Загальні поняття та визначення технології машинобудування (стр. 5 из 5)
Розмір партії запуску Пз на стадії проектування визначають за формулою:
,де а = 3, 6, 12, 24 – періодичність запуску, днів;
254 – число робочих днів за рік.
Приклади визначення такту випуску виробів і розміру партії запуску
Задача 1
Визначити такт випуску деталей при їх масовому виготовленні, якщо:
Np = 812000одиниць – ринкова потреба у виробах;
q = 5 років – життєвий цикл виробу;
с = 3 – кількість робочих змін за добу;
nв = 1 шт. – кількість деталей на один виріб;
η = 0,96 – коефіцієнт, який враховує затрати часу на ремонт обладнання.
Розв’язання
Такт випуску деталей визначається за формулою:
,де Fд – дійсний річний фонд часу роботи обладнання, год;
кз = 0,75…0,95 – плановий нормативний коефіцієнт завантаження обладнання, який враховує простої з організаційно-технічних причин і регламентовані перерви на відпочинок (менше значення кз відповідає масовому виробництву);
N – річна програма випуску деталей, шт.
Дійсний річний фонд часу роботи обладнання дорівнює:
Fд = Fн ∙ η,
де Fн – номінальний річний фонд часу роботи обладнання, год.
За календарем номінальний річний фонд часу роботи обладнання (в одну зміну) рівний:
Fн = А ∙ 40 – В ∙ 8 – С ∙ 1,
де А – кількість робочих тижнів на рік: у звичайному році – 52,14; у високосному році – 52,29;
В – кількість святкових днів на рік;
С – кількість передсвяткових днів на рік, в які робочий час скорочується на одну годину.
Тоді номінальний річний фонд часу роботи обладнання дорівнює:
Fн = 52,14 ∙ 40 – 8 ∙ 8 – 4 ∙ 1 = 2018 год.
Дійсний річний фонд часу роботи обладнання рівний:
Fд = 2018 ∙ 0,96 = 1937 год.
Річна програма випуску виробів:
одиниць.Тоді такт випуску деталей при їх масовому виготовленні дорівнює:
хв/шт.Задача 2
Визначити розмір партії деталей, що одночасно запускаються у виробництво при серійному виготовленні, якщо:
N = 800 шт. – річна програма випуску виробів;
nв = 8 шт. – кількість деталей на один виріб;
a = 6 днів – періодичність запуску.
Розв’язання
Розмір партії запуску на стадії проектування визначається з розрахунку добового завдання:
Пз = Пд ∙ а,
де Пд – добове завдання, що визначається за формулою:
шт.Тоді розмір партії запуску дорівнює:
Пз = 26 ∙ 6 = 156 шт.
10. Поняття про технологічність конструкції виробів
Під технологічністю конструкції виробу розуміють сукупність властивостей конструкції, які забезпечують виготовлення, ремонт та технічне обслуговування виробу за найбільш ефективною технологією у порівнянні з аналогічними конструкціями за однакових умов їх виготовлення, експлуатації, при одних і тих же показниках якості [2].
Застосування ефективної технології припускає оптимальні затрати праці, матеріалів, коштів, часу при технологічній підготовці виробництва, в процесі виготовлення, експлуатації та ремонту, включаючи підготовку виробу до функціонування, контроль його працездатності, профілактичне обслуговування.
Від умов, в яких виготовляється виріб (тип виробництва, його організація, спеціалізація, програма і повторюваність випуску), залежать можливості відпрацювання технологічності конструкції, спрямованої на зниження трудомісткості виготовлення, собівартості виробу, зручності його ремонту в процесі експлуатації. Для оцінки конструкції використовують базові показники технологічності одного виробу, який представляє цілу групу виробів, наділених загальними конструктивними ознаками.
Склад робіт по забезпеченню технологічності конструкції виробів на всіх стадіях їх створення встановлюється Єдиною системою технологічної підготовки виробів (ЄСТПВ). Для кожного поняття технологічності державними стандартами встановлені терміни і визначення.
В ЄСТПВ технологічність розглядається як сукупність властивостей конструкції, що характеризують один з показників якості виробу. Методика оцінки цього показника якості повинна бути точно обґрунтована, а результати оцінки достовірні і визначені з доступною для перевірки точністю.
