На основі проведеного дослідження системи нарахування амортизації визначено її особливості. Система нарахування і використання амортизації – це складова обліково-аналітичної системи вихідну інформацію, яку пропонуємо використовувати у подальшому для проведення додаткових розрахунків та підготовки відповідної звітності. Для цього доцільно поступово гармонізувати об’єкти обліку й оподаткування, що в подальшому призведе до зниження потреби у веденні розрахунків в окремій податковій системі та недоцільності існування самої системи. Тому для забезпечення інтересів підприємства і держави, які полягають в отриманні ними достовірної інформації, пропонуємо зробити базову вихідну інформацію обліково-аналітичної системи, за даними якої проводити розрахунки податків. Зміни доцільно внести на законодавчому рівні.
Набуття Україною незалежності, перехід на істотно нові господарські стосунки і пов’язані з цим нові форми й методи правового регулювання викликали необхідність систематизації, вдосконалення, створення і стандартизації бухгалтерської термінології. Ця проблема має загальнонаукове значення і безпосередньо впливає на оптимізацію здійснення державою своїх функцій. Однією з важливих та дискусійних категорій є амортизація. Вивчення сучасних наробок науки, щодо практики нарахування та використання амортизації в нашій країні засвідчили наявність суттєвих проблем, насамперед теоретичного характеру які існують між податковою системою та обліково - аналітичною.
З метою формування нової системи амортизації Г. Кірейцев розглянув проблеми управління (інвестиціями в основний капітал, процесами відтворення основних засобів) і здійснив докладний огляд нормативних документів. які стосуються питань зносу й амортизації. Автор вважає що "недостатня теоретична розробленість даної проблеми не сприяє правильному розумінню суті можливостей амортизації" [6, 38]. Водночас спрощене тлумачення цієї категорії заважає формуванню амортизаційної політики на рівні держави і підприємства та розробки ефективної системи в цілому.
Н. Лисинко облікову інформацію вважає продуктом таких систем, як інформаційно - облікова та управління, причому ці системи постійно змінюються відповідно до вимог суспільства [18, 15]. Оскільки система нарахування та використання амортизації є складовою податкової та обліково - аналітичної системи то механізм системи також регулюється різними законами і стандартами та функціонує в економіко - правовому середовищі України. При цьому розмір нарахованої амортизації безпосередньо впливає на оподаткований або балансовий прибуток.
Всередині обліково - аналітичної системи її мета реалізується наказом про амортизаційну політику на рівні підприємства. Вона полягає у виборі підприємством з усієї сукупності доцільного методу нарахування амортизації, встановлення розміру ліквідаційної вартості та строку корисного використання основного засобу, що впливає на розмір нарахованої амортизації. Відносно податкового середовища метою системи нарахування та використання амортизації є виконання підприємством жорстко регламентованого на законодавчому рівні держави. Розмір амортизації в податковій системі розраховують за допомогою формул і норм, встановлених відповідно до вимог такої системи по чотирьох групах основних фондів, однак спочатку потрібно зробити механічну вибірку даних, які формуються в обліково - аналітичній системі та містяться в типових формах первинних документів, облікових регістрах тощо.
При визначенні особливостей процесу нарахування амортизації всередині обліково - аналітичної або податкової систем виникають розбіжності між: об’єктами (розмір первісної або балансової вартості), функціями (економічна, податкова), методами, термінами (основні засоби, основні фонди, тощо), кількістю груп (дев’ять або чотири), економічною суттю категорії "амортизація".
При виборі методу нарахування амортизації додаються свої складності пов’язані насамперед з відмінностями у визначенні бази порядку розрахунку амортизації, відображення тих чи інших операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Так у податковому обліку амортизації підлягають усі витрати пов’язані з придбанням основних фондів або їх виготовленням, ремонтом, реконструкцією, модернізацією і не існує такого поняття як "ліквідаційна вартість" а бухгалтерському обліку ліквідаційна вартість придбаного або виготовленого основного засобу амортизації не підлягає. У бухгалтерському обліку при встановленні підприємством вартісних ознак предметів що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів і відповідно не належать до основних засобів а саме 01. 07. 2004 р. активи до 1000 грн. амортизація по цих активах відповідно до П(С)БО 7, може нараховуватися в особливому порядку, а в податковому обліку цей об’єкт, що має термін експлуатації більше ніж 365 днів, буде віднесено до складу основних фондів і на нього буде нараховуватися амортизація в порядку передбаченому в податковому законодавстві.
