регистрация / вход

Неуспішність у сучасній школі

Курсова робота з педагогіки Неуспішність у сучасній школі. ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Загальна характеристика неуспішності в сучасній загальноосвітній школі.

Курсова робота з педагогіки

Неусп ішність у сучасній школі.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика неуспішності в сучасній загальноосвітній школі.

1.1. Сучасні педагоги і психологи про сутність неуспішності і причини ї появи.

1.2. Проблема взаємозв’язку неуспішності із психологічними особливостями школяра.

Розділ 2 . Психологічна структура особливості школяра.

2.1. Мотиваційна сфера невстигаючих.

2.2. Особливості розвитку особистості невстигаючого школяра.

2.3. Попередження та подолання неуспішності у школярів.

Розділ 3. Порівняльна характеристика неуспішності школярів і школярів із нормальною успішністю.

Висновки.

Додатки.

Список використаю літератури.


ВСТУП

В наш час, коли у всіх областях рішаються важкі задачі всесвітнього підвищення якості роботи, підвищується відповідальність за рівень навчання і виховання підростаючого покоління. Перемога неуспішності важлива задача практичної а теоретичної педагогіки. Не тільки рішення практичних і організаційних задач може забезпечити подолання неуспішності. Потребуються нові теоретичні знаття про сутність самого явища, про ознаки форми його прояву в сучасній школі. Також значення мають комплексні дослідження даної проблеми. Поряд з цим корисне вивчення аспектів неуспішності і окремими педагогічними науками дефектологією, психологією.

Дане дослідження виконане в предметній області дидактики.

Ціль дослідження розкрити сутність неуспішності в сучасній школі і розробити дидактичні засоби. Які необхідні для попередження неуспішності.

Цілі дослідження були оприділенні в результаті аналізу розробленості питання в теорії і розгляд практики навчання. Дослідження змісту неуспішності і заснування засобів її попередження потребують використання двох термінів “неуспішність” і “відставання”.

Узагальнюючи наявні в літературі і досвіді дані, сповна дати слідуючи попереднє оприділення цих понять. Під неуспішністю розуміються невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксовані по закінченню якого-небудь знаного відрізку процесу навчання – ххххх уроків, посвячених вивченню однієї теми чи розділу курсу, навчальної чверті, півріччя, року.

Відставання – це невиконання вимог (чи однієї з них), які мають місце на одному із проміжних етапів всередині того відрізку навчального процесу, який служить тимчасовим критерієм для оприділення успішності. Слово “відставання” означає і процес накопичення невиконаних вимог, і кожний окремий випадок такого невиконання.

Неуспішність і відтавання взаємопов’язані. В неуспішності як продукті синтезовані окремі відставання, вона результат процесу відставання.

Багатообразні відставання, якщо вони не ліквідовані, розростаються, перемінюються один з одним, утворюють в кінцевому результаті неуспішність.

Завдання полягає в тому, щоб не допустити сплетіння окремих відставань, відстороним їх. Це і є попередження неспішності.


Розділ 3. Порівняльна характеристика неуспішності школярів із нормальною успішністю.

Над вихованням дітей шкільного віку працюють педагоги і батьки. Тільки при умові органічного, а не випадкового контакту між ними це виховання принесе потрібні результати. Педагоги можуть дати батькам корисні поради, як бороння з недоліками дітей, і з другої сторони, які отримають від батьків важливі поряди, які характеризують життя і поведінки дітей вдома.

Якщо небажання працювати або неохоче відношення до роботи у школяра повторюється часто, так як би закріплення, стали показниками для нього, ми говоримо, що цей школяр лінивий. К.Д. Ушинський в книзі “Людина як предмет виховання”, і в інших творах показав, що мотив до діяльності – потреба людини, що в творчій праці є людське щастя.

