Смекни!
smekni.com

Влада як найважливіший атрибут політики (стр. 4 из 4)

Історично, першим типом легітимності влади був традиційний. У його основі лежить авторитет „вічно вчорашнього: авторитет удач, освячених споконвічною значимістю і звичною орієнтацією на їхнє дотримання”. До нього відносяться режими королівської влади в таких країнах, як Непал, Саудівська Аравія, Оман і ін.

В основі харизматичного (від грец. „harisma” – божий дар) типу легітимності лежать „авторитет поза щоденного особистого дарунка (харизму), повна особиста відданість і особиста довіра, викликана наявністю якостей вождя в якоїсь людини”. У сучасних умовах харизматична легітимність влади зберігається переважно в країнах Африки, де харизма є формою організованого політичного поклоніння, тобто своєрідною політичною релігією, що обожнює особистість вождя.

Раціонально-легальна легітимність ґрунтується на вірі учасників політичного життя в справедливість існуючих правил формування влади. Інститути влади у своїй діяльності підкоряються законові. Мотивом підпорядкування населення владі є раціонально усвідомлений інтерес виборця, що висловлює його на виборах, голосуючи за ту або іншу партію, лідера.

Варто помітити, що на практиці в чистому виді названі ідеальні типи легітимності не існують. Вони перемішані, взаємно доповнюють одна одну, тому правомірніше говорити про змішаний тип легітимності.

Існують і інші типи легітимності, наприклад, ідеологічна легітимність. Її суть складається у виправданні влади за допомогою ідеології, внесеної в масову свідомість. Ідеологія обґрунтовує відповідність влади інтересам народу, нації або класу, її право керувати. У залежності від того, до кого апелює ідеологія і які ідеї вона використовує, ідеологічна легітимність може бути класовою або націоналістичною.

Ідеологічна легітимація ґрунтується на впровадженні у свідомість і підсвідомість людей визначеної „офіційної” ідеології за допомогою лідерів, переконання і навіювання.

Політична влада має різноманітні форми виявлення, серед них – державна влада, партійна влада, влада громадських організацій, інформаційна влада.

Соціальна роль політичної влади найповніше розкривається через її функції, що включають у себе:

- формування політичної системи і політичних відносин суспільства;

- управління справами суспільства і держави на різних рівнях;

- керівництво органами влади, політичними і неполітичними процесами;

- контроль політичних та інших відносин і в кінцевому підсумку створення певного, характерного для того чи того суспільства типу правління, політичного режиму і державного устрою (монархічного, республіканського), відкритого або закритого, відокремленого від держави (автократичного) суспільства, притаманної даній державі політичної системи, відповідних їй політичних відносин та інших політичних характеристик.

Головним знаряддям політичної влади є влада державна. Найсуттєвіше у політиці – це устрій державної влади.

Політична влада як суспільне явище має багатомірну структуру. Простір політичної влади задається насамперед трьома вимірами.

Перший вимір – це „вісь представництва”". Зміст її становить приналежність політичного суб’єкта до тієї соціальної спільності, інтереси якої він виражає.

Політичний інтерес (від лат. „interest” – мати значення) є першопричиною, одним з найголовніших важелів політичної діяльності, що стоять за безпосередніми спонуканнями класів, соціальних груп, націй, особистостей, які беруть участь у політиці.

Другим виміром влади є „інституціональна вісь”. Вона поєднує у собі різноманітність відносин політичного суб’єкта із соціальними інститутами суспільства і елітою, яка знаходиться при владі.

Третій вимір влади становить „вісь політичної діяльності”. Це різного роду практика, техніка прийняття і виконання рішень, тобто способи вирішення суб’єктом політичних проблем, що постають перед суспільством.

Політична влада здійснюється через механізм владних відносин. Визначимо їх структуру:

- наявність не менш як двох партнерів, які беруть участь у владних відносинах;

- волевиявлення владаря, який перебуває при владі, по відношенню до підвладного у вигляді певного акту, де передбачаються санкції на випадок непідкорення волі того, хто здійснює владу;

- обов’язкове підкорення тому, хто здійснює владу;

- соціальні норми, що закріплюють право одних видавати акти, а інших - їм підкорятись.

Ці елементи становлять основу владних відносин. Саме вони, через якісний стан, чітку визначеність можуть показати розвиненість або слабкість влади, стабільність її або нестабільність. Нерозвиненість або відсутність того чи іншого елемента, призводить до розхитаності влади, а згодом і до розпаду її. Проте, перш ніж втратити владу, суб’єкт влади повинен здобути, досягти її.