Серед усіх представлених робіт були також статті, що розкривали характеристики взаємодії психології і штучного інтелекту. Окрім Тихомирова свої статті представляли такі вчені як, наприклад, А.В. Брушлінскій, котрий вважає, що «штучний інтелект» відображає, в найкращому разі, тільки формально-логічний, але не психологічний аспект мислення, що сучасні обчислювальні машини стають необхідним знаряддям (але лише знаряддям) творчої і нетворчої праці. Л.П. Гур'єва показує, що при використанні можливостей «штучного інтелекту» з'являються нові мотиви, що визначаються специфікою роботи людини в умовах взаємодії з машиною. А.М. Матюшкин відносить до числа детермінант психіки, що нині не можуть бути змодельовані, потреби, мотиви, емоції. А.Г. Асмолов показує, що за дослідженням співвідношень між евристичним пошуком машини і інтелектуальною діяльністю людини виступає одна з основних методологічних проблем психології - проблема пошуку шляху подальшого розвитку психологічної науки. Проблеми побудови систем «штучного інтелекту» пов'язують з питаннями формалізації тих чи інших сторін людської діяльності. Аналізуючи питання про формалізацію процесу цілеутворення, Ю.Д. Бабаєва описує існуючі на цьому шляху труднощі і робить висновок про те, що «на подальший прогрес у напрямку формалізації процесу цілеутворення можливий лише на основі глибокого психологічного аналізу цього процесу». Е.Ю. Артем'єва показує обмеженість підходу до побудови «штучного інтелекту», перебільшеність ролі логічного синтезу. Д.Н. Завалішина пише, що одним з позитивних моментів розширення робіт по «штучному інтелекту» для психології пізнавальних процесів є звернення психологів до вивчення таких специфічних характеристик психічної діяльності, як мотиви, цілепокладання, емоційна регуляція.
Підсумовуючи вище сказане можна побачити деяку подвійність поглядів на перспективи створення «сильного» штучного інтелекту. До позитивно настроєної групи налехить більшість вчених, зайнятих у сферах кібернетики, інших точних наук. До критиків такої позиції відносяться психологи та меншість кібернетиків. Позитивно настроєні вчені аргументують свою впевненість у можливості такого розвитку подій, спираючись на швидкий розвиток технічних наук і втіленні того, що раніше можливим не вважалося. Їх критики відмічають, що такий підхід до машинного моделювання, чкий панує сьогодні несе у собі занадто велике спрощення людських психічних процесів, зведення їх до формально-логічних операцій.
Висновок
Підбиваючи підсумки по проведеному аналізу, можна говорити про подвійність сучасного стану розвитку штучного інтелекту. З одного боку, нібито, кібернетика сміливо крокує до створення справжнього штучного інтелекту, що імітував би людську гностичну діяльність. Але якщо прислухатися до точки зору фахівців з психології, можна помітити, що новітні розробки у галузі кібернетики на даний момент примножуються кількісно. Адже, захопившись вирішенням задач, кібернетики не звертають уваги на значні відмінності людської психіки від логічних алгоритмів машинних кодів. На сучасному етапі розвитку науки, коли не існує незборимих перешкод в області технічного устаткування машин, коли подолано більшість методологічних перешкод, слід намагатися глянути на ситуацію, що склалася зі сторони. Тоді і тільки тоді можливими стануть якісні зрушення в області моделювання людських гностичних актів, вихід когнітивної науки на новий рівень.
Розглядаючи розвиток когнітивної психології і, особливо, галузі штучного інтелекту, можна прослідкувати ряд якісних змін у підходах до рішення проблеми створення моделюючих психічні процеси машин. Судячи з ситуації на сьогодняшній день, слід шукати способів вийти на новий якісний рівень, інакше є загроза зайти у глухий кут. Коли будь-яка галузь науки припиняє свій розвиток і починає ходити по колу, її місце моментально займає інша, більш перспективна і модернізована.
Суспільство на даному етапі видається не готовим сприйняти створення штучного розуму. Можливо необхідні деякі зрушення у суспільній свідомості, до яких може привести кардинальне зрушення у науці, яким і стала когнітивна наука на початку 50 років ХХ століття. Можливо, тоді перспектива стати не єдиними розумними істотами у світі не стане викликати негативної реакції.
Отже, на мою думку, всі аспекти проблеми штучного інтелекту приводять нас до висновку про необхідність масштабних якісних змін у підходах, методах та розумінні наукою пізнання як цілісного і складного процесу. У цьому процесі велика роль надається психології, адже саме вона повинна чітко окреслити поняття, встановити взаємозв”язки між ними і визначити їх суттєві риси і характеристики.
Список літератури
· Russel S.J., Norvig P. «Artificial Intelligence: A Modern Approach»
· Аллахвердов В.М. СОЗНАНИЕ КАК ПАРАДОКС
· Аллахвердов. Научная группа. Петербургская школа психологи\ http://www.cogpsy.ru/
· Бирюков Б.В. «Что же могут вычислительные машины»
· Брушлинский А.В. Возможен ли "искусственныйинтеллект"
· Величковский Б. «Когнитивная наука: Основы психологии познания»\ http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/velich/index.php
· Захрипов «Машинный поиск вариантов при моделировании творческого процесса»
· Ник Бостром «Сколько осталось до суперинтеллекта?»
· Сёрл Дж. «Сознание, мозг и программы»
· Соло Роберт «Когнитивная психология»
· Тихомиров О.К. «Психология мышления»
· Тихомиров О.К. "Искусственныйинтеллект и теоретические вопросы психологии"
· Тьюринг А. «Могут ли машины мыслить?»
· Фаликман М.В. Введение в когнитивную науку\ http://virtualcoglab.cs.msu.su/projects/mf_cogsci.html