Якість навчання залежіть від: досягнутих результатів викладачами і студентами у викладанні та учінні в попередньому етапі; характерові і обсягу навчального матеріалу; організаційно-педагогічного впливу тихнув, хто навчає; пізнавального рівня тихнув, хто навчається; години навчання.
Ефективність навчання залежить від: знань і навичок у використовуванні законів й закономірностей дидактики; цілей навчання; змісту навчання; вікових і психологічних особливостей тихнув, хто навчається та тихнув хто навчає; матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення навчання; організації процесу навчання.
Управління навчанням залежіть від: інтенсивності, ефективності, продуктивності зворотного зв'язку в системі навчання; обґрунтованості корекційних впливів.
Стимулювання навчання залежить від: внутрішніх стимулів-мотивів студентів на учіння та викладачів на викладання; зовнішніх–суспільних, економічних, педагогічних та інших.
Часткові закономірності процесу навчання поширюються на окремі компоненти навчання. Виділяються серед них такі, як змістовно-процесуальні, гносеологічні, організаційні та інші.
Стосовно дидактики вищої школи розглядуються змістовно-процесуальні, тобто власні дидактичні закономірності, як:
* результати навчання залежати від способові включення тихнув, хто навчається, у навчально-пізнавальну діяльність;
* результати навчання залежати від застосованих методів, а також від використаних засобів;
* результати навчання залежати від педагогічної майстерності викладачів;
* результати навчання залежати від інтенсивності зворотних зв‘язків у системі навчання, обґрунтованості коригувальних впливів;
* результати залежати від педагогічних стимулів та інших.
Зовнішні закономірності процесу навчання породжені суттю соціальних процесів і розумів, а саме:
= соціально-економічною і політичною ситуаціями, рівнем загальної культури;
= потребами суспільства і держави в конкретному типі та рівні освіти та інші.
До них належати:
· соціальна обумовленість цілей, змісту та методів навчання;
· виховуючий та розвиваючий характер викладання та учіння;
· навчання завжди здійснюється в спілкуванні і базується на вербально -діяльнісному підході;
· залежність результатів навчання від особливостей взаємодії тихнув хто навчається, з довкіллям.
Внутрішні закономірності процесу навчання здійснюють зв'язки між компонентами процесу навчання, а саме:
* між цілями, змістом, методами, засобами і формами навчання;
* між викладачем, студентами і сутністю навчального матеріалу та інші.
Їх формулюють так:
· зумовленість процесу навчання від вирішення основної суперечності між пізнавальними або практичними завданнями і наявністю необхідного рівня знань, умінь та навичок, розумового розвитку;
· підпорядкованість результативності навчання способам його управління й активності особистості студента;
· відношення між взаємодією викладача й студента за результатами навчання;
· просунення студента від незнання до знання, від знання до уміння, від уміння до навичку, за умовами успішного вирішення одного завдання і постановці іншого.
Закономірності навчання є об'єктивними, власними викладанню й учінню за їх суттю, та суб'єктивними, залежними від особливостей викладача, його діяльності. Закономірності навчання виявляються тільки через свідому діяльність учасників навчального процесу, їх дії завжди скеровуються свідомим наміром, волею, певною метою викладачів та студентів і тому не можливі поза їхньою діяльністю, тобто смороду можуть виникати завдяки тому, що попередньо проходять через людську свідомість.
Знання закономірностей навчального процесу сприяє глибшому пізнанню його принципів. Викладання й учіння здійснюються основі обгрунтованих, перевірених практикою дидактичних принципів. Зумовлені закономірностями і завданнями виховання й освіти, принципи навчання визначають викладанню й учінню спрямованість, зміст, організаційні форми та методи.
Під принципами навчання (принципами дидактики) розуміють певну систему вихідних, основних дидактичних вимог до викладання й учіння, виконання яких забезпечує їх необхідну ефективність. Умовно смороду поділяються на: філософськи (загальнонаукові) - науковість, системність, зв'язок теорії із практикою; психологічні – індивідуальний підхід до студентів, позитивне емоційне тло навчання; дидактичні – систематичність, міцність засвоєння знань, цілеспрямованість навчання та інші.
Сучасна дидактика, трактуючи навчання як процес передачі, засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності, та відповідно до нього розглядає систему його принципів.
Принцип навчання( принцип дидактики )‑ твердження, основне положення , що визначають зміст, організаційні форми та навчальної діяльності.
