Якщо ж на уроці розглядається текст пізнавального характеру, то спершу вчитель наголошує учням, на що треба звернути увагу при читанні, роз'яснює завдання й запитання до тексту, визначає й тлумачить незрозумілі дітям слова й вирази.
Найбільш поширені самостійні завдання – на відтворення прочитаного, вибіркове читання, розбір образних засобів, за ілюстраціями підручника. Але чим ширший у вчителя діапазон знань про типи доцільних завдань у процесі самостійного читання, тим більше в нього можливостей для організації справді різноманітної водночас цілеспрямованої роботи над текстом.
Для організації самостійної роботи з різною метою радимо практикувати завдання:
· на відтворення фактичного змісту прочитаного;
· словесне малювання за уявою;
· пошук, аналіз, порівняння, виділення головного, доведення, узагальнення;
· виявлення авторської точки зору;
· навчання різного роду планування та ін.
Важливим прийомом для формування навички виразного читання є читання вголос. До нього слід готуватися за такими завданнями, які б дійсно давали дітям змогу осмислено відтворювати інтонацію твору. Наприклад:
– прочитати частину тексту й знайти речення, які вимовляються з різною інтонацією;
– прочитати й знайти авторську підказку про те, як слід читати (скажімо, в тексті є слова «мама пояснила», «хлопчик здивувався»; «батько розгнівався» й т. ін.);
– прочитати й спробувати уявити, які почуття переживають герої;
– прочитати й знайти слова, які слід вимовити найголосніше, найтихіше, «з натиском», лагідно, з обуренням, перед якими треба зупинитися тощо.
Метою самостійних завдань на виявлення нових фактів, явищ, відбір і групування матеріалу є всебічний аналіз тексту. Ці завдання готують дітей до таких складних умінь, як визначення головної думки, складання плану, навчання стислого переказу.
Усі наведені види завдань можуть використовуватись для роботи над текстами різних жанрів, потрібно лише правильно врахувати рівень підготовленості дітей.
На уроках мови в початкових класах самостійна робота – це здебільшого різноманітні вправи. Тому дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, його місце в системі орфографічної роботи.
Відповідно до основних способів засвоєння орфографії розрізняють такі типи вправ:
- на звукобуквений аналіз – цей тип вправ вимагає від учнів графічної фіксації, а від учителя – супровідних вказівок типу: підкресли букви, які в цих словах позначають два звуки; спиши, познач наголос; випиши тільки ті слова, в яких є дзвінкі приголосні;
- на запам'ятовування – при виконанні цих вправ дуже важливо мати на увазі, щоб вони активізували в комплексі зоровий, мовноруховий і мислительний компоненти, взаємодія яких і забезпечує силу довільного й мимовільного запам’ятовування;
- розв'язування орфографічних задач – це вправи на ускладнене розпізнавання понять, ситуацій та на застосування певних правил, які передбачають визначену послідовність дій.
Від мети, яку ставить учитель на кожному етапі вивчення матеріалу залежить зміст самостійних завдань. В одних випадках самостійною роботою вчитель намагається створити умови для чіткого усвідомлення учнями специфіки граматичних явищ; в інших – підвести до узагальнення або закріпити певний спосіб дії тощо.
У початкових класах вивчається чимало правил, які вимагають від учнів послідовного виконання певних розумових дій – визначення ненаголошених голосних звуків чи дзвінких або глухих приголосних, відмінкових чи особових закінчень; розрізнення префікса й прийменника, іменника й дієслова тощо.
Коляда О. розробила систему завдань для самостійних робіт з української мови, основною метою яких є запобігання граматичним помилкам, вироблення навички правильного письма та поглиблення інтересу до рідної мови [42]. Наведемо приклади завдань, які пропонує авторка з теми “Прикметник” 4кл.
1. Прочитай, подумай і відгадай загадки. До кожного слова-відгадки (іменника) добери по кілька прикметників і запиши.
Тоненьке, кругленьке, серце чорненьке, хто на його слід погляне, думку його взнай.
Текло, текло та й лягло під скло.
Глянеш – заплачеш, а краще нього немає в світі.
