Для роботи в школі слід відбирати ті фразеологізми, які співвідносяться з словом як лексичні одиниці, синонімічні й антонімічні між собою.
Зв'язок фразеологізмів з синтаксисом виражається в структурі (словосполучення чи речення) і синтаксичній функції. Зв’язок фразеологізмів з усіма рівнями мови практично дає можливість проводити роботу над збагаченням мовлення учнів фразеологізмами на всіх етапах вивчення української мови в школі. [14, с. 111-113]
Вивчення лексики ґрунтується на таких принципах:
1) позамовний;
2) лексико-граматичний;
3) семантичний;
4) діахронічний.
Кожний з цих принципів забезпечує багатогранну роботу над словом як на уроках української мови, так і на уроках інших предметів.
Позамовний, або екстралінгвістичний, принцип вивчення лексики вимагає зіставлення слів з тими реаліями, які вони називають. На цьому принципі ґрунтується визначення лексичних понять, види наочності тощо. Наприклад, малюнки в підручниках з підписами чи без них з успіхом використовуються учителем для з’ясування суті лексичних понять. Аналізуючи малюнки без підписів, учні йдуть до слова через його предметне зображення, а при аналізі малюнків з підписами – від слова до предмета чи явища, зображеного на малюнку.
Лексико-граматичний принцип ґрунтується на зіставленні лексичного і граматичного значень слів і допомагає в роботі над словом з абстрактним значенням. Наприклад, розрізнення омонімів мила (прикметник) і мила (дієслово минулого часу) відбувається не тільки за лексичним значенням, але й за їх граматичними ознаками. Граматичні ознаки слів є важливим структурним елементом визначення лексичних понять. Цей принцип сприяє здійсненню взаємозв’язку лексики і граматики.
Семантичний принцип використовується при вивчення багатозначних слів, синонімів, омонімів, антонімів. Відомо, що слово, вступаючи в різні семантичні зв’язки з іншими словами, утворює лексичну парадигму. Щоб з’ясувати значення того чи іншого члена цієї парадигми, воно зіставляється з іншими словами. Таке зіставлення відбувається на основі семантичного принципу. Його реалізація вимагає спостережень над лексичним значенням слів.
Взаємозв’язок слова з історією народу виражається в з’ясуванні його етимології. Розкриття цього взаємозв’язку досягається за рахунок діахронічного принципу, який допомагає формувати в учнів правильне розуміння розвитку словника і мови в цілому як явищ, зумовлених історією розвитку суспільства. Історичні зміни в житті народу викликають певні зміни у словниковому складі мови. Діахронічний принцип зумовлює вивчення застарілих слів і неологізмів, лексичних понять пов’язаних з походженням і розвитком словникового складу мови.
Вивчаючи лексику і фразеологію, діти повинні усвідомити, що українська літературна мова пройшла довгий шлях розвитку, вона є продуктом багатьох поколінь. Кожне нове явище, предмет, ознака, дія викликали в ній появу нових слів.
Приступаючи до вивчення лексики в 4 класі, необхідно з’ясувати учням мету введення її в програму, місце серед інших розділів шкільного курсу мови. Учні повинні усвідомити, що знання лексики української мови дасть можливість їм вільно володіти словом, допоможе краще опанувати граматикою, орфографією, орфоепією і стилістикою, розширить знання про навколишню дійсність. Так, опрацьовуючи значення слова, треба наголосити, що кожне слово має не тільки звуковий склад і граматичну форму, але й чітко окреслене значення. Це дає змогу людям за допомогою слів обмінюватись думками. А багатозначність слів сприяє образності й виразності мови. Лексичне значення слова – це зміст слова, співвідносність його з певним позамовним фактом (предметом, явищем, якістю, процесом) дійсності. Так, слово заплава означає «місце, яке затоплюється під час повені», слово полотніти – ставати блідим, «бліднути», слово скритний – «який приховує свої почуття, настрої».
Лексичне значення слова визначається поняттям, яке воно виражає, і залежить від граматичних ознак слова, контексту, лексичних зв’язків з іншими словами, емоційного та стилістичного забарвлення. Знання і розуміння лексичного значення слова необхідне учням, щоб вони могли опанувати іншими лексичними поняттями.
Учні повинні засвоїти усі компоненти лексичного значення слова. Основне значення міститься в корені (труд, трудовий, трудитися), однак і інші морфеми (суфікси, префікси) впливають на значення слова, міняючи його повністю або частково. Так, слова ліс, лісний, лісничий різні за значенням.
Ознайомлення учнів з лексичним значенням вимагає застосування різних прийомів тлумачення значень слів, і насамперед логічного визначення, синонімізації.