Лінивість школяра, як відсутність працелюбства не дає йому можливість відчути людське щастя, мішає йому пережити радість праці, збіднює його особистість, його можливості в майбутньому, коли він залише стіни школи і вступить в самостійне життя. Щоб боротися з лінивістю школярів, треба добре розібратися в різних формах і проявах цього недоліка.

Інколи батьки неправильно пояснюють лінивість небажання і разом з тим невміння дитини працювати, які насправді пов’язані з його хворобливим станом і частковим ослабленням працелюбства.

Неправильно робили батьки учня ІVкласі, тільки-що перенісшою скарлатину, заставляючи його багато займатися, щоб скоріше наздогнати пропущене в школі. Організм цього школяра був ще слабкий, і дитини не могла працювати в такому напруженні, як цього вимагають батьки.

Якщо школяр неохоче відноситься до всіх занять, до фізичної праці, уникає всілякої праці, цього школяра ми можемо називати лінивцем.

Такі діти всіляко уникають правці. А якщо і бувають вимушені її виконувати, відносяться до неї, як до неприємного обов’язку, від якої стараються по можливості звільнитися. Дуже часто школярі лінуються тільки на заняттях по оприділеним предметам або виконують якесь доручення. Діти не народжуються лінивими, і коли говорять, що син або дочка ліниві “в тата” або “в маму”, то діло тут не в спадковості, а в батьках, в умовах виховання. Лінивість дітей породжується відсутністю в сім’ї трудової обстановки. Лінивість часто породжується – розжалуванням дітей в сім’ї. Інколи школярі починають неохоче відноситися до уроків, тому що вдома для цих уроків не створені необхідні умови.

Лінивість дітей інколи виникає в результатів поганого впливу однокласників. Боротьба з лінивістю, окремих школярів особливо затруднюється в тих випадках, коли у батьків немає впевненості в тому, що вони в стані перевиховати ліниву дитину. В таких випадках батькам необхідно об’єднати свої зусилля з зусиллями педагогів.

Увага необхідна для успішного навчання і парці, для дисциплінованої поведінки.

Великий російський педагог К.Д. Ушинський зрівнював увагу з дверима в свідомість дитини. Якщо ці двері закриті, якщо дитина неуважна, вона не засвоїть навчального матеріалу.

Деяким школярам тяжко зорієнтуватись на чому-небудь довгий час, увага у них нестійка, вони часто відволікаються, таких дітей ми називаємо розсіяними.

Розсіяність буває різна. Одна, якщо так можна висловитися, - від дуже важкої уваги, направленої на один предмет і заважаючої сприймати все інше. Школяр ІV класу з великою цікавістю працює вдома з конструктором. Мати говорить йому: “Я тебе три рази кликала обідати, а ти ніякої уваги. Який розсіяний”. Увага ххххх школяра так була зацікавлені конструктором, що він не чув слів матері.

Не підсилу для дітей молодшого шкільного віку, особливо дітей І0ІІ класів. Запам’ятати зразу багато різних доручень. Дітям цього віку не можна давати зразу кілька завдань.

Дмитро, школяр І класу, отримав погану оцінку. Це дуже погіршило його настрій, і під час уроків в класі він був дуже неуважний і розсіяний.

Розсіяність дітей часто говорить про те, що у них не розвинуте почуття обов’язку, відповідальності. Наполегливість – риса сильного характеру, яка виражається в можливості бороння з труднощами, долати перешкоди, які виникають на шляху людини до поставленої ним мети. Недолік наполегливості у дітей часто проявляється в тому, що вони почавши якусь справу, починають “скучати”. Ненаполегливі діти часто, не закінчують одної справи, переходять до іншої. Так, більшість дітей перестають займатися музякою, тому, що таке навчання, який вистачає часу і терпіння, ними здається вввввввввв, а їм хотілось б скоріше навчитися виконувати слабі твори. Часто ненаполегливі діти ізбалувані, не навчені до напруженої праці. Дитині вже з ранніх років присутня вствість до активної діяльності, і ------- її розвитку йде в напрямку все більшої і більшої тяжкості і свідомості цієї діяльності. Однак є діти пасивні, в’ялі і разом з тим їх не тяжко назвати лінивими. Це або хворобливі, фізично слабкі діти, або діти сімейні умови яких і застосовуючи до них міри виховання в якісь мірі подавляє їх активність.

