Здійснюючи свої повноваження, ректор видає накази, розпорядження, виконання яких є обов'язковим для всіх співробітників, курсантів, слухачів, а також студентів, вихованців, робітників і службовців ВЗО.
Під безпосереднім керівництвом ректора діють проректори, котрі разом складають ректорат як орган колективного оперативного управління діяльністю вищого закладу освіти МВС.
Визначення функціональних обов'язків проректорів здійснює ректор. Проректори в межах наданої їм компетенції діють без особливого на це доручення. Один з них за відсутності ректора виконує його обов'язки за відповідним дорученням ректора. Ректор може делегувати (у разі потреби, визначеної їм самим) частину своїх прав та обов'язків проректорам та начальникам факультетів.
Проректори призначаються Міністерством внутрішніх справ України за поданням ректора і є прямими начальниками для всього особового складу. Вони видають накази та розпорядження в межах прав, наданих їм Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ і ректором вищого закладу освіти МВС.
Кількість проректорів визначається у відповідності з масштабністю ВНЗ, його багатопрофільністю та завданнями оптимізації навчально-виховного та науково-дослідницького процесів у кожному конкретному випадку і закріплюється у штатному розкладі, затвердженому Міністерством внутрішніх справ. Разом з тим, є проректорські посади, котрі існують у всіх відомчих ВНЗ. Це посади першого проректора, проректора з навчально-методичної роботи, проректора з наукової роботи, проректора по роботі з особовим складом, проректора зі стройової частини та режиму, проректора з господарської частини. У відповідності з цим ректор і розподіляє між проректорами функціональні обов'язки.
Разом з тим, у ВНЗ МВС IV рівня акредитації (Національна академія внутрішніх справ України, Національний університет внутрішніх справ), ректорат яких розв'язує особливо складні управлінські завдання, утворюються й інші посади проректорів. Так, ректор Київського інституту внутрішніх справ є одночасно проректором НАВСУ, а в Університеті внутрішніх справ існують дві посади першого проректора (з навчально-методичної та наукової роботи), а також посада проректора - начальника Інституту перепідготовки і підвищення кваліфікації слідчих та дізнавачів.
Належну організацію управління вищим закладом освіти МВС, оптимальне поєднання єдиноначальності з колегіальністю забезпечує робота конференції трудового колективу, Вченої ради ВНЗ, оперативної наради при ректорові.
Конференція трудового колективу виступає як вищий орган самоврядування ВНЗ МВС. До її відання належить:
обговорення Статуту вищого закладу освіти, внесення до нього змін, прийняття погоджених з профспілковим комітетом Правил внутрішнього розпорядку;
розгляд і запропонування до реалізації концептуальних питань розвитку навчальної та наукової діяльності ВНЗ;
обговорення і внесення пропозицій з основних питань соціально-економічного розвитку вищого закладу освіти, виконання наказів і вказівок МВС України.
Особливий вплив на діяльність вищого закладу освіти МВС України має його Вчена рада. Вчена рада формується з числа представників професорсько-викладацького складу та керівництва вищого закладу освіти на визначений термін (5 років). До її складу входять: ректор ВНЗ, перші проректори, проректори, начальник фінансово-економічного відділу, начальники факультетів та інших самостійних структурних підрозділів (інститутів чи училищ), начальники окремих кафедр, найбільш визначні та авторитетні члени. До складу Вченої ради також можуть входити і представники громадських організацій, її персональний склад затверджується відповідним наказом ректора вищого навчального закладу.
Вчена рада збирається на свої засідання не рідше, ніж раз на місяць. Головує ректор, або у його відсутності - заступники голови, призначені ним з числа проректорів. У період між засіданнями повноваження Вченої ради реалізує її голова. Обов'язки щодо організаційного забезпечення роботи Вченої ради виконує вчений секретар, призначений з числа осіб, котрі мають наукові ступені та вчені звання. Вчена рада:
розглядає і виносить рішення з усіх основних питань організації навчально-виховного процесу;
затверджує річні та перспективні плани наукових досліджень;
вирішує питання присвоєння вчених звань;
розглядає питання створення і ліквідації структурних підрозділів, а саме кафедр, факультетів, лабораторій, науково-дослідних центрів, інститутів при ВЗО із дотриманням встановленого порядку;
періодично заслуховує звіти начальників факультетів, кафедр і інших структурних підрозділів;
заслуховує наукові доповіді, приймає рішення про роботу наукових конференцій, симпозіумів тощо;
розв'язує питання про надання науковцям творчих відпусток для завершення найбільш актуальних і ґрунтовних наукових досліджень;
затверджує теми кандидатських і докторських дисертацій;
вирішує питання про зарахування до докторантури, заслуховує звіти докторантів;
розглядає і затверджує плани видавничої діяльності ВНЗ.
