Роль міжособистісних відносин у становленні колективу (стр. 10 из 11)

а) Кого б ви хотіли вибрати своїм бригадиром?б) Кого б ви не хотіли вибрати своїм бригадиром?

а) Кого б ви хотіли запросити на зустріч Нового року?б) Кого б ви не хотіли запросити на зустріч Нового року?

Іншим недоліком непараметричної процедури є велика імовірність одержання випадкового вибору. Деякі випробувані, керуючись особистим мотивом, нерідко пишуть в опитувачах: «вибираю всіх». Ясно, що така відповідь може мати тільки два пояснення: або у випробуваного дійсно склалася така узагальнена аморфна і недиференційована система відносин з навколишніми (що малоймовірно), або випробуваний свідомо дає помилкова відповідь, прикриваючи формальною лояльністю до навколишньої і до експериментатора (що найбільше ймовірно).

Аналіз подібних випадків змусив деяких дослідників спробувати змінити саму процедуру застосування методу й у такий спосіб знизити імовірність випадкового вибору. Так народився другий варіант — параметрична процедура з обмеженням числа виборів. Випробуваним пропонують вибирати строго фіксоване число з усіх членів групи. Наприклад, у групі з 25 чоловік кожному пропонують вибрати лише 4 або 5 чоловік. Величина обмеження числа соціометричних виборів одержала назву «соціометричного обмеження» або «ліміту виборів».

Багато дослідників вважають, що введення «соціометричного обмеження» значно перевищує надійність соціометричних даних і полегшує статистичну обробку матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження змушує випробуваних більш уважно відноситися до своїх відповідей, вибирати для відповіді тільки тих членів групи, що дійсно відповідають пропонованим ролям партнера, лідера або товариша по спільній діяльності. Ліміт виборів значно знижує імовірність випадкових відповідей і дозволяє стандартизувати умови виборів у групах різної чисельності в одній вибірці, що й уможливлює зіставлення матеріалу по різних групах.

В даний час прийнято вважати, що для груп у 22-25 учасників мінімальна величина «соціометричного обмеження» повинна вибиратися в межах 4-5 виборів. Істотна відмінність другого варіанта соціометричної процедури полягає в тому, що соцометрична константа (N-1) зберігається тільки для системи одержуваних виборів (тобто з групи до учасника). Для системи відданих виборів (тобто в групу від учасника) вона виміряється новою величиною d (соціометричним обмеженням). Уведенням величини d можна стандартизувати зовнішні умови виборів у групах різної чисельності. Для цього необхідно визначати величину d по однаковій для всіх груп імовірності випадкового вибору. Формулу визначення такої імовірності запропонували у свій час Дж. Морено й Е. Дженнингс:

P (A) =

де Р — імовірність випадкової події (А) соціометричного вибору; N— число членів групи.

Звичайно величина Р(А) вибирається в межах 0,20-0,30.11одставляя ці значення у формулу (1) для визначення d < відомою величиною N, одержуємо шукане число «соціометричного обмеження» в обраній для вимірів Групі.

Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити різноманіття взаємин у групі. Можливо виявити тільки найбільше суб'єктивно значимі зв'язки. Соціометрична структура групи в результаті такого підходу буде відбивати лише найбільш типові, «обрані» комунікації. Уведення «соціометричного обмеження» не дозволяє судити про емоційну експансивність членів групи.

Соціометрична процедура може мати на меті: а) вимір ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі; б) виявлення «соціометричних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаках симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються «лідер» групи і «відкинутий»; в) виявлення внутрігрупових підсистем, споєних утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Соціометрична картка або соціометрична анкета складається на заключному етапі розробки програми. У ній кожен член групи повинний указати своє відношення до інших членів групи за виділеними критеріями (наприклад, з погляду спільної роботи, участі в рішенні ділової задачі, проведення дозвілля, у грі і т.д.)

Таблиця 3.2 Соціометрична картка

При опитуванні без обмеження виборів у соціометричної картці після кожного критерію повинна бути виділені графа, розміри якої дозволили б давати досить повні відповіді. При опитуванні з обмеженням виборів праворуч від кожного критерію на картці креслиться стільки вертикальних граф, скільки виборів ми припускаємо дозволити в даній групі. Визначення числа виборів для різних по чисельності груп, але з заздалегідь заданою величиною Р(А) у межах 0,14-0,25 можна зробити, користуючись спеціальною таблицею (див. нижче).