Учениця ІІІ класу Аня – мало кровна, худенька дівчинка, дуже в’яла, -------. Батьки на загрузили її різними заняттями: Аня навчається музиці, англійській мові. Якщо вона відмовляється виконувати завдання. кажучи, що в неї болить голова, батьки називають її лінивою, наказують. В виховання Ані втрутились шкільні лікарі і вчителі. Вони сказали батькам, що в’ялість дівчинки пояснюється її хворобливим станом. Аню помістили і іншу міску. Повернулась вона звідти здорова, життєрадісна. Пасивність буває і тимчасовим станом дітей, наприклад: після перенесених хворіб, і в результаті сильної втоми, пережитих невдач. Деяким пасивним дітям властива непевність в собі, навіть боязкість. Батьки ж іноді, замість того, щоб нав’язувати дітям віру в свої сили, на оборот, посилюють їх невпевненістю, звинувачуючи дітей в невмінні працювати, в відсутності у них здібностей. Деякі пасивні діти дуже всидливі і в розмові. Батьки повинні укріпити здоров’я і фізично розвивати дітей, що необхідно і для виховання у них активності, впевненості в собі, бадьорості і оптимізму. Дітей здорових, та невстигаючих треба приваблювати до систематичної посиленої для них праці, давати їм доручення, старання, щоб вони можливо більш знаходились в колективі. В вихованні навиків культурної поведінки у таких дітей входить виховання акуратності, зібраності, організованості. Формуванню цих якостей сприяє строге виконання режиму дня. Неакуратність школярів проявляється в усьому, навіть в їх зовнішності.

Василь школяр 4 класу, дуже неакуратний. Форма його завжди брудна, ґудзики незачеплені, ремінь бовтається, волосся незачесане. Василь дуже неохайно поводиться з книжками, за що його не один раз попереджували в шкільній бібліотеці. Він повертає книжки з розірваними сторінками, ______. В школу Василь постійно запізнюється. Вдома довго не може взятися за уроки. Безпорядність, неохайність хлопчака пояснюється тим, що в свій час на ці негативні риси не звертали увагу в сім’ї, та й в школі. Для виховання акуратності і організованості має велике значення організація побуту в сім’ї.

У народі кажуть, що та людина щаслива, котра йде на роботу з радістю і повертається з добрим настроєм. Для учительки ЗОШ І-ІІІ ступенів № 8 м. Коломиї Івано-Франківської області, та її учнів такою роботою є навчання у школі. Вважаючи особистість пріоритетом педагогічної діяльності, вчителька шукає ті форми і прийоми навчання, які сприяли б розвиткові і становленню дитини, виховання культури, спілкування, працьовитості.

Відомо, що більшість першокласників із виникненням бажанням починає ходити до школи. Та невдовзі пізнавальний інтерес послаблюється, натомість з’являється пасивність невміння________ _________, зростає відчуженість. Щоб запобігти такому явищу, вчителька завжди дбає про довбе самопочуття кожного школяра у його “другому домі”. За основу спілкування вона безе доброзичливість, щирість, принциповість і відповідальність, бо від цього залежить, чи стане вчитель для дитини близькою людиною. Галина Василівна намагається уявити себе в ролі учня, зрозуміти і сприйняти його погляди. До вихованців звертається лише по імені, щоб краще пізнати їх, вивчає сім’ї, в яких виховуються діти, умови життя, моральні принципи батьків, так зване “вуличне оточення”, світ захоплень, проводить анкетування дорослих і дітей.

