Смекни!
smekni.com

Екологічний проект як один із засобів екологічного виховання (стр. 11 из 14)

Основна мета всього проекту – формування екологічної культури особистості молодшого школяра.

„Дитяча” мета проекту (мета діяльності дітей, яку вони самостійно сформулювали) – стати автором своєї цікавої та пізнавальної книжки.

Задачі проекту –

1. Розвиток емоційно-чуттєвої сфери особистості як одного з компонентів екологічної культури.

2. Формування позитивного досвіду взаємодії дитини із навколишнім середовищем, вмінь та навичок практичної екологічно орієнтованої діяльності.

3. Формування активної морально-екологічної позиції особистості по відношенню до навколишнього (природного та соціального середовища людей до самих себе).

Зміст проекту:

І. Підготовчий етап:

1. Читання (прослуховування) оповідей про тварин, бесіда.

2. Вибір мініпроекту.

3. Складання плану проекту.

ІІ. Основний етап: цикл практичних вправ.

ІІІ. Підведення підсумків: демонстрування всіх виконаних робіт створення книги, проведення свята.

Протягом підготовчого періоду учні на уроках, виховних годинах прослуховували різні оповіді, вірші про тварин. Після кожного твору проводилась бесіда.

Серед оповідей були такі: „Житла звірів” за Володимиром Бондаренком, „Хитра лисиця” Гната Майстренка, „Хто як спить узимку” за Миколою Міщенком, „Бобри не залишають рідних місць” Андрія Топачевського, „Червона книга України” Анатолія Давидова.

На другому етапі підготовчого періоду діти розділились на три команди. Кожна мала своє завдання за назвою свого мініпроекту.

Перша група отримала завдання: довідатись у батьків та друзів про прізвиська тварин, які колись жили у їх родинах. Занотувати: 1) назва тварини; 2) прізвисько тварини, чому саме таке прізвисько; 3) пестливі прізвиська.

Друга група мала таке завдання: знайти об’єкт скарги та причину невдоволення.

Завдання третьої групи: розпитати які тварини жили колись у сім’ї і занотувати цікаві оповіді.

У ході основного етапу було проведено декілька уроків з основ екології та виховна година, ігри на перервах.

Дидактична гра „Треба - не можна”. Завданням було - закріпити правила поведінки дітей у природному середовищі. Ігрова дія: дитина мала дати правильну відповідь як слід поводитися в природі. У цьому випадку вона отримувала фант. Вигравав той, хто збирав більше фантів. Хід гри: вихователь пропонував дітям уявити, що вони знаходяться у лісі й пригадати як слід поводитися і чого не можна робити. Він називав дію, а діти відповідали „можна” чи „не можна” це робити. Згодом пропонувався ускладнений варіант гри: на слова вихователя „можна” або „не можна” діти називали відповідні вчинки. Наприклад, „можна” – саджати квіти, охороняти первоцвіти, спостерігати за жабами, підгодовувати птахів; „не можна” – ламати гілочки дерев, збивати гриби ногами, руйнувати павутиння, ловити метеликів.

Рухлива гра „У зоопарку” (гра-наслідування). Діти розподілялися на дві команди і шикувалися у дві шеренги, відстань між якими – п’ять-десять кроків. Гравці кожної команди по черзі зображували певну тварину за допомогою рухів, жестів, міміки та ін. Суперники мали відгадати про яку тварину йшла мова. Як тільки її розсекречено, одна команда втікала, а інша – наздоганяла. Впіймані переходили на бік суперників. Потім команди мінялися ролями і гра продовжувалася. Перемагала та команда, яка мала найбільше пійманих.

Гра „Знайди свій дім” (закріплення знань про різноманітність тваринного та рослинного світу різних природних угрупувань). Зміст гри: кожен із гравців отримував назву певної тварини чи рослини. Кілька з них, що стояли на відстані 10-12 метрів від всіх учнів та за кілька метрів один від одного, за командою вчителя показували назви угрупувань, до яких відносились їх тварини, а учні, що стояли в ряд, наввипередки бігли до учня, де їхня тварина чи рослина зустрічалася. Вигравала та команда, що першою прибіжить та візьметься за руки.

Урок з предмету „ Я і Україна”.

Тема: закріпити правила поведінки дітей на вулиці, транспорті, громадських місцях, у лісі, біля води.

Мета: ознайомити учнів з правилами поведінки на вулиці, у транспорті, громадських місцях, в лісі, біля води; практикувати їх у виконанні цих правил; прививати любов до природи, бережливе ставлення до неї.

Обладнання: пам’ятка індивідуальної поведінки у природному оточенні.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань про правила поведінки на вулиці .

1. Бесіда за пам’яткою „як треба поводитись на вулиці”

- Що треба зробити перш, ніж вийти на вулицю?

- Як треба поводитись, коли зустрінеш знайомого?

- Які правила вуличного руху ви знаєте?

2. Гра „Світлофор”.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Читання оповідання „Сідайте будь ласка.” В. Стутинського.

2. Бесіда з елементами розповіді про правила поведінки у громадських місцях .

