Смекни!
smekni.com

Уява людини, її основні види та механізм (стр. 7 из 7)

У житті людини уява виконує ряд специфічних функцій:

1. Уявляти дійсність в образах і мати нагоду користуватися ними, вирішуючи задачі. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена.

2. Регулювання емоційних полягань. За допомогою своєї уяви людина здатна, хоча б частково, задовольняти багато потреб, знімати породжувану ними напруженість. Дана, поза сумнівом, важлива функція особливо підкреслюється і розробляється в психоаналізі.

3. Пов'язана з участю уяви в довільній регуляції пізнавальних процесів людини, зокрема сприйнятті, увазі, пам'яті, мови, емоції.

4. Полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності втілювати його в житті, маніпулюючи образами.

5. Планування і програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

Види уяви:

1.Мимовільна уява.

2. Довільна уява.

3. Відтворююча уява.

4. Творча уява.

Виникнення образів фантазії – це результат діяльності мозку людини. Уява, як і всі інші психічні процеси, є функцією кори великих півкуль.

Фізіологічну основу пам'яті складає замикання тимчасових нервових зв'язків і їх подальша актуалізація (відновлення, розгальмовування). Якщо в процесах пам'яті зв'язок, що замкнув, надалі поновлюється, то в процесі уяви, системи зв'язків що утворилися протягом життя людини як би розпадаються (дисоціюються) і об'єднуються в нові системи.

Це об'єднання стає можливим в результаті виникнення в корі мозку достатньо сильного вогнища збудження, викликаного пробудженням потреби або яким-небудь безпосереднім враженням. Таким чином, у фантазуючої людини, кажучи простіше, групи нервових клітин зв'язуються по-новому. Від цього залежить характерна новизна образів фантазії в порівнянні з образами пам'яті і в той же час частковий збіг їх.

Уява, як сказано, є функцією кори великих півкуль. Разом з тим складність структури уяви і його зв'язок з емоціями дає підстави припускати, що фізіологічні механізми уяви розташовані не тільки в корі, але і в більш глибоко залягаючих відділах мозку. Такими глибинними відділами мозку, що беруть участь, разом з корою великих півкуль, у формуванні образів фантазії і їх включенні в процеси діяльності, є гіпоталамо-лімбична система (гіпоталамус в його зв'язках із стародавньою корою і підкірковими областями, створюючими лімб, або межу, навкруги передньої частини стовбура мозку біля входу в півкулі головного мозку).

Продукуючий образи фантазії мозок – це єдина система; зміни в одній його частині позначаються і на роботі інших його відділів. Мозок як ціле надає регулюючу дію на всі органи людського тіла. Будь-який психічний процес приводить до тих або інших зсувів в життєдіяльності організму. У свою чергу уява, як і інші психічні процеси, робить значний вплив на роботу багатьох систем людського організму.

Механізми переробки уявлень в уявні образи:

Аглютинація – прийом з'єднання («склеювання») якихось частин від двох або декількох предметів в одне ціле. Аглютинація широко поширена в казкових сюжетах у вигляді образів хатинки на курячих ніжках, русалки – жінки з хвостом риби і ін. Використовується аглютинація і в реальних образах (наприклад, танка-амфібії, акордеона, в якому поєднуються елементи піаніно і баяна).

Аналогія – прийом побудови образу за принципом подібності. Наприклад, за принципом подібності органу орієнтації кажана був створений локатор.

Перебільшення – зменшення – прийом, за допомогою якого прагнуть показати пануючі якості людини (наприклад, доброту могутнього Велетня або розум і м'яке серце Хлопчика-мезинчика).

Акцентування – прийом близький до перебільшення, що виділяє в образі яку-небудь одну яскраво виражену позитивну або негативну межу. Особливо часто він використовується в карикатурах і шаржах.

Типізація – найскладніший прийом творчого створення образів уяви. Характеризується творчість в літературі, М. Горький говорив, що характер героя робиться з багатьох окремих рисок, узятих від різних людей певної соціальної групи. Потрібно придивитися до сотні-другої, скажімо, робітників для того, щоб приблизно вірно описати портрет одного робітника.

У кожної людини уява розвинена по-різному, і вона по-різному виявляється в її діяльності і суспільному житті. Індивідуальні особливості уяви виражаються в тому, що, люди розрізняються по ступеню розвитку уяви і по типу образів, якими вони оперують частіше всього.

Ступінь розвитку уяви характеризується яскравістю образів і глибиною, з якою переробляються дані минулого досвіду, а також новизною і свідомістю результатів цієї переробки. Сила і жвавість уяви легко оцінюється, коли продуктом уяви є неправдоподібні і химерні образи, наприклад у авторів казок. Слабкий розвиток уяви виражається в низькому рівні переробки уявлень. Слабка уява спричиняє за собою утруднення в рішенні розумових задач, які вимагають уміння наочно уявити собі конкретну ситуацію. При недостатньому рівні розвитку уяви неможливе багате і різностороннє в емоційному плані життя.