Наводимо зразки анкет.

Анкета № 1 (для батьків)

1. Прізвище, ім’я по батькові матері, батька.

2. Освіта, місце роботи.

3. Домашня адреса. Як ви оцінюєте свої житлові умови?

4. Стосунки в сім’ї: чудові, нормальні, добрі, не дуже вдалі (підкреслити одну з відповідей).

5. Хто з членів сім’ї, родини має більший вплив на дитину?

6. Світ захоплень сім’ї.

7. Світ захоплень дитини.

8. Назвати те, що вам найбільше подобається і не подобається у вашій дитині.

9. Як заохочуєте своїх дітей? Як реагуєте на злочин (незлочин) провини?

10. Чого очікуєте від навчання дитини у школі?

Анкета № 2 (для учнів)

1. Чи бажаєш ходити до школи?

2. Які твої улюблені уроки?

3. Чи подобається твій сусід за партою? Чим?

4. Чи маєш друзів у класі?

5. З яким настроєм ідеш зі школи додому? Чому?

6. Які три бажання ти б загадав, якщо б мав чарівну паличку?

Аналіз відповідей дає змогу корегувати педагогічні зусилля, спрямовувати їх у _____русло. Щоб відчути, що школярі в класі н просто навчаються, а дійсно живуть, робочий тиждень починається з бесіди на тему: ”Як минув твій тиждень?”, “Твої вихідні дні”.

У класі завжди пам’яють про день народження. Це улюблене свято кожної дитини. Щоб воно стало пам’ятним, школярів співають, танцюють, вітають один одного, малюють, я в дарунок вик----- книжку-саморобку “На згадку”. В класі є парта “Сонечко”, за якою сидить іменинник у свій день. У кінці кожної чверті учні збираються за “круглим столом”: аналізують успішність, поведінку, розважаються, п’ють чай. Значну увагу класовод приділяє організації навчальної діяльності учнів залежно від змісту уроку і готовності дітей до сприйняття матеріалу. Саме це впливає на навчальні результати, розвиток особистості, емоції, та почуття вихованців. Значну увагу Галина Василівна приділяє керівництву читанням школярів. Адже це універсальний дидактичний прийом, психологічний вплив якого прискорює загальний розвиток дитини на початковому етапі навчання. На уроці доводиться формувати й удосконалювати різні навички – швидкість, правильність, виразність, усвідомленість. Але основними заняттями розуміння прочитаного. Уже на перших заняттях Галина Василівна пояснює учням, що читати – означає думати, намагатися зрозуміти написане. Навчає дітей слухати, чути й усвідомлювати. Ефективним прийомом для поліпшення розуміння прочитаного вважає проведення різних форм словникової роботи, а саме:

Дидактична гра “Дотепи”. Це самостійне читання всіх нових слів у парі “школяр+школяр” ---------класом, потім по черзі парами на час.

Дидактична гра “аукціон”. Хто запам’ятав найбільше нових слів?

Дидактична гра “Впіймай рибку”. На дочці зліва записано нові слова, справа – синоніми до них (відповіді). Завдання: з’єднати лінією пари.

Пропонування словникова робота корисна й потрібна Її слід вести систематично, тренуючи дітей свідомо читати й сприймати твори. Традиційними в класі Галини Василівни стали дні відкритих дверей, на які запрошуються батьки Це дає можливість дорослим краще пізнати дітей у процесі навчання, спілкування з товаришами. Завдання на таких заняттях, виховних заходах одержують усі і школярі, і їхні батьки. Успішність школяра майже основний показник його невдач і досягнень на протязі всього часу навчання. Висока успішність асоціюється у дорослих(батьків, вчителів) не тільки і не скільки зі здібностями, навчальною мотивацією чи ---- якостями, скільки з загальним благополуччям школяра.

