Дослідження конфлікту представлені соціал-дарвіністськими (Л. Гумплович, Г. Ратценгофер, У. Самнер, Г. Спенсер), структурно-функціоналістськими (Е. Мейо, Т. Парсонс), марксистськими (Г. Зіммель, К. Маркс), феноменологічними (Р. Дарендорф, Л. Козер), загально-теоретичними (К. Боулдінг) тлумаченнями.
Психологічна традиція розуміння конфлікту пов’язана з психоаналізом З. Фрейда і його соціологізованими версіями (Г. Саллівен, Е. Фромм, К. Хорні,); теорією поля К. Левіна; агресивно-фрустраційною теорією А. Басса і Д. Долларда; соціометричною концепцією Я. Морено; символічним інтеракціонізмом Д. Міда і Т. Шибутані; етологічним підходом К. Лоренца і Н. Тінбергена; соціотропним підходом У. Мак-Дугалла, С. Сігеле; теорією ігор М. Дойча; теорією організаційних систем (Р. Блейк, Дж. Мутон, К. Томас); теорією переговорів (Д. Рубін, Р. Фішер, У. Юрі) [1,9,12,].
Слово "колектив" походить від латинського "collectivus" [11], яке виникло від слова "collegere" - збирати разом. Однак в сучасному розумінні колектив - це не механічне об’єднання індивідів, хоча, зрозуміло, що без індивідів жодного колективу бути не може. Колектив - це вища форма об’єднання людей, які мають спільну мету.
Педагогічний колектив - це основа системи середньої освіти. Ефективність діяльності педколективів залежить від низки чинників, зокрема таких, як: відкритості колективу,колективізму,контактності, організованості,поінформованості.
Відкритість колективу - готовність встановлювати й підтримувати хороші стосунки з новоприбулими членами колективу, а також налагоджувати взаємодію з іншими колективами чи їх представниками.
Колективізм проявляється в плеканні позитивних групових традицій, спільному вирішенні важливих питань, в дієвому скеруванні зусиль членів колективу до успіху, прагненні протистояти причинам, які роз’єднують, руйнують колектив.
Контактність проявляється в дружніх, довірливих взаємовідносин членів колективу, в увазі людей одне до одного, доброзичливості, повазі, що забезпечує в колективі позитивний психологічний клімат, надійне і дружнє середовище.
Організованість виявляється у вмілій взаємодії членів колективу, в безконфліктному розподілі обов’язків між ними, здатності колективу самостійно виявляти й виправляти недоліки, оперативно вирішувати проблеми. Від організованості залежать результати діяльності колективу.
Поінформованість людей один про одного й стан справ в колективі є однією з умов успішної його роботи. Розуміння людьми цілей, завдань спільної діяльності, усвідомлення засобів досягнення мети, доступ до інформації про результати роботи колективу, розуміння членами колективу один одного - це все охоплює поінформованість.
Ефективність проявляється в успішному вирішенні колективом поставлених завдань.
Формуються ці якості колективу на основі морально-психологічної спільності людей, що передбачає: а) наявність групових інтересів та потреб, які поєднують членів педагогічного колективу не тільки у службовий час, а й у неформальній обстановці; б) орієнтацію на зальні моральні норми та цінності - загальнолюдські, громадянські, культурні та інші, що допомагає запобігти серйозних конфліктів та розбіжності; в) схожість думок в оцінках як професійних проблем, так і питань, які виходять за рамки службових інтересів (політика, культура, мода); г) наявність особливого “ми - почуття”, яке формує гордість за належність до професії педагога, за свою школу, університет, кафедру; намагання підтримати їх престиж, довести їх переваги [10, 25].
Крім перерахованих якостей, велике значення для самопочуття та працездатності педагога є ряд інших обставин, знання та урахування яких можна роз’яснити багатьма нюансами та складностями взаємовідношень у колективі. Перш за все, слід мати на увазі неоднорідність педагогічного колективу за різними ознаками.
Структура міжособових стосунків в групах. Важливим питанням при вивченні характеристики внутрішньогрупових взаємин є виявлення структури таких стосунків, зокрема таких, як:
- функціонально-рольові стосунки;
- емоційно-оцінкові стосунки;
- особистісно-смислові стосунки.
Функціонально-рольові стосунки - це форма "ділового" спілкування людей. Ці стосунки проявляються в трудовій, учбовій, продуктивній, ігровій сферах життєдіяльності людей.
Емоційно-оцінковістосунки - на перший план тут виступають емоційні ставлення - симпатії, антипатії, дружні прихильності і т.д. Емоційно-оцінкові стосунки є регуляторами при розподілі ролей, в дружніх та конфліктних ситуаціях.
