Соціально-психологічний тренінг спрямований на розвиток особистості, формування комунікативних умінь та навичок, засвоєння міжособистісної взаємодії. Тренінг є найперспективнішим методом психолого-педагогічної підготовки фахівців різних галузей, особливо тих, що пов'язані з різноманітними людськими контактами. Результати тренінгу не можна зводити лише до розвитку когнітивного компоненту (навчання), завдяки йому в кожного учасника формується адекватне розуміння самого себе і корекція самооцінки, відбувається вивчення індивідуалізованих прийомів міжособистісної взаємодії для підвищення її ефективності.
У психологічній науці склалося певне уявлення про поняття «соціально-психологічний тренінг». Так, у психологічному словнику соціально-психологічний тренінг визначається як галузь практичної психології, що орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи для розвитку компетентності в спілкуванні [Петровский А., Ярошевский М., 1990, 494].
Аналогічної точки зору притримується і Л. Петровська – «соціально-психологічний тренінг можна інтерпретувати як засіб розвитку компетентності у спілкуванні» [Петровська Л., 1989, 216].
Практична психологія використовує декілька різноманітних тренінгових груп. Відмінність між ними не є суттєвою. Академік Т. Яценко метод активного соціально-психологічного навчання розглядає як подібний до соціально-психологічного тренінгу, але зі своїми відмінностями. Спільною є гуманістична орієнтація всіх психокорекційних процедур. До відмінностей можна віднести максимілізацію спонтанності групової взаємодії при активному соціально-психологічному навчанні та орієнтованість процедур на дослідження особистісної проблеми суб'єкта спілкування. Через виявлення особистих причин труднощів у спілкуванні тренер намагається не тільки розширити самосвідомість педагога, але й вплинути на його установки, переорієнтувати увагу з власного «Я» на «Я» іншої людини.
З позицій активного соціально-психологічного навчання використовують різноманітні напрями й методи соціально-психологічного впливу з метою розвитку в індивідів здібностей до ефективнішого соціального функціонування, а також підвищення їхньої психологічної культури і соціально-психологічної компетентності як суб'єктів спілкування [Ковалев Г.А., Коряк Н.М., 1982, 95].
Соціально-психологічний тренінг суттєво полегшує процес оволодіння знаннями та навичками ефективної соціальної поведінки, сприяє оптимізації комунікативних можливостей людини, формуванню необхідних її якостей у взаємодії з іншими людьми, а у взаєминах – застосуванню цих умінь у конкретних ситуаціях соціуму.
Мета всіх занять соціально-психологічного тренінгу – навчити учасників тренінгу розкривати своє сприймання, дії, що можна назвати сприйманням самого себе, розвивати комунікативні навички, почуття, активне слухання, опис поведінки. Тренінг має на меті підвищити компетентність педагогів у спілкуванні через упровадження інтерактивних методів у традиційну систему навчання.
Соціально-психологічний тренінг складається із занять, спрямованих на розвиток адекватного самооцінювання, формування рефлексії, емпатії, педагогічної толерантності, на вміння спілкуватися, конструктивно виражати свої думки й почуття, підтримувати з людьми добрі стосунки, розв'язувати конфлікти й допомагати іншим.
Здатність до педагогічного спілкування – основа діяльності педагога, критерій його професійної придатності. Це, власне кажучи, професійно-особистісний компонент роботи вчителя. За допомогою спілкування вчитель не тільки передає учням певні знання, а й формує їхній світогляд, духовність, устремління до добра, доброзичливість до оточення та ін. Усе це потребує застосування спеціального інструментарію, який допоміг би забезпечити як загальну, так і спеціальну підготовку вчителя до успішного педагогічного спілкування.
Практика часто ніби висвічує суперечності між знаннями педагога, забутими ним під час навчання у ВНЗ, і вміннями використовувати їх в умовах конкретної педагогічної діяльності, коли доводиться швидко приймати відповідальні рішення в нових, як правило, несподіваних ситуаціях. Пояснюється це тим, що педагогічне спілкування може успішно здійснюватися завдяки не тільки відповідній теоретичній підготовці вчителя, а й через озброєння його певними навичками та вміннями. Досвід свідчить, що, передаючи лише знання, навчити спілкування не можна. Щоб навчитися цього, людям треба спілкуватися – так формулює А. Дробович одну з головних ідей соціально-психологічного тренінгу.
Такий тренінг, як активна форма соціально-психологічного навчання, являє собою цілісну психолого-педагогічну систему, здатну допомагати людині у глибинному пізнанні нею як іншої людини, так і самої себе, своїх умінь спілкуватись і впливати на інших.
