У кожної людини є три інформаційні канали: аудіальний , візуальний , кінестичний. У більшості випадків тільки один з них є домінуючим, визначальним. Для того, щоб кожен вчитель міг розпізнати визначальний тип сприймання будь-якого учня, варто озброїтися такими портретами – описами, складеними спеціалістами:
АУДІАЛ: легко повторює почуте. Чутливий до інтонації. У навчальній діяльності віддає перевагу письму і лічбі. Задумуючись, розмовляє сам із собою. Ворушить губами під час читання, проговорюючи слова. Говорить ритмічно. Легко відволікається. У групі часто буває найговіркішим, любить дискусії. Більше помилок робить при списуванні з чогось і менше, коли пише під диктовку. Під час спілкування підходить досить близько до співрозмовника, але не любить дивитися у вічі. Байдужий до зовнішності, але надзвичайно чуттєвий до похвали.
ВІЗУАЛ: добре пам‘ятає, те що бачив. Важко запам‘ятовує словесні інструкції. Перепитує, при цьому – гарний оповідач. Організований, спостережливий, як правило, спокійний. Має живу, образну фантазію. Під час розмови високо тримає підборіддя, може мати завищений голос. Найчастіше займає місце біля вікна, із якого якнайкраще видно все, що відбувається у приміщенні, особливо біля дверей і за вікном. У розмові використовує такі словосполучення: “я добре/погано бачу...”, “я дивлюсь...”.
КІНЕСТИК: краще навчається, коли працює. У початковій школі довго не може позбутися звички водити пальцем під час читання. Добре пам‘ятає загальне враження про подію. Відповідає на фізичне заохочення. Під час спілкування стоїть близько. Багато жестикулює. Має ранній фізичний розвиток. Підборіддя тримає внизу, голос може бути досить низьким. Життєві події перекладає на мову тілесних відчуттів, смаку і нюху. Всі рішення приймає за допомогою інтуїції. У спілкуванні, крім слів, використовує і дотик. Потребує комфорту в усьому. Найчастіше вживає такі словосполучення, як “я відчуваю...”, “я уявляю...”.
Таким чином визначити візуально ведучий сенсорний канал кожного учня протягом ряду спостережень для будь-якого вчителя не важко. На мою думку, доцільно навіть мати у себе спеціальну карту для фіксації результатів таких спостережень. Тому, що тримати в голові поодинокі висновки не має сенсу. Необхідно мати загальну картину класу (до речі, як видно з останнього речення, сама я – кінестик).
Може виникнути хибна думка, що часу на уроці для такої діагностичної роботи може просто не бути. Але спеціально виділяти його і не варто. Можна розв‘язувати ці проблеми паралельно з іншими дидактичними завданнями. Так, наприклад, учні 3(7) класу, про яких мова йшла раніше, на останньому КР етапі навчального модуля “Алгебричні вирази”, відвідали бухгалтерію райвно з метою проведення самоспостереження за якісними змінами в емоційно-чуттєвій, інтелектуальній та вольовій сферах в нетиповій ситуації (див. розробку уроків, урок № 15). Результати своїх самоспостережень вони оформили в довільній письмовій формі. Враховуючи той факт, що подібна форма залікового уроку для них була ще незнайомою, в своїх описах діти зосередили свою увагу лише на питаннях хронології спілкування з бухгалтером (“Спочатку я запитав..., вона відповіла...”), а не на аналізі власних відчуттів та дій.
Але ці письмові звіти про екскурсію можуть стати для вчителя цінним джерелом діагностики домінуючого сенсорного каналу учня. Додаю для ознайомлення письмові роботи аудіала Угніч Аліни, кінестика Матлахової Олени та роботу Супруна Олександра, у якого, на мою думку, добре розвинені всі канали сприймання і тому мені важко визначити домінуючий.
Для більш детального ознайомлення хочу запропонувати звіт візувала Тихо- баєвої Олі, у якої аудіальний канал сприймання розвинений досить слабко:
“Третього грудня наш клас ходив до бухгалтерії. Треба було написати залікову роботу з алгебри по темі “Алгебричні вирази”. Коли ми прийшли до бухгалтерії, нас поділили на групи по 5 чоловік. У нашій бригаді був головним Лебединський Сергій. Помічниками – Савченко Інна і Корх Андрій, а я з Угніч Аліною – прессекретарями. Ми повинні були записувати те, що почули.
Спочатку ми, як охайні (?) діти, привіталися з бухгалтером, якого звали ім‘я бухгалтера. І ось наш бригадир приступив до роботи. Перше питання: “Яку роль відіграє математика у вашій роботі?” Ім‘я бухгалтера сказала: “Без знань з математики ви не зможете працювати на цій посаді”. Друге питання: “Чи вивчали ви у школі тему “Алгебричні вирази”? “Ні, не вивчали”, - коротко сказала вона. “Якщо можете, розкажіть мені трішки”. Андрійко сказав: “Тема “Алгебричні вирази” вивчає числові вирази, буквені вирази, числові рівності і нерівності, вирази із змінними, рівняння і т.д.”, - почав рахувати він.