Рішення Вченої ради набувають чинності після затвердження їх ректором вищого закладу освіти. Роль Вченої ради в житті вищого закладу освіти традиційно велика. Окрім іншого, вона полягає також у тому, що Вчена рада має незаперечний моральний авторитет, до її складу входять, як правило, найбільш знані й шановані у педагогічному, науковому, професійному світі особистості.
Повсякденні питання життєдіяльності вищого закладу освіти МВС розглядаються на оперативній нараді при ректорові Вона збирається під головуванням ректора (а у його відсутності - особи, призначеної ним з числа проректорів), як правило, щотижнево. До складу оперативної наради входять: проректори, начальники окремих структурних підрозділів: (факультетів, кафедр, відділів тощо). На оперативних нарадах розв'язуються поточні питання, відбувається обмін думками, доводяться розпорядження ректора, а також зміст керівних документів МВС України.
Управління вищим закладом освіти системи МВС є складовою частиною управління в органах внутрішніх справ України. Саме органічне поєднання різних форм і методів управління, збалансоване і гармонізоване функціонування керуючих структур - ректорату, Вченої ради тощо дають можливість успішного виконання покладених завдань, забезпечення сталої і ефективної життєдіяльності вищого навчального закладу як системи в цілому, так і кожного її елемента.
Важливим напрямом розвитку системи відомчої освіти є налагодження міжнародного співробітництва у даній галузі, а саме:
забезпечення направлення для вдосконалення фахової підготовки слухачів і викладачів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ до зарубіжних країн;
продовження практики участі ректорів вищих навчальних закладів у Конференціях ректорів поліцейських навчальних закладів Центральної та Східної Європи;
запровадження системи обміну педагогічними та науковими кадрами вищих навчальних закладів;
створення спільних з іноземними державами центрів навчання працівників органів внутрішніх справ та підвищення їх кваліфікації;
запровадження системи обміну необхідними виданнями, створення відповідного банку даних та інформаційної мережі з іноземними державами;
вивчення міжнародного досвіду професійного відбору та підготовки кадрів для правоохоронних органів;
участь представників вищих навчальних закладів у міжнародних семінарах, конференціях, нарадах, присвячених питанням підготовки спеціалістів для правоохоронних органів;
ширше впроваджувати підготовку спеціалістів (в тому числі через ад'юнктуру та докторантуру) для іноземних держав на договірній основі;
використання можливостей спеціалізованих вчених рад, що діють при вищих навчальних закладах, для захисту кандидатських і докторських дисертацій представниками правоохоронних органів іноземних держав;
проведення на договірній основі спільних наукових досліджень, проблем розвитку педагогіки, професійної орієнтації, відбору кандидатів на навчання, удосконалення навчального процесу тощо;
використання відповідно до законодавства різноманітних форм міжнародної допомоги.
Як бачимо освіта є дуже важливою сферою життєдіяльності суспільства, і зокрема вища. В результаті аналізу нормативної бази вищої освіти в Україні можна зробити висновок, що завершується формування правового поля як функціонування вищої школи взагалі так і перспектив її реформування.
Але теоретичне закріплення - це одна сторона, потрібно здійснювати практичні заходи спрямовані на реалізацію положень, закріплених в нормативно - правових актах.
Сьогодні немає підстав стверджувати, що реформа вищої школи йде по країні тріумфальним маршем. Безхмарного переможного шляху під фанфари в освіті ніколи не було і не буде. Проблеми тут виникають скоріше ніж вирішуються. Така специфіка галузі. Серед найбільш болючих проблем сьогодні - фінансування. Його відсутність веде не тільки до занепаду наукових шкіл і матеріально - технічної бази, а й до втрати кадрового потенціалу. Низький рівень заробітної плати, яка ще й виплачується нерегулярно, навчальне перевантаження для одних і робочі простої для інших, зниження можливостей для придбання необхідної наукової і методичної літератури, психологічна неготовність до кардинальної перебудови форм і методів - все це на наших очах знищує інтелектуальну еліту країни, понижує її інтелектуальний ценз, здавна визнаний в світі авторитет її системи освіти.
Аналіз ходу реформи освіти в Україні має багато аспектів: політичний, економічний, соціокультурний та ін.