У ряді випадків людина, перебуваючи з іншими людьми в одному приміщенні й виконуючи начебто б спільну діяльність, подумки перебуває в зовсім іншому місці, подумки розмовляє з уявлюваним співрозмовниками, мріє про своє- таку специфічну взаємодію називають відходом. Відхід - досить звичайна й природна форма взаємодії, але все-таки частіше до неї прибігають люди із проблемами в області міжособистісних потреб. Якщо в людини не залишається інших форм взаємодії, крім відходу, то це вже психоз-психоз-патологія-психоз.
Наступний тип схвалюваних фіксованих взаємодій – проводження час, що забезпечують хоча б мінімум приємних відчуттів, знаків уваги між взаємодіючими людьми. Проводження часу - фіксована форма трансакцій, Покликана задовольняти потреба людей у визнанні. Під час подібних проводження часу відбувається оцінювання партнерів і перспектив розвитку відносин з ними.
Стійка взаємодія людей може бути обумовлено появою взаємної симпатії - атракції. Тісні взаємини, що забезпечують дружню підтримку й почуття, пов'язані з відчуттям щастя. Дослідження показали, що тісні позитивні взаємини поліпшують здоров'я, зменшують імовірність передчасної смерті.
Якщо двох і більше людей багато чого зв'язує, формується фактор близькості, якщо їхні зв'язки поліпшуються, вони роблять друг для друга приємне - формується симпатія; якщо вони бачать друг у другу достоїнства, визнають право за собою й іншими бути такими, які вони є, - формується повага. Такі форми взаємодії, як дружба й любов, задовольняють потреба людей у прийнятті. Дружба й любов зовні схожі на проводження часу, однак тут завжди є присутнім чітко фіксований партнер, стосовно якого випробовується симпатія. Дружба включає фактор симпатії й поваги, любов відрізняється від дружби посиленим сексуальним компонентом.
Гра - це перекручений спосіб взаємодії, тому що всі міжособистісні потреби людини перетворяться в одну - у потребу контролю, і тоді людина прибігає до сили, якщо хоче визнання, прибігає до сили, якщо хоче прийняття. Незалежно від виду потреби й життєвої ситуації гра пропонує тільки силовий варіант рішення. Ігри - це стереотипізована серія взаємодій, що приводять до заздалегідь передбачуваного визначеного результату, це серія маніпуляцій, які покликані змінити поводження іншої людини в потрібну для ініціатора трансакцій сторону без обліку бажань цього іншого. Гри, на відміну від всіх інших видів взаємодій - нечесні взаємодії, оскільки включають пастки, підбивання, розплати.
Ігри відрізняються від інших способів структурування часу двома параметрами: 1) схованими мотивами, 2) наявністю виграшу.
Соціальний вплив має місце в тому випадку, якщо в результаті взаємодії повторна відповідь людини на якусь проблему більше зближається з відповіддю іншої людини, чим із власною первісною відповіддю, тобто поводження однієї людини стає подібно поводженню інших людей.
У зв'язку із проблемою соціального впливу варто розрізняти конформність і сугестивність. Конформність - схильність людини груповому тиску, зміна його поводження під впливом інших осіб, свідома поступливість людини думці більшості груп для запобігання конфлікту з нею. Сугестивність, або сугестія, - мимовільна піддатливість людини думці інших осіб або групи.
Розповсюджена форма соціального впливу - покора, підпорядкування авторитету, схильність людини впливу особи з більше високим соціальним статусом. Така внутрішня позиція людини приводить до некритичного, беззастережного підпорядкування авторитету осіб, що мають більше високий соціальний статус, навіть вказівки цих «високопоставлених осіб» суперечать вимогам закону, моральності, та й самим поглядам, установкам конкретної людини.
1.4 Структура міжособистісних відносин
Сформована соціальна група майже завжди належить більше широкій соціальній організації, і це породжує так називану систему офіційних відносин. Активно діючими елементами цієї системи є члени групи, чиї ролі задані відносинами влади й підпорядкування, запропонованими на формальному рівні (начальник, завідувач, староста, капітан і т.д.). Звичайно відносини в цій системі диктуються структурою ієрархії й пов'язані з обов'язками й правами учасників соціальної діяльності.
Функціонально - рольові відносини виступають при вивченні "ділового"спілкування й спільної діяльності, що дозволяє відповісти на питання: "якої конкретної діяльності розвертаються ці відносини?" й "що вони відбивають?". Дорослий санкціонує ті або інші зразки поводження: черговий повинен бути акуратним і виконавчим; під час самостійної роботи на уроці не можна дивитися в зошит сусіда й т.д. Функціонально - рольові відносини, що проявляються в ігровій діяльності, у значній мірі самостійні й вільні від безпосереднього контролю з боку дорослого.
