Смекни!
smekni.com

Виготовлення корпуса гідроциліндра Г 29-3 (стр. 3 из 13)

Для проведення надалі техніко-економічного обґрунтування вибору заготівлі необхідно визначити коефіцієнт використання матеріалу для даного методу лиття.

Коефіцієнт використання матеріалу визначимо по формулі:

Ки1=q/Q (2.2)

де q - маса деталі, q = 9,8 кг (див. п.2.1 1);

Q - маса заготівлі

Обсяг заготівлі визначаємо як алгебраїчну суму обсягів тіл за винятком порожніх циліндричних сегментів, що входять у конфігурацію заготівлі:

Знаючи обсяг деталі й щільність матеріалу, визначаємо масу заготівлі:

Підставивши отримані значення мас деталі й заготівлі у формулу 2.2., одержимо коефіцієнт використання матеріалу для лиття в земляні форми: Ки1=12,8/9,8=0,76.

Зварена конструкція.

Схема комбінованої звареної конструкції заготівлі, представлена на мал.2.1., є не чим іншим як сукупністю декількох окремих заготівель, отриманих різними методами й з'єднаних між собою по засобом зварювання. Зварена конструкція складається з: фланця 1 (лиття), труби 2 (прокат), фланця 3.

Мал.2.1Схема комбінованої звареної конструкції

Коефіцієнт використання матеріалу для конструкцій Ки2 становить 0,85 (згідно рекомендацій [6]). Звідси по формулі (2.2) визначаємо масу заготівлі: Q =q/ Ки2=9.8/0.85=11.53 кг.

Таким чином, коефіцієнт використання матеріалу у заготівлі трохи вище, ніж виливка отриманої литтям у земляні форми. Однак, для остаточного рішення на вибір методу одержання заготівлі, варто провести порівняльний економічний аналіз по технологічній собівартості.

2.3.2 Економічне обґрунтування вибору методу одержання заготівлі

Оцінку ефективності різних варіантів одержання заготівель найчастіше проводять по двох показниках [6]:

а) коефіцієнту використання матеріалу заготівлі (див. формулу 2.2)

б) технологічної собівартості виготовлення деталі. Сюди включаються тільки ті статті витрат, величини яких змінюються при переході одного варіанта до іншого.

На стадії проектування технологічних процесів оптимальний варіант заготівлі, якщо відомі маси заготівлі й деталі, можна визначити шляхом порівняння технологічної собівартості виготовлення деталі, розрахованої по формулі:

Ст = Сзаг·Q + Сміх (Q-q) - Сотх (Q-q) (2.3)

де Сзаг - вартість одного кг. заготівлі, грн./кг;

Сміх - вартість механічної обробки, віднесена до одному кг. стружки, що зрізується, грн./кг;

Сотх - ціна 1 кг. відходів, грн./кг, Сотх = 0,0144 грн./кг;

Сміх = Сс + Ен·Ск (2.4)

де Сс - поточні витрати на 1 кг. стружки, грн./кг;

Ск - капітальні витрати на 1 кг. стружки, грн./кг;

По табл.3.2 [3] для автомобільного й сільськогосподарського машинобудування Сс = 0,188 грн./кг, Ск = 0,566 грн./кг.

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, Ен = 0,15.

Сміх = 0,188 + 0,15·0,566 = 0,273 грн./кг.

Це значення приймаємо для лиття в земляні форми.

Вартість заготівлі, отриманої такими методом, як лиття в земляні форми, з достатньої для стадії проектування точністю можна визначити по формулі:

Сзаг = Стільник× kт× kc× kв× kм× kп, (2.5)

де Стільник - базова вартість одного кг виливка, отриманої литтям, грн..:

для лиття в земляні форми Стільник = 0,29 грн.;

kт - коефіцієнт, що залежить від класу точності, для виливків із чорних металів другого класу точності:

для лиття в земляні форми kт = 1,03;

kc - коефіцієнт, що залежить від групи складності виливка, для 4групи складності:

для лиття в земляні форми kc =1,2;

kв - коефіцієнт, що залежить від марки матеріалу й маси виливка, для чавуну при масі виливка більше 3 кг відповідно:

для лиття в земляні форми kв =0,93;

kм - коефіцієнт, що залежить від марки матеріалу виливка, для чавуну:

для лиття в земляні форми kм = 1,21

kп - коефіцієнт, що залежить від марки матеріалу виливка й групи серійності:

для лиття в земляні форми kп = 0,77;

Підставимо певні значення у формулу (2.5):

Сзаг1 = 0,29×1,03×1,2×0,93×1,21×0,77= 0,31 грн..;

Підставимо отримані дані у формулу (2.3) і розрахуємо технологічну собівартість виготовлення деталі, для даного методу одержання заготівлі: для лиття в земляні форми:

Стд1 = 0,31×12,8+ 0,273 × (12,8-9,8) - 0,0144× (12,8-9,8) = 4,744 грн..;

Собівартість заготівлі визначимо, як суму собівартості її частин:

Труба (поз.2) - прокат

Сзагпр* kт (2.6)

де kт - коефіцієнт, що враховує форму металопрокату

Спр - вартість металу, Спр=3,7 грн./кг [6]

Підставимо отримані дані у формулу (2.6), одержимо:

Сзаг=3.7* 1.06=3.922 грн./кг;

Для литих фланців (поз.1,2) технологічна собівартість розраховується по формулі (2.3), використовуючи рекомендації [6], аналогічно технологічної собівартості вище описаному методу лиття.