Бухгалтер з цікавістю запитав: “Скажіть мені, що це таке числовий вираз, а всі інші я знаю (?)”. Я відповіла: “Числовий вираз – це запис, що складається з чисел, які сполучені знаками дій, дужок, що вказують на порядок дій”. “Все зрозуміло”, - сказала ім‘я бухгалтера . “У якій формі вам доводиться записувати значення числового виразу?”. “Майже ніде ми його не записуємо”, - сказав бухгалтер.
Ми дійшли до наступного питання, яке задала Савченко Інна: “Що таке нуль для бухгалтера?”. Вона сказала: “Нулі не застосовуються у цій роботі”. Але в цю ж мить підійшла мила пані і перебила нашу розмову, сказавши, що ті яблука, які їй давала ім‘я бухгалтера, вона з‘їла. “Але ж ти не любиш яблук?”. “Дуже схотілося і я їх поїла”, - відповіла жінка на питання бухгалтера. Я зауважила: “Ось вам і нуль у вашій роботі – були яблука і їх не стало “. Вона відповіла, що я дівчинка з розумним гумором. Я не зрозуміла, що це таке, але в цьому немає нічого складного, що почула, те й сказала. Ми з нею познайомилися і це чудово.
“Чи користуєтеся ви дробовими числами?” “Ні”, - почули ми від неї. Я запитала: “Як ви застосовуєте відсотки у своїй роботі?”. “Ми все рахуємо у відсотках”. Сьоме питання: “Чи маєте справу з числовими нерівностями?” – і на це питання вона відповіла “ні”. “А чи застосовуєте ви формули у своїй роботі? – і знову “ні”. Ми вже не знаємо, що у них за робота – все ні та й ні. “Чи маєте поняття про степінь?” “Дещо знаємо, дещо – ні”. Вже ліпше, хоч щось є (!).
Десяте питання: “Чи можете ви одне й те ж саме значення отримати різними способами?” “Можемо”, - відповіла ім‘я бухгалтера. “Скажіть , будь ласка, чи рекомендували б ви нам саме цю професію?” “Так”. “А чому?” “На цю зарплату ви зможете утримати сім‘ю”. Це цікаве питання (і відповідь – Л.М.). “А чи подобається вам ця робота і чому?” “Так, я її люблю. Тому, що тут треба рахувати, писати, друкувати на комп‘ютері та багато інших чудових занять”. “Зрозуміло”. “А тепер скажіть, будь ласка, чи сподобалося вам працювати з нами?” “Дуже сподобалося”, - сказала ім‘я бухгалтера. “Приходьте ще”, - прощаючись сказала вона. “Завітайте до нашої гімназії”.
Як бачимо, Оля Т. добре пам‘ятає послідовність подій, тому що виконувала функції прессекретаря, фіксувала деякі моменти співбесіди. Має розвинену фантазію, розповідає про події у цікавій формі, спостережлива, спокійна. Але разом з тим впадає у вічі той факт, що деякі словесні інформаційні елементи вона сприймає і запам‘ятовує важко, наприклад, ім‘я бухгалтера. З усього видно, що Оля – візуал.
Наведу приклад ще одного цікавого, на мою думку, моменту на уроці. В учня Андрія С. 3 (7) кл., що працював біля дошки, раптом виникла потреба з‘ясувати, що означає спростити вираз. У відповідь на його питання учениця Аліса Ч., що сиділа за своєю партою, мовчки розвела руки в сторони, потім звела їх досить близько одна до одної (див. фотоколаж). Після такого “пояснення” у Андрія С. питань вже не було.
Знання ведучих сенсорних каналів учнів та вміле їх використання впливає на ефективність засвоєння навчального матеріалу, а також тісно пов‘язане з розвитком ще одного психічного процесу – пам‘яті.
2. П А М ‘ Я Т Ь.
“Мозок працює так, як і інші органи, а значить його можна тренувати”. Вчителю досить часто доводиться проголошувати твердження типу “Він має добре розвинену пам‘ять”. Важко переоцінити роль пам‘яті учня в його пізнавальній діяльності. Але слід замислитися над тим, що таку індивідуальну властивість, як пам‘ять, необхідно не тільки враховувати, а й розвивати під час роботи на уроці. Досить просто впроваджуються деякі рекомендації, виконання яких і приведе до її вдосконалення:
- На дошці збереглися записи, що відтворюють доведення певної теореми (задачі). Не поспішайте витирати їх. Викличте учня до дошки, попросіть його “озвучити” процес доведення за готовими записами (сприяє запам‘ятовуванню, а також розвиває вербальні здібності);
- Запропонуйте учням здійснити взаємоперевірку вивченого правила чи формулювання теореми (аксіоми): один учень відтворює – інший звіряє з підручником (конспектом), потім учні міняються ролями;
- Після того, як учні запишуть у зошити певне математичне речення (означення, теорему, правило), запропонуйте одному з найслабших учнів ще раз прочитати його з метою перевірки правильності запису всіма учнями класу (+ ситуація успіху для слабого учня);
- На дошці записана структурна схема вивчення навчальної теми (або активний словник теми). Запросіть учня до дошки, протягом 30 сек. дозвольте йому роздивитися всі записи, потім повернувшись до класу він повинен назвати основні блоки схеми (або основні терміни активного словника);