Смекни!
smekni.com

Трудовой стаж по законодательству Украины (стр. 2 из 6)

Наприклад. Громадянин (1949 року народження) відпрацював на підземних роботах (прохідником, майстром), що давали право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку № 1 з 10 червня 1983 р. по 1 вересня 1991 р. З 2 вересня 1992 р. він працював на інших роботах, які не дають право на пільгову пенсію. Особа звернулась з питання призначення їй пенсії 20 грудня 1999 р. У зв’язку з тим, що пільговий стаж складає 8 років 2 місяці 20 днів, тобто не менш половини стажу роботи в особливо важких умовах, ця особа має право на вихід на пенсію із зменшенням віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. В нашому випадку в 52 роки на пільгових умовах за Списком № 1.

Безперервний трудовий стаж і тимчасова непрацездатність.

У разі виникнення тимчасової непрацездатності працівника, чинне законодавство України [16] передбачає надання допомоги за рахунок Фонду соціального страхування України [17].

Допомога у разі тимчасової непрацездатності видається:

1. при захворюванні ( травмі), яка пов’язана із втратою працездатності;

2. при санаторно-курортному лікуванні;

3. при карантині;

4. по вагітності і пологах;

5. при хворобі члена сім’ї у випадках необхідності догляду за ним;

6. при переведенні на іншу роботу у зв’язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням;

7. при протезуванні з поміщенням у стаціонар;

Розмір указаної допомоги залежить згідно п. 30 Положення [18] від безперервного трудового стажу. Допомога по тимчасовій непрацездатності обчислюється виходячи із безперервного трудового стажу працівника і надається в таких розмірах:

1. 100 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж 8 і більше років;

2. 80 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років;

3. 60 відсотків % заробітку мають працівники, у яких безперервний трудовий стаж роботи менше 5 років.

Безперервний трудовий стаж при визначенні розміру допомоги обраховується з дня настання непрацездатності у відповідності з Правилами [19].

Згідно вказаних Правил, при призначенні працівникам допомоги по державному соціальному страхуванню, безперервний трудовий стаж визначається по терміну останньої безперервної роботи на певному підприємстві, в установі, організації. У випадках, передбачених Правилами, в безперервний стаж зараховується також час попередньої роботи або іншої діяльності.

При переході з однієї роботи на іншу безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в роботи не перевищила одного місяця, якщо інше не встановлено законодавством. При звільненні після 1 вересня 1983 р. за власним бажанням без поважних причин безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в робот і не перевищує трьох тижнів. Причини, які визнаються поважними при звільненні за власним бажанням, визначаються державним комітетом[20].

Безперервний трудовий стаж зберігається, якщо перерва в роботі не перевищила 2 місяці:

1. при поступленні на роботу осіб, які працювала в районах Крайньої Півночі, після звільнення з роботи у зв’язку з закінченням строкового трудового договору, внаслідок ліквідації підприємства. установи. організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2. при поступленні на роботу в СРСР після звільнення від роботи в установах, організаціях і на підприємствах СРСР за кордоном або в міжнародних організаціях.

Безперервний трудовий стаж зберігається, якщо перерва в роботі не перевищила трьох місяців:

1. при поступленні на роботу осіб, які вивільнилися із апарату управління у відповідності з рішеннями Уряду, а також при вступі на роботу осіб. які звільнилися із Збройних Сил по скороченню;

2. при поступленні на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності, яка привела до звільнення у відповідності з чинним законодавством з попередньої роботи, а також при вступі на роботу після звільнення у зв’язку з інвалідністю. Трьох місячний строк обчислюється з дня поновлення працездатності;

3. при поступленні на роботу після звільнення в наслідок виявленої невідповідності працівника за станом здоров’я.

При припиненні трудового договору вагітними жінками або жінками, що мають дітей ( у тому числі усиновлених) віком до півтора років, безперервний трудовий стаж зберігається за умови вступу на роботу до досягнення дитиною віку півтора років.

Починаючі з 10 квітня 1991 р., при припиненні трудового договору жінками, що мають дітей ( у тому числі усиновлених) віком до 14 років або дитину - інваліда до 16 років, безперервний трудовий стаж зберігається за умови вступу на роботу до досягнення дитиною віку півтора років[21].