Дослідження уяви у школярів різних вікових груп школи №15 дають змогу вважати рівень розвитку уяви – середнім.

Людина живе в охоронному полоні аналогій, мислить аналогічно, будує свої фантазії аналогічно. Але виникають явища життя, мистецтва, науки, коли «здоровий глузд» заважає нам охопити своєю думкою всю незвичність явищ. І тоді розвинена уява своїми щупальцями – шукачами допомагає відтворити з нез'ясовного і незвичайного єдине ціле.

Це єдина здатність людини, що допомагає йому встояти перед доводами «здорового глузду», який часом озброюється єдиним аргументом: «цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи».

Одна з особливостей нашого часу – часу бурхливої науково-технічної революції – наростаючий вибух інформації, засвоювати і сприймати яку стає все складніше. Вирішувати ці проблеми можна за участю нескутої, оригінальної уяви.

Щоб бути готовим до сприйняття майбутнього, людині як одну з своїх адаптаційних здібностей треба розвивати і тренувати уяву, тим більше людині-творцю, яка обирає не уторовані дороги наслідування, але важкий шлях досліджень і відкриттів.

Успішніше розвивається фантазія в шкільні роки, коли і треба добиватися, щоб дитина не тільки ставила несподівані оригінальні задачі, але і пропонувала своє конкретне рішення, не тільки складав оригінальні сюжети, але і використовував в них нові елементи і несподівані зв'язки між ними.

Психологи розробляють сьогодні тести для виявлення рівню розвитку уяви, способи стимуляції і розкріпачення уяви, намагаються створити моделі для дослідження цієї функції людської свідомості.

Список літератури

1. Абібулаєва М. Розвиток образного мислення 2–5річних дітей // Психолог. – 2004. – №45.-грудень.-с. 12–15.

2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психол. очерк: Кн. для учителя. – 3-е изд.-М.:Просвещение, 1991.-93 с.

3. Винославська В.Л. та ін. Психологія: Навч. посіб.-К.: Фірма «ІНКОС», 2005.-352С.

4. Глуханюк Н.С., Семёнова С.Л. Общая психология: Учебное пособие для студ. вузов.-М.: Академический Проект; 2005.-368 с.

5. Діагностика і корекція окремих психічних процесів. Уява. // Психолог. – 2005. – №26–27.-липень.-с. 60–62.

6. Дьяченко О.М. Об основных направлениях развития воображения дошкольника // Вопросы психологии. – 1988. – №6.-с. 52–59.

7. Дьяченко О.М. Пути активации воображения дошкольников // Вопросы психологии. – 1987. – №1.-с. 44–51.

8. Дубровська Д.М. Основи психології: Навч. пос.-Львів: Світ, 2001.-280 с.

9. Карабаєва І. У світі дитячих фантазій // Початкова освіта. – 2005. – №37., жовтень.-с. 2–8.

10. Карабаєва І. Фантазії наших дітей // Психолог. – 2004. – №36.-вересень.-с. 25–27.

11. Короленко Ц.П., Фролова Г.В. Чудо воображения: «Наука».:Сибирское отделение, 1975.-210 с.

12. Крутецкий В.А. Психология: Учеб. для учащихся пед уч-щ. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1986.-336 с.

13. Кучерявый В.Л.С. Выготский об особенностях и механизме творческого воображения ребёнка // Образована дитина. – 2004. – №4.-С. 2–14.

14. Макарова Л.Л. Загальна психологія: Навчальне пособіє для студ. вузів.-К.: ЦУЛ, 2005.-198с

15. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов.-СПб.:Питер, 2000,-592 с.

16. Немов Р.С Психология Кн. 1: Ученик для студ. вуз.-М.: Владос, 2001.-640 с.

17. Общая психология. Под редокцией А.В. Петровского.-М.: просвещение, 1982. 489 с.

18. Розет И.М. Психология фантазии.-М., 1980.-389 с.

19. Романець В.А. Психологія творчості.-К.:Либідь., 2000.-365 с.

20. Романець В.А. Фантазія, пізнання, творчість.-К.:Вища школа., 1965.-288 с.

21. Саврасова Т. Творча уява та діалог // Психолог. – 2005. – №33.-вересень.-с. 5–8.

22. Сосновский Б.А. Психология: Учебник для студ.-М.:Юрайт., 2005.-659 с.

23. Тетеріна О. уява як пізнавальна здібність // Завуч. – 2000. – №4.-лютий.-с. 5

24. Титов І.Г. Творча уява молодшого школяра // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №4.-с. 72–76.

25. Трофімов Ю.Л., Алексєєва М.І. ін. Психологія: Підручник для студ. вузів.-К.: Либідь, 2001.-559 с.

26. Червона Т. Резервні можливості уяви та образного мислення // Психолог. – 2004. – №42.-листопад.-с. 19–21.