Багаторівневий зворотний зв'язок з учасниками навчання дає змогу кожному, хто навчається, побачити відбиток себе в очах різних людей та отримати інформацію про те, як сприймається його поведінка в тій чи іншій ситуації, зрозуміти обмеженість власних способів і засобів спілкування, їх недосконалість, а також позитивні сторони своєї особистості.
На відміну від традиційних методів навчання соціально-психологічний тренінг спрямований передусім на:
- розвиток особистості;
- формування ефективних комунікативних умінь;
- засвоєння навичок як ділового спілкування, так і неформального;
- формування впевненості в собі та зниження тривожності у спілкуванні;
- стійку мотивацію до саморозвитку.
До активних методів соціально-психологічного навчання належить не лише комунікативний (соціально-психологічний) тренінг, а й тренінг самоутвердження, підвищення почуття впевненості в собі, асертивний, поведінковий тощо. Усі ці види активного навчання можуть бути застосовані в підготовці вчителів залежно від тих завдань, які необхідно вирішити на цей момент. Кожний з названих видів тренінгу має свою специфіку. Їх об'єднує спрямованість на підвищення психологічної культури спілкування, яка є необхідним компонентом будь-якої професійної діяльності, що має певне педагогічне навантаження.
Тому важливим є розробка соціально-психологічного тренінгу комунікативної компетентності для підвищення стресостійкості соціальних педагогів. Даний тренінг дає змогу соціальним педагогам оцінити власний рівень комунікації, підвищити рівень усвідомлення ролі спілкування у педагогічному процесі (Додаток Ж).
Даний тренінг був апробований на студентах ІV курсу спеціальності «Соціальна педагогіка». В результаті проведеного соціально-педагогічного тренінгу виявилося, що багато студентів відчувають різні емоційні напруження в процесі навчальної діяльності. Тому дане тренінгове заняття допомогло соціальним педагогам зняти негативні прояви поведінки, розслабитися, підвищився рівень впевненості під час спілкування з ровесниками, дало змогу розширити рівень сенсорного дотику і розвитку міжособистісної довіри, знизити тривожність, зв'язану з міжособистісним спілкуванням і дає можливість попрактикуватись в комунікативних уміннях.
Отже, в роботі соціального педагога часто зустрічаються різні стресові ситуації, емоційні напруження, конфліктні ситуації, які призводять до дезорганізації особистості. Тому важливим етапом роботи педагога є підвищення стійкості до стресових ситуацій є участь у тренінгових програмах, які дають можливість підвищити рівень впевненості, ефективної взаємодії між людьми.
Отже, стреси є дуже поширеним явищем у наш час. Багато молодих людей перебувають в стресових та конфліктних ситуаціях. Тому для визначення рівня стресостійкості та тривожності, комунікативної компетентності, самооцінки психічних станів серед юнаків та дівчат, ми провели ряд методик. Дане дослідження проводилось з метою визначення основних чинників виникнення стресових ситуацій та вплив комунікації на підвищення рівня стійкості до стресів.
В результаті аналізу проведених емпіричних досліджень ми виявили досить низький рівень адаптивних здібностей молодих людей до стресу, що свідчить про низьку здатність студентської молоді пристосовуватись до умов навчання та соціального середовища в умовах стресу. Тому варто виділити два види адаптації студентської молоді до стресу: професійну адаптацію та соціальну адаптацію. Результати проведеного опитування свідчать про низькі адаптивні здібності студентської молоді в умовах стресу в процесі набуття професійних навиків та здібностей. Щодо соціальної адаптації, то молодим людям важко пристосуватися до стресових ситуацій, пов’язаних із соціальним середовищем.
Крім того, було виявлено, що у обстежуваних нами студентів домінує середній рівень тривожності. Хоча не менший відсоток становить кількість студентів із високим рівнем тривожності, що свідчить про збільшення недовіри, занепокоєння, стурбованості серед студентів вищого навчального закладу. Нерідко тривожні особистості потрапляють в стресові ситуації, оскільки у них виникають труднощі у спілкуванні, зниження інтересу до навчання, страх включення в нові види діяльності. Все це деструктивно впливає на психологічне та фізичне здоров’я людини.
Також в результаті проведення тестування із соціальними педагогами на визначення самооцінки психічних станів ми виявили досить високі показники за такими шкалами, як агресивність, фрустрованість та ригідність. Це може свідчити про те, що певна кількість студентів перебувають у кризовій чи стресовій ситуації і відчувають деяке напруження, що й призводить до виникнення негативних проявів поведінки.