Приймає будь-яке повідомлення буквально. Розповідає все чітко, конкретно, просто, подетально. Зосереджується на своєму завданні, якщо ніщо не обтяжує.
4. Інтуїтивність
Людина з такою ознакою має звичку думати одразу про кілька речей, яких тепер може ще й не бути, які будуть згодом, пізніше. Планує і передбачає перспективи розвитку подій, бо заглиблюється саме в суть явищ. Надає перевагу творчим вигадкам, уяві. Неусвідомлене відчуття дає можливості відшукувати нові ідеї, які наштовхують на правильні дії. Може несподівано зробити винахід, якого ще не існувало. Знаходить відповіді на питання способом здогадування, при цьому не володіючи грунтовними, достатніми фактичними даними. Гостро реагує та розрізняє відтінки запахів, тобто має розвинуті нюхові відчуття. А також слухові, реагує та розрізняє звукові ефекти, гучність.
Така людина часто відволікається, задумується. Вона часто має відсторонений погляд, й рідко дивиться людині прямо у вічі, їй важко зосереджено утримувати свій погляд на конкретному предметі. Взагалі, більше акцентує увагу не на зовнішньому вигляді, а схоплює суть, потенційні можливості, внутрішні якості. Розвинуте абстрактне мислення, уява.
Відзначається допитливістю. Цікавиться, як що влаштовано і як працює. Постійно імпровізує, винаходить нові прийоми, не повторюється. Намагається знайти взаємозв’язок між речами.Прагне уникати дрібних деталей. Звертає увагу на масштабні картини: вплив ситуації на людей і на справи. Вміє вирішувати питання, показує доступні варіанти для досягнення результатів в майбутньому. Всі інтуїтивні – творці нового, здатні побачити перспективу в ситуаціях, які іншим можуть здатися безнадійними.
Набір певних психічних ознак визначає в людині соціонічний тип.
Соціотип (соціонічний тип) - центральне поняття соціоніки, що позначає вроджену і незмінну впродовж життя структуру психіки, яка визначає спосіб взаємодії психіки з інформацією. Соціоніка — гіпотеза про інформаційний обіг в психіці людини та в людському суспільстві (у вужчому значенні — теорія психологічної сумісності між різними психічними типами). Ключовим терміном соціоніки є так званий «тип інформаційного метаболізму» (соціотип).
Невід’ємною частиною кожного соціонічного типу є темперамент і самооцінка, які також природжені і незмінні. Такі психічні процеси, як емоційні, вольові, пізнавальні (сприйняття, уява, спосіб запам’ятовування), формуються залежно від соціонічного типу. Психічний стан (активність, пасивність, втомлюваність, збудженість, роздратованість, гнів, злість, радість тощо) залежать від середовища, в якому знаходиться людина.
Відображена психікою інформація про внутрішній стан і зовнішній світ обробляється мозком через процес мислення завдяки розумінню, поняттю, судженню, висновку. Мозок сприймає, розшифровує інформацію із зовнішнього середовища, співпоставляє з внутрішньою програмою психіки залежно від соціонічного типу. Отриманий результат повертається до психіки. Таким чином відбувається процес, який можна порівняти з роботою оператора на комп’ютері: психіка - оператор, мозок - комп’ютер.
Потрібно знати свій соціонічний тип, щоб орієнтуватися, які психічні ознаки є основними, а які лише допоміжними, і правильно реагувати в усіх життєвих ситуаціях, задіюючи лише сильні свої сторони, а до слабких ставитися уважно, накопичувати необхідну інформацію для формування нормативу поведінки.
2. Темперамент: сутність, значения для професійноїдіяльності
Спостерігаючи за людьми, неважко помітити їх неповторну індивідуальну своєрідність у загальній рухливості, швидкості мовлення, виявлені почуттів. Одні з них запальні, рухливі й веселі, інші-повільні, спокійні й холодні, ще інші – дуже переживають, але свої почуття, кволі й пасивні.Ці індивідуальні відмінності зумовлені їх темпераментом.