Об’єкти що не використовуються у виробничій діяльності платника податків у податковому обліку не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування, а в бухгалтерському обліку такого поняття не існує, тобто об’єкти, що не беруть участь у виробничій діяльності підприємства у бухгалтерському обліку підлягають амортизації. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизація окремого об’єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а амортизація основних фондів груп 2, 3 до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення а в бухгалтерському термін нарахування амортизації визначено і відповідає терміну корисного використання об’єкта основних засобів. У такому разі виникає суперечність глибшого характеру, ніж просто відмінність у встановлених часових рамках. Річ у тім, що при використанні в бухгалтерському обліку податкового методу нарахування амортизації неможливо впродовж терміну корисного використання об’єкта нараховувати амортизацію в обсязі, що дорівнює його вартості, яка амортизується, а це одне з вимог П(С)БО 7. Не можна в бухгалтерському обліку після закінчення терміну корисного використання об’єкта основних засобів і його списання продовжувати нараховувати амортизацію на недоамортизовану суму, що залишається, по цьому об’єкту.
Оскільки різні статті витрат включаються до первісної вартості основних фондів і основних засобів, виникає різниця між вартістю, що амортизується і витратами, які підлягають амортизації. Суми пов’язані з ремонтом основних засобів (фондів) відображаються в двох системах по-різному.
Так в обліково - аналітичній витрати на ремонт основних засобів, що лише підтримують об’єкт у робочому стані, відносять на поточні витрати і до вартості основних засобів не включають. Водночас витрати, пов’язані з поліпшенням стану основних засобів, включають до їх вартості і підлягають амортизації. В податковій системі критерієм для визначення напрямку віднесення витрат на ремонт основних фондів є їх обсяг. Якщо він не перевищує 10 % від балансової вартості груп основних фондів станом на початок звітного року, то його відносять на витрати, якщо перевищує - на збільшення вартості основних фондів і підлягає амортизації.
Такий різний підхід в остаточному підсумку може призвести до різної вартості, що амортизується і відповідно до різних сум нарахування амортизації. У разі безоплатного одержання об’єкта основних засобів у бухгалтерському обліку його оцінюють за справедливою вартістю на дату надходження на баланс підприємства з урахуванням понесених витрат і він підлягає амортизації а в податковому обліку справедлива вартість цього об’єкта амортизації не підлягає.
Відповідно до вимог п. 16 і 17 П(С)БО 7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно більша ніж на 10 % відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У податковому обліку такий порядок переоцінки не передбачений, хоча передбачається індексація основних засобів, що здійснюються зовсім в іншому порядку й в інші терміни.
Перелік відмінностей, що виникають у бухгалтерському і податковому обліку при використанні методу нарахування амортизації, передбаченому в податковому обліку можна продовжити. Проте навіть розглянутих вище основних відмінностей цілком достатньо для того, щоб зробити з усього цього основний висновок.
Отже, використання в бухгалтерському і податковому обліку одного методу нарахування амортизації може бути при виконанні таких умов:
1. Визначення податковими органами при оподаткуванні прибутку підприємств суми нарахованої амортизації, що застосовується в бухгалтерському обліку.
2. Отримання прибутку підприємствами, що дає змогу створювати фінансові резерви для відновлення зношених необоротних активів.
Однією з головних причин виникнення суперечностей між бухгалтерським та податковим обліком амортизації основних засобів є недосконалість, суперечливість законодавчої бази. Законодавча база, яка складається з нормативів та правил, що регулюють як діяльність усього підприємства, так і окремі її компоненти, є важелем, на який спирається вся методологія обліку. Тому вона має створювати об’єктивні і безперечні умови логічного розв’язання будь - яких проблем, що виникають при здійсненні діяльності підприємства.