Люди повинні з розумінням ставитись один до одного і жити у відповідності з вищими принципами. Здатність людини пробачити іншого навіть тоді, коли той винен, — у цьому найвища мудрість.
Всі знають, що для розвитку фізичних якостей слід виконувати спеціальні фізичні вправи. Та, мабуть, не всім відомо, що треба привчатися і до вправ розумових, тобто вчитися думати. Відрізняються фізичні й розумові навантаження тим, що, коли людина стомлюється фізично, то м'язи відмовляються від роботи, зменшуючи її інтенсивність. Тим самим створюються умови для відновлення працездатності. Розумова ж праця навпаки — чим інтенсивніша, тим більше захоплює мозок. І коли фізична втома спонукає кинути роботу, то розум продовжує працювати.
Кожна людина знає, що таке фізична та розумова втома. Це насамперед небажання більше працювати, виникнення негативного ставлення до роботи, зниження продуктивності праці, збільшення кількості помилок тощо. Слід також пам'ятати про індивідуальні особливості. Адже ми знаємо, що розумова робота кожного творця — це його стиль, а не примха. Бо хіба ж можна, наприклад, назвати примхою те, що багато вчених працюють вночі, пояснюючи це тим, що в цей час їм ніхто і ніщо не заважає.
Звичайно, абсолютного рецепта для подолання подібних перешкод бути не може. Застосовуючи метод психічної саморегуляції, можна перебудувати свій стиль життя. Але для того, щоб скористатися цим методом, ним треба принаймні оволодіти.
Аутогенне тренування — психотерапевтичний лікувальний засіб. Водночас це лікування без лікаря, навчання без педагога, виховання без наставника.
Якщо, на думку Й. Шульца, аутогенне тренування було лише лікувальним засобом при невротичних розладах, то в наш час психічна саморегуляція набуває дедалі більшого поширення, дедалі частіше використовується з метою профілактики та виховання.
Психічна саморегуляція допомагає нормалізувати рівень емоційного збудження, мобілізувати функціональні резерви організму на максимальне напруження, швидше й ефективніше відпочити, відновити витрачені сили, зміцнити сон.
За допомогою психічної саморегуляції можна позбавитися негативних рис характеру: надмірної сором'язливості, егоїзму, дратівливості, невпевненості в собі, лінощів тощо. Вона ж допомагає виховати в собі сміливість, рішучість, впевненість, віру у власні сили, наполегливість, працьовитість.
Отже, психічна саморегуляція може бути корисна кожному. Починати займатися нею слід з шкільного віку. Адже саме в цей час активно формуються соціальні риси характеру, звички й ставлення до праці та навчання. Отже, мабуть, недалеко той час, коли психічної саморегуляції навчатимуть у школі та в інституті. Потрібна вона також і тим, хто працює, незалежно від виду (розумова чи фізична) виконуваної ними роботи. Адже психічна саморегуляція сприяє відновленню як фізичних, так і психічних сил. Метод практично не має протипоказань. Його фізіологічний механізм полягає в створенні умовного рефлексу на слова, які відтворюють потрібний стан організму (відчуття спокою, розслаблення м'язів та ін.). Ефект досягається за рахунок розслаблення м'язів і заспокоєння центральної нервової системи, що збільшує можливості самонавіювання. Звичайно, краще навчатись цього під керівництвом лікаря-психотерапевта. Однак не виключена можливість і самостійного освоєння методу.
Уже давно метод психічної саморегуляції використовується спортсменами, представниками професій, пов'язаних з високою психічною напруженістю, тощо. Проте не менше значення він мас і для інших людей, навіть якщо вони й не виконують надзвичайно важкої роботи. Адже в сучасних умовах нервова система працює дедалі напруженіше. Людство потерпає від недостатньої фізичної активності та надмірного емоційного збудження. Це створює умови для перенапруження ЦНС і виникнення невротичних розладів. Надійним засобом збільшення фізичної активності є заняття спортом і фізкультурою. Знизити ж рівень емоційного напруження можна за допомогою психічної саморегуляції.
Найстарша з відомих мір психологічного захисту по-англійському називається "undoing", а переводиться як "скасування вже зробленого". Це самий архаїчний механізм, що зберігся й у сучасних людей, що думають, що зроблена негативна дія можна скасувати, якщо зробити якісь певні маніпуляції: стукнути по дереву, плюнути через плече або принести в жертву агнця. Це так звані магічні прийоми. Людині здається, що він може з їхньою допомогою нейтралізувати негативні наслідки своїх дій. І він насправді заспокоюється, хоча на зроблені дії ця "магія", природно, ніякого впливу не робить.
Справа в тому, що саме неприємне для психологічного самопочуття - відчувати власну безпорадність. А якщо ти щось робиш - принаймні плюєш через плече, - уже легшає. Вся світова релігія заснована саме на таких прийомах - від заклання жертовних тварин, покупки індульгенцій до покаяння й замолювання гріхів. Це прості, давно відомі речі.
