Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки, результати дослідження доповідалися на міжнародних (Київ, 1997 р., Миколаїв, 2000 р., 2003 р.), всеукраїнських (Вінниця, 1997 р., Миколаїв, 1999 р., Херсон, 2002 р., Київ, 2003 р.), обласних (Миколаїв, 1997 р., 1998 р., 1999 р., 2000 р., 2001 р., 2002 р.), міжвузівських (Миколаїв, 1997 р., 1999 р.) науково-практичних конференціях, обговорювалися на засіданнях кафедри англійської філології та кафедри педагогічних технологій і педагогічної майстерності Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського, кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса). За темою дисертації опубліковано 11 праць, з них 8 – у фахових виданнях України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 249 сторінок, з них 171 сторінка основного тексту. В роботі вміщено 26 таблиць, 3 схеми, 2 діаграми, які займають 7 самостійних сторінок основного тексту. До списку використаних джерел увійшло 303 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подано дані щодо апробації та впровадження одержаних результатів, а також структуру дисертації.
У першому розділі „Теоретичні засади формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов” проаналізовано вітчизняну і зарубіжну філософську, психолого-педагогічну та навчально-методичну літературу з проблеми дослідження; розкрито сутність понять „професійна компетентність учителя”, „готовність до педагогічної діяльності”, “професіоналізм”, “педагогічна майстерність”; виявлено взаємозв’язок та взаємообумовленість означених педагогічних категорій; визначено місце і роль професійної компетентності вчителя іноземних мов та її структуру; подано модель процесу формування професійної компетентності у студентів факультетів іноземної філології педагогічних ВЗО.
Проблема формування професійної компетентності в майбутніх учителів була предметом низки досліджень. Так, учені визначають професійну компетентність як: систему знань, умінь і навичок учителя (В.А. Адольф, С.В. Будак, А.О. Вербицький, М.К. Кабардов, І.Б. Котов, Н.В. Кузьміна), як одну із сходинок професіоналізму, тобто як систему знань, умінь, навичок, способів діяльності, психологічних якостей, необхідних учителю для здійснення педагогічної діяльності, виокремлюючи у структурі компетентності певний набір компонентів (Т.Г. Браже, С.Б. Єлканов, В.І. Журавльов, І.А. Зязюн, В.Ю. Кричевський, А.К. Маркова, В.М. Миндикану, Т.В. Новикова, В.В. Радул, Н.Ф. Тализіна); як ідею імітаційного моделювання задачної структури педагогічної діяльності (В.О. Сластьонін, Л.Ф. Спирін, Г.І. Саранцев, О.І. Міщенко).
У структурі професійної компетентності вчителя іноземних мов дослідники (Є.Г. Азімов, О.Л. Бердичівський, Т.А Долгова, Л.П. Захарова, Т.М. Комарницька, С.Ю. Ніколаєва, Л.Н. Шилова, О.Н. Щукін) як одну з найголовніших виокремлюють іншомовну комунікативну компетенцію, яка охоплює мовленнєву, мовну та соціокультурну компетенції.
Під професійною компетентністю вчителя ми розуміємо інтегральне утворення особистості, яке включає сукупність когнітивно-технологічного, соціального, полікультурного, аутопсихологічного та персонального компонентів, необхідних для успішного здійснення педагогічної діяльності з урахуванням специфіки предмета, що викладається. Специфіка компетентності вчителя іноземних мов полягає в наявності сформованої іншомовної комунікативної компетенції, яка входить до складу когнітивно-технологічного компонента.
Когнітивно-технологічний компонент професійної компетентності включає професійні знання, вміння, навички майбутнього вчителя. Багатогранність педагогічної діяльності вимагає опанування різносторонніх загальних і спеціальних знань, які відповідають базовому рівню професійної освіти. У студентів факультетів іноземної філології має бути сформована іншомовна комунікативна компетенція, яка складається з мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенцій. Компетентному вчителю необхідно також бути обізнаним із педагогічними технологіями, прийомами педагогічного менеджменту, вміти застосовувати їх у своїй практичній діяльності.
