Смекни!
smekni.com

Стан, методи і шляхи удосконалення обліку праці та її оплати (стр. 7 из 12)

Перевірені і затверджені первинні документи з обліку праці та її оплати повинні бути узагальнені і згруповані за кожним працівникомпідприємства для організації розрахунків з ними. Групування даних про нараховану заробітну плату за кожним працівником проводять у таких реєстрах і документах: Табель обліку робочого часу, Накопичувальна відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. № ЖН-6), Наряд на відрядну роботу (ф. № ПСГ-5), але на даний час на підприємстві не має відрядної роботи.

3.4 Порядок нарахування заробітної плати працівника підприємства

Нарахування заробітної плати здійснюється в грошовому виразі, незалежно від того, в якій формі (грошовій або натуральній) передбачається здійснювати її виплату.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції

№ 323 витрати на оплату праці складаються з:

1) фонду основної заробітної плати;

2) фонду додаткової заробітної плати;

3) інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основним документом, що визначає на підприємстві економічні й організаційні основи оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємством є Колективний договір.

Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на підприємстві, і організації виконання самих робіт (в індивідуальному порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті праці яка застосовується на досліджуваному об’єкті, основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є Табель використання робочого часу (див. дод. 3.3.1.).

У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника цього підприємства (це підприємство використовує лише погодинну форму оплати праці), бухгалтер знаходить його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножується на кількість відпрацьованих днів.

Приклад. Посадовий оклад працівника Твердохліб М.М. - 570 грн. Робочих днів у звітному місяці - 22, фактично відпрацьовано працівником – 22 днів. Середньоденний заробіток – 25,90 грн. (570 грн. : 22). Сума погодинного заробітку становить 570 грн. (25,90 грн. х 22). Працівник відпрацював усі робочі дні і йому було виплачено усю суму його посадового окладу.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується.

Оплата праці по середньому заробітку. Кабінет Міністрів України постановою від 08.02.95 № 100 (з доповненнями і змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердив Порядок визначення заробітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності. Зазначений Порядок застосовується у випадках:

§надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (або виплати компенсацій за не використану відпустку);

§ надання працівникам творчої відпустки;

§ виконання працівниками державних і громадських обов'язків;

§ переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

§ переведення вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

§ надання жінкам, які мають немовлят, додаткових перерв для годувавння дитини;

§ звільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

§ службових відряджень;

§ вимушеного простою;

§виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах та в інших випадках, коли за чинним законодавством виплати здійснюються виходячи з середнього заробітку.

Виходячи із затвердженого Порядку визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, які надаються в календарних днях, виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком виплат, передбачених п. 4 Порядку). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки. Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати за час відпустки виявиться нижче тарифної ставки або посадового окладу працівника на день відпустки, то підприємствам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 № 140 «Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням заробітної плати» дозволено брати до розрахунку заробітну плату, встановлену з дня її останньої зміни, починаючи з якої здійснюється виплата по середньому заробітку. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (годин) за цей період. У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно із законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться коригування заробітку на коефіцієнт його підвищення. Час виконання державних і громадських обов'язків оформляється Табелем обліку робочого часу і засвідчується довідкою організації і установи, де вони виконувались. Він оплачується за середньоденним (або середньогодинним) заробітком з розрахунку двох календарних місяців роботи.

Для працівників-підлітків чинним законодавством встановлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років – 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відрядникам - за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам - за тарифною ставкою робітника-погодинника відповідного розряду.

При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як по заробітній платі за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана. При звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників) за звільненим працівником згідно з п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування) але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує 3 місяці.

При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вибором особи, яка звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед звертанням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертанням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі. Одним з механізмів регулювання державою оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності є встановлення мінімальних гарантійпри нарахуванні заробітної плати в окремих випадках:

—за час, відпрацьований понад встановлену норму (стаття 106 КЗпП України);

—за роботу в нічний час (стаття 54 КЗпП України);

—за роботу у святкові й неробочі дні (стаття 107 КЗпП України);

—за час простою (стаття 113 КЗпП України);

—за продукцію, яка виявилася бракованою, і ін. (стаття 112 КЗпП України);

Час, відпрацьований працівником понад встановлену норму, є понаднормовим і оплачується працівникові з урахуванням норм статті 106 КЗпП України. Статтею 106 КЗпП України заборонено компенсувати понаднормову роботу способом надання відгулів.

3.5 Порядок нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності

Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є Листок непрацездатності. У Листку непрацездатності роблять наступні записи:

- особа, яка уповноважена вести облік робочого часу, проставляє дні непрацездатності, а також неробочі дні за період хвороби;