні ознаки й властивостях речей і явищ, процесах й зв'язках між ними.
Поняття допомагають людині в його поступальному русі пізнання світу.
Поняттями людина мислит. Думки відображають реальний світ й на шляху від незнання до знання проходить ряд стадій.
Вихідним моментом в пізнанні завнішнього світу є відчуття речі і явища, тобто відображення їх властивостей. Із відчуттів виникають сприйняття, які відображають речі в цілому. На основі сприйняття виникають уявлення, які закріплюються у внутрішніх образах і зберігаються в пам’яті.Уявлення (образи) є ступінь до абстрагування, оскільки при їхньому виникненні частина ознак і властивостей опускається. Таким чином, уявлення є у відомій мері вже узагальненими. Уявлення залежать від психологічного стану людини й можуть відбивати окремі несуттєві ознаки, тому уявляти ще не означає мислить.
Узагальнені уявлення утворюють поняття. Найбільш істотне в утворенні понять полягає в їхньому розвитку й взаємозв'язку.
Розвиток поняття - основна рушійна сила всього процесу навчання й виховання учнів.
Методологічні положення є основою правильного розуміння понять й їхнього розвитку в історичному процесі пізнання й у процесі навчання.
Учитель повинний бачити основнне поняття в кожнім курсі, у навчальному предметі й безперестану тримати них у полі свого методичного зору, повертаючи до них на різному матеріалі й у различньїх зв'язках. Поняття викристалізовуються, поступово розвиваючись й усвідомлюючись. Звідси ясно, що розвиток понять має особливе освітнє й виховне значення.1
Учні опановують поняттями не відразу: на утворення їхній потрібно час, у зтом процесі ні в якому разі не може бути штучного «прискорення», тому що воно неминуче приведе до формалізму. Вивести поняття з фактів значно довше, й, головне, складніше, ніж повідомити його й подбати, щоб учні запам'ятали формулювання.
Неправильно спочатку «сформувати» поняття, тобто дати його визначення, а потім ілюструвати прикладами, припускаючи під цим розвиток. «Готові» поняття без праці запам’ятовуються, але так само легко й забуваються, тому що били отримані як догма.
Біологія як навчальний предмет являється системою понять, що розвиваються в логічної последовності й знаходяться у взаємозв'язку. Уся система понять визначається складом основ науки, що входять у школьньїй предмет біології. Таким чином, основними поняттями школьної біології є морфологічні, анатомічні, фізіологічні, екологічні, систематичні, цитологічні, генетичні та інші.
Загальноприйнятий розподіл понять на одиничні й загальні в методиці біології може бути конкретизовано як поняття прості і складані. У шкільній біології мають місце спеціальні поняття, які розвиваються в межах одного курсу або, навіть, теми, та загальнобіологічні.
Кожне поняття постійно розвиавється й ускладнюється.
У курсі зоології поняття про кожну тварину теж поєднує поняття про його морфологію, анатомію, фізіології й екології. Одночасно розвивається поняття про еволюційне ускладнення організмів. Поняття тісне зв'язано з поняттям про функціональні процеси, що протікають у клітках, тканинах, цілому органі і у всій системі, у якій він входить. Поняття про орган поступово перетвориться в більш складне анатомо-фізіологічне — про систему органів. При подальшому вивченні організму відбувається ще більше поглиблення поняття про систему (наприклад кровообігу), розглядом взаємозв'язків з іншими системами. Прості поняття в ряді випадків можуть бути відносно простими і відносно складними.