Смекни!
smekni.com

Діагностика раннього дитячого аутизму (стр. 2 из 5)

1. порушення можливості активно взаємодіяти з середовищем, що виявляється в зниженому життєвому тонусі;

2. зниження порогу афектного дискомфорту в контактах зі світом, що виявляється в хворобливих реакціях на звичні подразники і підвищеної ранимої при контактах з іншою людиною. Обидва вказані чинники діють в одному напрямі, перешкоджаючи розвитку активної взаємодії з середовищем, створюючи передумови для посилення самозахисту. Аутизм, на думку авторів, розвивається не тільки тому, що дитина ранима і мало витривала в емоційному відношенні. Багато проявів аутизму інтерпретуються як результат включення захисних і компенсаторних механізмів, що дозволяють дитині встановлювати відносно стабільні, хоча і патологічні, взаємостосунки зі світом. В межах даної концепції спотворення розвитку когнітивних функцій – це наслідок порушень в афективній сфері. Особливості формування моторних процесів, сприйняття, мови, мислення безпосередньо позв'язуються з грубими емоційними розладами. Виділення чотирьох рівнів афектної регуляції дозволяє авторам пояснити весь спектр проявів аутизму (рівневий підхід).

Клініко-психологічні класифікації РДА

Клініко-психологічна структура раннього аутизму, як особливої форми недорозвитку (за Каннером), характеризується наступними ознаками:

1) аутизм як крайня «екстремальна» одинокість дитини, що формує порушення її соціального розвитку поза зв’язком з рівнем інтелектуального розвитку;

2) прагнення до постійності, що проявляється у вигляді стереотипних знань, надмірної пристрасті до різних об’єктів, протидія змінам в оточенні;

3) особлива характерна затримка і порушення розвитку мови, також поза зв’язком з рівнем інтелектуального розвитку дитини;

ранній прояв (до 2,5 років) патології психічного розвитку, в більшій степені пов’язаної з особливим порушенням психічного розвитку, ніж з його регресом. (К)

Клініко-психологічна класифікація РДА в межах рівневого підходу

Нікольська виділяє чотири типові групи раннього дитячого аутизму (Нікольська, 1985; 1987), в кожній з яких афективна адаптація дитини визначатиметься механізмами одного з чотирьох рівнів. Основними критеріями розподілу вибрані характер і ступінь порушень взаємодії із зовнішнім середовищем і тип самого аутизму.

Діти I групи з аутичною відчуженістю від оточуючого характеризуються глибокою агресивною патологією, важкими порушеннями психічного тонусу і довільної діяльності. Їх поведінка носить польовий характер і виявляється в постійній міграції від одного предмету до іншого. Ці діти мутичні. Нерідко вживають не членороздільні, афектно акцентуйовані словосполучення. Не мають потреби в контактах, не оволодівають навичками соціальної поведінки. Немає і активних форм афектного захисту від оточуючого. Вони не тільки бездіяльні, але і повністю безпорадні, майже або зовсім не володіють навичками самообслуговування. Швидше за все, тут йдеться про ранній злоякісний безперервний перебіг шизофренії ("люцидна кататонія"), часто ускладненої органічним пошкодженням мозку.

Діти цієї групи мають якнайгірший прогноз розвитку, потребують постійного доглядуВ умовах інтенсивної психолого-педагогічної корекції у них можуть бути сформовані елементарні навички самообслуговування; вони можуть освоїти письмо, елементарний рахунок і навіть читання, але їх соціальна адаптація утруднена навіть в домашніх умовах.

Діти II групи з аутичним відхиленням оточуючого характеризуються певною можливістю активної боротьби з тривогою і численними страхами за рахунок стимуляції позитивних відчуттів за допомогою численних стереотипів: рухових (стрибки, помахи рук, перебігання і т. д.), сенсорних (стимулювання зору, слуху, дотику) і т.д. Такі афектно насичені дії, доставляють емоційно позитивно забарвлені відчуття і підвищують психологічний тонус, притупляючи неприємні дії ззовні.

Зовнішній малюнок їх поведінки - манірність, стереотипність, імпульс численних рухів, химерні гримаси і пози, хода, особливі інтонації мови. Ці діти звичайно малоконтактні, на запитання відповідають односкладово або мовчать, іноді щось шепочуть. Спонтанно у них виробляються лише найпростіші стереотипні реакції на оточуюче, стереотипні побутові навички, односкладові мовні штампи-команди. У цих дітей часто спостерігається примітивний, але "симбіотічний" зв'язок з матір'ю, щохвилинна присутність якої - непорушна умова їх існування.

Прогноз на майбутнє для дітей даної групи кращий. При адекватній тривалій корекції вони можуть бути підготовлені до навчання в школі (частіше - в масовій, рідше - в допоміжній).

