Для вирішення поставлених цілей і завдань необхідно провести ігри з розвитку математичних уявлень у дітей 4-5 років. Для цього ми розділили всі ігри за принципом від простого до складного. Формують заняття проводяться у природних умовах.
Закріплення занять
У 4-5 років дитина прагне висловити свої судження, ідеї, потребує уваги до них з боку дорослого, у схваленні його прагнення зрозуміти щось, у підтримці. У даному випадку немає необхідності прагнути негайно дати дитині «правильні» відповіді на всі виникаючі в неї питання - набагато корисніше створити умови для розгортання його власних роздумів.
Тепер від дорослих потрібно:
- широко використовувати ілюстрації до книг, діафільми, телепередачі пізнавального спрямування тощо;
- якомога більше розповідати дітям про життя в різних місцях і в різні часи;
- уважно і зацікавлено вислуховувати міркування дітей, ніколи їх не критикуючи;
- ставити розвиваючі питання.
Носова Е. А. говорить, що бажано, щоб до кінця 4 роки діти могли:
1. Розрізняти і називати кольори та їх відтінки.
2. Розрізняти геометричні форми: коло, трикутник, чотирикутник, п'ятикутник і т.д. Розрізняти пряму і криву лінію.
3. Розуміти форми прикметників - вибирати з набору трьох предметів найбільший, самий довгий і т.п.
4. Розуміти форми прикметників - вибирати з набору трьох предметів найбільший, самий довгий і т.д.
5. Розуміти слова, що позначають взаємне розташування предметів: по рисунку відповідати на питання вихователя.
6. Впорядковувати предмети і малюнки до лав:
- За зростанням розміру предметів (спочатку подібних, потім різних);
- За зменшенням розміру предметів;
- По порядку проходження справ дитини протягом дня;
- По порядку зростання рослини, тварини, людини;
- Продовження ряду за зразком (наприклад, послідовність викладання намистин: червона-зелена-червона-зелена-червона-...);
- Ілюстрації до казки ("Ріпка", "Колобок") у порядку розгортання дії.
7. Збирати п'ятимісні матрьошки і пірамідки з 7-8 кілець.
8. Збирати розрізні картинки з 4 частин.
9. Вважати напам'ять до 10.
10. Визначати кількість предметів в межах 5 без перерахунку:
а) на якійсь картці намальовано 3 ...;
б) дай мені 3 ...;
в) скільки тут?
11. Порівнювати за кількістю:
- Пошук множин з однаковою кількістю елементів, складених:
а) з однакових предметів,
б) з різних предметів;
- Пошук більшої множини;
- Пошук меншої множини.
12. Порівнювати безперервні кількості (води, піску); пошук однакових, великих, менших.
13. Вимірювати безперервні кількості довільною міркою («Дай мені 3 стаканчика рису»).
14. Розуміти слова «спочатку - потім», «довго - скоро», «швидко - повільно», «зараз».
15. Класифікувати об'єкти за однією ознакою.
16. Розрізняти цифри в межах 10 [8, 105].
При формуванні уявлень про величину предметів використовується спеціальний дидактичний матеріал. У другій молодшій групі для порівняння достатньо взяти два предмети, пропонуючи дітям визначити як абсолютну (довгий - короткий), так і відносну величину (довший - коротше). Основна вимога до дидактичного матеріалу в цій групі - порівнюємо властивість повинна бути яскраво виражено і реально характеризувати предмет.
На перших заняттях переважно використовувати плоскі предмети, поступово розширюючи їх коло, щоб зформувати у дітей узагальнене уявлення про те, що при порівнянні будь-яких предметів різної довжини вони визначаються як довгі - короткі, довше - коротше; різної ширини - широкі - вузькі, ширше і т. д. Слід враховувати, що різний колір дозволяє виділити величину, тому спочатку потрібно пропонувати для порівняння різнокольорові предмети. На кожному занятті слід надавати дітям можливість-діяти з роздатковим матеріалом (смужки паперу різної довжини при рівній ширині і, навпаки, різної ширини при рівній довжині; різної довжини, різної ширини; клаптики тканини різної товщини і т. п.). Дії з роздатковим матеріалом забезпечують можливість всебічного обстеження предметів кожною дитиною.
Навчання дітей другої молодшої групи ведуть поступово. Спочатку дошкільнят навчають при порівнянні двох плоских предметів показувати і називати довжину, як найбільш легко виділяється протяжність, потім інші виміри. Порівняння предметів по кожному вимірюванню окремо слід проводити на 3-4 заняттях. Вихідним у роботі з малюками є обстеження - спеціально організоване сприйняття предметів з метою використання його результатів у тій чи іншій змістовної діяльності.
Позитивний ефект дає застосування таких прийомів прямування, як показ довжини, ширини і т. д., проведення пальцем за вказаною протяжністю, «вимір» розведеними пальцями або руками, порівняння різних ознак величини шляхом застосування або накладення [8, 74].