Визначаючи соціальний компонент професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов, ми виходили з того, що сучасний учитель має розуміти суть соціальних проблем, які існують у суспільстві, мати громадянську відповідальність. Професія вчителя, призначення якої – виховувати підростаюче покоління, вимагає від людини бути громадянсько зрілою особистістю – йому повинні бути притаманні ідейно-моральні якості, він має усвідомлювати свої права, обов’язки, відповідальність перед державою, суспільством, самим собою. Соціально компетентного вчителя відрізняє високий рівень національної самосвідомості, знання культури, історії рідної країни, соціальна відповідальність. Підготовка компетентного вчителя невід’ємна від його практичної участі у суспільному житті, в рішенні завдань соціально-економічного будівництва. Майбутньому вчителю необхідно також усвідомлювати соціальну значущість своєї майбутньої професійної діяльності, її необхідність для держави, суспільства.
Третім компонентом професійної компетентності майбутніх учителів іноземних мов виступив полікультурний. Учитель повинен одночасно усвідомлювати себе носієм національних цінностей і мати планетарне мислення. За своєю природою – це новий погляд на світ, його проблеми, можливі шляхи їх вирішення, боротьба за виживання людства, збереження довкілля, шлях до миру й благоденства. Необхідність формування в майбутніх учителів полікультурного компонента професійної компетентності пов`язана з тим, що на початку XXI століття все більш нагальною постає проблема мирного співіснування й продуктивного співробітництва людей різних націй, віросповідань, прибічників різноманітних стилів життя, представників різних культур, – тобто проблема діалогу культур. Тенденції розвитку світового співтовариства свідчать про те, що у глобальному масштабі єдиним шляхом до прогресу людства є інтеграція на рівні виробництва, споживання, формування національної самосвідомості, розвитку міжкультурних зв’язків.
Визначаючи аутопсихологічний компонент професійної компетентності майбутніх учителів іноземних мов, ми базувалися на тому, що це готовність та здатність особистості до цілеспрямованої роботи, що веде до змін властивостей особистості, її поведінки, діяльності та відношення щодо прогресивного особистісно-професійного розвитку. Педагогічна самосвідомість, що входить до його складу, є механізмом, який виконує активну функцію саморегуляції. Лише усвідомивши себе в ролі вчителя, вихователя, людина відкриває для себе можливості активного професійного саморозвитку, чому сприяє мотивація досягнення компетентності – прагнення людини досягти значних результатів, успіхів у діяльності. Для вчителя також необхідно бути емоційно гнучким. Ця властивість педагога проявляється у витримці, вмінні виявляти позитивні, стримувати негативні емоції, саморегулюватися. Педагогічна діяльність – багатопрофільна й багатоаспектна. Сьогоднішньому студенту педагогічного ВЗО належить працювати з людьми і насамперед – з дітьми. Його професійна компетентність буде визначатися не тільки інтелектом, сукупністю знань, умінь, навичок, а й особливостями нервової системи, психологічною стійкістю і підвищеною працездатністю у процесі педагогічної діяльності.
Персональний компонент включає необхідні компетентному вчителю професійно-значущі якості. Це передусім гуманістичні, такі як емпатія, такт, толерантність, уміння знайти позитивне в людині, доброзичливість, справедливість, а також мобільність та комунікативність.
Аналіз чинних програм з дисциплін професійної науково-предметної підготовки засвідчив, що в них приділяється недостатньо уваги питанням формування вищеназваних компонентів, які складають професійну компетентність майбутніх учителів іноземних мов, багато з них є застарілими, а створені сучасні програми засновані на навчально-довідковій літературі, яка видана за кордоном і не враховує реалій України.
Започатковуючи формуючий експеримент, нами було розроблено модель процесу формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов, що складається з трьох блоків (див. схему).
Перший блок містить компоненти професійної компетентності, а саме: когнітивно-технологічний, соціальний, полікультурний, аутопсихологічний та персональний.
Другий блок моделі склали розроблені нами педагогічні умови формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов, а саме: орієнтація майбутнього вчителя на самооцінку професійної компетентності; впровадження модульно-рейтингової системи навчання в педагогічному ВЗО; використання нових інформаційних технологій навчання на заняттях з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки.
У третьому блоці моделі відображено засоби реалізації процесу формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов. Серед них: спецкурс “Основи формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов”, розробка проекту “Вчитель світу ХХІ століття”, інтерактивні та кооперативні форми роботи, педагогічна практика у школі, відеоспостереження, міжнародний студентський клуб.
У другому розділі «Дослідно-експериментальна робота з формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов» визначено напрями дослідно-експериментальної роботи, подано методи діагностики професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов, описано шляхи реалізації моделі процесу формування професійної компетентності у студентів факультетів іноземної філології; проаналізовано результати констатуючого й формуючого етапів експерименту.