Низька успішність, навпаки, сприймається як показник оприділених труднощів, неблагополуччя школяра. Видно цим посилюється велика кількість публікацій, які присвячені неуспішним, недисциплінованим школярам[1] , і відсутність праць про добру успіваючих школярах і відмінниках.

Відмічається правда, що на--------------- взаємовідносинах дуже сказується на не самі результати навчальної діяльності, не сама неуспішність, а особистісні якості підлітка. Які характеризують його навчальну працю[2] .

Дослідження по пробл6емі взаємовідносин в шкільному колективі будуються по одній, традиційній схемі. На початку в класі виділяється група найбільш успішних школярі, після цього дослідник намагається розчини фактори, які характеризують дану групу[3] .

Якщо таким фактором є спілкування, то робиться висновок про залежність статусу школяра від його спілкування, якщо успішність, то статус пов’язується з цим показником.

В справжньому дослідженні рухи смислової освіти вивчатись на прикладі відмінників, наприклад не дивлячись на приписування хорошим школярам позитивних якостей, їх реальний вплив на загально-групові норми дуже незначний. Так, в ІVкласах тільки відмінники виказували незадовільність вимогами дорослих добре вчителя. В своїх відповідях на тест “Незакінчені речення” вони писали, що дорослі “забути, як вчитель самі, “вимагають неможливого”, “Не розуміють, що не все це -----“ і т.д. Інші школярі, особливо слабші, навпаки, відмічали, що “дорослі правильно роблять, заставляючи нас вчитися добре”, “вони бажають нам добра”, “Хочуть щоб ми більшого досягнули в житті” і т.д. Експеримент проведений в тих же класах, які пізніше, показав, що думки дітей змінились кардинально.

Школярі, виказують відношення до відмінників із свого класу, відмічають, що це хороші, добрі, відзивчиві люди, з якими можна дружини, що вони завжди готові прийти на допомогу. Але на думку, інших школярів, існують і такі відмінники, але не із класу, які “задирають ніс перед іншими”, “Ставлять себе вище інших”, такі відмінники “нехороші, погані люди”.

В молодшому шкільному віці перевищує процес адоптації, що проявляється в про----нового школяра познайомитися з порядками в класі, засвоїти нормативи шкільного життя. Характерна для молодших школярів інтеграція находить своє вираження в підтримці і одобренні класом тих позицій, які сприяють реалізації цілей і цінностей колективу школярів.

В процесі сімейного і шкільного виховання у дітей успішних повинні формуватися позитивні риси, необхідні для успішної роботи, дисциплінованої і моральної поведінки. Ці рими виражають відношення молодших школярів до праці, - працелюбність, увага, акуратність в праці, до самого себе – відповідальність, скромність, самокритичність; інших людей – колективізм і товаришування, чуйність, велике значення мають вольові риси – цілеспрямованість, сміливість, самостійність, ініціативність, витримка, наполегливість, терпимість.

Ми повинні, як учив А.С. Макаренко, підходим до виховної роботи з молодшими школярами з вірою в неможливість, виправлення самого дурного характеру, і в те добре, що чуйні вихователі завжди найдуть в кожній дитині.


ДОДАТКИ

Методичні рекомендації для вчителів по подоланню неуспішності

Додаток 1.

1. Ефективність навчання виявляється характером відношення школярів до науки, характером їх навчальної праці. Це відношення в більшості залежить від того, чи розуміють школярі особистісну і суспільну значущість навчальної праці, чи розуміють вони крайню необхідність і важливість для суспільства активної, творчої, систематичної праці. Тому організація навчального процесу повинна бути такою, щоб кожному школяру була зрозуміла особистісна і суспільна значущість його активної, творчої і впертої праці і основним показником була б оцінка такої навчальної праці школяра.

2. Для того, щоб інтенсифікувати навчальну роботу кожного школяра, недостатньо прямого впливу вчителя на школяра. Більш ефективним засоби являється вплив на нього через шкільний колектив. А для цього потрібно, щоб шкільна група була референтною по відношенню до кожного школяра.

