службових та навчальних приміщень вищого навчального закладу
Рис. 12. Основні компоненти суспільної НОП викладача ВШ
Особиста НОП викладача включає:
– раціональне планування своєї праці на основі чіткого з'ясування його найближчих і більш віддалених цілей;
– створення установки на його інтенсивне проведення;
– поступове входження в роботу;
– оптимальний режим, помірне висвітлення, сприятливе звукове середовище й температура;
– свіже повітря і фізкультпаузи;
– систематичність (регулярність праці, читання лекцій, наукової праці та ін.);
– раціональне співвідношення праці та відпочинку (з урахуванням індивідуального біоритму);
– достатній пасивний і активний відпочинок;
– подолання негативних емоцій і психічної напруженості.
Тема 4
1. Віковий психологічний портрет студентської молоді.
2. Характеристика деяких психологічних особливостей і їх розвиток у студентської молоді.
3. Особливості проявів особистості в діяльності студента вузу.
4. Студентська група: характеристика й умови її впливу на індивідуальні особливості студентів у навчально-виховному процесі. Зміст та особливості діяльності куратора академічної групи.
Список рекомендованої літератури
Волгин В.Н. Молодежь в науке. – М.: Б.и., 1964. – 135 с.
Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для слушателей ф-тов и ин-тов повышения квалификации преподавателей вузов и аспирантов. – М.: Аспектпресс, 1995. – 271 с.
Фаустов А.С., Баткина М.В. Резервы умственного труда студентов. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1986. – 72 с.
Формирование социальной и профессиональной зрелости студентов: Сб.
науч. тр. / Редкол. В.Д. Семенов и др. – Свердловск: УрГУ, 1985. – 160 с.
Термін «студент» (латин.) означає ретельно працюючий, той, хто навчається. Це представник специфічної спеціальної категорії людей, що готуються до виробничої праці.
Студент як людина визначеного віку і як особистість може характеризуватися з трьох сторін:
1. З соціальної, у якій утілюються суспільні відносини, якості, породжувані належністю студента до визначеного класу, національності, групи. Соціальна сторона виявляється в особистості студента завдяки включенню його в соціальну студентську групу, виконанню ним функцій учня у вузі.
2. З психологічної, яка являє собою єдність психічних процесів, станів, рис і властивостей особистості. Головне в психологічній стороні – психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить протікання психічних станів, прояв психічних процесів. Однак, вивчаючи конкретного студента, необхідно враховувати разом з тим особливості його психічних процесів і станів.
3. З біологічної, яка включає тип вищої нервової діяльності, структуру аналізаторів, інстинкти, фізичну силу, статуру, риси особи тощо. Ця сторона, в основному, визначена спадковістю й уродженими задатками, але у відомих межах змінюється під впливом умов життя (різні її елементи змінюються по-різному).
Характер навчальної діяльності можна розділити на 4 групи:
1. Учні, основою навчальної роботи яких є пам'ять.
Мислення пасивне, інертне, тому матеріал вони прагнуть запам'ятати дослівно, а якщо це не вдається, припиняють роботу зовсім;
У діяльності сполучають теорію з практикою, а при засвоєнні нових знань не можуть застосовувати знання суміжних дисциплін.
Їх характеризує непевність у своїх знаннях. Якщо їм не допомогти, самі не зможуть виробити інший стиль розумової діяльності.
Деякі з метою маскування вбогості власних думок досить вдало цитують чужі судження.
Незважаючи на сумлінне ставлення до навчання та великі витрати часу на підготовку матеріалу до занять, результати їх роботи невтішні.
Вони починають виявляти зовнішню байдужність до навчання, миряться з поганими оцінками, часто замкнуті.
Допомога: навчити вмінню мислити, переробляти й осмислювати досліджуваний матеріал.
До цієї ж групи належать учні, що працюють несистематично.
Вони іноді видають чужі роботи за свої. Їм важко вчитися, тому що в них не виробилися навички самостійної роботи.
Допомога: заохочувати найменші досягнення, роз'яснювальна робота, контроль з боку викладача.
2. Учні, що вивчають навчальний матеріал з погляду їх практичної користі.
Якщо теоретичні знання вони не можуть співвіднести з практикою, то і не прагнуть їх зрозуміти, вивчати, вважаючи марними для себе. Тому їх увага до досліджуваного матеріалу завжди вибіркова. Вони краще засвоюють прикладну сторону матеріалу та слабше – теорію. Це призводить до вибіркового ставлення до навчальних предметів. Звідси неповнота знань, відсутність системи.