Особистісно-смисловістосунки - це взаємозв'язки в групі, при яких мотиви однієї людини як члена групи набуває для інших особистісного сенсу. При цьому учасники спільної діяльності починають співпереживати за інтереси іншої людини.
Стосунки людей в педагогічному колективі залежать від багатьох чинників - індивідуальності особи, її потреб та інтересів, групових норм та цілей, згуртованості, психологічного клімату в колективі і т. ін. Наслідком багатьох соціально-психологічних чинників є формуванні особливих типів особистостей в колективі. Дамо їх характеристику.
"Колективісти" - товариські, мають схильність до спільних дій, підтримують суспільні ініціативи, швидко включаються в загальні заходи. Вони складають актив колективу. Вони чутливі до суспільної оцінки, потребують публічного заохочування, яке стимулює їх подальшу активність.
"Індивідуалісти" - мають схильність до самостійних дій, часто вони тримають себе на певній дистанції від інших членів групи. Такі люди вимагають до себе індивідуального підходу.
"Демонстративні" - активно беруться за справи колективу, але мають надто високе марнослів’я (претензії). Вони намагаються постійно перебувати в центрі уваги. Якщо їх недооцінили або не запропонували гідну їх роботу, то вони легко становляться в позу невдоволених, критикуючи всіх, виступаючи епіцентром конфліктних ситуацій.
"Конформісти" - характеризуються недостатньо самостійним мисленням, відсутністю ініціативи. Головний принцип їх стосунків з людьми - якомога менше проблем та ускладнень. Пристосовуються до умов, завжди погоджуються з думкою більшості. Вони дисципліновані, уникають участі в конфліктах, зручні в керуванні, тому користуються хорошими стосунками з керівництвом. Однак за їх згодою ховається байдужість, егоїзм, турбота лише про свої інтереси.
"Пасивні" - тип слабкохарактерних людей. Вони доброзичливі, добродушні виконавці. У них часто бувають благі пориви та наміри, вони намагаються бути серед активних, але не вміють проявити ініціативу, соромляться голосно заявити про себе - у них не спрацьовує вольовий механізм. Такі люди потребують чіткого керівництва.
"Ізольовані" - люди, які своїми діями або висловлюваннями (зневажанням до роботи та життя колективу, намаганням перекласти все на інших, грубість, егоїзм та ін.) відштовхнули від себе більшість колег. Такі люди часто бувають недостатньо вихованими, дратівливими [17,23].
Соціальні ролі. Для забезпеченості високої працездатності та оптимального морально-психологічного клімату в колективі важливе значення має вірний розподіл обов’язків, доручень, і ролей. У педагогічному колективі, умовно, можна визнати такі "ролі":
“Організатор” - людина, яка має організаційні здібності, уміє проявити ініціативу, підняти на будь-яку справу, повести за собою.
“Діловий лідер" - професіонал, який добре знає свою справу, марно не витрачає час на непотрібні розмови, не втручається не в свою справу, цінує час оточуючих.
“Генератори ідей” - педагоги, які володіють нестандартним мисленням, мають здібності до творчості, пошуку та створення нового: методів та методик, форм організації виховного процесу.
“Експерти" - люди, схильні до прогнозування та передбачення, які можуть заздалегідь прорахувати та побачити, як буде “працювати” дана ідея, які наслідки буде мати та чи інша методика;
“Виконавці” - педагоги, які володіють репродуктивним складом розуму сумлінні та виконавчі схильності, які гарно реалізують та упроваджують апробовані ідеї та стійкі істини.
“Критики” - люди, з особливим критичним розумовим складом, які бачать всі недоліки та “вузькі" місця, дуже часто не здатні до продуктивної діяльності, але можуть виявити ті негативні моменти, котрі не помітні, зазвичай викликають неприязнь оточуючих;
“Емоційний лідер" - легка, контактна, не образлива людина, яка може підняти настрій у колективі, розрядити конфлікту ситуацію [5,7].
Важливий вплив на ефективність взаємодії людей в колективі спричиняє їх ставлення один до одного, психологічна та практична готовність до співпраці. Сумісність або несумісність виявляється через симпатію або антипатію людей. Якщо людина приваблює, то є й потреба у спілкуванні, бажання бути ближче, разом працювати, проводити вільний час, і якщо ця потреба або бажання взаємні, то це - симпатія, яка веде до сумісності. Якщо все навпаки, то тоді це антипатія та несумісність.
Сумісність - це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності. Виокремлюють такі різновиди сумісності, як: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну.
Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну діяльність. Наприклад, максимальна продуктивність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступаються один одному в силі та витривалості.