Смекни!
smekni.com

Стать, гени, культура (стр. 3 из 3)

Гендерні розходження в агресивності можна пояснити впливом тестостерону. У тваринних різних видів, яким уводився тестостерон, агресивність зростала. Так само й у людей: у чоловіків, що роблять злочини із застосуванням насильства, рівень тестостерону, як правило, перевищує норму, втім, так само як і в гравців Національної футбольної ліги. Крім того, відомо, що й у людей, і в мавп гендерні розходження в агресивності проявляються в ранньому віці (перш ніж позначається вплив культури) і убувають разом зі зниженням рівня тестостерону в період дорослішання. Хоча жодне із цих свідчень не є вирішальної, у сукупності вони переконують більшість учених у тім, що полові гормони мають важливе значення. Але, як ми побачимо пізніше, вносить свій внесок і культура.

Культура й гендерні ролі

Культура - це те, що засвоюється великою групою людей, і те, що передається від покоління до покоління: ідеї, установки, поводження й традиції. Ми можемо бачити творчу силу культури в тім, як поводяться чоловіки й жінки. Усюди, у всіх куточках миру, дівчинки допомагають матері в роботі з будинку й піклуються про своїх молодших братів і сестер, хлопчики ж звичайно десь бездоглядний грають. Навіть у сучасних північноамериканських родинах, де чоловіки й дружини рівною мірою прагнуть до кар'єри, всіма ремонтними роботами з будинку займається звичайно чоловік, а дружина піклується про дітей. «Жінки повсюдно виконують більшу частину роботи з будинку,- говориться в повідомленні ЮНЕСКО (1991). - И з обов'язків, поділюваних членами родини, готування їжі й миття посуду всюди стоїть на останнім місці». На підставі очікувань цілком певного поводження чоловіків і жінок і окреслюються гендерні ролі.

В експерименті, учасницями якого були студентки університету, Марко Занна й Сьюзан Пак продемонстрували взаємозв'язок гендерних ролей і очікування цілком певного поводження. Студенток попросили заповнити анкети, з якими потім, як вони припускали, повинен ознайомитися перед зустріччю з ними високий, «солідний» неодружений чоловік. Ті дівчини, кому натякнули, що ідеал цього чоловіка - жінка, всі помисли якої спрямовані на родину й турботу про чоловіка, приписували собі більше традиційні жіночі якості в порівнянні з тими, хто очікував зустрітися із чоловіком, що воліє цілеспрямованих самостійних жінок. Більше того, студентки, які очікували зустріти чоловіка, що ратує за рівні права чоловіків і жінок, демонстрували більше високі розумові здатності. Коли був запропонований тест на інтелект, вони вирішили завдань на 18 % більше, ніж ті, хто очікував зустрічі із чоловіком, що має традиційні погляди. Однак це бажання підбудуватися під ідеал чоловіка виражався набагато слабкіше, коли чоловік описувався менш привабливим: однолітком, маленького росту й уже має «подругу життя». І все-таки, чи культура формує гендерні ролі? А може бути, ролі просто відображають поводження, насправді властивим чоловікам і жінкам? Різноманіття гонористих ролей у різних культурах і в різні часи свідчить на користь того, що саме культура формує гендерні ролі.

Гендерні ролі змінюються разом з культурою

Чи належні жінки виконувати хатню роботу? Чи належні вони бути стурбовані кар'єрою чоловіка більш, ніж своєю власною? Джон Уильямc та Дебора Бест задавали ці питання студентам університету - представникам 14 різних культур. За рідкісним винятком, дівчини більше відмінювалися до рівності між статями, чим їхні однокурсники. Але розходження між культурами виявилися набагато глибше. Студенти з Нігерії й Пакистану, наприклад, висловлювали більше традиційні погляди щодо різниці ролей жінок і чоловіків, чим студенти з Данії або Німеччини.