Величини обмеження соціометричних виборів. Соціоматриця. Спочатку варто побудувати найпростішу соціоматрицю. Приклад даний у таблиці (таблиця 3.3). Результати виборів розносяться по матриці за допомогою умовних позначок.

Таблиця 3.3 Приклад результатів виборів

Число членів груп	Соціометричне обмеження d	Імовірність випадкового вибору Р (А)
5-7	1	0,20-0,14
8-11	2	0,25-0,18
12-16	3	0,25-0,19
17-21	4	0,23-0,19
22-26	5	0,22-0,19
27-31	6	0,22-0,19
32-36	7	0,21-0,19

Коли соціометричне картки заповнені і зібрані, починається етап їхньої математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний і індексологічний.

Аналіз соціоматриці за кожним критерієм дає досить наочну картину взаємин у групі. Примітка: + позитивний вибір; - негативний вибір (мал. 3.2).

Можуть бути побудовані сумарні соціоматриці, що дають картину виборів по декількох критеріях, а також соціоматриці за даними міжгрупповых виборів. Основне достоїнство соціоматриці — можливість представити набори в числовому виді, що у свою чергу дозволяє проранжувати членів групи по числу отриманих і відданих виборів, установити порядок впливів у групі. На основі соціоматриці будується соціограма – карта соціометричних виборів (соціометрична карта), виробляється розрахунок соціометричних індексів.

Мал. 3.2 Схема відносного анализа структуры взаимоотношений в группе в пространстве на некоторой плоскости

Соціограма — схематичне зображення реакції випробуваних один на одного при відповідях на соціометричний критерій.

Соціограма дозволяє зробити порівняльний аналіз структури взаємин у групі в просторі на деякій площині («щиті») за допомогою спеціальних знаків (мал. 3.2).

Соціограмна техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі соціометричного матеріалу, тому що вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ.

Аналіз соціограми починається з відшукання центральних, найбільш впливових членів, потім взаємних пар і угруповань. Угруповання складаються з взаємозалежних осіб, що прагнуть вибирати один одного. Найбільше часто в соціометричних вимірах зустрічаються позитивні угруповання з 2, 3 членів, рідше з 4 і більш членів (мал. 3.3).

Мал. 3.3 Схема аналізу социограммы.

Розрізняють персональні соціометричні індекси (П.С.И.) і групові (Г.С.И.). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члена групи. Другі дають числові характеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі. Вони описують властивості групових структур спілкування. Основними П.С.И. є: індекс соціометричного статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена, обсягу, інтенсивності і концентрації взаємодії ij-члена, Символи i і j позначають те саме особа, але в різних ролях; i— обираний, j— він же вибирає, ij — сполучення ролей.

Соціометричниий статус — це властивість особистості як елемента соціометричної структури займати визначену просторову позицію (локус) у ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими елементами. Така властивість розвита в елементів групової структури нерівномірно і для порівняльних цілей може бути обмірювано числом — індексом соціометричного статусу. Елементи соціометричної структури — це особистості, члени групи. Кожний з них тією чи іншою мірою взаємодіє з кожним, спілкується, безпосередньо обмінюється інформацією і т.д. У той же час кожен член групи, будучи частиною цілого (групи), своїм поводженням впливає на властивості цілого. Реалізація цього впливу протікає через різні соціально-психологічні форми взаємовпливу. Суб'єктивну міру цього впливу підкреслює величина соціометричного статусу. Але особистість може впливати на інших подвійно — або позитивно, або негативно. Тому прийнято говорити про позитивний і негативний статус. Статус теж вимірює потенційну здатність людини до лідерства. Щоб вирахувати соціометричний статус, необхідно скористатися даними соціоматриці.

Індекс показує середню активність групи при рішенні задачі соціометричного тесту (у розрахунку на кожного члена групи).

Використання соціометричного тесту дозволяє проводити вимір авторитету формального і неформального лідерів для перегрупування людей у бригадах так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємну ворожість деяких членів групи.

Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає великих тимчасових витрат (до 15 хв.). Вона досить корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по удосконалюванню відносин у колективі.