3. Для того, щоб своєчасно виявляти любе відставання в навчанні кожного школяра і тут же його виконувати, протікаючий контроль повинен мати все захопливий характер. Це значить, що контроль повинен проводитися по кожному елементу змісту навчальної програми і захоплюють одночасно всіх без виключення тих що навчається.

4. Найважливішим фактором підвищення ефективності навчання являється суб’єктивний характер діяльності школяра в навчальному процесі.

Школяр повинен бути не тільки об’єктом педагогічних впливів вчителів, і активним суб’єктом навчально-виховного процесу. Важливим засобом для цього ав------- рольова участь школярів в організації всього навчального процесу. Це означає, що в кожному класі організується навчальне самоуправління, яке організовує тільки суспільне життя класу, яке і значну частку навчальної роботи.

5. Ефективність навчальної роботи школярів залежить від розвитку у них здібностей до навчання, здібності розумного і правильно вчителя. Для цього вони повинні оволодіти загальними навчальними вміннями і навичками і вміннями повинно бути вимо--- в навчальні програми вчителів по кожному навчальному предмету.

6. Ефективність навчальної роботи школярів оприділюється характером їх особистісної вихованості, їх соціальними якостями.

7. Ефективність навчання. характер відношення школяра до навчальної правці залежать від того, яке життя школяра в школі і класі, чи задовольняє ЦК життя його потреби, з якими почуттями школяр йде в школу, які емоції і почуття виникає у нього навчально-виховний процес.

Життя школярів у школі, навчальний процес, уроки і позакласні і позашкільні заняття повинні бути так організовані, щоб в них могли і хотіли приймати активну участь всі школярі. Взаємовідносини між вчителями і школярами повинні бути з---- на оптимістичному відношенні вчителя до кожного школяра: вчитель повинне вірити в можливості і сили школяра. Він повинен виявити кразі і сильні сторони кожного школяра. Для того, щоб боротися з недоліками того чи іншого школяра вчитель повинен шукати його розмови і створювати умови, щоб кожний школяр досяг успіху в якій-небудь області. Школяр, який в школі не досягає успіху, робиться невдахою почуває себе так, і тим самим він приречений на успіх в навчальній роботі.


Модель освітнього процесу на уроках математики.

Розбереми спочатку чинники індивідуалізації навчання на році.

Індивідуалізація, як показав аналіз, стосується змісту праці школярів, і характеру їх навчальної роботи для слабких школярів рекомендуються карточки з індивідуальними завданнями, особлива методика аналізу помилок в письмових роботах. В дослідженні Т.Стулькінаса застосовувались три типи запитань і завдань при роботі з відстаючими: підготовчі, зрівнюючи (при виконанні яких слабо встигаючі школярі знаходять на одному рівні з іншими) і перспективні (при вихованні яких слабо встигаючі школярі ставляться на передній фронт загально класової діяльності). Крім того, на уроках виявлялась спеціальна допомога слабким школярам, яка виражатись у вказівках на неуважність, в показі помилок, порода використовувати визначене правило, в нагадуванні про порядок дій (математика), тимчасове полегшення умов задачі (завдання), вимоги провести порівняння, провірити зроблене, подувати про другий спосіб дій [166]. Індивідуалізація здійснюється також з допомогою програмових підручників.

Звернемо увагу і на особливі умови опитування для невстигаючих школярів. Рекомендується давати їм більше часу для обдумування відповіді коло дошки, допомагати викладати зміст “уроку, використовуючи план, плакати”.

В практиці школи використовують різного роду додаткові заняття з відстаючими. Цей спосіб виявляється єдиним у тих вчителів, які не вміють диференціювати роботу школярів на уроці, індивідуалізувати домашні завдання. Рекомендації про необхідність додаткових занять з відстаючими знаходяться в літературі. Згадуються епізодичні і систематичні заняття, групові та індивідуальні. Спеціально відмічаються зібраність додаткових занять, які породжують вивчення нового матеріалу [71].