- Уявімо, що ми знаходимося в музеї старовинних речей. Як ви думаєте, що тут виставлено? Чому виставленні речі не можна торкатися руками?

- Чому треба поводитися тихо?

- Отже, підсумуємо...

3. Робота над пам’яткою поведінки у природному оточенні.

а) вступне слово.

б) читання пам’ятки.

в) бесіда за прочитаним.

4. Слухання – розуміння оповідання.

5. Ознайомлення з правилами поведінки біля води.

ІV. Підсумок уроку.

Воспитательный час «О чём рассказывают этикетки?»

Цель: учить детей читать рекомендации на этикетках; осознавать степень воздействия на людей в целях защиты окружающей среды текстов этикеток; прививать экологическую культуру.

Оборудование: различные виды упаковок, карточки с понятиями и этикетками.

Ход занятия:

1. Вступительное слово учителя.

2. Беседа.

- Как вы думаете, что таит в себе слово «этикетка»? (Этикетка – ярлычок с торговым клеймом или надписью.) Покупая какую-либо вещь, мы замечаем на нём бумажною или тканевую карточку с рисунками. Для незнающих это всё равно, что читать китайские иероглифы. Сегодня мы с вами научимся читать некоторые из этих рисунков.

- Что может обозначить этот знак? (этикетка с огнём)

- Где можно встретить такую этикетку?

- Вы правы. Этикетка предупреждает нас о том, что вещество, находящееся в упаковке с таким знаком, легко воспламеняется.

- На упаковке с каким товаром мы встретим такую этикетку?

-Какие меры предосторожности нужно применять, чтобы не произошла беда?

- А что обозначает эта этикетка? (череп с костями, перечёркнутый крест накрест)

- Почему вы решили, что это – ядовитое вещество?

- На какой упаковке можно такое встретить?

3. Экологическая часть.

А) чтение стихотворения подготовленным учеником.

Мы хотим, чтоб птицы пели,

Чтоб вокруг поля шумели,

Чтобы были голубыми небеса,

Чтобы речка серебрилась,

Чтобы бабочка резвилась

И была на ягодах роса.

Мы хотим, чтоб солнце грело,

И берёзка зеленела,

И под ёлкой жил смешной колючий ёж.

Чтобы белочка скакала,

Чтобы радуга сверкала,

Чтобы летом лил весёлый дождь.

- Люди стали задумываться о будущем и на различных упаковках начали делать экологические этикетки. Может, так мы научимся беречь природу.

- Что может обозначать такая этикетка? (человек выбрасывает мусор в урну)

- Почему нужно выбрасывать любой мусор в урну?

Б) создание проблемы.

- Мусор на газоне приносит вред растениям – он не даёт растениям достаточного количества света, а в почву попадают ядовитые краски. Допустим. Мы уберём мусор. А что с ним делать дальше?

- Предлагаете сжечь? Что в этом хорошего?

- Да, мусора не будет. Это хорошо, да не очень. А вот, почему?

- Воздух загрязняется. Мы решили проблему?

- Давайте закопаем. Что хорошего?

- Хорошо, да не очень. Почему?

- Весь мусор не сгнивает. Наша проблема решена?

-Что же делать?

-Существует вторичная переработка. Кто знает, что это такое?

-Это хорошо, да опять не очень. Почему?

- В Японии люди нашли применение даже гниющей куче мусора. В природе существуют птички – сорные куры. Они откладывают свои яйца в кучу мусора. Отсюда и название. Куча при гниении выделяет тепло, и яйца защищены от холода и в какой-то мере от любителей яиц. Японцы это заметили и подумали: если мусор может обогревать яйца птиц, то почему он не может обогревать жилища людей? И после разработки специальной технологии мусор стал служить человеку.

-Что у меня в руках? (баллончик, аэрозоль).

-Что в них хорошего? Что плохого?

-А чем опасно вещество фреон?

-Наша планета находится под защитным экраном – озоновым слоем. Если бы его не было, наша планета прекратила бы своё существование. Лучи Солнца сожгли бы её, а так часть лучей отражается, часть рассеивается и только небольшая их часть достигает поверхности Земли.

(На доске – «Озоновый слой +» и «Озоновый слой–»).

-Какая разница между картинками? Что случилось?

-Фреон способствует разрушению озонового слоя. Через озоновые дыры огромная масса солнечного тепла и энергии обрушивается на землю. Это приводит к тому, что погибают растения и животные.

-Какая картинка вам больше нравится? Почему?

В) Практическая часть

- Возьмите свою упаковку. Внимательно рассмотрите её со всех сторон и расскажите о ней своим товарищам (работа в группах по 4 человека).

4. Итоги занятия.

Говорим при всём народе:

Чтоб продлить природе век,

Должен помогать природе

Друг природы – человек.

Чтобы мирно мчались годы,

Расцветал за веком век,

Другом быть для всей природы

Должен каждый человек.

Увесь проект закінчувався святом.

Любите родную природу.

Ведущая: Дети, посмотрите, какая красота вокруг! Всё цветёт, зеленеет. Земля покрыта яркими коврами, раскрылись цветы, распустилась почки на деревьях.