Високий рівень якості життя в 56 і більше років діагностується досить часто, тоді як в 35-45 років цей показник зменшується. Низький рівень якості життя в групі від 35-45 років взагалі не діагностується за рахунок великого показника середнього рівня, проте в двох наступних групах цей рівень якості життя проявляється досить часто.
Кожна вікова група хворих на рак молочної залози має певні особливості суб’єктивного ставлення до хвороби. В 35-45 років у таких хворих найчастіше спостерігається ергопатичний тип ставлення до хвороби (“заглиблення в роботу від хвороби”), тоді як в 46-55 років на першому місці стоїть тривожний тип ставлення (безперервне хвилювання відносно несприятливого протікання хвороби), на другому - обсесивно-фобічний (страх нереальних ускладнень хвороби, невдач лікування, невдач в житті, на роботі, в сім’ї в зв’язку з хворобою), і тільки потім - ергопатичний. Важливо те, що сенситивний тип ставлення (надмірна стурбованість про можливе неприємне враження, яке може виникнути у оточуючих) зустрічається і в 46-55 років, і в 56 і більше років та має майже однакові показники. В 56 і більше років досить часто проявляється обсесивно-фобічний, іпохондричний (зосередження на суб’єктивних хворобливих та інших неприємних відчуттях) типи ставлення до хвороби, а в 35-45 років – тривожний та ейфоричний (необґрунтовано підвищений настрій і легковажне ставлення до хвороби, лікування).
1) Основними напрямками роботи соматичних лікувальних закладів є: діагностика, лакування, психокорекція.
2) Загальні принципи вибору захворілою людиною тих або інших типів психічного реагування на захворювання, закономірності формування відносини до хвороби сполучаться в клініці зі специфічними особливостями психічного стану пацієнтів, у яких виникли хвороби. Можна говорити об вплив самої хвороби на характер реагування на її появу, плин, успішність, лікування і результат. При цьому типовість реакції на захворювання залежить від параметрів хвороби в такій же мері, як і від індивідуально-психологічних особливостей людини. Кожна хвороба характеризується набором специфічних особливостей, що торкаються значимі для пацієнта (реальної або потенційного) сфери життєдіяльності.
3) Можна виділити наступні параметри, на підставі яких оцінюється будь-як хвороба і формується психологічне відношення до неї: імовірність летального результату, імовірність інвалидизації і хроніфікації, болюча характеристика хвороби, необхідність радикального або варіативного лікування, вплив хвороби на можливість підтримувати колишній рівень спілкування, соціальна значимість хвороби і традиційне відношення до захворілим у мікро соціумі, вплив хвороби на сімейну і сексуальну сфери, вплив хвороби на сферу розваг і інтересів.
4) Психологічні особливості хворих з різними соматичними (непсихічними) захворюваннями, згрупованими по традиційно прийнятим у медицині дисциплінам: хірургічні, терапевтичні, інфекційні, гінекологічні і деякі інші. З огляду на особливу значимість онкологічної патології і психологічних реакцій людини, дана група висвітлена в роботі окремо. Основне розходження терапевтичної і хірургічної патології з погляду психологічного відношення до них укладено в характері протікання хворобливих процесів - при терапевтичній істотним стає параметр тривалості (хронічності), при хірургічної - операційний стрес.
5) В своїй роботі ми провели дослідження ступеня вираження астенії – у 35 % пацієнтів помірно виражена а у 55 % значно виражена. Дослідження депресивних та субдепресивних станів серед хворих на онкологічні захворювання дало такі результати: у більшості пацієнтів виявлено високий рівень депресивного стану (65 %).
1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М., 1997. - 368 с.
2. Александров А.Л. Современная психотерапия. - М., 1998. - 335 с.
3. Беккер Г. X. Социально-психологическое исследование групповой психотерапии при неврозах.— Журн. невропатол. и психиатр. - 1981, № 11, с. 1708— 1710.
4. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М., 1988. - 400 с.
5. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. – Т.: Медицина, 1976. – 326 с.
6. Блейхер В. М., Завилянская Л. И. О некоторых особенностях психотерапии в системе реабилитации больных с неврозоподобными состояниями. — В кн.: Восстановительная терапия и реабилитация больных нервными и психическими заболеваниями. - Л.: Медицина, 1982, с. 256—259.
7. Буль П. И. Основы психотерапии. — Л.: Медицина, 1974. —310 с.
8. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика. - К: А.Л.Д., 1995. -100 с.
9. Варшавский К. М. Гипносуггестивная терапия (лечение внушением в гипнозе). — Л.: Медицина, 1973. — 192 с.
10. Вельвовский И. З. Принципиальные основания к внедрению психотерапии в комплекс санаторно-курортной медицины. — В кн.: Психотерапия в курортологии. Киев: Здоров'я, 1966, с. 15—24.
11. Виш И. М. Практическая психотерапия. — Воронеж, 1969. — 288 с.
12. Вольперт И. Е. Психотерапия. — Л.: Медицина, 1972. — 232 с.
13. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М., 1987. - 304 с.
14. Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. – К., 1999.
15. Губачев Ю. М., Стабровский Е. М. Клинико-физиологические основы психосоматических соотношений. — Л.: Медицина, 1981. — 216 с.