У 4 класі учні повинні з’ясовувати значення слів самостійно і, користуючись тлумачним словником, визначити те значення слова, яке вжите в даному контексті, уміти добирати омоніми, синоніми, антоніми і вживати їх у власному мовленні, правильно вживати слова в розмовному, діловому і художньому стилях мовлення. Ці вміння забезпечують засвоєння і закріплення знань, одержаних під час вивчення даного розділу. [14, с 115-118]
Засвоєння фразеологічних понять відбувається в основному практично. Учні знайомляться з багатством української фразеології в процесі вивчення всього шкільного курсу мови, вчаться відрізняти фразеологізми від вільних синтаксичних словосполучень і вживати їх у власному мовленні. Фразеологічний матеріал слід широко використовувати на уроках української мови і літератури.
Знання фразеології, уміння користуватися її засобами – невід’ємна ознака високої мовної культури кожної людини.
Для вивчення фразеологізмів у школі необхідно визначити принципи їх відбору. Опорою у розв’язанні цього завдання є визначальні риси фразеологізмів, і насамперед прирівнювання їх за лексичними ознаками до слова.
До методичних принципів відбору фразеологізмів можна віднести такі:
1) ступінь засвоєння учнями фразеологізмів;
2) доступність фразеологізмів для розуміння їх школярами;
3) наявність фразеологізмів у творах, рекомендованих для позакласного читання;
4) виховна вага фразеологізмів.
Під час ознайомлення з фразеологічними одиницями слід насамперед звернути увагу на такі ознаки: значення фразеологізму не складається з окремих слів, що його утворюють; він не ділиться, як звичайне словосполучення, на складові частини без утрати значення; за значенням і вживанням схожий до слова; може бути синонімом до окремих слів, має переважно яскраве стилістичне забарвлення і вживається здебільшого в розмовному мовленні, надаючи йому образного характеру.
У роботі з фразеології використовуються такі вправи:
1) знайти серед омонімічних словосполучень стійкі словосполучення (фразеологізми);
2) замінити в реченні виділене слово синонімічним йому фразеологізмом;
3) доповнити ряди синонімів синонімічними стійкими словосполученнями;
4) розділити фразеологізми за смисловими групами (наприклад, за позитивною чи негативною характеристикою людини, професійними ознаками);
5) увести в текст (речення) потрібний за змістом фразеологізм;
6) дібрати до українських фразеологізмів їх російські відповідники;
7) виписати з фразеологічного словника різні за складом і семантикою стійкі словосполучення;
8) дібрати прислів’я чи приказки за певною тематичною ознакою.
На уроках граматики фразеологізми широко використовуються як ілюстративний матеріал до виучуваних явищ або для граматичного розбору при вивченні членів речення, односкладних речень, складносурядних і складнопідрядних речень тощо. [14, с.119-120]
Розділ 2. Експериментальне дослідження методики роботи над словом в початкових класах (лексичний аспект)
2.1 Організація і зміст експериментального дослідження
Наше дослідження носило теоретико-експериментальний характер і проводилось в три етапи.
На першому етапі (вересень – жовтень 2007) була визначена область і проблема дослідження, вивчалась психолого-педагогічна, методична і навчальна література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів, формувалась гіпотеза і завдання дослідження.
На другому етапі (листопад 2007– березень 2008) розроблялись шляхи реалізації гіпотези і матеріали експериментального дослідження, проводився експеримент з метою перевірки гіпотези, продовжувалось вивчення наукової літератури з даного питання. Експериментальне навчання було організовано у початкових класах.
На третьому етапі (квітень – травень 2008) у процесі формування гіпотези дипломної роботи виникла необхідність проведення анкетування вчителів з метою з’ясування їхнього ставлення до поглибленого вивчення лексичного значення слів на уроках української мови в початкових класах. До експерименту було залучено четверо вчителів Львівської області: ЗОШ I-III ступенів с. Задвір'я (3-А та 3-Б класи) та Полтвівської ЗОШ I-II ступенів (3 та 4 класи).
Основна увага була зосереджена на аналіз та узагальнення матеріалів експериментального дослідження, оформлення роботи з’ясування подальших перспектив такого навчання.
Для того щоб виявити рівень використання завдань спрямованих на з’ясування лексичного значення слів, ми запропонували вчителям спеціальні анкети.
Анкета для вчителів містила такі запитання:
1.Чи достатньою, на вашу думку, є кількість завдань спрямованих на з’ясування лексичного значення слова у матеріалах підручника?
2.Як ви ставитесь до роботи зі словником на уроках взагалі і на уроках читання, рідної мови зокрема?
3.Чи використовуєте на уроках читання і мови завдання, які розкривають лексичне значення слова? З якою метою?
4.Які форми роботи найбільш сприяють поглибленню лексичних знань дітей на уроках читання і мови?