Смекни!
smekni.com

Нетрадиційні уроки як засіб виховання молодших школярів до української мови (стр. 4 из 9)

Створюють умови для самостійної роботи учнів з вивчення навчального матеріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь зокрема такого важливого, як уміння працювати з інформацією, що самостійно добута з різних джерел, оперативно подавати її в згорнутому та розгорнутому виглядах.

Такі нестандартні заняття мають певні особливості:

- учні, спираючись на раніше здобуті знання, в процесі самостійної діяльності опановують нові;

- діти вчаться застосовувати за різних умов ці знання, навички, уміння;

- молодші школярі займаються конструюванням і розв’язуванням життєвих ситуацій, які вимагають від них творчої самостійності та відповідного емоційного стану.

Цінність уроків – досліджень у тому, що під час проведення таких нестандартних занять поєднуються індивідуальні та групові форми роботи, завдяки яким у школярів формується позитивна мотивація до плідного співробітництва. А це сприяє активізації пізнавальних здібностей учнів, стимулює процес їх мислення [29, 95 ].

6. Уроки – звіти (урок-аукціон, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок-огляд знань, урок-практикум, урок-ярмарок) (І – ІV клас; 3-4 рази на семестр).

Ці уроки, як правило, проводяться в кінці семестру (навчального року) з метою перевірки знань, умінь і навичок учнів з однієї або декількох тем.

Програма уроків – звітів планується завчасно. Вчителем або дітьми обирається ведучий (ведучі) концерту, конферансьє презентації, журналісти, опоненти захисту, вчена рада огляду знань тощо.

Значущість таких уроків безсумнівна: це і повторення вивченого матеріалу (віршів, пісень, розв’язування нетрадиційних завдань), і розширення кругозору дітей. Особливо цінним у педагогічному плані є те, що в процесі проведення таких нестандартних занять у школярів формується пізнавальний інтерес – бажання виконати музичний (поетичний) твір чи розповісти про нього своїм однокласникам. А цей інтерес може впливати на подальшу освіту (самоосвіту) дитини. Також уроки – звіти сприяють розвитку артистизму, мислення, мовлення, вміння спілкуватися, виховують культуру поведінки. Не слід забувати і про психологічні особливості молодшого школяра: кожній дитині треба дати можливість самоствердитися [30].

7. Уроки – змагання (урок «Брейн-ринг», урок « Що? Де? Коли?», урок-вікторина, урок КВД – конкурс кмітливих та допитливих, урок КВК – конкурс веселих та кмітливих, урок-турнір) (І – ІV клас; 3-4 рази на семестр).

Готуючись до уроку – змагання, вчитель проводить таку роботу (п. 6, 7 – розробляються всім класом):

1. Спостереження за учнями.

2. Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

3. Підготовка декількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для запису отриманих балів на дошці.

4. Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

5. Розв’язання критеріїв оцінки журі (артистизм, виразність співу, ерудиція, оригінальність виконання танку, ритмічність гри на музичному інструменті, чітка дикція під час виконання поетичного твору).

6. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обґрунтоване доповнення.

7. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.

8. Розподіл учнів класу на команди.

Уроки – змагання дають змогу учням працювати активно, зацікавлено: виконавці знову зазнають радощі творчості, а їхні друзі – судді матимуть можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обґрунтовано висловлюватися. При цьому в учня, навіть найслабшого, формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля користі команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує правильну самооцінку [10, 50 ].

Не слід забувати, що такі уроки сприяють розвитку творчості, виробленню особистих поглядів на проблеми, які вирішуються. Під час цих занять молодші школярі вчаться співставляти, узагальнювати, систематизувати й збагачувати власну мову за рахунок інтеграції знань.

8. Уроки – мандрівки (урок-екскурсія, урок-екскурс, урок – «картинна галерея», урок-марафон, урок-подорож) (І – ІV клас; 3-4 рази на семестр).

Особливість цих нестандартних занять у тому, що педагогічний процес реалізується як в умовах класного приміщення, так і поза ним.

Зрозуміло, що в умовах класного приміщення проводяться заочні уроки – мандрівки. Їх різновидами можуть бути уроки – екскурси (у минуле, у майбутнє) та уроки – подорожі (за планом чи за картою). В свою чергу власне мандрівки (очні) – це уроки – екскурсії (у природу, на виробництво, до музею, до зоопарку тощо) та уроки – марафони (за зупинками чи за маршрутом).