16. Гузиков Б. М., Зобнев В. М., Мейроян А. А., Рыбакова Т. Г. Групповая и семейная психотерапия при алкоголизме: методические рекомендации. — М.: МЗ СССР, 1980. —30 с.
17. Давиденков С. Н. Неврозы.— Л.: Медгиз, 1963. — 271 с.
18. Данилова Н.И. Физиология высшей нервной деятельности. – Ростов-на-Дону, 2002. – 600 с.
19. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 373 с.
20. Захаров А.И. Детские неврозы — СПб.: Респекс, 1995. — 190 с.
21. Иванов Н. В. Психотерапия в условиях психоневрологического диспансера. — М., 1959. —64 с.
22. Кайдановская Е. В., Кумкова Е. И., Мурзенко В. А. и др. Клинико-психологические исследования групповой психотерапии при нервно-психических заболеваниях. — Л., 1979, с. 84—89.
23. Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. - Л.: Медицина, 1982. - 272 с.
24. Карвасарский Б. Д., Губачев Ю. М. Психотерапия при психосоматичните заболявания. — В кн.: Психосоматичната зависимост. София: Медицина и физкултура, 1981, с. 166—180.
25. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. – М.: Медицина, 1985. – 304 с.
26. Клинические и организационные основы реабилитации психически больных/ /Под ред. М. М. Кабанова, К. Вайзе. — М.: Медицина, 1980. — 400 с.
27. Коломинский Я.Л., Панько ЕА. Диагностика и коррекция психического развития дошкольника.— Минск: Універсітзцкае, 1997. — 234 с.
28. Кондратенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. - Минск, 1997 – 464 с.
29. Конфліктологія / За ред. В.М. Летюха. – К., 2005.
30. Лакосина Н. Д., Ушаков Г. К. Медицинская психология. 2-е изд. — М.: Медицина, 1984. —272 с.
31. Лебединский М. С. Очерки психотерапии. 2-е изд. — М.: Медицина, 1971.— 412 с.
32. Лэндрет ГЛ. Игровая терапия: искусство отношений. — М.: Международная академия, 1994. —366с.
33. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. – М.: МЕДпресс, 1999. – 592 с.
34. Менделевич В.Д., Авдеев Д.А., Киселев С.В. Психотерапия «здравым смыслом». - Чебоксары, 1992. - 76 с.
35. Мурзенко В. А. Групповая психотерапия при неврозах. — В кн.: Групповая. психотерапия при неврозах и психозах. Л., 1975, с. 77—83.
36. Мягер В. К. Актуальные проблемы психогигиены и психопрофилактики. — В кн.: Психогигиена и психопрофилактика. Л., 1983, с. 5—8.
37. Мясищев В. Н. Личность и неврозы. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. — 426 с.
38. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. — К., 1990.
39. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1977.
40. Общая психология / Под ред. С.Д.Максименко. - М.: Рефл-бук К.: Ваклер, 1999.
41. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. — К.: Академвидав, 2003. – 448 с.
42. Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ “Сфера”, 2001. – 512 с.
43. Панков Д. В. Рациональная психотерапия. — В кн.: Руководство по психотерапии. Ташкент: Медицина, 1979, с. 192—205.
44. Панов А.. Г., Беляев Г. С, Лобзин В. С, Копылова И. А. Теория и практика аутогенной тренировки. — Л.: Медицина, 1980. — 272 с.
45. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни. - М., 1995. - 336 с.
46. Практикум по патопсихологии. / Под ред. Б.В.Зейгарника. – М., 1987. – 184 с.
47. Психотерапия. /Под ред. В. М. Банщикова. М., 1967. — 135 с.
48. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. – М.: Владос, 1996. – 529 с.
49. С.Уолен, Р.Уэсслер. Рационально-эмотивная психотерапия. - М., 1997. - 257 с.
50. Семиченко В.А. Психические состояния. – К., 1998.
51. Слободяник А.П. Психотерапия, внушение, гипноз. – К.: Здоровья, 1982. – 376 с.
52. Соколов Е.Н. Теоретическая психофизиология. – М., 1986.
53. Столяренко Л.Д. Психология делового общения и управления. – Ростов-на-Дону, 2001.
54. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990. - 368 с.
55. Цибульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія. – К., 2000.
56. Чистякова М.И. Психогимнастика. — М.: Просвещение, 1990. — 127 с.
57. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. -М.: ВЛАДОС, 1998. - 512 с.
58. Шевченко Ю. С. Психокоррекция: теория и практика. - М., 1995. - 224 с.
59. Эйдемимер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. – Л., 1990. – 192 с.
60. Юнг К. Психологические типы. - М., 1995. - 616 с.
61. Яценко Т. С. Основи групової психокорекції. – К.:1996.
62. Яценко Т. С., Біла О. Г. Психокорекційна сутність методу АСПН // Практична психологія та соціальна робота. – 2001 - № 9. – С. 47 – 50.
Додаток А
ШКАЛА АСТЕНІЧНОГО СТАНУ (ШАС)
Варіанти відповіді:
1 - ні, невірно;
2 - мабуть, так;
3 - вірно;
4 - цілком правильно.
1. Я працюю з великим напруженням1234
2. Мені важко зосередитися на чому-небудь 1234
3. Моє статеве життя не задовольняє мене 1234
4. Чекання нервує мене. 1234
5. Я відчуваю м'язову слабість 1234
6. Мені не хочеться ходити в кіно або в театр 1234