Гендерні ролі міняються із часом

За останні п'ятдесят років - не такий вже великий відрізок часу для нашої історії - гендерні ролі різко змінилися. В 1938 році лише один з п'яти американців схвалював замужню жінку, що самостійно заробляє гроші, у той час як чоловік міг її містити. А в 1996 році таке поводження жінки схвалювали вже четверо з п'яти, хоча двоє чоловіків із трьох як і раніше думали, що для дітей ідеальна сімейна ситуація, коли батько працює, а мати сидить дома й доглядає дітей. В 1967 році 57 % американських студентів-першокурсників погодилися з тим, що найкраще, якщо заняття заміжньої жінки будуть обмежуватися домом і родиною. В 1997 році із цим погодилися лише 25 %.

Така зміна установок супроводжується й зміною поводження. З 1960 по 1995 рік частка 40-літніх замужніх працюючих американок у загальному складі робочої сили збільшилася рівно вдвічі - з 38 % до 76 %. Схожа картина спостерігається в Канаді, Австралії й Великобританії. Починаючи з 1970 року безупинно зростає число жінок, що одержуютьосвіту, для того щоб стати юристами, лікарями й дантистами. Це варіювання ролей залежно від культури й від часу вказує на те, що еволюція й біологія - аж ніяк не єдині фактори, що впливають на гендерні ролі, культура також змінює їх.


ВИСНОВОК:

Біологія й культура

Не варто представляти еволюцію й культуру як конкурентів. Культурні норми досить мистецьки й могутньо впливають на наші установки й поводження, але роблять вони це не в обхід біології. Все соціальне й психологічне є, в остаточному підсумку, біологічне. Якщо очікування інших людей впливають на нас, виходить, так біологічно в нас запрограмоване. Крім того, культура може підкреслювати наші біологічно наслідувані ініціативи. Якщо гени й гормони пропонують чоловікам бути більше агресивними, чим жінки, культура може підсилити це розходження своїми нормами, згідно яким очікується, що представники чоловічої статі - створення більше грубі, а представники жіночого - більше добрі й ніжні.

Біологія й культура можуть також взаємодіяти. Різні фізичні особливості людей викликають різні відповідні реакції. Люди реагують на Сильвестра Сталлоне інакше, чим на Вуді Аллена. Чоловіка, будучи в середньому на 8 % вище жінок і володіючи майже вдвічі більшою м'язовою масою, можуть випробовувати інші переживання в порівнянні з переживаннями жінок. Або, наприклад, розглянемо наступне: строгі культурні норми пропонують, щоб чоловік обов'язково був вище дружини. По статистиці, тільки одна пара з 720 порушує це правило. Заднім числом ми можемо знайти цьому психологічне пояснення: можливо, перевага в росту (або віці) допомагає чоловікам закріпити свою соціальну владу над жінками. Але в даній нормі можна доглянути й еволюційну мудрість: якби люди воліли вибирати собі партнера рівного росту, те багато високих чоловіків і низькорослих жінок попросту залишилися б без пари. Таким чином, це правило може бути результатом впливу й біології, і культури.

Еліс Іглі пропонує теорію, що описує механізм взаємодії культури й біології. Вона переконана, що різні фактори, включаючи біологічні впливи й соціалізацію в дитячому віці, визначають поділ праці між чоловіками та жінками.. У дорослому житті підставою гендерних розходжень у соціальному поводженні є ролі, які відбивають поділ праці. Чоловіки схильні виконувати ролі, що вимагають демонстрації соціальної й фізичної сили, а жінки більше тяжіють до виконання ролей, у яких можна виявити турботу й увагу до навколишнім. Таким чином, представники кожної статі схильні зображувати те поводження, якого від них і чекають, і в результаті вони вигострюють свої навички, своє мистецтво саме в цій ролі. Вплив біології й соціалізації істотно в тім ступені, у якій вони впливають на наші соціальні ролі, які, у свою чергу, впливають на те, ким ми стаємо.


Література

1. Майерс Д. Социальная психология. Интенсивный курс. – М., 2000

2. Рубін Д., Пруїтт Д, Кім С. Соціальний конфлікт. - К., 2000

3. Солсо А., Джонсон Х., Біл К. Експериментальна психологія. - К., 1997

4. Берн С. Гендерна психологія. - К., 2004

5. Берковиц Л. Агресія. - К., 2001