Смекни!
smekni.com

Етико-правове виховання молодших школярів (стр. 8 из 14)

Як свідчить практика викладання, «педагоги не роз’яснюють учням зміст, співвідношення зазначених понять, положень, ідей у органічному зв’язку з провідні принципом права – принципом єдності прав і обов’язків» [55, 59]. У цьому зв’язку виникає питання, якою повинна бути логіка викладу правового матеріалу до структури знань, метою забезпечення внутрішньої органічності знань.

На нашу думку, доцільно дотримуватися такого плану:

1) показати, що ідея єдності прав і обов’язків – це конституційний принцип, сформульований у статті 23 Основного Закону: «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистої, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості, а також обов’язки держави перед громадянами;

2) розкрити, що у даному конституційному принципі інших людей (стаття 68), а головним обов’язком держави повинно бути утвердження і забезпечення прав і свобод людини, тобто державна влада має гарантувати здійснення основних прав людини;

3) підкреслити, що недотримання громадянами обов’язків, настанов правових норм тягне відповідальність перед суспільством, державою, співгромадянами;

4) переконати, що в умовах цивілізованої, демократичної держави особистість здобуває справжню свободу у єдності з суспільством і державою, а не у протистоянні їх.

Ознайомившись із загальним визначенням поняття «юридична відповідальність» в елементарній формі, не називаючи поняття, його змістом, доцільно від абстрактного загального знання про нього пройти шлях до осмислення сутності конкретних видів правової відповідальності. При цьому важливо виходити із системи обов’язків громадян, у разі невиконання яких встановлюється юридична і моральна відповідальність. Ось чому робота по формуванню правового принципу відповідальності за вину триває під час вивчення конституційних обов’язків громадян України. Тут доцільно приділити увагу аналізу зазначеного напряму наступних питань даної теми, зокрема питанням щодо конституційних обов’язків громадян України, єдності прав і обов’язків.

Таким чином, поняття «юридична відповідальність», уявлення про обсяг і характер обов’язків громадян, відповідальності громадян перед державою за їх виконання – це «попередній синтез, один з основних елемент, формованого в учнів знання принципу відповідальності за вину» [57, 41]. Усю наступну роботу (диференціювання знання) слід здійснювати шляхом розвитку все більш збагачених змістом понять, положень та ідей.

З цих позицій, залежно від того, яке правопорушення вивчається, формуємо в учнів уміння самостійно аналізувати такі види юридичної відповідальності: а) дисциплінарна; б) адміністративна; в) цивільна; г) кримінальна [47, 53].

Таким чином, діагностика виявлення усвідомленого засвоєння провідної ідеї права – відповідальності за вину – перебуває у прямій залежності з розкриттям змісту поняття, призначення, ролі, видів відповідальності вже під час вивчення конституційного права. Такий підхід дає змогу осмислити наступний навчальний матеріал у світлі цієї провідної ідеї. Виховне завдання полягає у тому, щоб «допомогти учням дійти висновку: правові обов’язки слід неухильно виконувати; юридичних норм необхідно чесно і сумлінно дотримуватися» [68, 62]. Глибоке розуміння юридичних законів повинно «поєднуватися з моральною відповідальністю, усвідомленням доцільності виконання обов’язку, закріпленого в законі» [17, 109]. Це сприятиме вихованню у молоді осмислення відповідальності, необхідності її для суспільства як важливого чинника його розвитку.

Отже, вченими зроблена спроба виділити провідні принципи – наскрізні ідеї права, які відповідають загальнолюдським цінностям, а також висвітлити їх зміст під час вивчення Основного Закону – Конституції України, головної галузі права.

Методологічна роль формування основоположних наскрізних правових принципів (ідей) полягає у «роз’ясненні соціального сенсу і призначенні юридичних норм у світлі загальних правових принципів, у забезпеченні відповідного рівня оволодіння знаннями, що дає змогу глибоко виявити внутрішню природу права, максимально наблизитися до нього, сприяючи вихованню правових переконань» [33, 112]. Так складається міцний і надійний фундамент для формування правосвідомості молодої людини, її правомірних установок, соціальної активності. Правові цінності сприймаються учнями як принципи життєвої поведінки, тому що ідея є не тільки пізнанням, а й рушієм, прагненням до самовиявлення.

Таким чином, існують певні резерви для практичного здійснення педагогічної правовиховної роботи. Формування основоположних наскрізних гуманістичних принципів, що втілюють головне і вирішальне у змісті права, вирішує стратегічне завдання – обґрунтування і впровадження у свідомості учнів ідей високої соціальної цінності права, без чого неможливе ефективне виховання молодого покоління.