Сзаг1=0,29*1,03*1,21*1,2*0,93*0,77=0,31 грн..

Сзаг3=0,29*1,03*1,21*0,83*0,93*0,77=0,21 грн..

Звідси: СзагО=3,922+0,31+0,21=4,447 грн..

Підставимо отримані дані у формулу (2.3) і розрахуємо технологічну собівартість виготовлення деталі, для даного методу одержання заготівлі:

Стд1 =4,447×12,8+ 0,273 × (12,8-9,8) - 0,0144× (12,8-9,8) = 58 грн.

Вивід: за результатами проведення порівняльного аналізу технологічної собівартості двох методів одержання заготівлі можна укласти, що економічно доцільніше використовувати при одержанні заготівлі деталі метод лиття в земляні форми, повна собівартість одержання заготівлі цим методом істотно нижче чим одержання заготівлі у вигляді звареної конструкції.

Економічний ефект при виготовленні деталі із заготівлі отриманої литтям у земляні форми для річної програми випуску-15000 шт. складе:

Е= (Стд2 - Стд1) ·N= (58-4,744) ·15000=798840 грн..


3. Технологічний маршрут і план виготовлення деталі

3.1 Обґрунтування технологічного маршруту виготовлення деталі

План виготовлення деталі.

Завдання роздягнуло - розробити оптимальний технологічний маршрут, тобто таку послідовність операцій, що забезпечить одержання із заготівлі готової деталі з найменшими витратами, при цьому необхідно розробити таку схему базування заготівлі на кожній операції, що забезпечила б мінімальну погрішність обробки.

Тип виробництва - середнє серійне;

Спосіб одержання вихідної заготівлі - лиття в земляні форми;

Метод досягнення точності - по настроєному встаткуванню.

На малюнку 1.1 представлена схема кодування деталі, тобто зображений ескіз деталі із пронумерованими поверхнями й літерними позначеннями креслярських розмірів.

Технологічний маршрут, обраний у відповідності рекомендаціям [7] представлений у таблиці 3.1:

Таблиця 3.1Технологічний маршрут виготовлення деталі

№ операції Найменування операції Устаткування(тип, модель) Зміст операції (IT) Ra,мкм
000 Заготівельна _______ Лиття в земляні форми 16 25
010 Токарська Токарно-гвинторізний верстат 1А616 перехід 1: 12 12,5
перехід 2: підрізати торець 4,6,5;
020 Токарська Токарно-гвинторізний верстат 1А616 перехід 1: 12 12,5
перехід 2: підрізати торці пов.1;
030 Токарська Токарно-гвинторізний верстат 16Б16П перехід 1: точити циліндричну пов.12; фаску 2×30º. 9 2,56,3
перехід 2: підрізати торці 4,5,6
перехід 3: точити канавку пов.18, 19
040 Токарська Токарно-гвинторізний верстат 16Б16П перехід 1: точити циліндричну пов.13; фаски 2×45º. 9 2,5
перехід 2: підрізати торець 1
перехід 3: точити канавку пов. 20,21,22 - 2,5
050 Свердлильна Вертикально-свердлильний верстат зі ЧПУ 2Р135Ф2 перехід 1: засвердлити - -
перехід 2:свердлити 3 отв. пов.10 12 12,5
перехід 3:зенкеровать 3 отв.10 9 6,3
перехід 4:розгорнути 3 отв.10 7 2,5
перехід 5:свердлити 3 отв.11 12 12,5
перехід 6:нарізати різьблення отв.11 7 ст. 2,5
060 Термічна (загартування, відпустка до твердості НВ 215±2)
070 Очисна (очистити поверхня від окалини)
080 Контрольна (контролювати твердість)
090 Внутрішліфувальна Внутрішліфувальний верстат 3К227Б шліфувати пов.12 7 0,8
100 Внутрішліфувальна Внутрішліфувальний верстат 3К227Б шліфувати пов.13 7 0,8
110 Хромування (покриття пов. Г, Д Хтв 70)
120 Хонинговання Вертикально хонинговальний верстат 3К84 хонинговать отв. (пов.12) у розмір доRa 0.32 сохр. 0,32
130 Хонингованн Вертикально хонинговальний верстат 3К84 хонинговать отв. (пов.12) у розмір доRa 0.32 сохр. 0,32
140 Мийна
150 Контрольна

План виготовлення деталі.

План виготовлення - графічне зображення технологічного маршруту із вказівкою теоретичних схем базування й технічних вимог на операції.

План виготовлення складається із чотирьох граф:

Графа "Операція", що містить у собі назва й номер операції.

Графа “ Устаткування", що містить у собі встаткування, за допомогою якого виробляється обробка поверхонь на даній операції.

Графа "Теоретична схема базування", що містить у собі зображення деталі, схему базування (крапки закріплення), самоскидальний операційних розмірів, позначення оброблюваних поверхонь і вказівка шорсткості одержуваної на даній операції.