19. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. - СПб.: Питер, 2001. - 752 с.
20. Карпенко Н. Страх: позитивна та негативна роль у розвиткові дітей // Дошк.виховання. - 1997. - № 12. - С. 18-19.
21. Ковалев А. Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1966. – 391 с.
22. Костина Л.М. Методы диагностики тревожности. – СПб.: Речь, 2002. – 198 с.
23. Крюкова С.В., Слободяник Н.П. Удивляюсь, злюсь, боюсь, хвастаюсь и радуюсь. Программа эмоционального развития детей дошкольного и младшего школьного возраста: Практическое пособие – М.: Генезис, 2005. – 208 с.
24. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека.– М.: Просвещение, 1964. – 344 с.
25. Леонтьев А.Н. Потребности. Мотивы. Эмоции. – М.: Педагогика, 1971. – 216 с.
26. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. – СПб.: Изд-во «Речь», 2001. – 190с.
27. Максименко С.Д. Изучение психики школьников в процессе обучения: характеристика методов исследования. – К.: Знание, 1981. – 48 с.
28. Максимова Н.Ю., Милютина Е.Л., Пискун В.М. Основы детской патопсихологии. – К.: Перспектива, 1999. – 432 с.
29. Микляева А.В., Румянцева П.В. Школьная тревожность: диагностика, профилактика, коррекция. – СПб.: Речь, 2004. – 208 с.
30. Мошкин В. Преодоление страхов. // Основы безопасности жизнедеятельности. - 2000. - № 2. – С. 9-13.
31. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. – М.: Просвещение, Владос, 1995. –Кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – 512 с.
32. Непомнящая Н.И. Становление личности ребенка 6-7 лет./ Науч.-исслед. Ин-т общей и педагогической психологии АПН СССР. – М.: Просвещение, 1991. – 160 с.
33. Немчин Т.А. Состояния нервно-психического напряжения. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1983. – 166 с.
34. Новикова Е.В. Особенности общения и проявления школьной дезадаптации у младших школьников и подростков// Общение и формирование личности. – М.: Просвещение, 1987. – С. 60-67.
35. Основы психологии: Практикум / Ред. Л.Д. Столяренко. – Ростов н/Д: изд-во “Феникс”, 2004. – 704 с.
36. Пов'якель Н.І. Психологічні вимоги та методичні засади конструювання психокорекційних програм як технологічної компоненти професійної діяльності практичного психолога / Зб. Психологія. – НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К., 2000. – С. 204 – 212.
37. Прихожан А.М. Причины, профилактика и преодоление тревожности// Психологическая наука и образование. – 1998. – № 2. – С. 17- 22.
38. Прохоров А.О. Психические состояния и их проявления в учебном процессе. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1991. – 165 с.
39. Прохоров А.О., Геннинг Г.Н. Цвето-рисуночный тест диагностики психических состояний младших школьников// Детский психолог. – 1995. – № 10. – С. 64-66.
40. Психологический словарь / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1983. – 448 с.
41. Психологічний словник. /За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982. – 294 с.
42. Раттер М. Помощь трудным детям. – М.: Прогресс, 1987. – 422 с.
43. Римар Ф. Основные формы страха: Исследование в области глубинной психологии: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1998. – 336 с.
44. Рогов И.И. Настольная книга практического психолога в образовании. – М.: Владос, 1996. – 522 с.
45. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома: Психотехнические упражнения и коррекционные программы. – М.: Новая школа, 1995. – 144с.
46. Семиченко В.А. Психологія емоцій. – К.: “Магістер-S”, 1998. - 128 с.
47. Скляренко О.М. Психологічні детермінанти та психокорекція шкільних страхів у молодших школярів: Дис. канд. психол. наук. 19.00.07/ Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 2005.-198 с.
48. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. - Минск: Харвест, 1998. – 800 с.
49. Смирнова Т.П. Психологическая коррекция агрессивного поведения детей. – Ростов н/Д: “Феникс”, 2003. - 160с.
50. Сорокина В.В. Негативные переживания детей в начальной школе// Вопросы психологии. – 2003. - №3. – С. 43 – 52.
51. Сосновикова Ю.Е. Психические состояния человека, их классификация и диагностика. – Горький: Горьков. гос. пед. ин-т, 1975. – 118 с.
52. Тест тревожности (Р. Тэмпл, М. Дорки, В. Амен): Учебно-методическое пособие / Сост. И.Б. Дерманова. – СПб.: Издательство „Речь”, 2002. – 34 с.
53. Тихонова М.І. Психологічні фактори емоційної дезадаптації молодших школярів: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07/ НПУ імені М.П. Драгоманова. – К., 2001.- 205 с.
54. Томчук С.М. Генеза негативних психічних станів молодших школярів та їх корекція // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Серія: Екологічна психологія. – К.: Мілєніум, 2005, Т.7. Вип. 6. – С. 372-380.
55. Томчук С.М. Психологічні аспекти адаптації особистості до навчання// Збірник наукових праць. №22. Ч. ІІ. - Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2003. – С. 207-210.
56. Тревога и тревожность / Сост. и общая редакция В.М. Астапова. – СПб.: Питер, 2001. – 256 с.
57. Ушинский К. Д. Человек как предмет познания // Пед. соч.: В 6-ти т. –М.: Педагогика, 1990. – Т. 6. – 528 с.
58. Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: Практическое пособие: Пер. с нем.: В 4-х томах. – М.: Генезис, 2003. – 160 с.
59. Фрейд З. Психоанализ и детские неврозы. – СПб: Алетейа, 1997. – 296 с.