Велике значення приділяється організації індивідуальних занять молодших школярів. Рекомендується для слабих школярів організувати підготовку уроків в школі [100].

Ще одне важливе питання відноситься до організації навчання дітей, які залишилися на другий рік.

В літературі справедливо відмічається, що повторний курс наносить велику шкоду, травмує дітей, що навчаються і малоефективний [84].

В зв’язку з цим виникла ідея і мається доволі широка практика створення спеціальних класів (шкіл), як для невстигаючих з повільним темпом розвитку, так і для переростків, дітей що залишились на 2-й рік, і дітей ми залишились на 3-1 рік в тому ж класі [32; 38].

В школах США, також практикують особливі групи із відстаючих. Для них розроблюються прогари, комплектуючі недоліки, їх підготовки, - двомовні матеріали для тих, хто слабо знає англійську мову. В американській педагогіці основною мірою подолання неуспішності рахується індивідуалізація навчання; залишені є на другий рік ставляться під сумнів. В роботах Дж. Пейтона, наприклад, на основі довгого дослідження робляться висновок, що повноправний рік мало ------, при тій же прогарі. Загальний рівень успішності з----- в класах, де діти залишаються на другий рік. Педагоги приходять до висновку про бажаність: а) роз приділення школярів в класи по віку і перевід всіх в наступний клас; комплектування класів у великих школах по здібностям на основі думки вчителів, даних тестування і оцінок [134]. Важлива роль в подоланні неуспішності належить досконалості діяльності педагогічного колективу в цілому, науковій організації його праці [7; 13]. Особливе значення, з нашої точки зору, має виховання в наполегливі неформального відношення до виконання навчання, обізнаність відповідальності за формування пізнавальних інтересів школярів, за рівень їх пізнавальної самостійності.

Багатьма ---------розглядаються питання досконалості програм і книжок.

Інші автори виділяють: 1) мінімумі програмного матеріалу; 2) основний матеріал в повному обсязі; 3) основний матеріал плюс поглиблюваний його [34].

Про різноманітну глибину засвоєння матеріалу говорить і Л.В. Занком, маючи на увазі подання неуспішності в початковій школі. Частково ці ідеї реалізовані в діючих книжках, в яких даються наряду з обов’язками додаткові завдання.

Слід відмітити і такі запропоновані в літературі міри попередження неуспішності, як підвищення кваліфікації вчителів, їх періодична атестація [69].

Ми рахуємо важливим підвищення не тільки методичною, яка і загальнопедагогічною і психологічного інформування вчителів, створення умов для їх творчої самоосвітньої роботи.

Для попередження неуспішності, як показав аналіз умов, ви-------відставання, основне значення має досконалість процесу навчання, зу----- його вихованої і розвиваючої взаємодії. Наші рекомендації поправлені на вирішення цих питань як в індивідуальній роботі навчається, так і в роботі з всім часом.


ВИСНОВОК

Сьогодні ми маємо справу з лавиноподібним ростом неуспішності школярів. Оскільки стопроцентний показник вже не потребується, але кожна школа намагається рішити цю проблему по – своєму. Немає єдиного розуміння, а головне єдиної стратегії.

Неуспішність – постійна головна більш педагогів. Світова школа накопичує лише два підходи до рішення цієї проблеми. Перший – перевід невдалих школярів в наступний клас, де навчання здійснюється по програмах зі зниженими вимогами. Другий повторне вивчення курсу за минулий рік, тобто другий рік. Перший підхід в силу ряду причин у нас не практикується. Залишається другий рік, який як давно показано, не оправдовує себе, ні в економічному, ні в технологічному, ні в педагогічному змісті.

Неуспішність – важке і багатогранне явище шкільної дійсності, яке потребує різноманітних підходів при її вивченні.

