Педагогіка і психологія вищої школи (стр. 8 из 17)

– задоволеність усіх членів колективу офіційними лідерами й взаєминами з викладачами.

4. Підструктура ефективності колективної діяльності:

– уміння включити всіх членів групи в колективну діяльність;

– уміння швидко й правильно приймати рішення;

– задоволеність результатами навчальної діяльності, суспільної роботи, організацією системи дозвілля.

5. Підструктура реальної морально-психологічної позиції членів групи:

– захищеність і рівноправність особистості в групі;

– задоволеність кожного колективним життям і діяльністю;

– переживання почуття честі колективу;

– прийняття самого колективу як референтної групи.

Студентська група, як правило, має ряд особливостей, які або сприяють, або перешкоджають її розвитку. Сприятливими умовами розвитку групи є:

1) порівняно однаковий рівень освіти й культури членів групи;

2) однаковий вік;

3) єдність цілей;

4) подібний режим обов'язкових занять;

5) необхідність у навчальних цілях широкого спілкування один з одним і з викладачами.

До несприятливих обставин відносять труднощі, обумовлені новизною їх основної діяльності:

1) монотонність діяльності;

2) необхідність докладати вольових зусиль;

3) необхідність напружувати пам'ять і перебудовувати увагу;

4) утруднення процесу переорієнтації студентів на позиції майбутньої спеціальності й професії.

Студентська група, як і будь-яка мала група, проходить ряд певних етапів свого розвитку та формування (за класифікацією П. Херсі):

Пристосування: студенти придивляються один до одного; демонструють своє “Я”; взаємодіють у звичних формах; відсутня особиста творчість.

Дії куратора: “авторитарне вказування”.

Конфліктна стадія: виникають неформальні групи; відкрито виражаються думки; виявляються сильні та слабкі сторони окремих членів групи; йде боротьба за лідерство; відбувається пошук компромісів.

Дії куратора: “популяризація” (проведення інструктажів, здійснення контролю навчальної та інших видів діяльності студентів, налагодження спілкування серед членів групи).

Експериментування: зростає загальний потенціал групи;

група працює ривками;

виникає бажання та інтерес учитися краще або застосовувати в навчанні

інші методи та прийоми роботи.

Дії куратора: “участь в управлінні” (проведення консультування, заохочення ініціативи, складання системи самоконтролю, налагодження широкого спілкування в групі, надання відповідальності лідерам групи).

Досвід успішного вирішення проблем (або перші ознаки колективу): відбувається реалістичний та творчий підхід студентів до навчання; йде перехід функцій лідера від одного члена групи до іншого залежно від

завдань.

Дії куратора: “участь в управлінні” (продовжується робота, розпочата у попередній стадії).

5. Виникнення міцних внутрішньоколективних зв’язків (або колектив):

створюються неформальні стосунки; зростає продуктивність навчання; проявляється ініціатива; студенти прагнуть до постійного самовдосконалення; діє сформована система самоконтролю та самоврядування.

Дії куратора: “передавання повноважень” (управлінські функції передаються групі, наставництво та допомога).

Внутрішньогрупові процеси

Згуртованість

Показником згуртованості виступає частота збігів оцінок або позицій членів групи стосовно об'єктів, істотно значущим для групи в цілому.

Згуртованість у групі багато в чому залежить від того, як були сформовані групи на початку навчання.

Одним із принципів формування навчальних груп на першому курсі є принцип «вирівнювання» їх складу. У кожну групу в цьому випадку включається рівна кількість студентів, що прийшли у вуз із міських і сільських шкіл зі стажем роботи або без нього, а також тих, хто на „відмінно”, „добре” і „задовільно” склали вступні іспити. З адміністративно-формального погляду такий принцип формування груп досить зручний. Створюються мовби рівні умови праці для всіх викладачів і, отже, передумови висунення до них рівних вимог – за результатами екзаменів, виховних заходів. Але головним недоліком цього принципу є та обставина, що в групах створюються переважно умови для задовільно встигаючих студентів: інтенсифікація засвоєння знань більш підготовленими не досягається, а відмінно підготовлені студенти змушені працювати з найменшою інтенсивністю.

У цілому формування колективу вимагає проведення таких заходів:

1. Комплектування академічних груп з урахуванням психологічної сумісності людей.

2. Створення соціально-ціннісної єдності шляхом роз'яснення значення навчання, його цілей і завдань, стимулювання роботи активу щодо згуртованості колективу.