Темперамент (лат. temperamentum - устрій, узгодженість) – це сукупність індивідуально-психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспекти поведінки людини і виявляється в її діяльності і спілкуванні.
Щоб відрізнити індивідуальні особливості поведінки, зумовлені темпераментом, від тих, які породжені мотивами і психічними станами,треба врахувати такі чинники:
- властивості темпераменту виявляються в однієї людини в різних видах діяльності – грі, навчанні, праці, спорті, роботі;
- властивості темпераменту є стійкими і постійними протягом тривалого відрізка часу або навіть усього життя;
- різні властивості темпераменту в людини поєднується між собою не випадково, а закономірно і утворюють стійку структуру, що характеризує його тип.
Темперамент забарвлює всі психічні прояви індивіда, впливаючи на темп рухів і мови, перебігу емоцій та мислення. Однак від нього не залежать ні інтереси, ні соціальні установки, ні моральна вихованість особистості. Він обумовлює характер перебігу психічної діяльності, а саме: швидкість виникнення і стійкість психічних процесів, їх психічний темп ритм, інтенсивність психічних процесів і спрямованість психічної діяльності на певні об’єкти.
Уперше науковий підхід до з’ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини. Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси у корі головного мозку характеризується певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи). Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування. Урівноваженість нервових процесів – це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним. Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки.
Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Академік Павлов виділив чотири їх види:
- сильний, неврівноважений;
- сильний, урівноважений, рухливий;
- сильний, урівноважений, інертний;
- слабкий.
На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.
Кожен тип темпераменту характеризується різним рівнем вираження окремих властивостей і їх своєрідним поєднанням.
1. Холеричний тип.
У холерика висока реактивність і активність, причому реактивність переважає над активністю. Неврівноваженість процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. Його підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки по-різному проявляються в житті. В одних людей ці якості можуть реалізовуватися через неабияку наполегливість й енергійність при виконанні завдань. В інших – спричинювати цілком бурхливі афекти, конфліктність, нестриманість та агресивність.
Для холерика характерна циклічність у роботі. Він може цілком віддаватися справі, енергійно долати труднощі на шляху до його мети – і раптом припинити роботу. Так буває тоді, коли вичерпуються сили, втрачається віра у свої можливості. Це є наслідком неврівноваженості нервової системи. Менша пластичність створює певні труднощі у пристосуванні до нових умов життя, у налагодженні спілкування з новими людьми. Постійне намагання нав’язати свою думку співрозмовнику, категоричність у судженнях, нетерпимість до думки партнера звужують коло його спілкування. Значна ригідність (психічна ригідність - рухливість, пристосовуваність мислення до змінних вимог середовища) сприяє стійкості інтересів і прагнень, підвищує наполегливість у роботі. Разом із тим ригідність створює труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний темп виявляється у швидких, іноді імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій і пристрасній мові. Холерик – екстраверт. Його поведінка переважно зумовлена впливом зовнішніх обставин.
2. Сангвіністичний тип
Для сангвініка характерна підвищена реактивність. Він бурхливо сміється навіть із незначного приводу або може дуже розсердитися через дрібницю. Емоції виникають швидко, є сильними, але нетривалими, легко змінюються на протилежні. Радість може швидко перетворитися на гнів, чи навпаки. Цьому сприяє висока лабільність нервової системи. Тому почуття, інтереси, настрої і прагнення дуже мінливі. У колі друзів сангвінік завжди рухливий, веселий та життєрадісний. Переважає у нього оптимістичний настрій. Має добре розвинуту міміку й виразні рухи. По обличчю легко вгадується його настрій, ставлення до людей і речей. Жваво відгукується на все, що привертає його увагу.
Знижена сенситивність характеризується високими порогами чутливості. Він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове. Тому з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявилась для нього цікавою. Якщо ж йому стало нецікаво, він починає нудьгувати і залишає розпочату роботу.