Великий вплив на психологічну готовність учнів до виконання тестів мають вікові особливості тестованого. Під віковими особливостями в психології розуміють специфічні якості особистості індивіда, його психіки, які закономірно змінюються у процесі зміни вікових стадій розвитку. На відміну від індивідуальних особливостей вікові особливості відбивають ті зміни, які відбуваються у психіці більшості представників даної культури за приблизно однакових соціально – економічних умов. Відповідно до вікової періодизації дітей шкільного віку виділяють групи молодших школярів, підлітків (молодших та старших) і старшокласників. Отже тестованих можна розподілити згідно їхнього віку на три групи відповідно до трьох ступенів навчання:
- Початковий ступінь ( 5 - 6 класи) – «молодші підлітки»
- Середній ступінь ( 7 – 9 класи) – «старші підлітки»
- Старший ступінь ( 10 – 11 класи) – «старшокласники»
Кожній віковій групі тестованих притаманні свої психологічні особливості. Психологічні особливості учнів різних вікових груп по-різному впливають на успішність їх навчальної діяльності як під час навчання у звичайних навчальних умовах, так і в умовах проведення контролю. Вікові психологічні особливості тестованих конкретної вікової групи можна визначити шляхом аналізу особистості тестованого. З позицій теорії індивідуалізованого навчання іноземної мови [9;3] особистість тестованого може розглядатися в межах психологічної структури особистості, яка включає чотири підструктури: I підструктура – інтереси, мотиви тестованого; II підструктура – набутий попередній досвід тестованого; III підструктура – психічні якості і процеси тестованого; IV підструктура – типологічні властивості тестованого.
На підставі описаної психологічної структури особистості тестованого, Петращук О.П. виділяє ряд компонентів з метою їх подальшого врахування у тестуванні. Так, у межах I підструктури він виділяє такі компоненти як інтерес до оволодіння іноземною мовою, мотивація у виконанні тесту з іноземної мови; у II підструктурі – попередній досвід виконання тестів з іноземної мови; у III підструктурі виділяються психічні процеси, які забезпечують тестованому інтелектуальну спроможність успішно виконувати тестові завдання, а саме мнемічні процеси і продуктивність вербального мислення [9;3 посил. Oller], рівень сформованості яких змінюється протягом життя дитини; у IV підструктурі – темперамент і стать тестованого.
Так, як у даній курсовій роботі ми розглядаємо особливості тестування на середньому ступені навчання, то ми охарактеризуємо лише групу «старші підлітки» згідно поданої структури. За першою підструктурою психологічної структури особистості у віковій групі «старші підлітки» головною особливістю є спрямованість тестованих на самореалізацію, яка може виражатись і в результатах тестування. З цієї точки зору тестовані даної вікової групи мають інтерес до виконання тесту з іноземної мови. З іншого боку, така особливість як загальне зниження навчально-пізнавальної мотивації в поєднанні з певною деавтоматизацією набутих навичок і вмінь мовлення негативно впливатиме на збереження інтересу, мотивації до тестування. Отже, тестовані цієї вікової групи, згідно з характеристикою компонентів першої підструктури, можуть вважатися проблемними. Тому при розробці тестів для виконання на середньому ступені необхідно приділяти особливу увагу добору привабливих, з точки зору цих тестованих, тестових завдань, текстів, видів опор.
За другою підструктурою – «попередній досвід виконання подібних тестів з іноземної мови» - тестовані вікової групи «старші підлітки» мають достатній досвід виконання тестів з іноземної мови, оскільки передбачається, що вони набули цього досвіду, виконуючи тести протягом попередніх ступенів навчання.
За третьою підструктурою психологічної структури особистості учня у віковій групі «старші підлітки» мнемічні процеси та продуктивність мислення набувають інтенсивного розвитку, що забезпечує учням цієї групи достатню інтелектуальну спроможність успішно виконувати різноманітні тестові завдання з іноземної мови.
Що до четвертої підструктури, то ми можемо сказати, що втілити в розробку тестів і процедуру тестування теоретичні дані важко, але вони повинні враховуватися. Відповідно до віку та статі тестованого повинен відбиратися матеріал для тестування. Щодо темпераменту тестованих, то, на думку вчених, його неможливо врахувати при проведенні тестового контролю, оскільки це потребує модифікації розробленого тесту відповідно до особливостей темпераменту тестованих. У цьому випадку нехтується забезпечення тестованим рівних умов виконання тесту[9;4].