Хто малюнок на вікні у ночі зробив мені?
Відгадки: сонце, річка, олівець, мороз.
Зразок: Олівець червоний, короткий, тонкий, довгий.
2. З поданими словосполученнями склади речення, вживаючи іменники і пов’язані з ними прикметники у називному та знахідному відмінках однини.
Зимовий день. Могутній дуб. Широкий степ. Ясне сонце. Синє море.
3. Заміни прислів’я одним словом.
І сам не гам, і другому не дам. Його і вступі не влучиш. У брехуна язик і до вух дістає.
Слова для довідок: спритний, брехливий, скупий.
Визначаючи самостійні завдання, вчитель використовує насамперед підручник, в якому зосереджена велика кількість завдань пов’язаних з текстом. Такі вправи дають змогу більш свідомо формувати мовленнєві вміння учнів. У підручнику подано багато вправ, де пропонується знайти відповідну частину, добудувати ту, якої не вистачає.
Посилення практичної спрямованості уроків мови вимагає від учителя постійної уваги до формування а учнів мовленнєвих умінь і навичок. У системі самостійних вправ на розвиток усного й писемного мовлення учнів доступними й ефективними є такі, що передбачають складання речень, поширення їх за поданими вказівками, а особливо роботу за демонстраційними картинами, таблицями, сюжетними малюнками індивідуального користування, оскільки, застосовуючи, скажімо, сюжетні малюнки, вчитель може запропонувати найрізноманітніші види завдань з розвитку мови: складання речень за опорними словами й виразами; запис повних відповідей на запитання; придумування розповіді, придумування назви малюнка тощо.
Важливу значення, на уроках української мови, мають відігравати також індивідуальні картки. Зокрема, під час підготовки до вивчення нової теми, коли вчитель концентрує увагу учнів на певній орфограмі чи способі її перевірки. Застосування таких карток допомагає своєчасно виявити прогалини в знаннях окремих учнів, пропонувати диференційовані завдання. Особливо корисні картки з завданнями, в яких учитель визначає для учня послідовність розумових і практичних дій.
Наприклад при вивченні теми “Іменник” у 3-4 класах [86, с. 136-138]:
Картка № 1
1. Запиши по одному іменнику чоловічого, жіночого, середнього роду.
2. Придумай з кожним словом речення.
3. Запиши речення. Підкресли в ньому підмет і присудок.
Картка № 2
1. Прочитай слова: весна, сонце, сніг, травиця, стеблинки, бруньки, листячко, бджілка, товариш.
2. Визнач відміну іменників. Для цього:
а) визнач рід;
б) знайди закінчення слова;
в) за родом і закінченням визнач відміну.
3. Запиши іменники стовпчиками в такому порядку: І, II, ІІІ відміни.
Картка № 3
1. Прочитай слова: край, лист, постріл, вечір, диво.
2. Запиши їх стовпчиком.
3. Добери до них споріднені іменники іншої відміни. Познач відміну цифрою.
Зразок: край – країна
У процесі тренувальних вправ і перевірки засвоєного корисно застосовувати також різноманітні види перфокарт. За їх допомогою можна практикувати вправи на визначення кількості складів у слові, слів у реченні: розпізнавання орфограм, частин мови тощо.
Перфокарта може мати різний вигляд – залежно від того, які навички формуються чи перевіряються. Наявність великої кількості розроблених перфокарт дає змогу забезпечити завдання як сильних, так і слабких учнів. Перевіряти таку роботу можна дуже швидко, а головне – тренування з використанням перфокарт привертає увагу учнів до виучуваної орфограми, розвиває їх пильність дає змогу економити час.
Використовуються перфокарти також для засвоєння письма словникових слів [31, с.5-6].
Засвоєння словникових слів у 2 класі
Вселка, дреса, крниця, очрет, чремха,
абркос, апльсин, кшеня, ллека, килм,
крмо, влосипед, ртельно, рдактор,
дзбик, возал, чрешня, зустрічють
Вивчення теми “Рід іменників. Однина і множина іменників”
| Слово | Однина | Множина | Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід |