Смекни!
smekni.com

Організація швацького виробництва. Розрахунок та аналіз потоку (стр. 1 из 4)

ТЕМА

Організація ШВАЦЬКОГО виробництва. Розрахунок та аналіз потоку


1. Попередній розрахунок потоку

Мета розрахунку потоку розподіл асортименту за потоками цеху, надання характеристики потокам і цеху, визначення їх параметрів (потужності, чисельності робітників, кількість робочих місць, площі потоку та цеху).

Попередній розрахунок потоків виконують для того, щоб з самого початку проектування на основі аналізу вихідних даних та показників роботи потоків виконати розміщення їх у цеху, визначити найбільш вдосконалені та ефективні форми організації потоків.

У першу чергу виконують розрахунки показників роботи основного потоку. У кожному потоці визначають такт потоку, чисельність робітників, потужність потоку, кіль кість робочих місць, довжину поточної лінії, площу для розміщення потоку.

Вихідними даними для попереднього розрахунку є :

- Асортимент виробу, трудомісткість виготовлення виробу;

- Потужність потоку, виражена випуском виробів у зміну (у одиницях) або кількістю робітників, які беруть участь у виготовленні виробу.

Попередній розрахунок потоку представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Параметри потоку. Назва виробу: Костюм жіночий

Найменування параметру Умовне позначення Розрахункова формула Розрахунок параметру Значення параметру
Трудомісткість виготовлення виробу, с Т З технологічної послідовності - 5850
Потужність потоку, од М М=R/t М=28800/79 364
Кількість робітників, чол. N N=S/Sн N=504/6,8 74
Такт потоку, с t t=T/N t=5850/74 79
Кількість робочих місць Крм. Крм.=N*Кср. Крм.=74* 1,1 81
Довжина поточної лінії, м L L=Крм*l L=81*1,2 97,64
Площа потоку, м кв. S S=N*Sн Зтехнічного завдання 504

Примітка:

Кср – коефіцієнт, який показує кількість місць на одного робітника, в залежності від асортименту;

R – тривалість робочої зміни, 28800 с;

L – крок робочого місця, в залежності від асортименту;

Sн – санітарна норма робочої площі на одного виробничого працівника, залежить від асортименту та організаційної форми потоку, береться з довідника.

При реорганізації діючого потоку вихідними даними для попереднього розрахунку потоку, який проектується, буде площа, яку займає потік.

Згідно із санітарною нормою на одного виробничого працівника визначають кількість робітників за формулою:

N=S/Sн (1)

Таблиця 2 Трудомісткість виготовлення виробу за стадіями та вузлами обробки

Стадія виготовлення та вузол обробки виробу Час обробки, с Розрахункова чисельність робочих Довжина потокової лінії, м Площа потоку, м кв.
Підготовка крою до пошиття
Запуск деталей сспідниці 79 1
Обробка спідниці
Заготовча секція
Обробка переднього полотнища спідниці 123 1,56
Обробка задньоьго полотнища 455 5,76
Обробка переднього відлітного полотнища спідниці 473 5,98
Обробка воланів 195 2,46
Обробка обшивок 108 1,36
Разом по заготовчій секції 1354 17,12
Монтажна секція 1530 19,4
Запуск деталей блузи 79 1
Обробка блузи
Заготовча секція
Обробка пілочок 330 4,17
Обробка рукавів і обшивок 237 3
Обробка коміру 161 2,04
Разом по заготовчій секції 728 9,21
Монтажна секція 1355 17,15
Оздоблююча секція 725 9,17
Разом по виробу 5850 74,1

Примітка:

1. Час обробки береться з технологічної послідовності.

2. Розрахункова чисельність робітників визначається відношенням часу обробки вузла до такту потоку, розраховується з точністю до 0,01.

3. Довжина поточної лінії розраховується тільки для агрегатного, конвеєрного потоків.

4. Площа розраховується за секціями.


2. Аналіз вихідних даних, вибірі обґрунтування типу потоку, його структури вида запуску виробів у потік, характеристика живлення потоку, транспортних засобів

На швейних підприємствах цехові методи організації виробництва з характерним для них групіровкою обладнання за його видами, а не в порядку ходу технологічного процесу витіснені поточними методами. Поточні методи найбільш ефективні і відповідають вимогам передової організації виробництва. При поточних методах виробництва швейні підприємства виготовляють однотипні (однорідні) вироби великими партіями, увесь виробничий процес виконується безперервно і заснований на технологічно послідовному переході від однієї операції до іншої за тактом.

Форми організації виробничих потоків, які використовуються на швейних підприємствах різноманітні. Можливість використовувати ту чи іншу форму залежить від співвідношення багатьох виробничих факторів.

Усі фактори, які визначають організаційні форми виробничих потоків, взаємно пов’язані: підсилення одних з них призводить до інтенсифікації інших. Так, від степені розподілу праці залежить механізація виробничих процесів; степінь механізації впливає на удосконалення технологічних режимів; розширення асортименту продукції ускладнює організацію управління виробничими потоками і т. д. Тому при побудові організаційної форми потоку необхідно комплексно розв’язувати питання удосконалення технологічних режимів, конструювання використовуємих засобів праці, організації праці і заробітної плати, визначення кваліфікації і ступіні спеціалізації виконавців виробничих операцій.

Тип потоку, його структура, вид і спосіб запуску виробів та деталей у потік, транспортувальні засоби можуть бути визначені технічним завданням або обиратися, аналізуючи вихідні дані та параметри розрахунку, враховуючи досягнення науки та техніки, використовуючи передовий досвід роботи підприємства швейної галузі.

Необхідно обгрунтувати потік, який проектується з позиції:

- потужності (малої, середньої, великої, раціональної, оптимальної);

- структури (секційний, несекційний);

- кількості секцій та розміщення їх на плані цеху, рух вантажопотоку)

- рівня спеціалізації (одномодельний, багатомодельний);

- ритму роботи (вільний, регламентований, комбінований);

- способу передачі напівфабрикату та використання транспортуючих засобів (конвеєр, автоматичне адресування,безпривідні засоби);

- вид руху напівфабрикату (паралельний, послідовний);

- види запуску деталей у потік ( поштучний, пачковий, централізований, децентралізований);

- наступності змін (змінні, незмінні);

- форми організації потоку (агрегатний, конвеєрний, агрегагно-груповий );

При виборі типу потоку слід надавати перевагу високопродуктивним секційним потоком з високою мобільністю.

До організаційної форми потоку з вільним ритмом можна віднести агрегатно- групові потоки (АГП). АГП відрізняються від секційних конвеєрних потоків системою розташування робочий місць, способами передачі напівфабрикатів між окремими групами робочих і організацією роботи.

Характерною рисою АГП є секційне розміщення робочих місць. Робочі місця розташовуються у вигляді невеликих груп різним розміщенням робочих столів відносно один одного. Різноманітне розташування робочих місць використовується для зменшення шляху напівфабрикату і для збільшення рухливості потоку при переході з одного циклу моделей на другий.

Агрегатно- груповий потік складається з трьох секцій- заготовчої, монтажної і оздоблюючої. В кожній секції робочі місця розташовані групами в відповідності з ходом технологічного процесу виготовлення деталі або вузла. В середині групи передача виробів виконується пачками.

Запуск крою пачками дозволяє виконувати операції для всієї пачки деталей безпереривно (ланцюгом), що за допомогою скорочення триивалості допоміжних прийомів підвищує продуктивність праці.

Особливістю агрегатно- групових потоків є попереднє комплектування операцій не за тактом, а за принципом їх технологічної однорідності і спеціалізації робочих на виготовлення окремих деталей. При такому принципі комплектування операцій в результаті наступного розрахунку вже по такту групи робочих місць будуть мати одного, двох, трьох і більше виконавців.

Число груп робочих місць залежить в основному від потужності потоку і числа деталей у виробі.

В АГП відсутній організований ритм роботи. Кожен виконавець виконує доручену йому операцію темпі, відповідному його індивідуальним здібностям, а обробка деталей пачками дає можливість кожному робочому працювати спокійно, в той же час не затримуючи наступну операцію при недостатній продуктивності праці попереднього працівника.

В АГП найбільше поширення отримав послідовний запуск виробів.

Просування предметів праці за ходом технологічного процесу не завжди буває можливим із-за комплектування організаційних операцій по вузлам, дотримання вимог по вузлової спеціалізації робітників, виконання операцій на одному і тому ж обладнання, технологічної послідовності обробки, відповідність норм часу на операцію такту потоку.

Використання таких потоків забезпечує глибоку спеціалізацію робітників, економію часу на перемішуючих прийомах.


3. Складання технологічної схеми потоку

Вихідними даними для складання технологічної схеми є:

- послідовність технологічної обробки виробу;

- такт потоку;

- тип потоку і вид запуску, які визначені при попередньому розрахунку.

Для того щоб отримати найбільш оптимальний варіант технологічної схеми потоку, спочатку складають її чернетку – узгодження часу операцій потоку (комплектування). Роботу проводять у такій послідовності: розраховують умови узгодження, підбирають виробничі вимоги до організаційних операцій згідно з типом потоку, виконують узгодження часу операцій потоку, виконують аналіз узгодження і при необхідності вносять уточнення в умовах розрахунку потоку ( такт потоку, умови узгодження, потужність), а тоді оформлюють технологічну схему потоку.