Вікові психологічні особливості учнів є суттєвим фактором успішності виконання тесту з іноземної мови, оскільки здійснення тестованими іншомовної мовленнєвої діяльності залежить від їх особистісних характеристик. Для практики тестування у процесі навчання іноземної мови у середній загальноосвітній школі цей факт набуває принципового значення, адже ступінь надійності отриманих у ході тестування результатів зумовлюється їх «чистотою», тобто незалежність від впливу з боку будь – яких чинників, які не мають прямого відношення до здатності тестованого здійснювати іншомовне спілкування.
3. Вимоги до тестових завдань з граматики їх класифікація
Тести з граматики створюються, щоб визначити рівень знань, умінь і навичок учнів у питаннях, що стосуються усього – від флексій (bottle – bottles, bake – baked) до синтаксису. Синтаксис включає відношення між словами у реченні, включаючи порядок слів, використання заперечних та питальних форм та сполучників [16, 34].
Звичайно, тестуючи граматику, ми не вимірюємо дійсну комунікацію, але ми можемо виміряти прогрес у питаннях, що стосуються граматики та продіагностувати потреби учнів у цій області знань.
Відповідно до діючої програми для загальноосвітніх навчальних закладів з іноземної (англійської) мови, учні на середньому ступені навчання повинні знати більшість часів англійської мови, пасивний стан, модальні дієслова та модальні вирази, вміти будувати складнопідрядні та складносурядні речення, а також перетворювати пряму мову в непряму.[12;62, 72, 83]
Для перевірки цих знань, умінь та навичок доцільно використовувати тестування.
Так як для тестування мовної та мовленнєвої компетенції використовуються лінгводидактичні тести, то потрібно дати визначення, що ж таке завдання лінгводидактичного тесту.
Одже, завданням лінгводидактичного тесту називається будь – який стимул, який має на меті збудження вимірюваних мовленнєвих дій тестованого, які дозволяють оцінити його/її лінгвістичну і/або комунікативну компетенцію. Кожна група (частина, субтест) однотипних завдань зазвичай має заголовок, інструкцію та приклад виконання завдання.
Коккота В.А. виділяє такі вимоги до завдань лінгводидактичних тестів:
- Відповідність форми і характеру завдань тесту цілям та об`єктам тестування, а також пройденому мовному матеріалу для забезпечення максимально можливої валідності тесту;
- Доступна форма та зміст, а також посильність завдань для даного контингенту тестованих;
- Впевнена та стабільна диференціація більш сильної та більш слабкої частин контингенту за результатом даних завдань для забезпечення надійності тесту;
- Збереження в мовних тестах наступного принципу: в одному завданні – лише одна трудність – та, яка перевіряється у даному завданні;
- Наявність навчаючої цінності, ситуативності та проблемності завдання, які б базувалися на цікавому змісті та представленому на певному виховному рівні для забезпечення достатньої мотивації та потрібних установок тестованих при виконанні завдань;
- Врахування оптимальної середньої довжини завдань ( 9 ± 1 слів без пропуску) в основі (тексті) завдання;
- Правильне співвідношення лінгвістичної та екстралінгвістичної ситуації у завданні тесту;
- Відповідність лінгвістичного рівня завдань тесту рівню засвоєння мовного матеріалу; рецептивне та репродуктивне володіння контролюється в основному на рівні фонем, слів, словосполучень та речень;
- Наявність збалансованих відволікаючих відповідей при використанні техніки множинного вибору.
Завдання у лінгводидактичних тестах досить різноманітні, тому для їх класифікації використовуються наступні признаки:
- Форма пред`явлення стимулу – наочна (динамічне або статичне зображення) або вербальна – поза контекстом або у контексті (мікро- та макроконтекстна);
- Форма представлення відповіді – наочна, цифро–буквена, вербальна – поза контекстом або у контексті;
- Характер відповіді за підрахунком результатів – об`єктивна, напівоб`єктивна та суб`єктивна;
- Модальність стимулу та відповіді (можуть не співпадати) – усна або письмова;
- Мова, яка використовується у стимулі та у відповіді (на можуть співпадати) – рідна мова або мова, що вивчається [3;60].
Щоб адекватно відібрати завдання до тесту, необхідно знати їх класифікацію. Отже, тестові завдання класифікують за чотирма формами, що вважаються найбільш уживаними.
- Завдання закритої форми (множинного вибору).
Наприклад, послухайте текст і доберіть до нього заголовок із поданих варіантів;
- Завдання на доповнення (відкриті завдання).