З погляду психологічної науки те, що сьогодні відбувається на телебаченні (і не тільки на ньому), просто дивовижно. Систематичну пропаганду шарлатанів і їхньої діяльності не можна сприймати інакше, як символ деградації колективного інтелекту. Довгий час люди перебували в дивній ілюзії, що цензура заважає їм виплеснути енергію творення. Цензура зникла - і виявилося, що вихлюпувати-те нема чого. А відсутність будь-яких бар'єрів привело не до росту креативної енергії, а до зниження її рівня. За останні десять років рівень грамотності населення, шкільного й вузівського утворення знизився катастрофічно. Процес зниження інтелекту нації відбувається поступово, але його наслідку ми побачимо вже досить незабаром - коли сьогоднішні випускники вузів стануть нас лікувати, учити дітей, зводити будинку й мости.
Телебачення сьогодні існує по своїх власних законах, які слабко співвідносяться із законами нормального людського співтовариства. Видимо, не варто покладати всю повноту відповідальності за гуманітарну катастрофу, що відбувається, на функціонерів засобів масової інформації. Але те, що їхній негативний внесок надзвичайно високий і продовжує рости, не викликає ніяких сумнівів.
Посилання типу "насильно ніхто дивитися (читати) не змушує" не тільки неспроможні, але й глибоко порочні по суті. Телевізійний продукт, яким би не була його якість, на жаль, буде спожитий глядачем хоча б з тієї причини, що іншого йому просто не пропонують. У цьому, власне кажучи, і полягає суть будь-якого інформаційного впливу. Щоб нейтралізувати його негативні наслідки, зусиль буде потрібно в багато разів більше.
У цьому й криється головна небезпека.
Враження таке, що час науки й прогресу в Росії і в Україні закінчилося. На екрани телевізорів і на сторінки друкованих видань проникнули маги й ворожки, астрологи й знахарі. Тепер вони самі бажані гості телестудій, редакцій журналів і газет. Вони докладно роз'ясняють нам, який амулет убереже від псування, а який від зглазу; ми щодня віримо телесюжетам і статтям про виготовлення приворотних зіль і еліксирів вічної молодості, про чудесні видужання безнадійно хворих і про останні контакти з пілотами "літаючих тарілок". Опитування глядачів, досить випадково тих, що зібралися в студії під час однієї з таких передач, показав: вісімдесят відсотків з них вірять у пророкування "ясновидющих"... Що, властиво, з нами сталося? Чому ми дозволяємо себе обманювати? Чому вчені погоджуються в основному виступати на для галочки, у ролі "коментаторів дрібним шрифтом" або з реплікою "порадьтеся з лікарем" слідом за вихідними аріями чарівників і магів? Боротися з марновірствами (як і із усякою дурістю взагалі) за допомогою закликів до здорового змісту безперспективно. Розсіяти морок неуцтва здатний лише світло знань. Але морок нині настільки густий і щільний, що, видимо, уже недостатньо, як це завжди робила наукові видання, просто розповідати про яку-небудь подію, пояснювати якесь явище з наукових або навіть просто з розумних позицій. Стало необхідним колись виявити чергова дурість, що проникнула на світло божий, і вуж потім пояснювати, що є що насправді.
Один раз ведучий програми "Добрий ранок" одного з каналів телебачення повідомив, що на Україну обрушилася нова напасть. Начебто мало нам кризи, високих цін та поганого ЖКГ. Виявляється, за останнім часом у країні неймовірно розмножилися енергетичні вампіри. Вони п'ють у людей енергію в суспільному транспорті, на роботі й за місцем проживання, через що погіршується самопочуття, виникає занепад сил і починає боліти голова. Про це сказав ведучий, супроводивши свої слова документальними зйомками декількох жінок, у яких щось боліло.
Голос за кадром пояснив телеглядачам, що зовні вампіри дуже схожі на людей і спеціальні відмітні ознаки не мають. До того ж вампірами часто бувають жінки. Тому єдиний спосіб виявити вампіра - уважно прислухатися до власних відчуттів. Якщо у вас раптом заламало в скронях, забурлило в кишечнику або безпричинно схотілося випити, не сумнівайтеся: він поруч, уже присмоктався до вашої аури й ссе, ссе, поки не висмокче досуха. Коли доп'є - відвалиться, піде по своїх справах, але у вас настрій буде зіпсовано.
Як же уникнути цієї агресії? Перше, що приходить на розум, - старий добрий осиковий кіл. За старих часів, пам'ятається, цей засіб спрацьовувало безвідмовно. На жаль, не всякого громадянина сьогодні пропустять із таким реквізитом на службу, а в товкучці вагона метро або автобуса колом не боляче що задієш. Інший відомий спосіб віджахнути вампіра - з'їсти з ранку голівку часнику. Це діє добре й у наші дні: вампіри негайно вистрибують із суспільного транспорту на повному ходу разом з іншими пасажирами й водієм.
Але ведучий телепрограми отчого-те не згадав ці перевірені, хоча й трохи застарілі засоби. Навчити нас захищатися від енергетичних вампірів він запросив фахівця - жінку середнього років. Мовчазним титром телеекран повідомив, що ця жінка – біоенергетик.