Дидактичні закономірності діють не безпосередньо, а їхня сутність та основні вимоги віддзеркалюються в принципах навчання, що визначають напрям, стратегію і зміст практичних дій викладачів та студентів На сьогодні загальне визначення дидактичних принципів навчання вищої школи ще остаточно не склалося — тне з'ясовані вихідні засади для обґрунтування принципів навчання; не опрацьовані наукові основи системи принципів навчання, їх підпорядкованості, ієрархії. Власне, це з причиною того, що в різних теоріях із педагогіки та відповідних фундаментальних працях із дидактики кількість принципів навчання, їх ієрархія та формулювання значно різняться.
Дослідники й практики, по-перше, дотримуються різних концепцій і джерел під година їх виведення та, по-другу, по-різному розуміють поняття "дидактичні принципи".
Наприклад, основними джерелами виведення дидактичних принципів вищої школи для одних є досвід навчальної діяльності, для інших-або теорія пізнання, або закономірності функціонування психіки людини, або закономірності навчання. Співуче, кожний погляд має свої обґрунтування та право на існування та , в основі принципів навчання лежати законі та закономірності дидактичного процесу. Хоча між ними немає безпосередньої жорсткої залежності, смороду слугують методологічною і теоретичною підвалиною для опрацювання та обґрунтування дидактичних принципів. Безумовно, ці залежності настільки різноманітні, що, наприклад, із однієї закономірності виводиться не один, а декілька принципів навчання. А іноді — навпаки, з кількох закономірностей процесу навчання формується один принцип навчання. Це свідчить про ті, що на їх обґрунтування значно впливають не тільки власне педагогічні закономірності, а й соціальні, філософські, психологічні, гносеологічні та інші. Тому під година обґрунтування принципів навчання необхідно брати до уваги також досвід навчання різних дидактичних систем, логічні основи теорії пізнання, закономірності функціонування психіки людини, рівень розвитку науки й техніки тощо.
Дидактика загальної педагогіки принципи навчання розглядає через конкретні рекомендації орієнтовані на досягнення цілей навчання на основі його пізнаних закономірностей. Ці рекомендації стосуються шляхом:
- регулювання різноманітних змістових стосунків учасників дидактичного процесу;
- з'ясування провідних тенденцій навчання на сучасному етапі формування національної системи освіти;
- розв'язання суперечностей процесу навчання й розумів досягнення успіхів у навчально-виховному процесі;
- визначення основних положень, на які спираються під година викладання навчальних дисциплін;
- визначення змісту, методів і форм навчальної діяльності тощо.
Поняття , принципи навчання, розглядаються , як спрямовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу, які мають характер загальних вказівок, правил і норм та випливають із його закономірностей.
Основні вимоги шкільного принципу навчання віддзеркалюються в правилах дидактичної діяльності. Дидактичні правила — це конкретні вказівки педагогові про ті, як слід діяти в стандартних навчальних ситуаціях. Смороду забезпечують діалектичний зв'язок між теорією і конкретною методикою навчання. Цей перехід має бути творчим, бо навчальна діяльність не терпить шаблонові й одноманітності. Тому знання основних дидактичних правил є обов'язковим, але їх використання на практиці-справа індивідуальна, творча і вимагає інноваційного ставлення до них. Правила, з одному бокові, випливають із принципів навчання, а з іншого-є узагальненням багатовікового досвіду навчальної діяльності.
Принцип навчання, відображаючи якийсь один істотний аспект навчання, стає підґрунтям для формування правил навчання. Правила навчання залежати від принципів навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Смороду мають чітко окреслений характер практичних вказівок, якими користуються в конкретній ситуації. Незнання принципів не відміняє їх існування та дію і робить дидактичний процес ненауковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, й, відповідно, неефективним. Власне, тім і пояснюється наявність багатьох недоліків в організації та проведенні цього процесу в певних навчальних заставах.
Сучасна дидактика визначає кілька варіантів класифікації принципів навчання. Смороду відрізняються, першою чергою — кількістю. З історії педагогіки знаємо, що ще Я.А.Коменським було визначено шість принципів навчання: наочність, свідомість, систематичність, послідовність, доступність, міцність засвоєних знань. К.Д.Ушинський виокремлював такі дидактичні принципи: своєчасність, поступовість, органічність, постійність, стійкість засвоєння знань, самостійність учнів, відсутність надмірної напруженості та надмірної легкості, правильність, свідомість і активність навчання, наочність, послідовність, міцність знань і навичок.