1. Мова - система слів, виразів і правил їх з'єднання в осмислені вислови, використовувані для спілкування.
2. Інтонація, емоційна виразність, яка здатна додавати різний сенс одній і тій же фразі.
3. Міміка, поза, погляд співбесідника можуть підсилювати, доповнювати або спростовувати сенс фрази.
4. Жести як засоби спілкування можуть бути як загальноприйнятими, тобто мати закріплені за ними значення; або експресивними, тобто служить для більшої виразності мові.
5. Відстань, на якому спілкуються співбесідники, залежить від культурних, національних традицій, ступеня довіри [13, стр.13].
У процедурі спілкування виділяють наступні етапи:
1. Потреба в спілкуванні(необхідно повідомити або дізнатися інформацію, вплинути на співбесідника і т.п.) спонукає людину вступити в контакт з іншими людьми.
2. Орієнтування в цілях спілкування, в ситуації спілкування.
3. Орієнтування в особі співбесідника.
4. Планування змісту свого спілкування, людина уявляє собі (зазвичай несвідомо), що саме скаже.
5. Несвідомо(іноді свідомо) людина вибирає конкретні засоби, мовні фрази, якими буде використовувати, вирішує, як говорити, як поводитися.
6. Сприйняття і оцінка у відповідь реакції співбесідника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотного зв'язку.
7. Коректування направлення, стиля, методів спілкування.
Якщо яке-небудь з ланок акту спілкування порушене, то що говорить не вдається добитися очікуваних результатів спілкування - воно виявиться неефективним. Ці уміння називають “соціальним інтелектом”, ”практично-психологічним розумом”, ”комунікативною компетентністю”, ”комунікабельністю”.
Виділяють наступні види спілкування:
1. «Контакт масок» - формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти співбесідника, використовуючи звичні маски (ввічливості, строгості, байдужості, скромності і т.п.) - набор виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співбесідника. Іноді такий контакт виправданий, щоб “не зачіпати” один одного без потреби, щоб “відгородитися” від співбесідника.
2. Примітивне спілкування, коли оцінюють іншу людину як потрібний або об’єкт: що заважає, потрібний, то активно вступають в контакт, якщо заважає - відштовхнуть або агресивні грубі репліки. Якщо отримали від співбесідника бажане, то втрачають подальший інтерес до нього і не приховують цього.
3. Формально-рольове спілкування, коли регламентовані і зміст, і засоби спілкування і замість знання особи співбесідника обходяться знанням його соціальної ролі.
4. Ділове спілкування, - коли враховують особливості особи, характеру, віку, настрою співбесідника, але нецікаві справи більш значущі, ніж можливі особові розбіжності.
5. Духовне, міжособистісне спілкування друзів, коли можна торкнутися будь-якої теми і не обов'язково вдаватися до допомоги слів, друг зрозуміє вас і по виразу обличчя, інтонації, рухам.
6. Маніпулятивне спілкування направлене на отримання вигоди від співбесідника, використовуючи різні прийоми (лестощі, залякування, демонстрація доброти і т.п.),в залежності від особливостей особи співбесідника.
7. Світське спілкування. Суть його в безпредметності, тобто люди говорять не те, що думають, а то, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування зачинене ,так як точки зору людей на те або інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікацій [18, стр. 35].
Комунікація – поняття, близьке до спілкування, але розширене. Це зв'язок, в якому відбувається обмін інформацією між системами в живій і неживій природі. Комунікативний акт аналізується і оцінюється по наступних компонентах:
· Адресант – суб'єкт комунікації;
· Адресат – кому направлено повідомлення;
· Повідомлення – переданий зміст;
· Код – засоби передачі повідомлення;
· Канал зв'язку;
· Результат – те, що досягнуте у результаті комунікації.
Комунікація розглядається і як смисловий аспект взаємодії соціального. Оскільки кожна індивідуальна дія виконується в умові прямих і непрямих відносин з іншими людьми, воно містить на ряду з фізичними – комунікативний аспект. Дії, свідомо орієнтовані на смислове їх сприйняття іншими людьми, іноді називають комунікативними. Розрізняють процес комунікації і складові його акти. Основні функції процесу комунікації полягають в досягненні соціальної спільності при збереженні індивідуальності кожного його елементу. У окремих актах комунікації реалізуються управлінська, інформативна, емотивна і фатична функції [18, 278-279].
2. Матеріали та методи дослідження
2.1 Презентація
Дорогі друзі, ми раді вітати вас. Оскільки в житті досить багато різноманітних комунікативних і соціально – перцептивних комунікативних форм поведінки, в освоєнні яких чоловік може випробовувати утруднення, обговоримо типові випадки, які стосуються кожного, саме ті ситуації, пов'язані з не комунікативною компетенцією, які привели вас на наш тренінг.
Під оптимальною формою спілкування розуміється така, яка в якнайкращому ступені сприяє встановленню між людьми хороших особистих взаємин типу симпатії, пошани, визнання, особистого розташування, довіри та інші.
