Смекни!
smekni.com

Методика дослідження процесу запам'ятовування (стр. 1 из 5)

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 40 с., 3 табл., 3 рис., 21 джерел.

Об'єкт роботи - розвиток пам'яті студентів 4-го курсу, спеціальності -психологія, 20-25 років у вищому навчальному закладі на прикладі КПУ (Класичного Приватного Університету).

Мета роботи - визначення методів психологічної дії, повно самих сприяючих розвитку пам'яті в системі вищого навчального закладу.

Методи дослідження: класифікація зображень предметів, складання числового ряду, дослідження швидкості механічного запам'ятовування, піктограма.

Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам’яттю.

Пам’ять є підґрунтям психічного життя людини. Завдяки пам’яті людина може здобувати необхідні для діяльності знання, вміння та навички. Пам’ять - неодмінна умова психічного розвитку людини.

Нові зрушення в її психіці завжди ґрунтуються на попередніх досягненнях, на здобутках, зафіксованих у пам’яті. Завдяки пам’яті зберігається цілісність “Я” особистості, усвідомлюється єдність її минулого та сучасного. Без запасу уявлень пам’яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів уяви, орієнтування в навколишньому середовищі взагалі.

ПАМ’ЯТЬ, ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ, ПРИНЦИПИ, ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ, КАТЕГОРІЇ, МЕТОДИКА, МЕХАНІЗМ, ПРОЦЕСИ, ДОСЛІДЖЕННЯ, ПРОДУКТИВНІСТЬ, ДІЯЛЬНІСТЬ, ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК, УСВІДОМЛЕННЯ.


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

1.1. Поняття пам'яті і механізму запам'ятовування

1.2. Сутність, структура і зміст образної пам'яті в педагогічній літературі

1.3. Методи вивчення запам'ятовування

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

2.1. Організація дослідження

2.2. Дослідження мимовільного запам'ятовування і умов його продуктивності

2.3. Дослідження динаміки процесу заучування

2.4. Дослідження безпосереднього і опосередкованого запам'ятовування

РОЗДІЛ 3. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Запам`ятовування (storage) - процес фіксації інформації в пам`яті.

Пам'ять - найдовговічніша з наших здібностей. У старості ми пам'ятаємо події дитинства вісімдесятирічною, а то і більшій давності. Випадково упущене слово, може воскресити для нас, здавалося, давно забуті риси обличчя, ім'я, морський або гірський пейзаж.

Пам'ять визначає нашу індивідуальність і заставляє діяти тим або іншим способом більшою мірою, чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особи. Все наше життя є не що інше, як дорога з пережитого минулого в невідоме майбутнє. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє.

Іншими словами, пам'ять додає спрямованість ходу часу. Для кожного з нас пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особу інших людей. Позбувшись пам'яті, людина втрачає власне "я", перестає існувати.

У потоці сучасного життя на кожну людину обрушується лавина інформації, і нам доводиться щось запам'ятовувати, а щось "відкидати". Але інформації стає все більше і більше, що служить причиною виникнення гострих проблем (наприклад, перевантаження студентів). Якщо доросла людина випробовує скрути в запам'ятовуванні великого об'єму інформації, то дошкільникові, в якого пам'ять знаходиться на черговій стадії розвитку, запам'ятати об'ємну за змістом інформацію ще складніше.

Відомо, що кожне наше переживання, враження або рух складають відомий слід, який може зберігатися достатньо тривалий час, і за відповідних умов виявлятися знов і стає предметом свідомості. Тому під пам'яттю ми розуміємо відображення, збереження і подальше пізнавання і відтворення слідів минулого досвіду, що дозволяє накопичувати інформацію, не втрачаючи при цьому колишніх знань, відомостей, навиків.

Актуальність теми. Психологія пам'яті ставить перед собою задачу відповісти на питання, як довго можуть берегтися ці сліди, які механізми збереження слідів на короткі і довгі відрізки часу, які ті зміни, які зазнають сліди пам'яті, що знаходяться в прихованому стані, і як вони впливають на протікання пізнавальних процесів людини. В розділ психології пам'яті включається також опис різних форм процесів пам'яті, починаючи з найпростіших видів мимовільного відображення і спливання слідів, кінчаючи складними формами діяльності, які дозволяють людині довільно повертатися до минулого досвіду, застосовуючи ряд спеціальних прийомів, істотно розширювати об'єм утримуваної інформації і терміни її зберігання.

Таким чином, процес запам'ятовування є однією з властивостей пам'яті. Вивчення процесу запам'ятовування і вживання його властивостей на практиці дозволяє глибше зрозуміти психологію пам'яті людини. Тому тема запам'ятовування є дуже актуальною при вивченні психології пам'яті.