60. Фурман А.В. Как помочь детям преодолеть дезадаптивность к школе// Радянська школа. – 1991. – №5. – С. 25-32.
61. Хорни К. Наши внутренние конфликты. Конструктивная теория невроза – СПб: Лань, 1997. – 240 с.
62. Хухлаева О.В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции. – М.: Академия, 2001. – 208 с.
63. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1989. – 560 с.
64. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция/ В.В. Лебединский, О.С. Никольская, Е.Р. Баянская, М.М. Либлинг. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 197 с.
65. Якобсон П.М. Эмоциональная жизнь школьника. – М.: Просвещение, 1966. – 291с.
Додатки.
Заняття 1. Організація робочої атмосфери та взаємної довіри
Методичні поради: на першому занятті необхідно встановити загальні правила, які будуть прийняті всіма учасниками та регламентувати групову роботу, створити максимально комфортні умови, підняти загальний позитивний фон, налаштувати на цікаву та необхідну роботу. В доступній формі для молодших школярів пояснити мету та завдання корекційних занять, зняти стереотипи, які пов’язані з тим, що ними будь-яка групова робота асоціюється з класно-урочною системою, розповісти про стиль взаємовідносин та спілкування всередині групи.
Для знайомства можна використати ігрову ситуацію, в якій за умов взаємної емоційної підтримки діти діляться своїми уподобаннями, відмінностями від інших (“Чим я не схожий на інших? Чим особливий? Що я люблю? Чого неполюбляю? і т.п.”), можуть спробувати пофантазувати, якщо є бажання, з своїми іменами, наприклад, вигадати псевдонім для себе, змінити своє ім’я на інше, вказати, як би хотілося, щоб їх називали в групі.
Зміст та мета заняття:
· Знайомство в ігровій формі, формування ритуалу вітання.
Ритуал вітання може бути запропонований психологом та видозмінений, за бажанням, дітьми. Впродовж занять він може змінюватись або ж доповнюватись, однак такий ритуал обов’язково має позитивно емоційно налаштовувати учнів на заняття, спонукати до активної роботи, знімати надмірне напруження та спрямовувати до виникнення почуття єдності та взаємної довіри.
· Ознайомлення з правилами, метою та формами роботи на заняттях.
· Зняття надмірного психоемоційного напруження в новій для молодших школярів ситуації. Наприклад, доречним може бути використання таких ігор та вправ, як “Насос та м’яч”, “Гримаси”, рухлива гра – “Джунглі” та ін. (Додаток Б)
· Виконання психотехнічних та психогімнастичних вправ на формування взаємної довіри.
· Позитивне підкріплення в кінці заняття.
Заняття 2. Організація взаємної довіри та групова інтеграція
Методичні поради: На другому занятті необхідно закріпити ритуал знайомства, пригадати правила, можливо намалювати з дітьми малюнки на їх пояснення; варто продовжити виконання цікавих ігор та завдань на формування взаємної довіри, прийняття, закріплення мотивації групової роботи, на досягнення групової інтеграції, зняття психічного напруження, тривоги; в кінці заняття показати зразок та виконати разом рефлексивний аналіз того, що відбулося, що вдалося, чого не вдалося зробити, що сподобалося – не сподобалося.
Зміст та мета заняття:
· Пригадування ритуалу вітання.
· Розповідь по колу про свої переживання, хвилювання за останні дні.
· Пригадування основних групових правил. Наприклад, для кращого їх запам’ятання та усвідомлення, можна кожному учаснику групи запропонувати намалювати певні образи, які б могли пояснювати ці правила, вигадати метафоричний сюжет, ввести певні казкові персонажі, які, наприклад, “посварилися та неможуть дійти згоди про те, яке правило є найважливішим. Отож, діти, давайте їм допоможемо!”
· Введення „групового талісмана”, що буде спільним символом, талісманом групи, та який дає „право слова” кожному члену. Бажано вибір зробити не з ініціативи психолога, а відповідно до уподобань більшості дітей, варто також зробити пояснення ролі та значення групового талісмана. Достатньо ефективним може бути спільна творча робота по створенню “групового талісмана”, що може ще більше інтегрувати групу.
· Виконання психотехнічних та психогімнастичних вправ на формування взаємної довіри, групову інтеграцію, а також спрямованих на релаксацію (Див. Додаток Б).
· Групова рефлексивна робота в ігровій формі щодо своїх переживань, думок впродовж заняття.
Заняття 3. Підкріплення мотивації групової роботи, робота зі станами
Методичні поради: на третьому занятті варто продовжувати виконувати цікаві для молодших школярів завдання, які закріплюють мотивацію групової роботи; необхідно розпочати роботу з психічними станами, а саме: пояснити дітям, що ми в різних життєвих ситуаціях щось переживаємо, за щось хвилюємось, по різному реагуємо; попросити пригадати дітей емоції, які вони часто переживають, зобразити їх для групового відгадування; варто використовувати різні інші психотехнічні та особливо психогімнастичні ігри з емоційними станами для їх мімічного та пантомімічного зображення, а також усвідомлення через вербалізацію; у роботі зі станами варто навчити дітей диференціювати кожен психічний стан за певними ознаками: за зовнішніми, невербальними проявами, за фізичними відчуттями, за внутрішніми переживаннями в кожному конкретному стані; можливе залучення в межах даного заняття окремих вправ на формування адекватної самооцінки; в кінці заняття необхідно виконати завдання для повернення дитини у звичний для неї стан та „виходу із заняття” з позитивним емоційним настроєм.