Неуспішність трактується як не співвідношення підготовки школярів обов’язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку вмінь і навиків, формування досвіду творчої діяльності і виховання пізнавальних відносин. Ми просимо показати, що попередження неуспішності вимагає в себе визначення і відсторонення всіх її елементів. Висувається ----------- “відставання” яким характеризується як неуспішність в вигляді процесу, так і окремі часткові і різночасові невиконання вимог. Відставання розуміється як невиконання вимог навчального процесу.

Вимоги групуються в зв’язку з компонентами змісту навчального предмету, які повторюють склад змісту загальної освіти.

Ці компоненти в єдиному з особливостями засвоєння різноманітних видів змісту оприділяють зміст елементів неуспішності. Нами виявлені елементи неуспішності для однієї групи навчальних предметів. При умові виділення їх для інших груп навчальних предметів з’являється можливість дати більш дидактичне оприділення неуспішності в сучасній школі.

Вивчення природи міжособистісних відношень непроста задача. Особливо важко вона вирішується в дитячих колективах.

Проведені дослідження також дають матеріал для подальшого, більш глибокого вивчення міжоосбистісних відносин, як в даному віці – молодшому шкільному віці, так і в іншому віці, при умові додаткового вивчення особливостей, даного віку, досліджених. Вони так само дають матеріали для роботи, як в досліджуваній групі, так і в інших, подібних групах школярів, молодшого шкільного віку.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абасов З. Эта вечная проблема – неуспеваемость. //Директор школы № Стр. 22-28.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1968.

3. Борисов П.П.О дидактических причинах второгодничества в школах Якутин. Якутск, 1967.

4. Будорный А.А. Розанталь У.Д. Об одной из возможностей преодоления второгодничества // Советская педагогика, 1966, № 7.

5. Вопросы предупреждения неуспеваемости школьников / рад. Бабанский Ю.К. Ростов-на-Дону, 1972.

6. Дидактика совершенной школы./Под ред. В.А. Онищука. – К., 1987. – с. 109-110.

7. Зинченко С.Н. Трудные дети. –Н., 1988, стр. 3-10.

8. Левитов Н.Д. Отчего возникают недостатки в характере школьников и как их исправить. М., 1961. стр. 3-4, 12-13, 14-17, 25-31, 31-35, 36-40,41-43.

9. Психология развивающейся личности/ред. Петровского А.В.-М. «Педагогика» 1987 стр. 112-113, 126-127.

10. «Початкова школа». № 9 вересень 1998.стор. 25-27.

11. «Початкова школа». № 7 липень 1998.стор. 25-27.

12. Психологія /ред Крутецкого В.А. –М. “просвещение” 1974. стр. 265-267.

13. Психология дества/Под ред. А.А. Реана. – М.Ю. “ОЛМА-Пресс” 2003. стр. 202-204.

14. Фіцула М.М. Педагогіка.

15. Устининин. Неуспеваемость школьников и ее предупреждение. М., 1977.


[1] В качестве принципа можно назвать: Вапеер Э. Зависимость второгодичества от дополнительных условий и некоторых особенностей школьной среды// Советская педагогика и школа: В. 3 т. Тарту, 1968.Т.1; Ланестик П. личных взаимоотношениях оттесненных учеников и особенности их развития // Советская педагогика…; Ланестик П. Путь развития в личных взаимоотношениях отвердженных учащихся // Советская педагогика 1970. Т.3; Ануфриева В.Д. Пхилологические исследования ----------трудновоспитуемых в системе личных взаимоотношений в классе // О некоторых вопросах нравственного воспитания детей и подростков. М., 1970;

[2] См.: Синицкая В.А. Некоторые особенносты взаимоотношенийв класном колективе школьников-подростков//О нравственном воспитании школьников. Л.1968.

[3] См.: Копоминський Я.Л. Психология дексткого коллекитва. Минск, 1984.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий