Смекни!
smekni.com

Особливості обліку на підприємстві роздрібної торгівлі платника єд (стр. 1 из 8)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ БІЗНЕС-КОЛЕДЖ

Кафедра: бухгалтерського обліку і аудиту

Спеціальність: облік та аудит Робота перевірена і

допущена до захисту

Зав.кафедрою_______

___________________

___________________

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

НА ТЕМУ :“Особливості обліку на підприємстві

роздрібної торгівлі – платника єдиного податку”

Студента IV курсу

бухгалтерсько-економічного

факультету

_________ _ ____

Науковий керівник

______________________.

_______________________

ЛЬВІВ – 2001

ПЛАН РОБОТИ

Стор.

ВСТУП………………………………………………………………………………………………3

Розділ 1.ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ

ЄДИНОГО ПОДАТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ.

1.1 – Хто такі суб”єкти малого підприємництва……………………………………..6

1.2 – Елементи та умови переходу на облік по єдиному податку…………….8

1.3 – Принцип розподілу сплачених сум єдиного податку………………………14

Розділ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ ТОРГОВОГО

ПІДПРИЄМСТВА – ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ.

2.1 – Бухгалтерський облік за спрощеною системою оподаткування……….16

2.2 - Характеристика та принципи підготовки бухгалтерської звітності…….22

Розділ 3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ СТОРОНИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ.

3.1 – Економічна доцільність спрощеної системи оподаткування………... ...29

3.2 – Переваги і недоліки спрощеної системи оподаткування……………….33

3.3 – Основні завдання вдосконалення податкової системи України………34

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………….38

Список літератури………………………………………………………………………………40

Додаток 1…………………………………………………………………………………………41

Додаток 2…………………………………………………………………………………………42

Додаток 3…………………………………………………………………………………………43

Додаток 4…………………………………………………………………………………………45

Додаток 5…………………………………………………………………………………………46

ВСТУП

Податкова система – це сукупність податків, зборів та інших обов”язкових платежів і надходжень в бюджет та державні цільові фонди, діючі у встановленому законом порядку. Мета, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка здійснює її в країні самостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги й фінансові санкції, а також обов”язки, які є невід”ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги щодо ефективного ведення господарства в країні.

Податки є необхідним ланцюжком економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток та зміна форми державного устрою завжди супроводжується перебудовою податкової системи. В сучасному цивілізованому суспільстві податок – основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку та структуру, на стан науково-технічного прогресу. Податки відомі з давніх-давен, ще на початку розквіту людської цивілізації. Їх поява пов”язана з самими першими суспільними потребами.

В розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три найбільших етапа. На першому етапі розвитку від стародавнього світу до початку середніх віків держава не має фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначає загальну суму засобів, яку бажає отримати, а збір податків доручає місту або общині. Надто часто вона звертається по допомогу відкупщиків. На другому етапі (XVI – початок XIX ст.) в країні виникає мережа державних установ, в тому числі фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, наглядає за процесом збору податків, визначає цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупщиків податків в цей період ще дуже велика. І, накінець, третій, сучасний етап – держава бере на себе усі функції встановлення і стягнення податків, так як правила оподаткування встигли відпрацюватися. Регіональні органи влади, місцеві общини відіграють роль помічників держави маючи той чи інший ступінь самостійності.

Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів, інших обов”язкових платежів в бюджет та надходжень в державні цільові фонди, що стягуються у встановленому порядку. На сьогодні її стан можна охарактеризувати як створення основ.

Здійснюючи дію на економіку, держава, як правило, переслідує наступні основні цілі:

· досягнення постійного стійкого економічного зростання;

· забезпечення стабільності цін на основні товари та послуги;

· забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

· створення системи соціальної захищенності громадян, насамперед пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;

· рівновага в зовнішньо –економічній діяльності.

Досягнути цих цілей одночасно практично неможливо. Знайти збалансоване співвідношення – це і є головне в економічній політиці держави.

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика і фінансовий вплив на приватне підприємництво.

За допомогою лише економічних регуляторів, властивих ринковому господарству: оподаткування, кредитування, інвестування, держава спонукає приймати бажані варіанти господарської діяльності, що задовільняють суспільні потреби.

Через податки, пільги та фінансові санкції, а також зобов”язання і відпові-

дальність, що виступають невід”ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в Україні.

1.ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ОБЛІКУ НА

ПІДПРИЄМСТВІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Хто такі суб”єкти малого підприємництва.

Поняття суб”єктів малого підприємництва вперше було введено Указом №456[1] у 1998 році. Одночасно з його підписанням Президент України направив на розгляд до Верховної Ради відповідний законопроект. У зв”язку з прийняттям Закону №2063[2],який набрав чиннності 22 листопада 2000 року, умови віднесення до суб”єктів малого підприємництва значно змінилися (з цього моменту Указ №456 втратив чинність). Отже, розглянемо їх детальніше.

Суб”єктами малого підприємництва є:

-фізичні особи, але про них мова не йде;

-юридичні особи - суб”єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу – 500 тис. євро.

Зміни, що торкнулися юридичних осіб, заслуговують на особливу увагу. Так, якщо раніше обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) таких підприємств не повинен був перевищувати 1млн. грн. за календарний рік (виходячи з вимог Указу №456), то у тепершній час обсяг річного валового доходу не повинен бути більше 500 тис. євро (що складає близько 2,37 млн. грн.). З розширенням кола суб”єктів малого підприємництва внаслідок збільшення граничного обсягу валового доходу з”явилися і додаткові обмеження: до суб”єктів малого підприємництва не відносяться ломбарди, суб”єкти підприємництва, які займаються гральним бізнесом, пункти обміну іноземної валюти, виробники та імпортери підакцизних товарів. Незмінним залишилося обмеження за чисельністю найманих працівників – не більш 50 осіб, а також “невіднесення” до суб”єктів малого підприємництва довірчих товариств, страхових компаній, банків, а також суб”єктів підприємницької діяльності, більш 25% статутного фонду яких належить юридичним особам, які не є суб”єктами малого підприємництва.

Як відомо, значна частина суб”єктів малого підприємництва – платники єдиного податку. У багатьох з них виникає питання: чи відобразилася зміна законодавчої бази з питань віднесення до суб”єктів малого підприємництва на обкладанні єдиним податком? Простіше кажучи, чи збільшилася тепер гранична річна виручка єдинників до бажаних 500 тис. євро? Але треба стерегтися – Закон №2063 не є законом про оподаткування. Це означає, що збільшення обсягу виручки (більше 1 млн. грн.), а також обмеження для підприємств сфери грального бізнесу, виробників або імпортерів підакцизних товарів і деякі інші не повинні застосовуватися платниками єдиного податку. Тільки з прийняттям Закону про спрощену систему оподаткування (проект якого дотепер знаходиться на розгляді у Верховній Раді) і внесенням до нього зазначених змін для платників єдиного податку можливі податкові наслідки.

Не слід плутати суб”єктів малого підприємництва з малими підприємствами. Критерій віднесення підприємств до категорії малих, а саме – чисельність працюючих залежно від галузі, до якої належить підприємство, визначений у Законі №887. Наприклад, установи науки і наукового обслуговування відносяться до малих підприємств , якщо чисельність їх прцівників не перевищує 100 осіб, а підприємства промисловості і будівництва – 200 осіб. Таким чином, підприємство може бути малим і при цьому не відноситися до суб”єктів малого підприємництва, оскільки не виконуються обмеженняза

чисельністю (не більше 50 осіб). Такі підприємства, природно, не можутьзастосовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності.

1.2 Елементи та умови переходу на облік по єдиному податку.

Застосування єдиного податку регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746. Спрощену систему введено з 01.01.99 р. Перехід на неї — добровільний, тобто суб’єктам підприємницької діяльності надано право вибору.