Може бути декілька можливих причин утруднення в освоєнні оптимальних форм спілкування. Такі причини допустимо розділити на дві основні групи: внутрішні і зовнішні. До внутрішніх причин відносяться, наприклад, відсутність або слабкий розвиток у даної людини інтересу до людей, невпевненість людини в собі, боязнь бути знехтуваним, невміння емоційне позитивно спілкуватися з людьми, вчасно знаходити потрібні слова і форми поведінки. До можливих зовнішніх причин дефіциту нормального спілкування можна віднести несприятливість ситуації спілкування, негативні індивідуальні особливості людей, що спілкуються один з одним.
Кожний з вас стикається з такими проблемами практично щодня: удома, на роботі, в суспільному транспорті і т.д. завдяки нашому тренінгу ви навчитеся гідно виходити з безглуздих ситуацій, пов'язаних із спілкуванням, вирішите проблеми не комунікативної компетентності і т.д.
Кожному слухачеві була надана коротка програма тренінгу
2.2 Програма тренінгу комунікативних здібностей
Метою даного тренінгу є підвищення рівня комунікативної компетентності.
Завдання, на вирішення яких направлений тренінг:
1. виявити у учасників проблеми не комунікативної компетентності;
2. виявити причини не комунікативної компетентності;
3. з'ясувати сфери діяльності, в яких виявляється комунікативна не компетентність;
4. провести корекційну роботу по підвищенню рівня комунікативної компетентності.
Програма тренінгу розрахована на 2 години
Блок 1. Адаптація до групи та методу роботи
Мета: познайомитися з учасниками тренінгу, визначити очікування учасників та налаштувати учасників на роботу.
Притча про Муллу Насреддіна (5 хвилин).
Одного разу Мулла Насреддін пізно увечері повертався додому, і коли він проходив мимо кладовища він почув вдалині кінський тупіт, і вирішив, що це розбійники. Він кинувся бігти у бік кладовища, забіг на нього, але спіткнувся у свіжо вириту могилу і впав в неї.
А вершники були зовсім не розбійники, а цілком мирні дехкани. Вони побачили що людина біжить, вирішили, що йому потрібна допомога і кинулися за ним. Підбігають до могили, а там лежить Мулла Насреддін і дивиться на них. Вони його і питають:
- Чому ви тут лежите?
А Мулла вже зрозумів свою помилку, і відповідає:
- Це дуже складне філософське питання. Єдине що я можу сказати, що ви тут через мене, а я тут через вас.
Ви тут через мене, а я тут через вас, і тому давайте почнемо..
Правила роботи в групі (10 хвилин)
Тренер пропонує учасникам перед початком роботи розробити групові норми, яких будуть дотримуватись всі учасники протягом всього тренінгу. Всі запропоновані правила тренер записував на ватмані, який залишався висіти до кінця тренінгу.
Знайомство
Вправа «Представлення партнера»
Опис процедури. Учасникам пропонується утворити пари. При цьому бажано, щоб члени пари не були знайомі один з одним. Після цього кожен учасник опитує свого партнера протягом 10 хв., прагнучи зібрати якомога більше інформації про нього. Після закінчення часу відбувається зміна ролей в парах. Для того, щоб структурувати процедуру, ведучий може запропонувати учасникам макет запитальника, який вони можуть використовувати в процесі збору інформації. У нього можуть входити наступні питання:
· Яким ім'ям Ви вважаєте за краще, щоб вас називали?
· Скільки Вам років?
· Чим Ви займаєтеся велику частину свого часу?
· Чим Вам подобається займатися? (Захоплення, хобі)
· Що Ви думаєте з приводу своєї участі в тренінгу?
· Якби Ви хотіли щось змінити в собі, то що це було б?
· Що б Ви хотіли повідомити про себе групі?
· Та інші.
Через 20 хвилин учасники повертаються в круг, і кожен представляє свого партнера, розповідаючи про те, що йому вдалося про нього дізнатися. Після закінчення учасникові, що представляється, дається можливість виправити неточності, додати і роз'яснити деякі моменти, а також відповісти на питання, задані групою.
Також можна запропонувати такі вправи як: «Імена», «Самопрезентація», «Автопортрет», «Презентація друга», «Вам послання» та інші [7, с. 162-166].
Після, на розданих бейджиках, учасники пишуть ті імена, яким вони хочуть, щоб його називали інші.
Очікування учасників від тренінгу
Забезпечення: самоклейкі аркуші та ручки
Тренер пропонує учасникам написати на самоклеючих аркушах, що вони очікують від тренінгу. Після кожен говорить те, що він написав в голос і приклеює на ватман, який тренер підготував заздалегідь.
Блок 2. Орієнтація та мотивація роботи групи
Мета: Мотивувати учасників на роботу в групі. Учасник повинен зрозуміти сутність своєї проблеми і налаштуватися на корекцію.