Було доведено, що під час особливого розвитку значно здійснюється механізм, який забезпечує формування уваги. Механізми уваги молодшого школяра, які готують мозок до сприйняття інформації досить слабкі. Можливо, дійсно цим пояснюється те, що шести річкам важко бути зосередженими довгий час.
Більшість рецепторних апаратів дозрівають у людині дуже рідко. До початку шкільного віку зорові функції стають зовсім іншими. Стає дуже важливим такий показник, як гострота зору. Але вона у нижчому шкільному віці у багатьох дітей нижча, ніж середня норма для дорослого.
До початку шкільного віку закінчується дозрівання кори великих півкуль головного мозку, утворюються зв’язки нервових структур, які забезпечують включення вищих нервових центрів в одержання та переробку зовнішніх сигналів, асоціативну функцію кори великих півкуль, вдосконалення уваги.
Розвиток головного мозку
Що ж ми знаємо про мозок дітей, які йдуть у школу, і як розвиваються і удосконалюються його функції під час навчання?
Розвиток мозку визначений генетично, тобто, в певній послідовності, на певних етапах індивідуального розвитку дозрівають певні його “частини”. Ступінь дозрівання тих чи інших нервових елементів, а головне – становлення їх функцій, залежить від інформації, яка надходить з зовні.
Мозок в деякій мірі є зрілим ще до народження малюка, він повинен виконувати найважливіші функції організму. Різна інформація, джерелами якої є люди і предмети, які оточують малюка, можна сказати, стукають в усі “вікна і двері” молодої свідомості.
Кора великих півкуль головного мозку, на відміну їх підкірки, - найбільш пізніший подарунок еволюції людині. В індивідуальному розвитку теж для утворення кори головного мозку потрібен деякий період. Різні зони кори, які відповідають за зорову, слухову та рухову діяльністю.
Кора великих півкуль у 6 років майже вся уже сформувалася. У цьому віці розміри поверхні більшості коркових зон становить близько 80% розмірів їх у дорослих. Виняток – найбільш пізніше з’явився в процесі еволюції і найбільш “людська” лобна частка: тут у шестирічному віці звивини менш широкі і випуклі, ніж у дорослих. Розвиток їх закінчується тільки близько 12 років. До 7 років у дітей повністю утворюється уся підкоркова частина мозку та майже усі зони кори. Та знову ж таки лобова частка кори півкуль головного мозку не закінчила свій розвиток.
В молодшому шкільному віці збільшується в об’ємі та довжині головні шляхи, по яких іде збудження доцентрових і відцентрових нейронів. Також стають довшими та ширшими волокна, які сполучають зони лівої та правої півкуль (це забезпечує парність роботи). До моменту навчання дітей у школі мозок у них є майже структурно зрілим, але деякі нервові елементи продовжують своє дозрівання ще декілька років.
В 6 – річному віці в електричній активності мозку трапляються деякі зміни. В цей час починають з’являтися основний ритм електростатичної активності, притаманний дорослим людям. В порівнянні зі старшими дітьми та дорослими у дітей 6 років це має деякий відмінності. Це набагато нижча частота основного ритму та наявність коливань, що говорить про збудження підкоркових структур.
Знаючи про те, що кора головного мозку не дає активніше працювати підкірковим структурам, то дітей 6 – 7 років, при неповності сформованої кори ці самі структури більш розвинені ніж у дорослих, тому вони більше проявляють свої емоції. Протягом цього віку продовжується розвивання кори, цим самим зменшується кількість емоцій. Уже в 10 – 11 років якраз встановлюється відношення кори і підкірки, характерне дорослим.
Розвиток мислення
Розвиток мислення у молодших учнів полягає в якісній зміні практично-дійового, конкретно-образного і понятійно-теоретичного мислення; в удосконаленні процесу й результату аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та абстрагування; у формуванні нових умінь та навичок розумової діяльності. Мислення в молодших школярів розвивається на основі досягнень їх інтелектуального розвитку в дошкільні роки, а також під впливом шкільного навчання. Навчання, його зміст та методи займають провідне місце в розвитку мислення у учнів початкових класів. Особлива роль у цьому належить допитливості, інтересові до знань.
Мислення молодших школярів не можна характеризувати тільки як конкретно – образне. Конкретність мислення учнів перших класів проявляється також і в тому, що першокласники самі не можуть загальні положення ілюструвати прикладами, застосовувати їх до конкретних фактів. Для них, а в багатьох випадках і для учнів 2 – 3 класів, легше проаналізувати конкретний факт і зробити відповідні висновки, ніж навести приклад до загального положення, застосувати відоме їм загальне положення для пояснення конкретного факту.
Мислення молодшого школяра якісно вдосконалюється в двох протилежних напрямках – удосконалення конкретних і удосконалення абстрактних його компонентів.