Діти III групи з аутичним заміщенням навколишнього світу характеризуються більшою довільністю в протистоянні своїй афектній патології, перш за все страхам. Ці діти мають складніші форми афектного захисту, що виявляються у формуванні патологічних потягів, у виникненні компенсаторних фантазій, часто з агресивною фабулою, яка в процесі розіграної психодрами зніме переживання і страхи. Зовнішній малюнок їх поведінки ближчий до психопатоподібного. Характерні: розгорнена мова, вищий рівень когнітивного розвитку. Ці діти менш афективно залежні від матері, не потребують надмірної опіки, їх емоційні зв'язки з близькими слабкі, проявляється низька здібність до співпереживання. Такі діти при активній медико-психолого-педагогічній корекції можуть бути підготовлені до навчання в масовій школі.

Діти IV групи характеризуються надмірним гальмуванням. У них не глибокий аутичний бар'єр, менше виражена патологія афективної і сенсорної сфер. У статусі цих дітей на першому плані – неврозоподібні розлади: надзвичайне гальмування, боязкість, лякливість, особливо в контактах, відчуття власної неспроможності, яке підсилює соціальну дезадаптацію. Значна частина захисних утворень цих дітей носить не гіперкомпенсаторний, а адекватний, компенсаторний характер – при поганому контакті з однолітками вони активно шукають захисту у близьких; зберігають постійність середовища за рахунок активного засвоєння поведінкових штампів, що формують зразки правильної соціальної поведінки, прагнуть бути "хорошими", виконувати вимоги близьких. У них є велика залежність від матері, але це не вітальний, а емоційний симбіоз з постійним афективним "зараженням" від неї. (4)

Їх психічний стан наближається, швидше, до своєрідної затримки розвитку з достатньо спонтанною, значно менш штампованою мовою. Діти саме цієї групи часто знаходять парціальну обдарованість. Вони можуть бути підготовлені до навчання в масовій школі, а в невеликій частині випадків - навчатися в ній і без спеціальної підготовки.

Ранній дитячий аутизм вперше описаний Лео Каннером в 1943 р., аутизм продовжує викликати великий інтерес до теперішнього часу. Розроблена безліч психологічних теорій, що намагаються пояснити його природу. У деяких з них основний акцент робиться на емоційних порушення, приписуючи їм провідну роль в розвитку аутичних проявів.

Аутизм може виникати як своєрідна аномалія розвитку генезу, а також спостерігатися у вигляді ускладнюючого синдрому при різних неврологічних захворюваннях, у тому числі і при метаболічних дефектах.

Діагностика раннього дитячого аутизму.Діагностичні критерії раннього дитячого аутизму

Згідно міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10), виділяються наступні діагностичні критерії аутизму:

1. Якісні порушення, що виявляються мінімум в одній з наступних функцій:

а) нездатність адекватно використовувати для регулювання соціальної взаємодії контакт погляду, мімічний вираз, жестикуляцію;

б) нездатність до встановлення взаємозв'язків з однолітками;

в) відсутність соціально-емоційної залежності, що виявляється в порушеній реакції на інших людей, відсутності модуляції поведінки відповідно до соціальної ситуації;

г) відсутність загальних інтересів або досягнень у спілкуванні з іншими людьми.

2. Якісні аномалії в спілкуванні, що виявляються мінімум в одній з наступних ознак:

а) - затримка або повна відсутність спонтанної мови, без спроб компенсувати цей недолік жестикуляцією і мімікою (часто передує відсутність комунікативного гуління у віці немовляти);

б) - відносна нездатність починати або підтримувати бесіду (при будь-якому рівні мовного розвитку);

в) мова, що повторюється і стереотипна;

г) відсутність різноманітних спонтанних ролевих ігор або (у молодшому дошкільному віці) наслідувальних ігор.

3. Обмежені і стереотипні поведінка, інтереси і активність, що виявляється мінімум в одній з наступних ознак:

а) стереотипність і обмеженість інтересів;

б) зовні нав'язлива схильність до специфічних, нефункціональних вчинків або ритуалів;

в) стереотипність моторних функцій;

г) підвищена увага до ряду предметів, або не функціональних елементів іграшок (до їх запаху, дотику поверхні, створюваному ними шуму або вібрації).

Вже в перший рік життя виявляються початкові симптоми аутизму – дитина не реагує на віддалення і наближення матері, не усміхається, не виявляє цікавості до іграшок. У віці 2-3 років батьки відзначають незвичайність дитячої мови: ехолалію, перестановку займенників, наявність штампів і це є сигналом про емоційні відхилення.

Надалі основними критеріями хвороби є:

- відсутність у дитини прагнення до контактів з оточуючими;

- відгородженість від зовнішнього світу;

- слабкість емоційних реакцій;

- недостатня здатність диференціювати людей, тварин, неживі предмети;