3. Розвиток свідомості, творчості й дружби.

4. Зміцнення авторитету активу, підвищення його позитивного прикладу, попередження та психологічно виправданий дозвіл конфліктів.

5. Забезпечення дружньої спільної діяльності.

6. Прояв турботи про студентів, урахування їх інтересів і недоліків.

Суспільна думка

Це один з елементів суспільної психології колективу. Вона впливає на особистість, студентську групу, формування їх звичаїв, традицій, інтересів, звичок.

Суспільна думка колективу включає інтелектуальні, емоційні й вольові компоненти, різні судження та виражає ставлення людей до думок, що торкаються їх інтересів. Вона може виявлятися у формі оцінки, бажання, схвалення, осуду, вимоги тощо. Думки в колективі виникають у процесі обговорення цілей і завдань діяльності, суспільних подій та ін.

На формування думки впливає ідеологія, мораль. Суспільна думка – це не тільки прояв психології людей. Чим більше в суспільній думці виражаються ідейно-політичні, наукові знання й положення, тим вище вона за своїм рівнем та навпаки.

Колективна думка може зробити не тільки позитивний, але й негативний вплив на особистість.

На практиці нерідко трапляється, коли на студентських зборах раптом виявляються дві думки: офіційна зовнішня та внутрішня кулуарна, нерідко більш діюча, хоча й глибоко схована в міжособистісних стосунках.

Особистість і колектив утворюють єдність. Створення здорової суспільної думки в студентському колективі особливо важливо, оскільки в молоді студентського віку поряд з яскраво вираженою потребою дружби, товариства, в обміні досвідом, знаннями існує прагнення бути популярним, завойовувати схвалення, повагу, авторитет.

Колективний настрій

Це спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної й індивідуальної роботи. У колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція на навколишню подію, у той час як у суспільній думці головним є глибина усвідомлення користі й необхідності колективних справ усередині колективних відносин.

Колективні настрої – це повсякденні явища громадського життя студентів. Від настрою людей залежить їх поведінка, результат виховних впливів. Настрій однієї людини часто передається іншим. Він залежить від світогляду, характеру, темпераменту, досвіду людини, і тому в одних і тих же умовах індивідуальні настрої людей можуть бути різними.

Традиції

У студентському колективі традиції – це правила, норми поведінки, що передаються від одних студентів іншим.

Специфіка традицій вузівського колективу пов'язана з постійною його динамікою, відновленням і взаємодією колективу студентів, і водночас вона додає йому своєрідність і неповторність. Кожний вуз має свій родовід, свої зразки для тих, хто знову пришов до нього.

Поряд із загальними традиціями вузу всередині кожного студентського колективу зароджується, міцніє й існує чимало своїх традицій, що мають велике значення для його згуртовування. Вони породжують визначений настрій, тон і стиль колективу.

Взаємини студентів із групою

Взаємодія студента з групою пов'язана з установленням дружніх взаємин.

Дані дослідження психологів свідчать про те, що найбільше цінуються:

– життєрадісний настрій, гумор, оптимізм (на це вказали 71,3% опитаних); – високий рівень культури (63,1%);

– уміння зрозуміти іншу людину й допомогти їй у важку хвилину (62,8%); – високі моральні якості (60,6%).

Менш значущі високий рівень загальних професійних знань (35,4%), ініціативність, енергійність (31,2%) та ін.

Психологічний статус студента

Психологічний статус студента в групі пов'язаний з його навчальною активністю, що являє собою інтегральну характеристику, яка включає активність студентів на семінарах, мотиви й ефективність його діяльності, ставлення до навчання тощо.

Існує кореляційний зв'язок між величиною психологічного статусу студента та його ставлення до суспільної роботи, а також роллю, що студент виконує в масово-політичних заходах. Студенти, що мають високий психологічний статус, найчастіше виступають як «організатори» цих заходів. Вони мають великий авторитет у науково-дослідній і суспільно-політичній діяльності, ніж студенти з низьким психологічним статусом. Як правило, студенти з високою успішністю займають головне становище в системі міжособистісних відносин у групі. Але навіть відмінники попадають у число «знедолених», якщо вони протистоять усьому колективу.

Таким чином, міжособистісні психологічні відносини й спілкування служать однією зі сторін діяльності колективу, що винятково дуже впливає на поведінку студентів.