Смекни!
smekni.com

Технології політичної діяльності (стр. 4 из 4)

Часто гасла, заклики спрацьовують у зворотному напрямку. Наприклад, гасло "Виберіть депутатом нормальну людину" фактично стверджує, що нормальним є лише той, хто є автором або ким таке гасло використовується, решта кандидатів на виборах ненормальні.

Не спрацьовують на широкий електорат і гасла типу "Виберіть мене — я вирішу всі ваші проблеми", "Потрібен інший (новий) депутат". У першому випадку багато виборців відлякує максималізм кандидата. У другому — маємо гасло, що взагалі не має будь-якого змістового навантаження. З досвіду виборчих кампаній відомо, що їх вигравав саме той кандидат, який, навпаки, в процесі всього передвиборного марафону постійно підкреслював, що на відміну від інших кандидатів він не обіцяє вирішити усіх або більшість проблем виборців. Він, навпаки, інформував, що не в змозі цього зробити сам, але кілька абсолютно конкретних справ довести до кінця спроможний і обіцяє: побудувати дорогу, міст, поновити роботу заводу, відремонтувати школу тощо.

Народ рідко підтримує тих, хто багато обіцяє, надто різко критикує, а то й ганьбить інших, зрештою може навіть розчаруватися у такому кандидатові. Відомі випадки, коли кандидат упродовж усієї виборчої кампанії постійно, особливо на зустрічах з виборцями, підкреслював позитивні сторони своїх конкурентів, але давав зрозуміти, що не треба так вже однозначно довіряти їхнім, далеко не реальним, а то й пустим обіцянкам.

Організовуючи виборчу кампанію, беручи в ній участь, слід звертати увагу на такий важливий елемент виборчої системи, як поділ певної території на виборчі округи. Області, де мають відбутися вибори, поділяють на виборчі округи, округи — на виборчі райони і дільниці.

Певний поділ на виборчі округи по-різному визначає можливості успіху для окремих політичних партій, рухів, об'єднань, сил. Саме тому геометрія виборчих округів — предмет уваги всіх, хто сподівається на успіх у виборах.

Існують певні умови поділу на виборчі округи:

• виборчі округи визначаються за кількістю мандатів: одномандатні округи, де голосують за одним мандатом, і багатомандатні округи, де голоси виборців розподіляються щонайменше між двома мандатами;

• за розміром округу, щоб максимально забезпечити ефект пропорційності;

• залежно від розмірів інших виборчих округів в одній виборчій області, щоб у такий спосіб не надати будь-яких привілеїв, не створити невигідних (або навпаки) умов для тієї чи іншої політичної партії.

Виборчий округ — це тимчасове територіальне утворення, яке існує лише на час виборів. Однак він може існувати досить тривалий час, якщо, скажімо, вибори не завершуються за один тур, якщо жоден з претендентів на виборчий мандат не може зібрати потрібної кількості голосів.

Часто саме визначення виборчих округів є предметом усіляких маніпуляцій. Наприклад, кандидат добре знає, що найбільше його прихильників, однодумців, симпатиків проживають у тому районі (навіть у межах міста), де він балотується. Якщо навпаки, то, зрозуміло, що він спробує якось вплинути на територіальні межі цього округу. Те саме стосується прихильників певних партій. Зрозуміло, що кандидат від "лівих" із самого початку виборів може не мати жодних надій на успіх, якщо сам він є яскраво вираженим "правим", і навпаки.

Поряд із складовими виборчої кампанії, вдалою її стратегією і тактикою суттєве значення має імідж кандидата. Імідж — не лише те, як він виглядає зовні, а й те, яким постає загалом в уяві своїх виборців, електорату при спільній взаємодії:

• зовнішніх даних;

• психологічних характеристик;

• комунікативних здібностей;

• рефлексивності (здатності зрозуміти інших);

моральних і фізичних якостей;

• життєвого досвіду;

• ділових якостей і професійної компетентності;

• загального рівня культури і політичної культури зокрема;

• соціальних характеристик (посада, походження, сімейний стан, громадська діяльність тощо);

• наявності політичної програми, платформи та ін.

Виокремлюють три основних напрямки конструювання іміджу кандидата:

• зовнішню симпатичність і привабливість;

• комунікативну механіку (уміння спілкуватися);

• ділову риторику (уміння говорити, виголошувати промови, виступати).

Кожна з цих складових має певні особливості. Так, зовнішня привабливість — це одяг, зачіска, макіяж, манера поведінки, рухи, міміка, жести, поза, голос тощо. Тобто все, за чим зустрічають людину і формують про неї першу думку.

Комунікативна механіка — це набутий досвід, навички спілкування, вміння сподобатися іншим. Виграє той, хто вміє вести індивідуальну бесіду, спілкуватися не лише з малими, а й великими групами людей. Тобто, спілкування може бути з окремими особами, малими групами людей, великими групами людей і масовою аудиторією. Що при цьому важливо? Поважати точку зору, думки інших людей, вміти слухати, бути уважним, доброзичливим, володіти культурою діалогу, полеміки, вміти встановлювати і підтримувати контакт з іншими людьми.

Ділова риторика — це вміння вести ділові розмови, виступати перед аудиторією. Говорити впевнено, по-діловому, красиво, так, щоб вам повірили, вами зацікавилися, захопилися — не просто. Для цього потрібно щонайдосконаліше оволодіти риторикою як наукою, де важливо все: знання і культура мови, жести, вміння враховувати особливості аудиторії тощо.

Проведення виборів завжди регулюється певним законом, за яким і обираються депутати, представницькі органи взагалі. Найчастіше закон про вибори є ввідним до відповідних статей Конституції. Що ж до виборів одних державних органів (наприклад, уряду) іншими (наприклад, парламентом), то, як правило, ця процедура регламентується Конституцією.

Використана література

1. Алескеров Ф., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. — М., 1995.

2. Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. — К., 1996.

3. Бебик В.М. Політологія і теорія, методологія, практика: Підручник. — К., 1997.

4. Головатий М.Ф. Професія — політик. — К., 2000.

5. Литвин В. Політична арена України: дійові особи і виконавці. — К., 1994.