Висновки до першого розділу.
В першому розділі був дан аналіз психолого – педагогічної літератури в дослідженні теми, ми розглянули погляди педагогів XIX та XX століття про значення іграшок у іграх дітей і їх роль у вихованні , а також особливості іграшок у іграх дітей старшої групи дитячого садку.
У п'ять-шість років дитина продовжує грати. Хлопчик як і раніше любить свого ведмедика, грає солдатиками і машинками. Дівчинка не розлучається з лялькою. Проте діти прагнуть приховати від інших свої прихильності до іграшок - адже вони тепер дорослі. Тут слід допомогти дитині продовжувати грати з улюбленими ведмедиками і ляльками.
Гра поступово придбає якісно інший зміст: поступово дитина перестане наділяти свою іграшку людськими якостями, емоції його стануть спокійніші і іграшка займе своє місце в спогадах дитинства, а в сьогоденні дитина збереже до неї миле відчуття приязні і подяки. Подальший розвиток дитини розставить все по своїх місцях.
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРАШОК У ІГРАХ ДІТЕЙ
2.1 Методика ознайомлення дітей з новою іграшкою у іграх дітей старшої групи дитячого садку
Поява в групі нової іграшки — завжди радісна подія. Методика ознайомлення дітей з нею визначається перш за все тими завданнями, які хоче вирішити вихователь. Якщо він ставить завдання привернути увагу дітей до того або іншого предмету, зображеного в іграшці, він показує її і підкреслює властиві нею властивості, якості.
Пропонуючи іграшку, що зображає дорослого, дитину, звірятка, вихователь проявляє своє позитивне відношення до неї, тим самим порушуючи таке ж відношення у дітей.При внесенні сюжетно-моторних іграшок необхідно розкрити їх призначення, способи дії з ними.
Появі веселої, забавної іграшки передує інтригуюче попередження. Очікування дітьми чогось нового порушує їх інтерес, настроює на радісне сприйняття іграшки.Якщо іграшка крихка і механізм її вимагає обережного звернення, потрібно про це попередити дітей, показати способи поводження з нею, щоб уникнути засмучення при її поломці; псуванню.
Будь-яку іграшку не можна відокремлювати від гри, перетворювати на наочну допомогу. Діти освоюють іграшку в грі, в ігрових діях, приймають це в свій світ.
Процес обігравання іграшки, засвоєння дітьми способів поводження з нею неоднаковий по відношенню до різних Іграшок. Одні швидко входять в самостійні ігри дітей, інші вимагають повільнішого впровадження, неодноразового обігравання.
Наприклад, при ознайомленні з лялькою, в образі якої відбита приваблива, але малознайома людина, діти проникаються відчуттям симпатії - до неї, але як грати — не знають. Ігри зводяться до того, що вони проводять лише типові ігрові дії: годують ляльку, укладають спати, одягають і т.д.
Щоб розширити представлення дітей, вихователь неодноразово показує різноманітні іграшки — «супутники» ляльки: її одяг, предмети побуту, праці. Знайомлячи дошкільників з новою іграшкою, вихователь вже використовує елементи гри: від імені ляльки розповідає, звідки вона приїхала, як і де жила, які знає казки, пісні, ігри і т.д.
Викликавши інтерес до іграшки, повідомивши про неї все необхідне, на що слід звернути увагу дітей, вихователь організовує гру з новою іграшкою.Перш ніж зробити певні висновки про полягання ігрової діяльності в групах і планувати методичну роботу по даному розділу,треба рекомендувати вихователеві проаналізувати керівництво іграми дітей впродовж певного відрізка часу таким чином:
1.Прослідкувати, чи правильно вихователь розуміє свою роль в керівництві ігровою діяльністю.
2.Наскільки повно використовує гру в цілях всестороннього розвитку дітей.
3.Як враховується вихователем рівень розвитку ігрової діяльності.
4.Чи повно розкриті в змісті гри ті або інші події або явища, який характер ролевих і товариських відносин між дітьми.
5. Проаналізувати роботу вихователя (на підставі плану учбово-виховної роботи) по збагаченню дітей знаннями про те явище, яке вони відображають в грі.
6. Як часто обговорюється з хлоп'ятами минула гра, а у зв'язку з цим чи формується у них оцінне відношення не тільки до виконання ролей, але і до всієї гри в цілому. Для спостереження сюжетно-ролевих ігор дітей можно рекомендувати зразкову схему (Додаток 1).
Так, наприклад, в дидактичній грі на перше місце висувається пізнавальне завдання. Вона завуальована і виступає перед дітьми не відкрито. Починаючи гру, вихователь говорить: «Гратимемо». У цих іграх розвиваються сенсорні і розумові здібності.
Рухомі ігри направлені на розвиток дитячого організму, зміцнення здоров'я. У музично-дидактичних іграх розвивається уміння розрізняти звуки, ритм, грати на музичних інструментах і т.д.
Проте всіх їх об'єднує те, що вони даються дітям з готовим змістом і правилами, і всі вони, окрім специфічно пізнавальної функції, сприяють всесторонньому розвитку дітей.