В учнів перших класів і частково других переважним видом аналізу є практично – діловий і образний. Це означає, що учні порівняно легко розв’язують ті задачі, де можна використовувати практичні дії з самими предметами.
Залежно від індивідуальних особливостей та змісту уроків аналіз навчального матеріалу може здійснюватися по-різному. В одних випадках, наприклад, це робиться безпосередньо під час сприймання, а другі учні пригадують вже відомі предмети та явища, мислено розчленовують їх, абстрагують одні їх особливості від інших. Об’єктом аналізу можуть бути предмети, явища, процеси, дії, вчинки людей, риси їх характеру та ін. Аналіз при цьому тісно пов'язується з синтезом – мисленим об’єднанням виділених елементів в єдине ціле, встановлення спільних ознак, зв’язків.
У першокласників переважає практично – дійовий синтез, тобто синтез на основі практичних дій з предметами. В учнів 2 – 3 класів переважає образний синтез. Що здійснюється при опорі на предмети, які є об’єктом сприймання або уявлення.
За даним А. Валлона, Л. Ломпшера та інших, аналіз для молодших школярів є легшим розумовим процесом, ніж синтез. Учні початкових класів краще виділяють частини предмета, ніж співвідношення між частинами. “…Дитина показує себе більш здатною відокремлювати елементи від цілого, яке дається їй відразу, ніж об’єднувати те, що трапляється в її досвіді розділеним”.
Розвиток мовлення і уваги
Дитина приходить до школи з певним запасом мови. Істотним у дальшому розвитку її мовлення є те, що вона вперше починає свідомо вживати різні форми слова, навчається писати і читати. У молодшому шкільному віці змінюється і співвідношення вживаних форм слова, помітно зростає словник дитини.
За даними досліджень Ж.. Піаже, мовлення дітей 6-8 років виявляється в таких функціональних формах: повторення (дитина повторює почуте слово, не звертаючи на його суть); монолог (дитина говорить, ні до кого не звертаючись); колективний монолог (звертається до уявного співбесідника); повідомлення (обмінюється думками з товаришами і дорослими, будучи зацікавленою в цьому, в тому щоб її слухали й розуміли ); критика; наказ; прохання і погрози; запитання і відповіді. Співвідношення їх може бути одним із показників розвитку мовлення. За показник його беруть також зрушення в морфологічній структурі усного та писемного мовлення, зміни в словесних асоціаціях школярів, особливості оволодіння письмовим мовленням, зміни у взаємозв'язках між окремими компонентами які становлять мовлення.
Розвиток мовлення, особливо в першокласників, оцінюють на сам перед на підставі того, як вони вміють слухати вказівки та розповіді учителя. Слухання в першому класі стає одним з основних видів спеціальної і пізнавальної діяльності учня, і від її розвитку залежить успіх у навчанні.
У молодшому шкільному віці значно ширше коло слів, якими означаються назви предметів навколишнього світу, а також зростає інтерес до дослідження й називання тих предметів, з якими діти можуть щось зробити.
Оцінюючи розвиток мови в молодших учнів, важливо враховувати, як формується у них навички читання.
Оволодіння читанням передує засвоєнню письма. Багато дітей навчається читати ще до школи і через те в навчанні мають значні переваги над дітьми, які приходять до школи без цього вміння.
У першокласників переважає мимовільна увага. Діти надто сильно реагують на все нове, яскраве й надзвичайне, з великими зусиллями можуть керувати собою. Мимовільна увага відіграє позитивну роль при формуванні в молодших школярів пізнавальних інтересів і потреб.
Розумовий розвиток. Етапи розумового розвитку
Деякі батьки, лікарі та іноді і вчителі дивляться на розумовий розвиток дитини як на результат ендогенно детермінованого процесу дозрівання. Якщо на перше вересня не сповнилося, наприклад, повних семи років, батьки міркують приблизно так: "Піде до школи через рік. Буде розумніший". В аналогічних випадках лікарі дають таку пораду: "Хай іде до школи ваша дитина на рік пізніше. Це сприятливо позначиться на її розвитку." Такі погляди не відповідають науковим теоріям психічного розвитку дитини, які детермінуються насамперед взаємодії системи вимог навколишнього середовища та досягнутим вже рівнем її розвитку, включаючи й дозрівання нервових механізмів.
Необґрунтована відмова в прийманні дитини до школи не гарантує їй оптимальних умов для розумового розвитку. Занадто передчасне навчання дитини в школі , так і штучне затримання в шкільному навчанні завдає шкоди в навчанні її розумового розвитку. Тільки в діяльності здійснюється розумовий розвиток особистості, у молодшого учня - в процесі навчання. Під впливом навчання відбуваються зміни в сенсомоториці, перцепції, удосконалюються способи запам'ятовування, фантазування, мислення тощо.