Нерідко програвачі і радіоли взагалі вмикаються лише тоді, коли дорослі збираються, щоб потанцювати, послухати новенькі пластинки. Буває й так, що і пісні, і музика, та й вся обстановка дорослих вечірок (як коли ще й з хмільними піснями) не лише не збагачує дитини, а тільки шкодить їй. Краще хай вона всього цього не бачить і не чує, і не повторює.
Велике місце у вихованні здатності глибоко сприймати красиве займає образотворче мистецтво. Хороші картини, яскраві ілюстрації до книжок, приваблюючи дітей своєю формою, будять фантазію, думку. Глибина і сила впливу картини визначається її змістом, художніми якостями, виразністю форм, кольору, композиції. І що може бути простішого, ніж запропонувати дитині відібрати з кількох листівок найкрасивіші, показати їй те, чого вона не помітила, поступово привчаючи її все глибше вникати в суть малюнків і цінити естетичну їх досконалість. Дитина вчиться самостійно знаходити красу не лише в контрастах яскравих кольорів і простих симетричних формах, а й розпізнавати тонкі відтінки, цінити м'який колорит, гармонійні переходи тонів тощо, а за цим усім — глибше відчути настрій картини, її зміст.
Естетичне виховання, як ми знаємо, не лише виховання вміння відчувати прекрасне, здатності насолоджуватися готовою красою. Це виховання активної любові, що завжди прагне захистити те, що дороге її серцю і хоче зробити його ще кращим. Так, любов до природи може бути не лише замилуванням, а й дійовою, активною, виявляючись і в боротьбі з тими, хто по-хижацькому нищить природу, і в розведенні квітів, вирощуванні плодових та декоративних дерев, садінні лісу, і в допомозі дорослим на колгоспних ланах. Вже й дитина дошкільного віку може брати певну участь у прикрашанні рідної землі, посадивши квіточку, поливаючи грядку, вона відчуває себе творцем, перед нею розкривається справжня романтика, краса праці.
Скільки чистої радості, відчуття власної сили входить у життя дитини, якщо батьки навчать її виліплювати з глини чи пластиліну фігурки тварин, чашечку, блюдечко, літак. Скільки творчої видумки вносить дитина у плетіння нескладних речей з соломи, вирізування з паперу, аплікації. Батьки мусять всіляко підтримувати спроби дитини робити щось красиве: виліпити, вирізати, намалювати. Треба дати їй глину, папір, кольорові олівці — нехай спробує свої сили, нехай зазнає щастя творчості.
Особливе місце в житті дошкільника займає малювання. Це майже таке ж улюблене заняття його, як і гра. Разом з тим саме в процесі малювання міцнішають руки дитини, дрібні рухи пальців, так потрібні для письма Розвивається спостережливість, відчуття кольорів і форм, творчо працює фантазія дитини.
І як же важливо, щоб дорослі поставилися уважно і зуміли оцінити старання малюка, його успіхи. Щоб відзначили творчу вигадку дитини, підказали ще якусь тему, показали, як розвести чи змішати фарби. Це не значить, що треба стояти над дитиною, диктувати, водити її рукою, а тим більше підкидати стандартні «дорослі» схеми: палка з навкісними паличками — ялинка, квадратик з трикутником на ньому — хатка. Нехай підбирає дитина кольори, нехай малює поки що те, що хоче, і так, як бачить. Нашого схвалення і заохочення достатньо для підтримання ініціативи її в малюванні.
Якщо ж ви побачите, що ніякого паперу на ці малюнки не настачиш, то можливо ми маємо справу вже зі здібностями до малювання. Тоді варто подумати про спеціальне навчання дитини в художній студії, художніх гуртках.
Ну, а якщо здібності дитини не такі очевидні? Коли вже й зараз видно, що художник, музикант чи поет з сина чи доньки навряд чи вийде? Чи обов'язково витрачати час на співи й музику, на малювання? Так, обов'язково. Тому-то і предмети ці введені в шкільну програму Для всіх. Виростати людьми багатого духовного світу, яскравих переживань, високих помислів повинні всі наші діти.