У зв'язку з цим завданням вихователя є надання допомоги у визначенні належного місця в педагогічному процесі для всіх видів ігор, передбачених «Програмою виховання і навчання в дитячому саду».
Основним стимулом пізнавальної діяльності, мотивом виконання дидактичного завдання стає тут природне для дошкільника прагнення грати, бажання виграти, досягнувши ігрової мети. Саме це примушує дітей краще сприймати що оточує, уважніше вдивлятися, вслухуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети.
У самостійних дидактичних рухомих і музично-дидактичних іграх діти, розвиваючись розумово і фізично, одночасно вправляються в навиках спільної діяльності, у встановленні суспільних взаємин. Як і в будь-якій грі, вони домовляються, коли, де і в що гратимуть, об'єднуються для гри, здійснюють потрібні дії, вступають один з одним в ігрові і реальні відносини відповідно до змісту і правил, а також з бажаннями учасників гри.
Важливо, що регламентована цих ігор, їх освітнього і виховного змісту і правил поєднується тут з віковими і індивідуальними інтересами дошкільників, з проявом самостійності дітей в процесі організації і проведення спільної ігрової діяльності. Це і робить дидактичні рухомі і музично-дидактичні ігри не тільки засобом навчання, але і дієвою формою суспільного життя самих дітей, виховання їх поведінки і суспільних взаємин і дитячому колективі.
Останніми роками обгрунтовано і успішно застосовується в практиці роботи багатьох дитячих садів перспективне, або тематичне планування гри. Воно включає наступні розділи: ознайомлення з тим, що оточує і розвиток мови, читання художньої літератури, художню діяльність, виготовлення іграшок-атрибутів. Вихователеві слід пам'ятати, що плануванню підлягає педагогічна діяльність вихователя по керівництву грою, а не ігрова діяльність дітей, тобто план передбачає роботу, направлену па розвиток змісту ігор і збагачення тематики.
У плані намічається внесення іграшок, необхідних для розгортання гри на ту або іншу тему.
Обов'язково плануються рішення задач виховного характеру і індивідуальна робота з дітьми. У плані повинні знайти віддзеркалення і основні прийоми керівництва іграми дітей: безпосереднє включення вихователя в гру, пропозицію теми гри, раду, допомога дітям у виготовленні атрибутів для гри і т.д.
При навчанні дітей ігровим діям велику увагу слід приділяти обіграванню іграшок. Приводиться зразковий конспект такого заняття для хлоп'ят старшої групи (обігравається пральна машина).
Програмний зміст: закріплення знань дітей про призначення пральної машини — полегшує працю людей; про будову — корпус пральної машини, центрифуга (бак для білизни), шланг для відведення води, мотор; виховання пошани до праці дорослих; розширення знань дітей про можливості сумісного користування предметом в іграх; учити планувати спільну діяльність з іграшкою.
Активізація словника: «пральня», «білизна», «центрифуга», «мотор», «корпус», «механік».
Матеріал: іграшка пральна машина, ванна, воронка, білизна, вода, пральний порошок, праски, годинник, вивіска пральні (картинка із зображенням пральної машини), стільці для клієнтів, жетони на чергу (картинки з цифрами) і т.д.
Методичні прийоми: питання, загадка, показ принципів роботи, ігрові дії дітей.
Попередня робота: екскурсія в пральню, розгляд електропраски, бесіда про домашню техніку.
Хід заняття: діти сидять навколо зрушених столів. Пропоную загадку: розумна, біла, велика, без рук, а білизна стирає чисто. Що це? Ставлю питання: як називається приміщення, де перуть білизну? Як називається людина, яка пере білизну? Вношу іграшку пральну машину. Пропоную уважно подивитися і назвати іграшку. Питаю, як здогадалися діти, що це пральна машина.
Розглядаємо іграшку. Звертаю увагу на форму корпусу. Що знаходиться в центрі пральної машини? Відкриваю і показую центрифугу. Звертаю увагу на форму бака і питаю, як же бак пере білизну, адже рук він не має. (Бак обертається в різні боки, білизна перевертається і переться.) За допомогою чого обертається бак? (За допомогою електромотора.) Знімаю задню стінку і показую електромотор. На електромотор насаджені маленькі зубчаті коліщатка (шестерні), вони з'єднуються з великим колесом, до якого кріпиться центрифуга.
Що потрібно зробити для того, щоб мотор запрацював? (Включити пральну машину.) Повертаю іграшку до дітей передньою частиною і звертаю увагу на дві кришки, які знаходяться зверху. Під великою кришкою кубло для батареї. Струм від неї по проводах йде до мотора. У іншому кублі лежать ключі для
запалення. Демонструю техніку включення пральної машини. На виступі задньої стінки є чотири отвори. Якщо в одне з них вставити ключ, зажевріє лампочка. Для того, щоб вимкнути пральну машину, потрібно ключ небагато підвести. Повертаю іграшку зворотною стороною, щоб діти побачили роботу мотора, після чого закриваю його стінкою. До стінки кріпиться шланг. Питаю у дітей, навіщо він потрібний. (Для відведення води.)