1.4 Методи формування правової культури молодших школярів

Суть системною підходу стосовно правового виховання учнів полягає в єдності мети, завдань і змісту правовою виховання; єдності методів, прийомів і форм правовиховної роботи; єдності і узгодженості дій всіх зовнішніх виховних впливів і самовиховання особистості учня; єдності правової свідомості і поведінки школяра; урахуванні вікових та індивідуальних особливостей учнів: вивченні, аналізі рівня вихованості учнів і відповідному корегуванні правовиховної роботи; вивченні, узагальненні і поширенні кращого досвід; правового виховання учнів.

Відповідно, можна сказати, що зміст правового виховання молодших школярів має визначатися їх можливостями та обмеженнями сприймати юридичну термінологію, розуміти значення певних дій, здатністю аналізувати та робити висновки.

На певному етапі формування правової культури у молодшого школяра повинні бути сформовані зальні уявлення про основні правові норми, які тісно переплітаються з моральними нормами та окремі норми конституційного, цивільного, сімейного, адміністративного та кримінального законодавств. Наведемо основні поняття, які можуть і мають бути засвоєні молодшим школярем: Держава Україна, День народження України, Суверенітет і незалежність, державна символіка: Державний Герб України, Державний Прапор України, Державний Гімн України, Почесті державним символам, Влада в Україні: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів.

Закони як обов’язкові правила для всіх людей, які упорядковують життя, охороняють і захищають інтереси людей:

Конституція України як Основний Закон нашої держави.

Декларація прав дитини.

Особисті риси дитини (родини).

Конституційні обов’язки громадянина України.

Положення про загальноосвітній заклад, як документ, що визначає основи, права та обов’язки школяра.

Закон «Про попередження насильства в сім’ї». Сімейні права неповнолітніх. Порядок захисту своїх сімейних прав.

Право власності. Захист Законом права власності.

Правові норми в галузі захисту навколишнього середовища.

Поняття злочину. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Організації, які покликані опікуватись правами дитини, соціальні служби для дітей та молоді, відділи у справах неповнолітніх при місцевих органах влади, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, правозахисні організації, суди.

У початкової школи наявні потенціал для реалізації зазначеного змісту. При цьому вчитель молодших класів повинен використовувати можливості навчального процесу та позаурочної роботи.

У процес викладання навчальних предметів особливо широкі можливості закладено в таких навчальних предметах: «Громадянська освіта», «Я і Україна», «Читання», «Математика», «Основи здоров’я».

Надзвичайно широкі можливості щодо здійснення правового виховання молодших школярів є у позаурочній роботі. У позакласній роботі вчитель має можливість використовувати найрізноманітніші форми і методи правового виховання. У залежності від мети та обставин можуть використовуватися роз’яснення; розповіді, колективні та індивідуальні бесіди; аналіз життєвих ситуації, обговорення з учнями літературних, літературно-публіцистичних творів, газетних статей і повідомлень з відповідною правовою оцінкою того, що трапилось; читання художніх творів; вікторини; конкурси; написання творів на правову тематику; створення спеціальних педагогічних ситуацій, виборчі екскурсії; включення дітей у процес вибору органів самоврядування (наприклад, вибору президента класу, чергових, відповідальних за певні напрямки життєдіяльності колективу); ділові ігри (правовий тренінг), запрошення представників органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів з відповідними виступами на правову тематику тощо.

Особливе місце серед зазначеного переліку методів і форм, на нашу думку, займають ігри. Найважливішими їх задачами є зацікавлення дітей правовою проблематикою, навчання спілкуванню з іншими людьми, вирішенню типових життєвих ситуацій, саморегуляції своєї поведінки. Саме за допомогою практичних вправ і тренувань можливе формування стану безпосередньої готовності дотримуватись певних норм. Перед виконанням завдання учні повторюють питання, пов’язані нормами суспільного життя; вирішують завдання, які моделюють можливі життєві ситуації. Незважаючи на деяку умовність, ця робота створює у них уявні моделі бажаної поведінки.

Окремим видом розробки планів таких тренінгів має бути обґрунтування системи практичних ситуацій, що моделюють реальне життя. Кожна нова проблемна ситуація має бути не схожою на попередню, якомога ширше охоплювати типові ситуацій, демонструвати багатоваріантність вірогідних напрямків їх розвитку й завершення, можливих позивних та негативних наслідків, способів їх врегулювання тощо.