/ додержанням правила послідовності — від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого;
/ урахуванням розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів та наукових вимог до організації навчального процесу;
/ поступовістю нарощування складності теоретичного й практичного матеріалу;
/ проведенням занять із максимальним напруженням розумових та фізичних сил учнів;
/ мовою вчителя (необхідно уникати монотонності, навчати образно, наводити яскраві факти, приклади з життя, з літератури);
/ широким застосуванням сучасної комп'ютерної та іншої тренувальної техніки для поглиблення розумових і фізичних здібностей учнів;
/ наданням індивідуальної допомоги учням, які мають певні проблеми в навчанні.
Принцип наочності в навчанні, який використовується від стародавніх часів, вимагає залучення до сприймання всіх органів чуттів учня. В сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприйняття: передбачається також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому під час навчання слід застосовувати різні види наочності — натуральну, образну, схематичну, аудіовізуальну (звуконаочну), словесно-образну (динамічну й статичну, плоску та об'ємну).
/ наочності залежать від дидактичної мети її застосування. Та може виступати як:
/ перед нових знань та уявлень про біологічні об'єкти, явища, проїм пі;
/ грація певних теоретичних уявлень;
/ сиосіб розвитку мислення учнів та розуміння існуючих причинно-шіелідкових зв'язків;
/ посібник для самостійної пізнавальної діяльності;
/ спосіб інструктажу, повторення, узагальнення, систематизації, порівняння;
/ спосіб контролю знань, умінь та навичок із біології.
Реалізація цих функцій наочності вимагає чіткого поєднання зі словом.
Застосовуючи наочність на уроках біології, необхідно дотримування вимог, викладених нижче.
/ Відбір і використання наочності мають відповідати темі й змістові уроку.
/ Під час вивчення об'єкта потрібно зосередити на ньому увагу учнів, потім зробити паузу й домогтися детального його засвоєння.
/ Демонструючи дрібні об'єкти, треба пронести їх між рядами й звернути увагу на найхарактерніші ознаки. Щоб роздивитись об'єкти зблизька, можна проводити також групове вивчення (групи формуються з 4—6 учнів залежно від кількості об'єктів).
/ Необхідно звернути увагу на головні (істотні) частини об'єкта. На основі сприйняття об'єкта в цілому та його найважливіших частин розпізнаються інші об'єкти й порівнюються з розглянутими раніше. Після цього визначаються їхні спільні та відмінні ознаки.
/ Слід використовувати на уроці ті засоби наочності, які несуть нову Інформацію, сприяють якнайкращому й всебічному розглядові об'єкта або процесу.
/ Кількість засобів наочності має бути оптимальною. Слід не захаращувати наочністю урок, а домагатися, щоб уся вона була осмислена й засвоєна.
Необхідно прагнути єдності слова та наочності в процесі засвоєння цим. Демонстрування наочності або спостереження за об'єктами слід підсилювати словом. Це може бути не тільки слово вчителя, а й друковане (підручник, робочий зошит, інструкції тощо).
Вивчаючи ознаки об'єктів у процесі виконання лабораторних і самостійних робіт, важливо визначити, як організаційно проводитиметься робота — індивідуально, групами чи фронтально. Застосування наочності забезпечує предметно-образне сприйняття й мислення, взаємодію з абстрактно-логічним судженням і узагальненнями. Ці форми мислення необхідні для розвитку пізнавальної активності та розумових здібностей школярів.
Деякі правила застосування наочності
Золоте правило тих, хто навчає: все, що можливо, представляйте для сприймання чуттями, а саме: видиме — сприйманню зором, чутне — слухом, запахи — нюхом, смакове — на смак, доступне відчуванню — дотиком (Я. А. Коменський).
Науково обґрунтовано застосовуйте сучасні засоби наочності: навчальне телебачення, відеозапис, кодослайди, поліекранну проекцію тощо; досконало володійте технічними засобами навчання, методикою їх використання.
Не забувайте народну мудрість: "Краще раз побачити, ніж сто разів почути".
У процесі використання наочних посібників пропонуйте учням спочатку розглянути об'єкт у цілому, потім — за структурою з виділенням головного й другорядного, наприкінці — знову в цілому.
Використовуйте наочність не лише для ілюстрації, а й як самостійне джерело знань.
Застосовуючи наочні засоби, виховуйте учнівську увагу, спостережливість, культуру мислення, конструктивну творчість, інтерес до учіння.
Принцип практичної спрямованості навчання полягає в розумінні учнями значення теорії в житті, вмілому застосуванні теоретичних знань для виконання практичних завдань, участі в розв'язанні актуальних проблем сучасності.