І від нас, батьків та вчителів, залежить, чи зуміємо ми вибрати для своєї дитини те мистецьке заняття, в якому вона хотіла і могла б себе виявити: чи то співаючи в хорі, граючи в ансамблі, вишиваючи тощо. Але головне те, що, виховуючи в дітях активну, дійову любов до прекрасного і непримиренне ставлення до всього некрасивого, недбалого, халтурного, ми пробуджуємо в них розуміння краси звичайної праці. Прагнучи виконати всяку роботу якнайкраще, милуючись результатами її, дитина починає розуміти, що красивою може бути робота не лише художника, спортсмена, балерини. «Красива робота»,— кажемо ми і про слюсаря, і про шевця, і про доярку, і про комбайнера. Так називаємо ми роботу людини, що працює натхненно, творить красу на своєму робочому місці. Вона майстер, художник.
І якщо нам вдалося зростити в душі дитини це глибоке естетичне почуття, дорогоцінну свідомість своєї людської гідності і честі трудівника, то праця буде для неї вічним джерелом радості, і сама вона буде по-справжньому, по-людському щасливою.
Піклуючись про розвиток у дітей культури естетичного сприймання, чуйно підтримуючи кожну творчу іскорку в їх діяльності, треба остерігатись надмірного захвалювання, що нерідко можна спостерігати в сім'ї.
Деякі батьки, помічаючи в своєї дитини нахил до малювання, співів чи танців, в її присутності захоплюються нею, пророчать їй велике майбутнє. «Він у нас художником буде», «Це у нас балерина росте»,— чує дитина мало не щодня. Все це приводить, як правило, до того, що безпосередність, така приваблива в дитячій творчості й мистецькій діяльності, зникає, зате розвивається манірність, а з нею й зайва самовпевненість, почуття своєї винятковості. Згодом же часто виявляється, що ніяких особливих талантів у дитини й немає, і тоді вона відчуває глибоке розчарування, боляче переживаючи свою «звичайність».
Виховання естетичних почуттів і смаків дошкільника, його творчих прагнень вимагає великої чуйності, розуміння інтересів, можливостей і вподобань дитини. Воно вимагає також неухильного піднесення рівня естетичної культури самих батьків.
3 Методи та засоби естетичного виховання дошкільників
Неабияке значення має створення можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності, що дасть їм змогу розширити діапазон естетичного пізнання світу, спробувати свої сили у різних сферах, зосередитися на найпривабливішій і найперспективнішій для себе. Найчастіше у закладах дошкільного виховання дітей прилучають до таких видів художньої діяльності:
—зображувальна діяльність (сприймання творів образотворчого мистецтва, малювання, ліплення, виготовлення аплікацій);
—музична діяльність (сприйняття музики, співи, ігри, танці, хороводи, гра на музичних інструментах);
—художньо-мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, творчі розповіді тощо);
—театралізована діяльність.
Непідробний інтерес до такої діяльності, наполегливе, терпляче намагання пізнати й опанувати її таємниці є першими сигналами творчого начала особистості, наявність якого діагностують за такими критеріями:
—ставлення, інтереси, здібності, які знаходять утілення у художній творчості;
—способи творчих дій;
—якість продуктів дитячої художньої діяльності.
Творчі здібності дітей у художній діяльності формуються на тлі загального розвитку і завдяки спеціальному навчанню. При цьому важливо пам'ятати, що художні можливості дітей диференційовані, а про результати їхнього навчання свідчить не лише те, наскільки вміло вони малюють, співають, читають вірші, а й глибина і сила інтересу, ставлення до якості виконання завдання, прагнення і намагання вдосконалювати навички художньої діяльності.
Поліпшенню змісту естетичного виховання сприяють створення у дошкільних закладах розвивального виховного середовища, модернізація засобів і методів роботи з дітьми, спрямованої на розвиток їхнього творчого ставлення до естетичного освоєння дійсності, відображення його у власній творчій діяльності.
Основою процесу естетичного виховання є спільна діяльність педагога і дитини, спрямована на розвиток у неї здібностей до сприймання прекрасного, мистецьких цінностей і продуктивної діяльності. До загальних умов естетичного виховання належать: відповідно організоване середовище, в якому росте і виховується дитина; використання в оформленні приміщення дошкільного закладу творів мистецтва (репродукцій картин, естампів, скульптур та ін.); залучення дітей до художньої діяльності; враховування інтересів, нахилів.
Засобами естетичного виховання є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності. До них належать: