Курсова робота
МАЛЯРНІ РОБОТИ
Зміст
1. Вступ.
2. Технологічна частина.
2.1. Загальні відомості про малярні роботи.
2.2. Вимоги до фарбування поверхонь.
2.3. інструменти для опоряджувальних робіт.
2.4. Види підмощування для опоряджувальних робіт.
2.5. Підготовка поверхонь під опорядження.
2.6. Технологія виконання опоряджувальних робіт.
2.7. Організація праці при виконання опоряджувальних робіт.
2.8. Приймання та обмір опоряджувальних робіт.
3. Заходи по охороні праці.
З давніх-давен людина почала застосовувати фарби для захисту різних будівельних конструкцій, а також з декоративно художньою метою. Фарба складається з кольорового порошку – пігменту, і плівкоутворювальної речовини – в’яжучого. Всі фарби і відповідно фарбування залежно від виду в’яжучого поділяються на водні і неводні.
Водні фарбування застосовують з декоративною метою для опорядження інтер’єра і зовнішніх поверхонь будинків (здебільшого фасадів. Залежно від в’яжучого яке використовують для приготування водних фарб водні фарбування бувають вапняні, клейові, цементні, силікатні і казеїнові.
До неводних фарбувань належать олійні і емалеві фарбування, а також лакові покриття. Неводні фарбування застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев’яні від гниття, а оштукатурені від впливу вологи. А ще вони застосовуються з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. Їх легко мити і очищати від бруду, тому в приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбована олійними або емалевими фарбами легше підтримувати чистоту (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади). Міцність зчеплення плівки залежить також від якості підготовки поверхні, в першу чергу очищення її від іржі, плям кіптяви і мінеральних масел, пилу. Тощо.
Залежно від якості малярні фарбування поділяються не прості, поліпшені і високоякісні. Просте фарбування застосовують під час спорядження будинків ІІІ класу, деяких промислових і тимчасових будівель, а також підсобних приміщень в різних будинках.
Політичне фарбування застосовують здебільшого в будинках ІІ класу (лікарні, школи).
Високоякісне – І класу (театри, музеї, палаци тощо).
Неводною називають таку суміш, у якій в’яжучим матеріалом є висихаючи масла (оліфи) або смоли, розведені у розчинниках. До робочої в’язкості суміші доводять оліфою або розчинником.
До неводних сумішей належать олійні, олійно-емульсійні, смалеві, смалянолеткі фарби, а також лаки.
Деякі синтетичні фарби промовляють на емульсіях типу ОВ (оліфа, вода), тому на робочому місці їх розводять водою.
Емульсією називають стійку механічну суміш рідини, які не змішуються одна з одною. Щоб приготувати стійку емульсію, до суміші додають речовину, яку називають емульгатором.
Залежно від співвідношення у суміші води, олії виділяють два види емульсій ОВ і ВО:
Емульсія ОВ (олія у воді). До складу цих емульсій входять оліфа (2-10%), вода і емульгатори. Емульгатори для емульсій ОВ є мило, луги, розчини тваринного або казеїнового клею. Емульсії ОВ застосовують при водних фарбуваннях для ґрунтовок, шпаклівок і декоративних фарбувальних сумішей.
Емульсії ВО (вода в олії). До складу цих емульсій входять вода (25-50%), Олафі і емульгатори. Емульгаторами в емульсіях ВО є розчин клею або лужна вапняна вода. Емульсії ВО здебільшого застосовують при олійних фарбуваннях для грунтовок і фарбувальних суміш.
Фарбування поверхонь – це заключний стан опорядження будинку. Від якості фарбування залежать строки наступної експлуатації приміщення і його зовнішній вигляд.
ДО початку малярних робіт у приміщенні треба закінчити всі будівельні роботи, крім настилання паркету або лінолеуму. Особливо важливо закінчити роботи, пов’язані з монтажем центрального опалення водопроводу, каналізації і внутрішньої електропроводки. Системи опалення і водопроводу повинні бути перевірені на тиск, а каналізація промита. У приміщеннях встановлюють і міцно закріплюють віконні і дверні блоки (або коробки), закріплюють наличники і склять вікна.
Поверхню штукатурки очищають від пилу, бруду, жирних плям, бризок і потьоків розчину. Шорсткість поверхні слід заладити, а дрібні щілини розрізати і підмазати їх розчином на глибину не менше, як 2 мм.
Підготовлені внутрішні поверхні фарбують, додержуючись таких вимог:
1) Температура повітря в приміщенні не нижче за 10 оС.
2) Відносна вологість повітря – не більш – 60%.
3) Вологість підготовлених обштукатурених і бетонних поверхонь не повинна перевищувати 8%, а при фарбуванні цементними і полімерними фарбами – 12%.
4) Робоча в’язкість водних фарбувальних сумішей залежно від їхніх видів має бути в межах 15-50с за візкометром ВЗ-4.
5) Витрата фарби (покревність) в одному шарі не повинна перевищувати 425 г/м 2.
6) Час висихання водних фарбувальних плівок при t о18...20 сС має бути не більше 12 год.
Фасади будинків фарбують після влаштування жолобів та звисів даху, закріплення ринв, встановлення балконних загород і пожежних драбин та покриття всіх віконних зливів покрівельною сталлю.
З поверхні фасадів перед фарбуванням зчищають бризки розчину і пил.
Фасади не можна фарбувати в спеку під дією сухого вітру і прямих променів сонця, під час дощу або по вологому фасаду після дощу, під час сильного вітру, а взимку по шару льоду, або інею. Перхлорвініловими фарбами фасади можна фарбувати лише при температурі, що не перевищує 4 оС.
Фарборозпилювачі призначені для розпилювання водних, олійних, лакових та інших малярних сумішей. Пневматичний фарборозпилювач є основною частиною фарбувального агрегату і розпилює фарбу за допомогою стиснутого повітря. Від його роботи залежить якість фарбування, витрата фарбувальної суміші та продуктивність праці маляра. Пневматичні фарборозпилювачі мають різну продуктивність, застосовують їх залежно від обсягу фарбувальних робіт. Продуктивність фарборозпилювача залежить від конструкції розпилювальної головки і діаметра вихідного отвору сопла, крізь яке виходить фарбувальна суміш. Чим більший діаметр сопла, тим більшу кількість фарби розпилює фарборозпилювач за одиницю часу.
Для фарбування поверхонь з великою площею застосовують фарборозпилювач СО-71Б, а для виконання аерографічного розпису і фарбування невеликих поверхонь – СО-6Б.
СО-19Б тощо. Для нанесення лише шпаклювальних сумішей застосовують фарборозпилювачі СО-24А та СО-123А. Деякі розпилювачі, як СО-6Б, СО-44Б, мають набір змінних сопел з розмірами отвору 0,4-1,2 мм, що дає змогу використовувати їх для різних видів робіт.
Технічна характеристика фарборозпилювачів; Основні несправності в роботі фарборозпилювачів та способи їх усунення.
Внутрішні малярні роботи на висоті до 4 м виконують із козлів, інвентарних столиків, а у випадку при невеликих обсягах роботи з драбин, або розсувних драбин. Зовнішні і внутрішні роботи на висоті понад 4 м виконують із колисок, пересувних вишок, або риштувань.
Дерев’яні козли заввишки 90-120 см (залежно від висоти приміщення) виготовляються із соснових дощок і застосовують при невеликих обсягах малярних робіт. У масовому будівництві користуються інвентарними столиками.
Колиски застосовують при фарбуванні фасадів будинків. За принципом переміщення вони бувають самопідіймальні, обладнані електролебідками, та такі, які підіймаються за допомогою лебідок встановлених на землі.
До неводних сумішей належать олійні лакові та емалеві суміші. Неводні суміші застосовують для фарбування обштукатурених, бетонних, дерев’яних та металевих поверхонь. Обштукатурені поверхні, пофарбовані олійною фарбою, легко очищати від пилу та бруду і легко їх мити. Кількість операцій у підготовці обштукатуреної поверхні під олійне фарбування залежить від виду фарбування.: простого, поліпшеного чи високоякісного. Операції, які виконують під час фарбування поверхонь олійними емалевими і синтетичними фарбами всередині приміщення (тб.3).
Склад підмазки під олійні фарбування? Оліфа – 1 кг
Клей тваринний (10%-й розчин) 0.1 л.
Крейда мелена просіяна – до роб. в’язкості. Спосіб приготування: розчин клею вливають в оліфу, переміщуючи суміш. На приготовленій емульсії затирають крейду доки, доки не уториться пластична паста. Замість оліфи можна використати таку саму кількість підмазувального лаку. Підмазка, приготовлена на лаці, швидше сохне і дешевше коштує. Підмазувальну суміш наносять дерев’яним, або металевий шпателем. Після висихання, підмазані місця шліфують, очищають від пилу, прооліфлюють і всю поверхню ґрунтують. Суміш для грнутування приготовляють з олійної фарби, яку розводять до робочої в’язкості оліфою. Ґрунтувальна суміш має бути рідшою ніж для остаточного фарбування.
Склад олійної грунтовки
Оліфа – 1 кг.
Густо терта олійна фарба 0,5-1,0 кг
Спосіб приготування: до густотертої олійної фарби добавлять оліфу і всю суміш наносять на поверхню ручником, на який не варто набирати багато фарби. Нанесену на поверхню ґрунтовку слід добре розтушувати щіткою. На стінах фарбу остаточно розташовують у горизонтальному напрямі, а на стелі у поперек світла, що падає. При підготовці обштукатуреної поверхні під поліпшене фарбування кількість операцій збільшується.
Після підмазування пошкоджених місць і їх шліфування роблять такі операції: одне суцільне шпаклювання із шліфувальням та зніманням пилу, грунтування з флейцюванням і шліфуванням. Після цього виконують перше фарбування із флейцювання і шліфуванням фарбової плівки. Шпаклюють поверхню спеціальною сумішшю приготовленою на оліфі або емульсії.
Склад олійної шпаклівки
Оліфі – 1 кг
Різник (скипидар або уайт-спіріт) – 100 г.
Сикатив – 100 г.
Мило господарське )40% не) 20 г
Клей тваринний (10% й розчин) – 0,2л.
Крейда мелена просіяна – до роб. в’язкості.
Спосіб приготування: оліфу розводять розчинником і сикативом. Приготовляють 10%-й клейовий розчин з милом так само як і для купоросної ґрунтовки. Цей розчин інтенсивно переміщуючи вливають у розведену оліфу. До приготовленої емульсії поступово добавляють крейду і перемішують до утворення однорідної сметано-подібної маси. Утворену суміш пропускають через фарботерку.