Складовими компонентами уроку – мандрівки вважають:

1. Підготовку вчителя та учнів до уроку.

2. Проведення заняття.

3. Підведення підсумків уроку.

Також фахівці продумали організаційні заходи та шляхи підготовки дітей до заняття. Для очних мандрівок це:

1) знайомство малюків з темою, метою, місцем проведення та зупинками екскурсій (марафонів);

2) актуалізація знань про правила дорожнього руху; правила поведінки на вулиці; правила поводження в природі;

3) демонстрація відеофільмів з метою мотивації та пробудження інтересу до майбутнього уроку;

4) поділ класу на групи – поїзди по 8-10 чоловік у команді;

5) знайомство дітей з проблемно – пізнавальними завданнями;

6) добір необхідного обладнання (наочності) [17, 6 ].

Уроки – мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснена подорож (до країни Музики, до замку Граматики, у космос) та влучний добір музичного матеріалу. Ця карта, а також усе необхідне для виконання завдань (подолання перешкод) обладнання, наочність прикріплюються на дошку.

Проведення уроків – мандрівок привертає увагу багатьох вчителів тому, що ці нестандартні заняття по-перше, зацікавлюють майже усіх учнів; по-друге, базуються на грі, яка розряджає напружену обстановку, допомагає створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; по-третє, стимулюють до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви.

9. Уроки – сюжетні замальовки (урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль) (І – ІV клас; 2-3 рази на рік).

Уроки – вечорниці, казки, ранки, спектаклі та інші школярі завжди чекають з нетерпінням, бо такі заняття проводяться рідко (2-3 рази на рік) та вимагають великої підготовки, до якої залучаються навіть батьки, що допомагають надрукувати тексти, виготовити афішу – запрошення, декорації, записати музичні твори на плівку тощо.

Основна робота, безумовно, лягає на плечі вчителя. Класовод складає план – конспект майбутнього нестандартного уроку, тема якого заздалегідь обговорюється з учнями. Проводячи спостереження за дітьми, педагог приходить до висновку: кому доручити виконання певної ролі. В І – ІІ класах учитель сам розподіляє ролі між школярами, а в ІІІ – ІV класах – цю роботу виконують діти, але під мудрим керівництвом класовода.

Сам же урок по суті – театральне дійство, яке ніколи не повторюється, а кожного разу вимагає від вчителя й учнів кращої підготовки та проведення. Виконуючи ролі, школярі розвивають свої мовленнєві навички, набувають досвіду спілкування з аудиторією, самостійно відкривають для себе системні зв’язки у вивченому матеріалі, роблять власні висновки, тобто всебічно розвиваються й удосконалюються [20, 60 ].

Із поданої « бібліотечки » видно, що вона не суперечить технології, розробленій у дидактиці. Бо головне завдання педагога – не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального перебігу даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.

Стимулюючи творчість учителя та його вихованців, нетрадиційні заняття створюють сприятливі умови для співробітництва, що надзвичайно важливо в роботі початкової школи, якій належить значне місце у формуванні всебічного розвитку людини. А тривалі спостереження вчителів – практиків Д.Демчук й І.Гукач [12, 65 ] дають змогу зробити висновок, що нетрадиційні форми роботи захоплюють учнів новизною, дозволяють вести міжпредметну розмову під час проведення занять, сприяють задоволенню навчальних інтересів школярів, а також забезпечують фундаментальні засвоєння або глибоку перевірку набутих знань.


Висновки до першого розділу

Сучасність висуває серйозні проблеми розвитку й удосконалення освіти. Від якості, глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління , значною мірою залежить прогрес нашого суспільства.

У молодших класах в учнів формуються основні інтелектуальні уміння, розвиваються пізнавальні сили і здібності, змінюються їх уміння й навички самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал. Найважливішою умовою виховання цих цінних якостей є підвищення пізнавальної активності дітей, розвиток у них пізнавальних інтересів.

У навчальному процесі пізнавальний інтерес виступає, з одного боку, як мотив навчання, а з другого, - як умова успішного навчання. Інтерес – це особливість людини, що виявляється в її спрямованості на певні об’єкти, в прагненні пізнати їх, оволодіти ними.

Виховання стійкого інтересу – процес тривалий і складний. Основними шляхами виховання інтересу є виховання свідомого, відповідального ставлення до навчальної діяльності; виховання позитивних емоцій, пов’язаних з навчальними заняттями; опосередковане виховання інтересу (використання наявних у дітей інтересів для виховання нових).