Допомога: необхідно переконувати в значенні теоретичних знань. Дуже важливі при цьому підтримка і схвалення викладачів і студентської аудиторії.
3. Учні, що виявляють виразну схильність до теоретизування.
Вони ладні міркувати з будь-якого приводу, у тому числі і з приводу практики, але самої практики уникають.
Розумова діяльність характеризується високим рівнем узагальнення, абстракції і порівняно низьким рівнем здатності до встановлення зв'язку між абстрактним і конкретним.
Вони добре вміють виражати свої думки, переконувати у своїй правоті, доводити, охоче роблять узагальнення йі висновки; здатні до напруженої розумової праці, прагнуть самостійно розширити знання, відвідуючи різні лекції, читаючи додаткову літературу, задавати велику кількість запитань, полюбляють виражати свої думки найбільш точно.
Допомога: разом з тим вони мають потребу у великій і постійній увазі з боку викладача: їх важливо переконати в знасенні практики як критерію істини, у тому, що будь-яке наукове знання й існує для того, щоб обслуговувати конкретні сфери діяльності в житті.
4. Учні, що поєднують у своєму навчанні теорію й практику.
У них широкий розумовий кругозір, здатність поєднати теоретичні знання з уміннями, застосовувати знання і на практиці формувати для них нехарактерний трафарет і шаблон, пізнавальна діяльність носить дослідницький характер.
Навчальна діяльність відрізняється великою самостійністю, але часто виявляється різноманіттям інтересів, відсутністю одного, центрального. Це утрудняє вибір професії.
Допомога: допомогти знайти цілеспрямований інтерес, що створює життєво практичну установку.
Студентська молодь за своїми віковими критеріями складається з представників юнацького віку, який поділяється на 2 періоди. Для вдалої виховної та навчальної діяльності викладачу ВШ потрібно якнайбільше враховувати ці особливості. Розглянемо їх.
Наприкінці цього періоду відбувається життєве визначення молодої людини: вона здобуває необхідний ступінь ідейної, психічної і цивільної зрілості, що робить її здатною до самостійного трудового життя і продовження навчання.
Значну роль у житті студентів цього періоду відіграють почуття, пов'язані з взаєминами з товаришами, з появою почуття першого кохання, потребою розібратися у своїх переживаннях.
Ідеали молодих людей цього віку хоча й близькі до ідеалів підлітків, але здобувають більш узагальнений характер: у цьому віці має місце не тільки наслідування, але й прагнення виробити в себе «основний тип характеру», властивий певному вже сформованому зразку.
Крім цього, у своїй більшості, вони усвідомлюють свої якості й можливості в системі тих перспективних цілей, що ставлять перед собою.
У цей період починається фізичний розквіт організму. Ріст тіла у висоту сповільнюється; у юнаків стають ширші плечі, міцніє м'язова система й дихальний апарат, рівніше працює серце. З'являється стійка рівновага ендокринної системи; зникають незграбність рухів, властиві підліткам, нервовий апарат удосконалюється, що приводить до більш точних реакцій на вплив зовнішнього середовища та виявляється в повному оволодінні координацією. Організм стає більш витривалим, а це дає більше можливостей для занять працею і спортом.
Для цього періоду характерна зрілість у розумових, моральних і суспільних відносинах.
Саме життя спонукує студентів самостійно розподіляти свій час, організовувати своє навчання, побут і відпочинок.
Другий період юності характеризується юнацьким максималізмом і категоричністю оцінок, що не завжди свідчать про принциповість. Іноді ця категоричність переходить у негативне ставлення до думки дорослих, особливо людей похилого віку, до неприйняття їх порад. При відсутності належного виховного впливу ця особливість студентської молоді може призвести до конфліктів, оскільки юність характеризується підвищеною соціальною активністю.
У цей період людина визначає свій життєвий шлях, опановує професією і починає випробувати себе в різноманітних сферах життя; самостійно планує свою діяльність і поведінку, активно відстоює самостійність суджень і дій. У цьому віці складаються світогляд, етичні й естетичні погляди на основі синтезу багатьох знань, життєвого досвіду, самостійного міркування і дії. Однак у зв'язку з матеріальною залежністю від батьків, адміністрації вузу виникає економічне протиріччя між різноманіттям бажань і можливістю їх здійснення. Це полягає в тому, що студент намагається іноді працювати й додатковим заробітком зашкоджує своїй основній навчальній діяльності.