Зв'язок теорії та практики складний і різноплановий. Виконуючи практичні завдання перед вивченням теоретичного матеріалу, учні переконуються в необхідності оволодіння певними знаннями, без яких неможливо розв'язати поставлені завдання. Виконання завдань у процесі засвоєння теоретичних питань сприяє поглибленню знань, осмисленню суті природних явищ, що вивчаються.
В зв'язку навчання з життям передбачає постійне звернення увагу учнів до останніх досягнень науки, техніки, культури, мистецтва, до проблем суспільного життя нашої країни й усього світу.
В курсі біології можна виокремити дві сторони відображення взаємозв'язку теоретичного матеріалу з виробництвом: одна виражається в розкритті біологічних основ підвищення якості виробничих процеси, в яких використовуються сучасні системи, інша — в характеристиці засобів регулювання оптимального впливу сучасного виробництва т живу природу. Нині по-новому ставиться проблема політехнічної і ієн іти, що зумовлене застосуванням біології в галузях виробництва, пов'язаних із біотехнологією, генною та генетичною інженерією, безвідходними технологіями, комплексним розв'язанням екологічних проблем.
Реалізація принципу практичної спрямованості навчання ґрунтуються на виконанні низки правил:
· навчайте й виховуйте так, аби учень відчув, зрозумів і переконався, що стати освіченим і вихованим — життєво важлива потреба людини;
· наполегливо привчайте учнів застосовувати здобуті знання, вміння, навички в життєвих ситуаціях, коригувати теорію практикою, і навпаки;
· навчаючи, постійно звертайтеся до навколишнього середовища, виробництва, повсякденної практики як джерел знань, а також сфери їх застосування;
· широко використовуйте в різному поєднанні проблемно-пошукові та дослідницькі завдання — це найкращий засіб зв'язку теорії з Практикою;
· у навчанні та вихованні користуйтеся прикладами із суспільно корисної та виробничої діяльності самих учнів, спирайтеся на факти,
В ході самостійних досліджень;
широко використовуйте різноманітні види екскурсій у природу, на Виробництво;
пояснюйте дії наукових законів у різних сферах природи, виробництва, соціальних процесах;
у діяльності, спільній праці формуйте почуття колективізму.
Принцип систематичності й послідовності навчання. Системанічність — характерна ознака наукового знання. Вона передбачає засвоєння учнями біологічної інформації в логічному зв'язку та наступності. Систематичність досягається послідовним викладанням навчального матеріалу, наголошенням на основному, логічним переходом від засвоєння попереднього матеріалу до нового. Завдяки цьому учні усвідомлюють структуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмета. Додержання цього принципу гарантує системність здобуття знань учнями.
Реалізація принципу систематичності й послідовності у вивченні шкільного курсу біології забезпечується:
/ навчальними планами й програмами (чітким добором матеріалу за роками навчання);
/ поступовістю й послідовністю, встановленням тісного й глибокого зв'язку між вивченими темами та розділами;
/ чітким виокремленням головного, суттєвого в матеріалі, що вивчається, намаганням його систематизувати, узагальнити й класифікувати учнями;
/ ускладненням методів навчання та форм самостійної роботи учнів; / постійною й планомірною перевіркою та обліком знань, умінь і навичок учнів.
Для реалізації розглядуваного принципу необхідно, щоб знання, вміння та навички формувалися системно, в певному порядку, що кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше й створювали фундаменті для опанування наступних знань.
Принцип свідомості й активності учнів у навчанні полягає у формуванні позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності, активності та самостійності учнів. Свідомість у навчанні забезпечуєте ся високим рівнем активності учнів, яка характеризується їхнім ставленням до навчання (стан готовності, прагнення до самостійної діяльності).
Для активізації пізнавальної діяльності та самостійності учнів учитель має використовувати різноманітні стимулювальні методи, способи й форми навчання.
Під час вивчення біології вчителю необхідно створювати проблеми і ситуації, в яких учень повинен:
У аргументовано обстоювати свою позицію, використовуючи набуття знання;
запитання, аби з'ясувати незрозуміле;
рецензувати й доповнювати відповіді однокласників;
виконувати завдання, розраховані на використання додаткової літератури;
вибирати завдання, особливо пошукові й творчі;
робити самоперевірку та аналіз власних дій.
Таким чином, розглядуваний принцип передбачає засвоєння знань н# н готовому вигляді, а в процесі активної самостійної розумової діяльності школяра.
Однією з головних передумов активності й самостійності учнів у діяльності є пізнавальний інтерес до предмета.