М. Бремсон розрізнює людей, стиль спілкування яких ускладнює стосунки з ними. Їх можна класифікувати наступним чином:
агресивісти – це люди, які задирають інших, говорять колкості і дратуються, якщо їх не слухають;
жалібщики. Як правило, вони нічого не роблять для вирішення проблеми, оскільки вважають себе не здатними ні на що, або не хочуть брати на себе відповідальність;
мовчуни. Ви не знаєте, про що вони в дійсності думають або чого бажають;
надпокладність, які скажуть вам “да” з будь-якого приводу і пообіцяють підтримку. Тим не менш слова в таких людей розходяться з ділом: вони не виконують своїх обіцянок і не оправдовують покладених на них надій;
вічні песимісти, які завжди передбачають невдачі, оскільки вважають, що все рівно нічого не вийде. Такі люди завжди намагають сказати “ні” або постійно відчувають збентеження, сказавши “да”;
“всезнайки”, які вважають себе вище інших, тому що вони, як вони самі вважають, знають все на світі; при цьому вони можуть діяти як “бульдозери”, які розштовхують всіх на своєму шляху. Вони можуть також вести себе як “пузирі”, переповнені всезнанням і відчуттям власної важливості. Часто з’ясовується, що вони помиляються, оскільки, в основному вони тільки грають свою роль;
нерішучі, або “ступори” – це люди, які не намагаються прийняти те або інше рішення, тому що бояться помилитись. Вони тягнуть і тягнуть, поки це рішення не буде прийняте без їх або поки необхідність прийняття рішення відпаде взагалі;
“максималісти”, які бажають чогось прямо зараз, навіть якщо в цьому немає необхідності;
“приховані”, які тримають все в собі, не говорячи про свої кривди, а потім зненацька кидаються на вас, коли ви вважаєте, що все йде нормально;
“невинні брехуни”, які замітають “сліди” брехнею і серією обманів, так що ви перестаєте розуміти у що вірите, а у що ні;
“брехливі альтруїсти”, які ніби то роблять вам добро, але в глибині душі жаліють про це. Ви можете відчувати це в інших обставинах або це може зненацька з’явитись в вигляді саботажу, вимоги подарованого або вимоги компенсації.
Зустрічаються “гравці” різних типів, наприклад, такі люди, які говорять і діють в стилі “да, але…”, описані Еріком Берном в книзі “Ігри, в які грають люди”. Ззовні вони поступають так, а думають зовсім інакше. Ви не будете знати, що відбувається, поки не попадете в їх пастку.[45]
В Основу класифікації Братченко покладено три критерії: 1) співвідношення позицій співрозмовників; 2) рівень взаємопорозуміння; 3) розвиток особистості і творчості. На основі цих критеріїв від виділив шість стилів спілкування.
Діалогічний стиль спілкування – між співрозмовником виникає взаємне самовираження, розвиток. Спілкування побудоване на рівноправ’ї.
Авторитетний – неповага співрозмовника, прагнення до лідерства в спілкуванні. Повна сконцентрованість на своєму “Я”.
Маніпулятивний стиль – використання в своїх цілях співрозмовника. Отримання потрібної для себе інформації обманливим шляхом, самому при цьому не повністю розкриваючись.
Альтероцентристський – повна байдужість до себе, орієнтація лише на задоволення цілей співбесідника.
Конформний – імітація співбесідника в усьому. Згода і небажання не бути зрозумілим, не зрозуміти співрозмовника.
Індиферентний – спілкування як такого не існує, воно побудоване на розв’язанні лише ділових питань.
В наступній главі в експериментальному дослідженні повернемося до класифікації стилів спілкування Братченко.
Зробивши теоретичний аналіз проблеми спілкування в юнацтві, можна зробити наступні висновки.
Старший шкільний вік – це період виробітки поглядів і переконань, формування світогляду. В юнацькому віці вже чітко видно направленість особистості. Юнацька особистість ніколи не буває однозначною. Вона завжди суперечлива і мінлива.
Старший шкільний вік – це вік формування власних поглядів і стосунків, пошуків свого самовизначення. Саме в цьому визначається зараз самостійність старшокласників.
Найкращі взаємовідносини старшокласників з батьками складаються, як правило, тоді, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Цей стиль в більшому ступені сприяє вихованню самостійності, активності, ініціативи і соціальній відповідальності.
Головна перешкола взаємопорозумінню вчителів і учнів – абсолютизація рольових стосунків. Вчитель, обтяжений турботою про навчальну успішність, не бачить за оцінками індивідуальності учня.
Розглянувши теоретичне дослідження соціометричного статусу і стиля спілкування, вдалось знайти взаємозв’язок між ними. Груповий статус старшокласника з одного боку, індивідуально-особливими властивостями людини, з іншого боку – особливостями даного колективу і його діяльності.
Критерії, визначаючі соціометричний статус старшокласника у його класному колективі складні та багатогранні. По даним Коломінського, на першому місці стоїть вплив на однолітків, фізична сила, на другому місці – моральні якості, які невід’ємно виявляються у спілкуванні та суспільній праці. по даним Б.Н. Волкова, десятикласники перш за все цінують якості особистості, які виявляються у спілкуванні, взаємодії з товаришами (чесність, готовність допомогти у складну хвилину життя).
З цих даних ми бачимо, що соціометричний статус невід’ємно пов’язаний зі стилем спілкування юнаків. Спробуємо це довести в наступному кроці нашої роботи в експериментальному дослідженні.
На основі аналізу психолого-педагогічної література та проведеного дослідження були сформульовані наступні висновки.
У взаємодії між людьми, тобто у взаємодії між ними виникають суб’єктивні міжособистісні відношення, які у психології називають спілкуванням. У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функції навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина, ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської поведінки, людського пізнання, сукупним досвідом людства.
Особливо важливим аспектом спілкування є те, що воно є однією складовою гарантією розвиваючої особистості юнака. Проблема юнацького віку, хоча виникає вона набагато раніше – це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, заснованих на взаємній довірі, повазі і відносної, але неухильно зростаючої рівності. Юність – важлива пора становлення особистості. Однією з самих важливих потреб юнацького віку є потреба у емансипації від контролю та опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від встановлених ними порядків і правил.
Рівень колективного життя у старшокласників значно вищий, ніж у підлітків. Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для старшокласника зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. А дякуючи чому можна зайняти ций статус ми побачили в дослідженнях психолога Коломінського, який довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолога Б.Н. Волкова, який підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Дякуючи дослідженням, стиль спілкування юнаків впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.
Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши методики “Соціометрія” та “спрямованість особистості в спілкуванні” В.С. Братченко, який виділяє шість основних видів спрямованості в спілкуванні: діалогічна комунікативна спрямованість, авторитарна, маніпулятивна, альтероцентристська, конформна, індиферентна. Ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у групах дітей, які отримали позитивні вибори більш за все переважає діалогічний стиль спілкування, що свідчить про те, що діти, які займають високий соціометричний статус бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Взаємне самовираження. У дітей, які відносяться до групи з негативними виборами, більш за все переважає авторитарний стиль спілкування. Таким чином, діти цієї групи не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і непереважних.
За допомогою зробленої кореляції, вдалось довести, що значення між стилями спілкування значущі. У дітей в групі “зірок” діалогічний стиль спілкування проявляється дуже яскраво, а інші зовсім не проявляються.
Самим ефективним для юнаків є діалогічний стиль спілкування.
1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М., 1990. – С.150-152.
2. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983. – С.40.
3. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1980.
4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер с англ. – М., 1986. – С.242-243.