Безперервний трудовий стаж зберігається незалежно від терміну перерви в роботі:

Безперервний трудовий стаж не зберігається при поступленні на роботу після припинення трудового договору за наступних підстав:

1. систематичного невиконання без поважних причин обов’язків, які покладені трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ( п.3 ст. 40 КЗпП);

2. прогулу ( у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин підряд на протязі робочого дня) без поважних причин ( п. 4 ст. 40 КЗпП) або появі на роботі в нетверезому стані ( п. 7 ст. 40 КЗпП);

3. набрання законної сили вироку суду, яки працівника засуджено до позбавлення волі, виправним роботам не за місцем основної роботи або інше покарання, яке виключає можливість продовження певної роботи ( п.7 ст. 36 КЗпП);

4. утрати довіри з боку адміністрації до працівника, кий безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( п. 2 ст. 41 КЗпП);

5. вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального вчинку, несумісного з продовженням даної роботи ( п.3 ст.41 КЗпП);

6. вимоги профспілкового органу (ст. 45 КЗпП);

7. скоєння працівником інших винних вчинків, за які законодавство передбачає звільнення з роботи ( п. 1 ст.41 КЗпП);

8. повторне звільнення після 13 грудня 197 р. за власним бажанням без поважних причин, якщо з дня попереднього звільнення з тих же підстав не пройшло 12 місяців.

В безперервний трудовий стаж, крім роботи, зараховується:

1. служба у складі Збройних Сил і інших формуваннях, створених відповідно до законодавства України, якщо перерва між звільненням зі служби і днем укладанням трудового договору або вступу в навчальний заклад ( у тому числі на підготовче відділення) не перевищив трьох місяців;

2. час виробничої практики на посадах і роботах, де здійснювалася оплата праці в період навчання у вищих навчальних закладах, перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, незалежно від терміну перерв, які викликані навчанням;

3. час навчання в училищах і школах професійно-технічної освіти( технічних, професійно-технічних училищах, морехідних школах, школах ФЗУ тощо), якщо перерва між днем закінчення навчального закладу й днем поступлення на роботу не перевищила трьох місяців;

4. час вимушеного прогулу при незаконному звільненні з роботи, якщо працівник поновлений на роботі.

Не перериває трудового стажу, але не зараховується в нього:

1. час навчання у вищих та середньо спеціальних навчальних закладах, якщо перерва між днем звільнення з роботи і днем зарахування в навчальний заклад не перевищив строків, встановлених при звільненні Правилами [22] в залежності від підстав звільнення. Якщо за загальним правилом, то цей строк не повинен перевищувати один місяць.

2. час перебування за кордоном членів сімей працівників і військовослужбовців, які були направлені для робот в установах, організаціях на підприємствах держави за кордоном або в міжнародних організаціях чи для проходження служби, якщо перерва між днем повернення і днем вступу на роботу не перевищила двох місяців;

3. міжсезонна перерва, якщо робітник на цьому підприємстві пропрацював сезон і уклав договір про роботу в наступному сезоні і повернувся на роботу у встановлений строк. Список [23]сезонних робіт та умови праці сезонних працівників[24] встановлені законодавством .

Як було зазначено вище та відповідно до проголошеної Декларації про державний суверенітет та закону України «Про економічну самостійність» , починаючи з 1992 р. в Україні почалася економічна реформа, в тому числі і стосовно соціального забезпечення громадян України.

Із введенням з 1 січня 1993 р. Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»[25] вперше законодавець відійшов від безперервного стажу, і застосував поняття «трудовий стаж». Однак, в частині 3 ст. 47 Закону законодавець вказує, що трудовий стаж обчислюється у встановленому порядку. Ця нечіткість у визначенні потребувала негайного тлумачення поняття «трудовий стаж». І тільки пунктом 82 Положення про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми[26], було зроблено офіційне тлумачення і визначено, що ця допомога залежить від загального стажу.

Згідно ст. 47 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною до 14 років стала залежить не від безперервного стажу, а від загального трудового стажу.

Приведені непорозуміння у чіткому визначенні понять трудового стажу та прийняті нормативні акти привели до колізії, коли тимчасова непрацездатність працівника залежала від його безперервного стажу, а по догляду за хворою дитиною від загального стажу.

У зв’язку з наведеним, при підписанні Генеральної тарифної угоди[27] між Кабінетом Міністрів України, Українським союзом підприємців і промисловців та об’єднаннями профспілок України, Кабінет Міністрів узяв на себе зобов’язання ( пункт 7.8.) разом з профспілковими об’єднанням внести до Порядку[28] призначення допомоги по тимчасові непрацездатності зміни, якими буде передбачений відхід від урахування безперервного стажу роботи під час призначення допомоги.