Обстеження дає можливість встановити напрям кожної конкретної протяжності, що має суттєве значення для їх відмінності. Діти дізнаються, що при показу довжини рука рухається зліва направо, уздовж предмета, показуючи ширину, ру ка рухається поперек предмета, висота показується знизу нагору або зверху вниз, а товщину показують розведеними пальцями і ступінь розведення залежить від товщини предмета. Товщина округлих предметів показується шляхом обхвату їх. Показ обстежуваної ознаки величини потрібно повторювати 2-3 рази, щоразу кілька зміщуючи лінію руху, щоб діти не співвіднесли дану ознака з якою-небудь однією лінією або стороною предмета.
Враховуючи той факт, що в процесі пізнання дії завжди повинні супроводжуватися словом, необхідно називати обстежувані ознаки величини. Спочатку це робить вихователь, а потім вимагає осмисленого вживання дітьми слів довжина, ширина, висота, товщина.
Велике значення надається навчання молодших дошкільнят способам порівняння: додатком і накладення. При накладенні або додатку порівнювані предмети підрівнюють з одного краю (краще з лівого) або ставлять поруч на одну площину, якщо порівнюють по висоті.
Для вправи дітей в порівнянні предметів за величиною можна давати такі, наприклад, завдання:
- з двох смужок різної довжини, розкладених на столі, показати довгу або, навпаки, коротку;
- дітям пред'являються по черзі зразки різної довжини; необхідно знайти смужку такої ж довжини;
- потрібно взяти найдовший брусок з двох; показати його довжину, потім показати довжину короткого бруска;
- знайти довгий олівець з двох, покласти його вгорі, а короткий покласти під ним [7, 35].
Вихователь перевіряє, як діти виконують завдання, пропонує їм розповісти про величину обраного предмету, пояснити, чому саме цей предмет вони обрали. У процесі цих вправ у дітей розвивається окомір, накопичується досвід в умінні розрізняти розміри, який значно розширює чуттєву основу знань; збагачується і вдосконалюється мова дитини за рахунок використання при позначенні величини предметів відповідних слів. Поступово дітям стають доступними такі відповіді: «Це короткий брусок», «Лялька довго йде у свій будиночок, тому що доріжка довга», «Я показав ширину вузької стрічки» і т. п.
Необхідно вчити дітей називати розмір предметів, зіставляючи й протиставляючи їх одне одному: «Червона стрічка коротше синьої, а синя довше червоної, верхня коробка вже нижня, а нижня ширше верхньої, зелений олівець товстіше жовтого, а жовтий тонше зеленого». Впізнання самих протяженностей цілком доступно маленьким дітям, але головне полягає в тому, щоб віддиференціювати точність їх назв, а це повністю залежить від виховної роботи, що проводиться з дітьми.
Велике місце в роботі з маленькими дітьми повинно бути відведено ігровим ситуаціям, Наприклад: «Посадимо ведмедиків на лавки» (на довгу - багато, на коротку - одного). «Поставимо машини в гаражі» (широкі - вузькі, високі - низькі). «Хто швидше прийде у свій будиночок?» (Довга - коротка доріжка). «Підбери стрічки для бантиків лялькам, ведмедикам».
Для уточнення, закріплення знань проводять ігри типу «Знайди і опиши», «Що там?», «Підбери пару».
У середній групі вчать порівнювати три - п'ять предметів, менш контрастних за розміром. При цьому діти опановують порівняльною оцінкою величини (довше, коротше, ще коротше, найкоротша не тільки в порядку спадання, але і в зростаючій мірі при одночасному встановленні взаємно зворотних відносин. Різниця в розмірах порівнюваних предметів поступово зменшується від 5 до 2 см. Спочатку дітей навчають розкладати предмети по порядку в ряд, користуючись зразком, а потім за правилом (починай з самого довгого бруска і т. п.).
Створюючи на очах у дітей зразок ряду предметів і розглядаючи його, вихователь звертає увагу на послідовне розташування предметів, напрямок ряду (висхідний або спадний), постійну різницю між двома суміжними предметами. Оскільки виявлення останнього часто ускладнює дітей, на перших порах можна відзначати спеціально проведеною лінією (міткою) або іншим кольором «зайвий шматочок» в кожного наступного елемента в порівнянні з попереднім. Аналіз зразка - ефективний прийом навчання, так як він спрямований на обстеження наочно представлених предметів і сприяє формуванню поняття «відношення порядку» і його властивостей.
Правило вибору (вибирай кожного разу з усіх смужок найдовшу або саму коротку) також служить засобом побудови упорядкованого ряду. Воно визначає послідовність дій - практичне або зорове зіставлення елементів і вибір потрібного. Усвідомлення відносин порядку та його властивостей у цьому випадку відбувається на основі заданого способу дії, самостійно, в результаті виконання завдання.
Перевіркою правильності виконання завдань служить попарне порівняння предмета з «сусідами» з ряду, так діти вчаться розуміти, що оцінка розміру предмета носить відносний характер. Тут так само, як і в молодшій групі, широко використовуються ігрові ситуації: «Побудуємо драбинку», «Наведемо порядок», «Розкладемо по порядку», «На якій сходинці півник?» І т. п.