Експериментальне дослідження функціонально - рольових відносин представлено багатьма традиційними прийомами: опросниками, бесідою, спостереженням, інтерв'ю й ін. Емоційно - оцінні відносини виявляються в безпосередній взаємодії дітей, відбиваючи систему їхніх переваг. Відносно повну картину цих відносин дає социометрический опитування в різних його модифікаціях. Личностно - значеннєві відносини являють собою складні в спільній діяльності необхідні зв'язки, які в ній реалізуються. При цьому мотивом дії кожного учасника таких відносин стає інша людина, той, заради якого, в остаточному підсумку, здійснюється спільна діяльність. Потреба в придбанні й підтримці статусу - одна з важливих соціальних потреб. Неможливість зайняти певне положення в структурі групових відносин або погроза втрати наявного статусу може викликати стан "афекту неадекватності". Афект неадекватності в подібних ситуаціях спостерігається в школярів всіх вікових груп, як у встигаючих, так й у слабких учнів. Пережите ними почуття незадоволеності проявляється в агресії, у відмові виконувати вимоги вчителя, у демонстративному порушенні дисципліни. Протягом всього життя індивід виявляється включеним у різні соціальні групи, у яких відбувається його полова соціалізація. Важливим інструментом полової соціалізації є група однолітків, що пізніше всіх "підключається" до цього процесу, але значення, який важко переоцінити. У цих групах спільна діяльність і спілкування "на рівних" сприяють об'єднанню дітей. Одночасно відбувається протиставлення своєї полової приналежності протилежній підлозі. Ця опозиція виникає, затверджується й відстоюється в спільній діяльності, структура якої змінюється з віком. Такий різкий поділ дітей у процесі спільної діяльності й спілкування на одностатеві об'єднання одержало назви "полової сегрегації". Співтовариства дітей і підлітків, засновані на "полової сегрегації", виникають на певному етапі розвитку суспільства, будучи реальними половозрастными об'єднаннями, регламентованими соціальною структурою суспільства. Стихійна "сегрегація" торкати переважно неофіційної структури дитячої групи, відбиваючи виборчий характер дитячих симпатій й антипатій, дружби й прихильностей.
1.5 Взаємодія в групі
Однієї із загальних форм соціальної взаємодії виступає соціальна група, у якій поводження й соціальний статус кожного члена у відчутному ступені обумовлені діяльністю й існуванням інших членів.
Взаємозалежність сторін у процесі взаємодії може бути рівної або одна зі сторін може сильніше впливати на іншу - отже, можна виділити одне- і двосторонню інтеракцію. Інтеракція може охоплювати як всі сфери людської життєдіяльності (тотальна інтеракція), так і тільки якусь одну специфічну форму або «сектор» діяльності. У незалежних секторах люди можуть не робити ніякого впливу один на одного.
Інтенсивність взаємодії характеризує ступінь залежності життєдіяльності від взаємин: вона може коливатися від максимальної до мінімальної величини. Чим більше екстенсивні або інтенсивні сектори інтеракції, тим більше залежні життя, поводження, психологія взаємодіючих сторін.
Початком будь-який інтеракції є виникнення впливу однієї сторони на поводження й психологію іншої. Інтеракція триває доти, поки цей вплив існує, при цьому неважливо - зустрічаються чи індивіди ні. Тільки коли сама пам'ять або думка про існування однієї сторони перестає впливати на поводження або психологію інший, тільки коли процес можна вважати закінченим.
Напрямок взаємин може бути солідарним, антагоністичним або змішаним. При солідарної інтеракції прагнення й зусилля сторін збігаються. Якщо бажання й зусилля сторін перебувають у конфлікті, то це - антагоністична форма інтеракції, якщо вони збігаються тільки почасти - це змішаний тип напрямку взаємодії.
Можна виділити організовані й неорганізовані взаємодії: інтеракція організована, якщо відносини сторін, їхні дії зложилися в певну структуру прав, обов'язків, функцій й опираються на якусь систему цінностей.
Неорганізовані інтеракції - коли відносини й цінності перебувають в аморфному стані, тому права, обов'язку, функції, соціальні позиції не визначені.
Виділяють наступні типи соціальної взаємодії: організовано-антагоністична система інтеракції, заснована на примусі; організовано-солідарна система інтеракції, заснована на добровільному членстві; організовано-змішана, солідарна-антагоністична система. Яка частково управляється примусом, а частково - добровільною підтримкою устояної системи взаємин і цінностей. більшість організованих соціально-інтерактивних систем від родини до церкви й держави належить до типу організовано-змішана. Також можуть бути неорганізований-антагоністичний; неорганізований-солідарний; не організовано-змішаний тип інтеракцій.
У довгостроково існуючих організованих групах виділяють три типи взаємин: сімейний тип (інтеракції тотальні, екстенсивні, інтенсивні, солідарні по напрямку й тривала, характерно внутрішня єдність членів групи), договірний тип (обмеженість за часом дії сторін, взаємодіючих у рамках договірного сектора, солідарність відносин егоїстична й спрямована на одержання взаємної вигоди, задоволення або навіть на одержання «як можна більшого за менше», при цьому інша сторона розглядається не як союзник, а як якийсь «інструмент», що може зробити послугу, принести прибуток і т.п.); примусовий тип (антагонізм відносин, різні форми примуса: психологічний примус, економічне, фізичне, ідеологічне, військове).