Єдиним критерієм технологічності конструкції виробу є її економічна доцільність при заданій якості та прийнятих умовах виробництва. При такому підході до оцінки конструкції необхідно розглядати весь комплекс вимог до неї в цілому, щоб, наприклад, незначна економія коштів при виготовленні не призводила у подальшому до економічно невигідного збільшення затрат на технічне обслуговування чи ремонт.
Відпрацювання виробу на технологічність представляє собою одну з найбільш складних функцій технологічної підготовки виробництва (ТПВ). Вона обумовлена тісним взаємним зв’язком між конструкцією виробу і технологією його виробництва.
Обов’язковість відпрацювання конструкцій виробів на технологічність на всіх стадіях їх створення встановлюється стандартами ЄСТПВ.
Основна задача забезпечення технологічності конструкції виробу полягає в досягненні оптимальних трудових, матеріальних і паливо-енергетичних затрат на проектування, підготовку виробництва, виготовлення, монтаж поза підприємством-виготовлювачем, технологічне обслуговування, технічне обслуговування і ремонт при забезпеченні решти заданих показників якості виробу в прийнятих умовах проведення робіт [2].
Розрізняють виробничу, експлуатаційну і ремонтну технологічність конструкції виробу.
Виробнича технологічність конструкції виробу виявляється в скороченні коштів і часу на конструкторську та технологічну підготовку виробництва, процеси виготовлення, в тому числі контроль та випробовування, монтаж поза підприємством-виготовлювачем.
Експлуатаційна технологічність конструкції виробу виявляється в скорочені коштів і часу на підготовку до використання виробу за призначенням, технологічне і технічне обслуговування, поточний ремонт, утилізацію.
Ремонтна технологічність виявляється в скороченні коштів і часу на всі види ремонтів, крім поточного.
Головними факторами, що визначають вимоги до технологічності конструкції виробу, є вид виробу, обсяг випуску, тип виробництва.
Вид виробу визначає головні конструктивні та технологічні ознаки, що обумовлюють основні вимоги до технологічності конструкції виробу.
Обсяг випуску і тип виробництва визначають ступінь технологічного оснащення, механізації і автоматизації технологічних процесів і спеціалізацію всього виробництва.
11. Стандартизація виробів, спеціалізація та кооперування виробництва
Уніфікація та стандартизація виробів машинобудування сприяє спеціалізації виробництва. Обмежуючи кількість типорозмірів виробів одного призначення мінімальним асортиментом найбільш досконалих зразків, стандартизація призводить до звуження номенклатури виробів при значному збільшенні програми їх випуску. Це дозволяє ширше застосувати потокові методи роботи і автоматизацію виробництва.
Спеціалізація виробництва є важливою умовою технічного процесу раціональної організації суспільної праці. Вона підвищує продуктивність праці і радикально поліпшує структуру машинобудівної промисловості, сприяючи концентрації виробництва конструктивно- і технологічно- однорідних виробів.
Спеціалізація та кооперування машинобудівного виробництва повинна проводитись по всіх стадіях технологічного процесу і в рамках великих територіально-виробничих комплексів. Її розвиток повинен проходити по лінії прямих тривалих зв’язків між підприємствами та об’єднаннями.
Таким чином, розвиток потоково-масового виробництва у вітчизняному машинобудуванні обумовлений ступенем уніфікації та стандартизації виробів, що випускаються, та рівнем спеціалізації виробництва.
Використана література
1. Бондаренко С.Г. Розмірні розрахунки механоскладального виробництва. – К., 1993. – 544 с.
2. Ковшов А.Н. Технология машиностроения. – М., 1987. – 320 с.
3. Маталин А.А. Технология машиностроения. – Л.–М.,1985. – 496 с.
4. Методичні вказівки і завдання для індивідуальної роботи з основ технології машинобудування під контролем викладача. – ЧІТІ, 1993.
5. Руденко П.А. Теоретические основы технологии машиностроения: Конспект лекций. – Чернигов, 1986. – 258 с.
6. Руденко П.О. Проектування технологічних процесів. – К.: Вища школа, 1993. – 414 с.
7. Рудь В.Д. Курсове проектування з технології машинобудування. – Луцьк, 1996. – 300 с.