При комплексній реалізації дидактичних принципів слід передбачати;
використання трудового навчання для формування у учнів системи знань і умінь в області основ виробництва; підбір (відповідно до вимог учбової програми) для засвоєння школярами міцно встановлених в науці, техніці, на виробництві знань про предмети, засоби і процеси праці; застосування строге науковій термінології;
організацію самостійних вправ робіт, що вчаться, практичних, лабораторно-практичних і учбовий-виробничих, впровадження проблемного навчання, залучення школярів до виконання сільськогосподарських дослідів, зокрема з виробничої тематики, і інших завдань, що вимагають творчого мислення;
ознайомлення учнів з тенденціями науково-технічного прогресу, прогресивними формами і методами організації праці; використання всіх етапів трудового навчання для формування у школярів політехнічних — загальнийтрудових і загальнийвиробничих — умінь і навиків, цілісної системи знань по загальних наукових основах сучасного виробництва;
складання перспективного (календарного) плану по кожній темі програми; ретельне і систематичне планування роботи на кожне майбутнє заняття зі встановленням його зв'язку з попередніми і подальшими заняттями; систематичне застосування методів узагальнення відомостей, що вивчаються, і навчання цим методам школярів;
навчання від відомого до невідомого, від простого до складного, від легені до важкого, створення в учбовому процесі умов, що вимагають певної напруги розумових і фізичних сил школярів; підбір об'єктів праці, що відповідають віковим і пізнавальним можливостям учнів; нормування праці з урахуванням фізичних можливостей і учбових успіхів школярів;
спонукає учнів до самостійності в придбанні знань і умінь, у виконанні практичних робіт; розвиток у школярів спостережливості, логічного мислення, пам'яті, уваги, уяви; постановка перед учнями проблемних технічних, технологічних, економічних завдань і завдань; організація самостійної роботи школярів з технічною літературою і документацією, формування у умінь, що вчаться, і навиків конструювання, проектування, виконання роботи; раціональне поєднання творчої і виконавської діяльності школярів;
поєднання показу що вивчаються що вчаться технічних об'єктів, технологічних процесів, трудових дій, а також наочної допомоги, дослідів, умовно-символічних зображень (схем, креслень, таблиць і т. п.), учбових кінофільмів, діафільмів, діапозитивів і т.п. з поясненням вчителя і бесідами, з діяльністю школярів;
систематичне і всестороннє вивчення індивідуальних особливостей школярів і на цій основі коректування учбово-виховного процесу;
створення ситуацій, що змінюються, для застосування учнями придбаних знань і умінь (по виразу академіка А. Н. Несмеянова, застосування — дійсна мати учення); періодичне проведення узагальнювальних залікових і контрольних робіт (перш за все практичного характеру);
участь в складанні характеристик що вчаться, в яких відбиваються результати навчання (при цьому слід мати з причини його освітнє, виховне і розвиваюче значення); використання інформації про подальший життєвий і професійний шлях випускників школи для оцінки результатів роботи з учнями і внесення корективів в учбово-виховний процес.
[1] Бабанский Ю.К. Принципы обучения в современной общеобразовательной школе // Начальное образование. – 1970, - № 2. - С. – 107
[2] Терещук Г. В. Дифференцированные задания как средство индивидуального подхода к учащимся // Школа и производство. – 1992, - № 11-12. – С. – 8.