Предмет дослідження - методика дослідження процесу запам'ятовування.

Об'єкт дослідження - розвиток пам'яті студентів 4-го курсу, спеціальності - психологія, 20-25 років у вищому навчальному закладі на прикладі КПУ (Класичного Приватного Університету).

У ході роботи була висунута гіпотеза, що полягає в тому, що комплексне використовування методів психологічної дії в умовах вищого навчального закладу сприяє розвитку пам'яті студентів.

Для підтвердження висунутої гіпотези була визначена мета роботи, яка зводиться до визначення методів психологічної дії, повно самих сприяючих розвитку пам'яті в системі вищого навчального закладу.

Задачі, витікаючи з поставленої мети, такі:

1) вивчивши психолого-педагогічну літературу по даній темі, проаналізувати поняття методів психологічної дії, охарактеризувати види пам'яті, її особливості; дати комплексну характеристику особливостей розвитку.

2) провести експериментальне дослідження за визначенням ефективності методів психологічної дії на вивчення процесів запам’ятовування студентів вищого навчального закладу.

Для досягнення поставлених задач використовувалися такі методи дослідження, як:

1) вивчення і аналіз психолого-педагогічної літератури;

2) проведення експерименту по методикам дослідження процесів запам’ятовування студентів 4 курсу.

Емпіричне дослідження проводилося серед студентів 4-го курсу КПУ, міста Запоріжжя, протягом 1 тижня.

Здійснення мети можливе завдяки методам роботи, які ми вибрали:

1. Теоретичний аналіз педагогічної літератури для психологотипу.

2. Класифікація зображень предметів.

3. Складання числового ряду.

4. Дослідження швидкості механічного запам'ятовування.

5. Піктограма.

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

1.1 Поняття пам'яті і механізму запам'ятовування

Пам’ять - психічний феномен, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини [18].

Виділяють такі види пам'яті за методом запам'ятовування [2]:

- мимовільна - інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією,

- довільна - цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запам’ятовування тут залежить від прийомів, цілей запам'ятовування.

За характером переважаючої психічної активності:

- рухова - пам'ять на рухи та їх системи,

- емоційна - пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності,

- образна - пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова,

- словесно-логічна - специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.

За тривалістю збереження інформації:

- сенсорна пам'ять триває 0,2-0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні,

- короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини,

- довготривала пам'ять - збереження інформації протягом тривалого часу,

- оперативна пам'ять - проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.

Короткочасна пам'ять є практично повністю автоматичною і працює без якої-небудь свідомої установки на запам'ятовування. Людина може охопити поглядом близько семи предметів, запам'ятовуючи у середньому від п'яти до дев'яти одиниць інформації, які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхнього пред'явлення. Тому обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної пам'яті становить (7±2) елементи [2].

Довготривала пам'ять забезпечує людині тривале збереження знань, умінь і навичок, що потрібні в житті. Встановлено що інформація найкраще запам'ятовується, якщо до неї повертатися через визначені проміжки часу. Перший складає 15-20 хв., що зв'язано з роботою короткочасної пам'яті. Через дві години в людини включаються функції довгострокової пам'яті. Найкраще повернутися до вивченого через вісім годин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися як новий.

Виявляється, що пам'ять не локалізована в якійсь конкретній частині мозку; вона може залежати від зміни шляхів, якими проходять нервові імпульси при їхньому поширенні в мозку. Пам'ять можна тренувати шляхом постійного використання так, щоб між нервовими клітинами (нейронами) мозку установилися чіткі зв'язки. Події, що запам'ятовуються в короткочасній пам'яті, швидко забуваються, у той час як події, що залишилися в довгочасній пам'яті, запам'ятовуються надовго і можуть бути відновлені через багато років.

Дослідженнями пам'яті в даний час зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики, кібернетики і ряду інших. В кожній з цих наук існують свої питання, через які вони звертаються до проблем пам'яті, своя система понять і, відповідно, свої теорії пам'яті. Але всі ці науки, разом узяті, розширюють наші знання про пам'ять людини, взаємно доповнюють один одного, дозволяють глибше заглянути в це, одне з найважливіших і загадкових явищ людської психології.

Однією з перших психологічних теорій пам'яті, що не втратила свого наукового значення до теперішнього часу, була асоціативна теорія. Вона виникла в 17 столітті, активно розроблялася в 18-19 століттях, переважне поширення і визнання набула в Англії і в Німеччині [2].